Ухвала суду № 92627245, 08.09.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/5189/17

1-кп/243/92/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року м. Слов`янськ

Колегія суддів Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого - судді Старовецького В.І.

суддів Гончарової А.О. Проніна С.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Каліух К.М.

прокурора Крамаренко В.О.

захисників Клечановської Ю.І., Сазонової М.О.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звуко – та відеозаписувальних технічних засобів в залі № 3 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187 ч.4 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 ч. 4 ст. 189 КК України.

Під час судового засідання прокурор Крамаренко О.В заявила клопотання про продовження в рамках даного кримінального провадження, обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави кожному, обгрунтувавши свої клопотання тим, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обвинувачуються у скоєнні тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років, а тому у випадку не продовження чи зміни відносно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який та такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, та перебуваючи поза межами установи виконання покарань, обвинувачені зможуть незаконно впливати на потерпілого, ще недопитаного на теперішній час у даному кримінальному провадженні свідка з метою спонукання до зміни своїх показів на свою користь, крім того зможуть переховуватися від суду задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, наявний ризик вчинення обвинуваченими нового кримінального правопорушення, у зв`язку з чим на думку прокурора інші запобіжні заходи, не пов`язані з позбавленням волі, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених в рамках судового розгляду даного кримінального провадження та цього не може бути достатнім для запобігання існуючим

ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України. Також зазначила в даній справі присутній публічний інтерес, а обставинами, які дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який виправдовує як виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, є непоправні наслідки інкримінованого обвинуваченим злочину, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя та здоров`я є найвищими соціальними цінностями. Крім того вказала, що суспільний інтерес полягає ще і в повному та неупередженому розгляді кримінального провадження і запобіганні процесуальних ризиків.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов’язання, прокурор Крамаренко О.В. просила відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував з приводу заявлених клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно себе та обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Надав суду клопотання в якому просить суд змініти йому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував з приводу заявленого клопотання прокурора про продовження відносно нього строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив відмовити в його задоволенні. Крім того просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтримав заявлене клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 з приводу зміни відносно останнього запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти клопотання прокурора, щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , підтримав заявлене клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 з приводу зміни відносно останнього запобіжного заходу, просив це клопотання задовольнити.

Захисник Клечановська Ю.І. просила відмовити в задоволенні клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримала клопотання Олійника О.С. про зміну запобіжного заходу.

Захисник Сазонова М.О. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , підтримала клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 з приводу зміни відносно останнього запобіжного заходу, просила це клопотання задовольнити.

Заслухавши думку всіх учасників судового засідання, при вирішенні клопотань прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також думки та позиції прокурора, обвинувачених та їх захисників з приводу зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов’язання колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до вимог ч. 1,2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, відповідно до положень ч.1,2 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів

досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей

чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою

кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Колегія суддів зазначає, що ризиками про які було зазначено прокурором у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Так прокурор під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, та клопотання по зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу на думку колегії суддів довела існування вказаною нею ризиків, крім іншого і незаконного впливу ОСОБА_1 на ще не допитаного свідка та можливість переховування від правосуддя у випадку зміни йому запобіжного заходу.

Як зазначає Європейський суд з прав людини – у будь якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. Проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року).

Заслухавши думку всіх учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали та докази, оцінивши у сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність наявних відомостей про вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 особливо тяжких та тяжкого кримінальних правопорушеннь, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а також врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором у клопотанні, доведені нею та повністю знайшли своє підтвердження під час судового засідання, колегія суддів вважає, що будь-яких обґрунтованих та об`єктивних обставин, які б свідчили про те, що захід забезпечення кримінального провадження застосований відносно ОСОБА_1 не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі розгляду кримінального провадження не встановлено та обвинуваченим і його захисником не доведено на теперішній час, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає недостатнім застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, оскільки він є недостатнім для запобігання наявним ризикам, що передбачені ст. 177 КПК України. А відтак, колегія суддів приходить до висновку про доцільність збереження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, поданому в порядку ст. 201 КПК України.

Колегія суддів враховуючи всі встановлені під час судового розгяду кримінального провадження відомості про сукупність пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та обсяг відомостей, які були повідомленні в судовому засіданні потерпілим та вже допитаними свідками, приходить до переконання, що висновки органу досудового розслідування, на які посилається в своєму клопотанні прокурор про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувачених - не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, оскільки існує ймовірність скоєння кримінальних правопорушень обвинуваченими.

Відповідно до ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути

позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

З огляду на вищевказане колегія суддів зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи.

Приймаючи до уваги сукупність вищевказаних обставин, колегія суддів не ігнорує та приймає до уваги та відома позиції, думки та доводи, як самих обвинувачених так і їх захисників, як сторони захисту на користь обвинувачених, крім того аналізує та надає оцінку доводам та обгрунтуванням всіх обвинувачених загалом та зазначає, що у даному кримінальному провадженні, як в контексті пред`явленого обсягу обвинувачення, характеру та тяжкості інкримінованих їм кримінальних правопорушень, так і наявності суспільного інтересу у даному кримінальному провадженні не перевищують інтересу у даній кримінальній справі, який по - перше з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, їх тривалості та тяжкості є наявними в даній справі та виправдовує, як виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя та здоров`я є найвищими соціальними цінностями, а по – друге полягає у повному, всебічному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на теперішній час не відпали та продовжують існувати.

Оцінюючи в цілому клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, колегія суддів зазначає, що ризиком, передбаченим ст. 177 КПК України у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, а тому суд оцінюючи ймовірність такої поведінки обвинувачених, в контексті прийняття рішення про продовження строку дії запобіжного заходу, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності наявності вказаних ризиків. Крім того відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема, колегія суддів зазначає, що існування ризиків незаконного впливу на ще не допитаного по кримінальному провадженню свідка та можливість переховування обвинувачених від правосуддя у випадку зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або на інший не пов`язаний з позбавленням волі запобіжний захід, прокурор в клопотанні обґрунтовує тим, що оскільки обставини та характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , свідчать про те, що, сукупне покарання за вчинення вказаних злочинів передбачає позбавлення волі на строк до 15 років, то обвинувачені задля уникнення покарання можуть, знаходячись поза межами установи виконання покарань, здійснити дії щодо примушування недопитаних свідків до зміни своїх показів на свою користь, або ж перешкоджання судовому розгляду шляхом переховування від правосуддя.

Оцінивши всі доводи та обгрунтування свого клопотання надані прокурором про існування вищевказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні повністю та обгрунтовано довела, що на теперішній час продовжують існувати ризики того, що обвинувачені у разі зміни запобіжного заходу на захід не пов`язаний з триманням під вартою, зможуть переховуватись від суду задля уникнення можливого покарання у виді позбавлення волі та незаконно впливати на ще не допитаного свідка у справі.

Враховуючи, що кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачуються

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжкими та тяжким за вчинення яких можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, а тому зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Колегія суддів вважає обґрунтованим твердження прокурора про те, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на ще недопитаного свідка, на теперішній час судовий розгляд триває, при цьому судом здійснюються всі дії щодо своєчасного розгляду данного кримінального провадження в розумні строки, є необхідність як у допиті недопитаного свідка так і можливому та вірогідному проведенні повторних допитів вже допитаних свідків у випадку обгрунтованої потреби, а тому приймаючи до уваги ймовірне намагання обвинувачених у випадку зміни запобіжного заходу вчинити дії направлені на примусову зміну пояснень свідків та потерпілого колегія суддів, вважає, що на сьогоднішній день продовжує існувати ризик можливого незаконного впливу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на недопитаного свідка у кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності та зміни його показів на свою користь.

Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що у випадку зміни запобіжного заходу обвинуваченим, можливий як незаконний вплив обвинувачених на недопитаного свідка для зміни його показів на свою користь так і вірогідність уникнення покарання, шляхом переховування від суду – що в свою чергу може мати негативні наслідки, як для інтересів суспільства так і для відправлення судочинства по даній кримінальній справі в контексті всебічності, обґрунтованості та законності ухваленого кінцевого рішення.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Як зазначає Європейський суд з прав людини – у будь якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. Проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року).

У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Заслухавши думку всіх учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність наявних відомостей щодо обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 особливо тяжких та тяжкого кримінальних правопорушеннь, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, а саме позбавлення волі на строк до 15 років; вік та стан здоров`я кожного з

обвинувачених, відсутність відомостей, медичних висновків та письмових доказів, які б виключали на теперішній час можливість тримання їх під вартою, або висновків експертиз, які б свідчили, що стан здоров`я обвинувачених який не дозволяє перебувати під вартою на теперішній час, чи взагалі виключає можливість їх перебування в установі виконання покарань, а також врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором у клопотанні та повністю знайшли своє підтвердження під час судового засідання, зокрема ймовірність того, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у разі зміни запобіжного заходу або його скасування можуть переховуватись від суду задля уникнення кримінальної відповідальності, оскільки можливість уникнення покарання може бути для обвинувачених меншим злом ніж процедура його відбування у разі визнання їх винним, а також можливість безпосереднього впливу обвинувачених на того свідка, який ще є не допитаним в рамках даного судового провадження, колегія суддів вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , обраний щодо них запобіжний захід у виді тримання під вартою, слід продовжити ще на 60 днів відносно кожного з обвинувачених.

Колегія суддів, з огляду на норми чинного кримінального процесуального законодавства, також розглянула й всі альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинувачених, які зазначені в ст. 176 КПК України, в тому числі і особисте зобов`язання, і домашній арешт з носінням електронного засобу контроля, однак вважає, що прокурором в судовому засіданні обґрунтовано та вмотивовано було доведено, з посиланням на об`єктивні обставини справи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинувачених не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У відповідності до положень п.1 ч.4 ст. 183 КПК України розмір застави обвинуваченим не визначається у зв`язку із вчиненням обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 злочину із застосуванням насильства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 183, 331, 376 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 -строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України строком на 60 днів, тобто з 08.09.2020 року по 06.11.2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на строк 60 днів, тобто з 08.09.2020 року по 06.11.2020 року включно.

Продовжити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дію

запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України строком на 60 днів тобто з 08.09.2020 року по 06.11.2020 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Копію ухвали вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя В.І. Старовецький

судді А.О. Гончарова

С.Г. Пронін