Рішення № 92623551, 15.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року Справа №160/9101/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі №160/9101/20, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року по вищезазначеній справі було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), а саме:

- визнано протиправною та скасовано постанову від 02.12.2019 року про стягнення виконавчого збору ВП № 59798316, прийняту державним виконавцем Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Семякіної Катерини Олександрівни;

- у задоволенні решти позову – відмовлено;

- присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (вул.Каштанова, 52, м.Синельникове, 52500, код ЄДРПОУ 34701502) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 1 051 грн.

До суду 06.10.2020 року від позивача надійшла заява, в якій вона просить ухвалити додаткове рішення по справі №160/9101/20 присудити за рахунок бюджетних асигнувань Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (вул.Каштанова, 52, м.Синельникове, 52500, код ЄДРПОУ 34701502) на її користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частин 1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що 21.05.2020 року позивачем укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатом ОСОБА_2 №15-20, яким було визначено вартість години роботи адвоката – 1 000 грн., складання процесуального документа – 500 грн./1 аркуш, участь в судовому засіданні 1 200 грн.

Як видно з акту виконаних робіт від 01.10.2020 року, відповідно до договору про надання правничої допомоги від 21.05.2020 року №15-20 адвокатом ОСОБА_2 були надані наступні послуги:

- консультація правового характеру – 2 години, загальна вартість 2 000 грн.;

- складання адвокатських заходів до органів ДВС – чотири аркуші, загальна вартість 2000 грн.;

- складання заяви про продовження пропущеного стоку звернення – п`ять аркушів, загальна вартість 2 500 грн.;

- складання позовної заяви – дванадцять аркушів, загальна вартість 6 000 грн.;

- складання заяви про забезпечення позову – п`ять аркушів, загальна вартість 2 500 грн.

Згідно з п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Частиною 5 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з постановою від 03 жовтня 2019 р. Об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гічайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Враховуючи той факт, що позовні вимоги в даній справі було задоволено частково, а дана справа є незначної складності та підлягала вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження, згідно з п.3 ч.6 ст.12, ч.2, ч.3 ст.257 КАС України без проведення судових засідань, суд доходить висновку, що сплачені позивачем витрати на правову допомогу підлягають поверненню лише в частині 2 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132-139, 252 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (вул.Каштанова, 52, м.Синельникове, 52500, код ЄДРПОУ 34701502) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма