Рішення № 92621880, 22.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/8049/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Перегудовій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

за участю представників сторін:

представника позивача: Сулима О.О.

представника відповідача: Гаврилюк Н.О.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0076794203 від 09.07.2018 року, № 0076824203 від 09.07.2018 року, № 0076904203 від 09.07.2018 року, № 0076914203 від 09.07.2018 року, № 0076924203 від 09.07.2018 року;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0076864203 від 09.07.2018 року та № 076884203 від 09.07.2018 року;

- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у м. Києві №Ф-188 від 09.07.2018 року та № Ф-165505-17 від 05.09.2018 року;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві № 166665-17 від 05.09.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 05.09.2018 року № 166665-17 про опис майна у податкову заставу;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 25.04.2018 року № 7551;

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві з проведення документальної позапланової перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, проведеної на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 25.04.2018 року № 7551 у період 10.05.2018 по 16.05.2018 року.

Позов обґрунтовано тим, що підставою для прийняття спірних рішення слугували протиправні висновки податкового органу про те, що позивачем не нараховано та не сплачено єдиного податку у сумі 69676,26 грн., не подано податкові декларації про майновий стан та доходи за 2016 та 2017 рік, занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 225000 грн., не подано звіт про нарахований дохід застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та таблицю № 1 нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2017 рік, занижено єдиний соціальний внесок у сумі 101277 грн. та не надано документи на перевірку.

Ухвалою суду від 20.06.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено судове засідання.

09 липня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідно до довідки 1-ДФ встановлено порушення перебування на спрощеній системі і тому контролюючим органом позивачу правомірно нараховано податок.

28 серпня 2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій додатково викладено обґрунтування позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.09.2019 року зупинено провадження у справі № 640/8049/19 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/15887/19.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019 року, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У судовому засіданні 06.02.2020 року, ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання та замінено відповідача правонаступником з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.

05.03.2020 року у підготовчому судовому засіданні судом прийнято заяву про зміну підстав позову та відкладено розгляд справи.

25.06.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

10.09.2020 року в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав та мотивів, викладених в позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти позову та просив відмовити в повному обсязі. Розгляд справи відкладено до 29.09.2020 року.

29.09.2020 року розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та в подальшому відкладено на 22.10.2020 року.

В судовому засіданні 22 жовтня 2020 року заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення, судове засідання закрито.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини, встановлені судом.

Відповідачем на підставі 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п. 82.2 т. 82 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), п. 2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на і загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 25 квітня 2018 року № 7551 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка самозайнятої особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та з питань повноти нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт від 23.05.2018 року № 2379/26-15-42-03/ НОМЕР_1 (далі - Акт) та встановлено порушення вимог:

- п. 291.4 ст. 291, п. 292.1 ст. 292 ПК України - не нараховано та не сплачено єдиного податку у сумі 6 976,26 грн;

- пп. 49.18.5 п. 49.18. ст. 49 та п. 177.5. п. 177.11 ст. 177 ПК України - не подано податкові декларації про майновий стан та доходи за 2016 та 2017 рік;

- п. 177.2. ст. 177 ПК України - занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 225 000,00 грн.;

- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на і загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - не подано звіт про нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та таблицю № 1 нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2017 рік;

- абз. 3, ч. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на і загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - занижено єдиний соціальний внесок у сумі 101 277,00 грн.;

- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України - не надав документи на перевірку.

На підставі вказаного Акта контролюючим органом винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0076794203 від 09.07.2018 року форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 69 676,26 грн. і штраф 17 419,07 грн., а загалом 87 095,33 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0076824203 від 09.07.2018 року форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за військовим збором на суму 18 750,00 грн. і штраф 4687,50 грн., а загалом 23 437,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0076904203 від 09.07.2018 року форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 225 000,00 грн. і застосовано штраф 56250,00 грн, а загалом на суму 281 250,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0076914203 від 09.07.2018 року форми «ПС», яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування;

- податкове повідомлення-рішення № 0076924203 від 09.07.2018 року форми «ПС», яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 340,00 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування

- рішення № 0076864203 від 09.07.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 10 127,70 грн.;

- рішення № 0076884203 від 09.07.2018 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким застосовано штрафні санкції у сумі 170,00 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-188 від 09.07.2018 року у сумі 101277,00 грн.

В подальшому контролюючим органом прийнято:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-165505-17 від 05.09.2018 року, якою зобов`язано сплатити борг у сумі 108032,92 грн. з яких сума недоїмки 98735,22 грн. та штраф 9297,70 грн.;

- податкову вимогу №166665-17 від 05.09.2018 року форми «Ф», якою визначено податковий борг у сумі 425087,00 грн. з яких основний платіж 313061,02 грн., штрафні (фінансові) санкції 78206,57 грн., пеня 33819,41 грн.;

- рішення про опис майна у податкову заставу № 166665-17 від 05.09.2018 року. яким відповідно до ст. 89 ПК України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віддані або оперативному управлінні) платника податків.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (п.п. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Згідно з пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності підстав виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеном статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (ст. 79 ПК України).

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України повідомлення та наказу на проведення перевірки (формальна підстава).

З урахуванням наведеного Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа № 804/1113/16), від 24.05.2019 (справа № 826/16221/15), від 03.10.2019 (справа № 820/850/16) та інші.

Водночас, Верховний Суд у згаданій постанові сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у ст. 2 КАС України.

Пунктом 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абзаці 4 п. 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.»

У п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1 10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Оскільки наказ №7551 від 25.04.2018 року реалізовано, шляхом проведення перевірки, за наслідками якого складені податкове повідомлення-рішення, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.

Щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Так, п. 6.1 ст. 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків (п.п. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п.14.1.156 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Із Акту перевірки убачається, що позивач з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року перебував на спрощеній системі оподаткування другої групи.

Відповідно до п. 2 п. 291.4. ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Перевіркою не встановлено дотримання порядку своєчасності подання податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, ведення обліку результатів діяльності (доходів, витрат).

Водночас, п. 292.1. ст. 292 ПК України передбачено, що доходом платника єдиного податку є: 1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно з п. 292.6. ст. 292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Згідно наданих до ДПІ у Солом`янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця задекларовано загальну суму доходу за звітний (податковий) період у сумі:

За 2016 рік - 1 440 000,00 грн.;

За 2017 рік - 1250 000 грн.

В ході проведення перевірки для з`ясування питання дотримання позивачем вимог діючого законодавства щодо декларування доходів. Передбачених ст. 292 ПК України опрацьовано відомості з бази даних ДРФО та встановлено, що платником податку у перевіряємому періоді отримано дохід в сумі:

За період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року - 1 253 011,09 грн.;

За період з 01.04.2016 року по 30.06.2016 року - 711497,28 грн.;

За період з 01.07.2016 року по 30.09.2016 року - 0,00 грн.;

За період з 01.10.2016 року по 31.12.2016 року - 0,00 грн.;

За період з 01.01.2017 року по 31.03.2017 року - 55505,00 грн.;

За період з 01.04.2017 року по 30.06.2017 року - 606133,00 грн.;

За період з 01.07.2017 року по 30.09.2017 року - 0,00 грн.;

За період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року - 0,00 грн.

Перевіркою правильності визначення обсягу доходу, відображеного в декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця, з даними про суми обсягу доходу, встановленими в ході перевірки, виявлено порушення 291.4. ст. 291, п. 291.1. ст. 292 ПК України, а саме за І півріччя 2016 року обсяг доходу перевищує 1 500 000,00 грн. на суму 464 508,37 грн.

До суми перевищення обсягу доходу ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи у розмірі 15 відсотків відповідно до п. 293.4. ст. 293 ПК України.

Таким чином суд, погоджується з висновками контролюючого органу, що сума отриманого позивачем доходу перевищує граничну суму доходу 1 500 000,00 грн. на суму 464 508,37 грн. та підлягає оподаткуванню єдиним податком за ставкою 15%.

Відтак, суд дійшов висновку, відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку на суму 69 676,26 грн.

Разом з тим, пп. 298.2.3. п. 298.2. ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Проте, позивач відповідно до зазначених положень податкового закону самостійно не перейшов на сплату інших податків і зборів з 01.07.2016 року.

Відповідно до п. 299.11. ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, дохід отриманий з 01.07.2016 року підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

За таких обставин з 01.07.2016 року по 31.212.2017 року позивач мав здійснювати господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлення ст. 177 ПК України.

Перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючого органу податкової декларації встановлено, що позивачем не подано податкової декларацію про майновий стан та доходи за 2016 та 2017 рік до ДПІ у Солом`янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві, чим порушено пп. 49.18.5 п. 49.18. ст. 49 та 177.5., 177.11. ст. 177 ПК України.

Відповідно до п. 177.2. ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 83.1. ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є податкова інформація.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (п. 74.1. ст. 74 ПК України).

Враховуючи викладенні обставини, контролюючим органом встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 177.2. ПК України. а саме не задекларовано дохід від провадження підприємницької діяльності в сумі 1 250 000 грн.

Водночас, ГУ ДФС у м. Києві направлено запит про надання документів № 4210/Х/26-15-42-03-27 від 08.02.2018 року та повідомлення від 25.04.2020 року № 19585/26-15-42-03-28 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, в якому зазначено, що відповідно до вимог п. 85.2. ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем не подано податкові декларації про майновий стан та доходи за 2016 та 2017 рік до ДПІ у Солом`янську р-ні ГУ ДФС у м. Києві, тому витрати безпосередньо пов`язані з отриманням доходів відсутні, пояснення та документальне підтвердження понесених витрат, оскільки не надано для проведення перевірки.

Таким чином, перевіркою правильності визначення чистого оподаткованого доходу встановленого його заниження у 2017 році на суму 1 250 000,00 грн.

Підпунктом «а» пункту 176.1 ст. 177 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Згідно з п. 177.1. ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1. ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих).

Враховуючи викладене, суд вважає вірними висновок податкового органу про порушення вимог п. 177.2 ст. 177 ПК України та протиправне заниження податкових зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 225 000,00 грн.

Крім того, з 01.01.2016 року п. 16.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у новій редакції, яка встановлює, що платниками збору є особи визначені п. 162.1. ПК України, та об`єктом оподаткування збором є доходи, визначенні ст. 163 ПК України.

Фізичні особи за результатами звітності податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподаткованого доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбаченні для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб є 2015 рік.

За результатами перевірки порядку нарахування та сплати військового збору встановлено не нарахування та не сплату військового збору у сумі 18 750,00 грн., що підлягає сплаті до бюджету у результаті заниження податкових зобов`язань за вказаний період.

Щодо нарахування штрафних санкцій суд зазначає таке.

За приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Статтею 123 ПК України визначені штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС у м. Києві правомірно нараховано податкове зобов`язання із штрафними санкціями:

- у податковому повідомленні-рішенні №0076794203 від 09.07.2018 з єдиного податку у розмірі 69 676,26 грн, а також 17 419,07 грн (69 676,26 грн * 25 %) штрафних санкцій;

- у податковому повідомленні-рішенні № 0076824203 від 09.07.2018 за військовим збором у розмірі 18 750,00 грн. а також 4687,50 грн. (18 750,00 грн. * 25 %) штрафних санкцій;

- у податковому повідомленні-рішенні № 0076904203 від 09.07.2018 з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 225 000,00 грн.. а також 56250,00 грн (225 000,00 грн * 25 %) штрафних санкцій.

Водночас, позивачем не доведено ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

ГУ ДФС у м. Києві направлено запит про надання документів № 4210/Х/26-15-42-03-27 від 08.02.2018 року (а.с. 156-159, т.1), проте позивачем поштове відправлення не було отримано, та повернуто поштовою службою за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Оскільки, позивачем не надано суду первинних документів, як доказ підтвердження їх зберігання, а також не надано позивачем доказів надання таких документів контролюючому органу, суд вважає правомірними висновки податкового органу щодо порушення позивачем абз. 2 п. 1 ст. 121 ПК України та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.

Щодо подання платником звітів про суми нарахованого єдиного внеску суд зазначає таке.

Згідно з ст. 6, п. 2 п.п. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на і загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Перевіркою питань щодо подання звітів про суми нарахованого єдиного внеску встановлено, що позивач звітів про нарахування доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та таблицю № 1 нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2017 рік не подавав до контролюючого органу, у зв`язку з чим порушив зазначенні положення законодавства.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Разом з тим, п. 7 ч. 11 ст. 25 «Про збір та облік єдиного внеску на і загальнообов`язкове державне соціальне страхування» податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, податковим органом здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Таким чином. суд вважає вірними висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавств та наявність підстав для застосування фінансових санкцій згідно вимог п. 120.1. ст. 120 ПК України та п. 7 ч. 11 ст. 25 «Про збір та облік єдиного внеску на і загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з накладенням на позивача фінансових санкцій.

Відтак, суд вважає, що контролюючим органом в правомірно нараховано податкове зобов`язання у податковому повідомленні-рішенні № 0076924203 від 09.07.2018 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн. та в рішенні № 0076884203 від 09.07.2018 року застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.

Щодо оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки), суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на і загальнообов`язкове державне соціальне страхування» податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Форма вимоги про сплату боргу (недоїмки) для платника єдиного внеску - фізичної особи станом на 03 липня 2019 року затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі по тексту - Інструкція №449) та наведена у додатку 7 до вказаної Інструкції.

Згідно розділу VI зазначеної вище Інструкції, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, суд робить висновок про правомірність складення оскаржуваних вимог та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову і в цій частині.

Щодо податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, суд вважає зазначити наступне.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п. 88.1 ст. 88 ПК України).

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2 ст. 88 ПК України).

Згідно пп. 89.1.2 п. 89.1 статті 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно пункту 8 розділу І Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року №586 (надалі по тексту - Порядок №586), день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів відповідно до законодавства.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 11 розділу І Порядку №586).

Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу (пункт 12 розділу І Порядку №586).

Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №586, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Оскільки податкове зобов`язання є узгодженим та не погашеним у встановлений законодавством термін, суд вважає прийняту контролюючи органом податкову вимогу та рішення про опис майна в податкову заставу такими, що прийнятті відповідно до законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов до висновку, що контролюючим органом в межах своїх повноважень та у спосіб визначений законодавством, прийнято рішення про проведення перевірки позивача, здійснено дії з її проведення, встановлено порушення норм Податкового законодавства з боку позивача та винесено податкові повідомлення-рішення, яке є правомірними та не підлягають скасуванню, натомість позивачем не спростовано доводів податкового органу та не доведено відсутність виявлених порушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, аналізуючи дії та рішення суб`єкта владних повноважень в розрізі положень ст.2 КАС України дійшов до висновку, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах та у спосіб визначений законодавством, а також з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, крім іншого вважає, що у межах вирішення даної справи повною мірою забезпечено право позивача на розгляд його адміністративного позову з дотриманням принципу рівності, справедливості та безсторонності, з урахуванням приписів частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, з висновками щодо застосування цих положень, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Бочан проти України» (№2), заява № 22251/08, рішення від 15 лютого 2015 року, «Волошин проти України», заява № 15853/08, рішення від 10 жовтня 2013 року, «Чуйкіна проти України», заява № 28924/04, рішення від 13 січня 2011 року.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, суд не вбачає правових відстав для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у повному обсязі.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.11.2020 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ,

адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ;

Відповідач: Головного управління Державної податкової служби у м. Києві,

адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267.

Суддя В.І. Келеберда