Рішення № 92627433, 04.11.2020, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №936/661/20

Провадження № 2/936/165/2020

04.11.2020 року смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Павлюка С.С.,

за участі секретаря судового засідання Собран Ю.О.,

представника позивача Шуста В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Воловець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Воловецької селищної Ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права користування житловим будинком та зобов`язання укласти договір найму, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права користування житловим будинком та зобов`язання укласти договір найму.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилалась на те, що батько позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя проживав в будинку АДРЕСА_1 , як наймач на підставі рішення виконавчого комітету Воловецької селищної ради народних депутатів №217 від 15.12.1986 року та ордеру на заняття житлового приміщення №223 від 15.12.1986 року. Після смерті батька , позивач як член сім`ї наймача звернувся до державного нотаріуса Воловецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки право власності на будинок не оформлено. 12.12.2019 року позивач звернувся до відповідача про укладення договору найму на житловий будинок. Проте відповідачем прийнято рішення за №192 від 26.12.2019 року яким відмовлено позивачу у вчиненні зазначених дій, через те, що Воловецька селищна рада не являється наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією), а також ОСОБА_1 не перебуває на обліку поліпшення житлових умов у виконавчому комітеті. Воловецької селищної ради та з вересня 2007 року постійно проживає та зареєстрований в м. Чоп Закарпатської області. У зв`язку із зазначеним представник позивача звернувся до суду з позовом і просить суд визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Воловецької селищної ради, визнати за позивачем право користування житловим будинком АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача укласти договір найму житла.

Ухвалою суду від 17.08.2020 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним в позові та просив такий задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.10.2020 року просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачу відмовлено в укладенні договору найму, оскільки останній з 2007 року не проживає та не зареєстрований в спірному будинку, а також не перебуває на обліку осіб, котрі потребують покращення житлових умов. Крім того, за життя наймача, батька позивача – ОСОБА_2 , одружився та виїхав на постійне місце проживання в м.Чоп, де і зареєстрований, а тому втратив статус члена сім`ї, який має право користування житловим приміщенням. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Відповідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Воловецької селищної ради народних депутатів Закарпатської області №217 від 15.12.1986 року батьку позивача ОСОБА_2 видано ордер на право заняття окремого комунального будинку по вул. Уренгойська, смт. Воловець Воловецького району. Ордер було видано 15.12.1986 року №203 на сім`ю, що складалася з трьох осіб, в тому числі і на позивача ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10.10.2013 року.

Як вбачається із рішення тридцять п`ятої сесії сьомого скликання №1075 від 08.11.2019 року житловий будинок АДРЕСА_1 як майно комунальної власності взято на баланс Воловецької селищної ради, враховуючи те, що вказаний житловий будинок перебував у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які померли не приватизувавши житло, а на момент їх смерті за даної адресою інші особи не були зареєстровані.

Рішенням виконавчого комітету Воловецької селищної ради №192 від 26.12.2019 року ОСОБА_1 відмовлено в укладенні договору найму житлового приміщення АДРЕСА_1 , оскільки Воловецька селищна рада не являється наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією), ОСОБА_1 не перебуває на обліку поліпшення житлових умов у виконавчому комітеті Воловецької селищної ради та з 2007 року проживає та зареєстрований в м. Чоп Закарпатської області.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що позивач ОСОБА_1 проживав в житловому будинку АДРЕСА_1 разом з батьками з часу свого народження. За життя батьків, позивач ОСОБА_1 одружився та змінив місце проживання, виїхавши у м. Чоп Закарпатської області. Після смерті батьків позивач приїжджає в смт. Воловець та здійснює догляд за житловим будинком, утримує його та прибудинкову територію у належному стані.

Відповідно до ст. 31 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування житлового приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Статтею 61 Житлового кодексу України встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Статтею 64 Житлового кодексу України передбачено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Оцінюючи покази допитаних судом у якості свідків осіб, суд приходить до висновку, що обґрунтованих даних про те, що позивач був членом сім`ї наймача та постійно проживав разом з наймачем – батьком позивача, покази не містять. Покази свідків підтверджують, що позивач ніс витрати по оплаті комунальних послуг, що не є беззаперечною підставою, визначеною Законом, що дає право вимагати визнання особи наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , тобто зберігає за собою право користування іншим приміщенням.

У листі ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2012 року щодо спорів, що виникають із договору найму жилого приміщення (ст. 61-71 ЖК України) зазначено, що поняття члена сім`ї, яке застосовується у Сімейному кодексі України, не можна ототожнювати з поняттям члена сім`ї наймача за ЖК України. Так, якщо дружина проживає окремо, мас самостійне право на власне жиле приміщення, вона хоч і залишається членом сім`ї, але не є членом сім`ї наймача. Діти наймача, незалежно від того, є вони неповнолітніми або дорослими, належать до сім`ї наймача, якщо вони проживають разом із ним.

Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що позивач за вказаною адресою реєстрації місця проживання не мав, продовжував зберігати право користування іншим приміщенням, де зареєстрований до теперішнього часу.

Посилання позивача на понесення витрат на оплату комунальних платежів ним особисто не обґрунтовують підстав для визнання за ним права користування житловим приміщення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 Житлового кодексу Української РСР, управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Відповідно до положень Житлового кодексу Української РСР, п.5 ч.1 ст.30 України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих сільських, селищних, міських рад відносяться делеговані повноваження по обліку відповідно до закону житлового фонду, контролю за його використанням, інші повноваження в сфері обліку та розподілу житла.

Згідно з ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на житловий фонд.

Відповідно до ст. 824 ЦК України , на вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з наймачем. У разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, судом не встановлено порушення прав позивача, визначених ст. 47 Конституції України, згідно з якою кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Позивачем та його представником не наведено жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для визнання незаконним та скасування спірного рішення відповідача, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки відповідач діяв в межах наданих йому законом повноважень.

Разом з тим, відмовляючи у визнанні незаконним та скасуванні Рішення виконкому Воловецької селищної Ради №192 від 26.12.2019 року, виключає задоволення вимог щодо визнання за позивачем право користування житловим приміщенням та зобов`язання відповідача укласти з позивачем договір найму.

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача та його представника та відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Воловецької селищної Ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права користування будинком та зобов`язання укласти договір найму - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 04.11.2020 року.

Суддя: Павлюк С.С.