Рішення № 92621680, 30.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Київ №640/16829/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністра-тивну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ВЧ А4444, ВЧ А0704, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви від 25.11.2019, просить визнати протиправними дії відповідача щодо переведення його в іншу військову частину та зобов`язати відповідача розірвати контракт, укладений 31.07.2019 з позивачем.

Підстави позову наступні. Згідно із ст. 32 КЗпП України переведення на роботу на інше підприємство (установу, організацію) або в іншу місцевість допускається тільки за згодою працівника. Позивач стверджує, що згоди на переведення після навчання до іншої військової частини він не давав. Також, зазначає, що відповідач всупереч ст.ст. 110, 115 КЗпП України не надав позивачу дані про його заробітну плату і жодного разу не виплатив заробітну плату вчасно. Вважає, що контракт недійсним згідно із ст. 9 КЗпП України.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з таких підстав. В жодно-му пункті контракту від 31.07.2019 не зазначається, в якій саме військовій частині він прохо-дитиме службу. Наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 23.08.2019 №110-РС позивача призначено на посаду водія у ВЧ А1910 (м. Жито-мир), у зв`язку з чим наказом командира ВЧ А0704 від 30.08.2019 №214 позивача виключено зі списків особового складу військової частини. Жодна з умов контракту не порушена. Також, зазначає, що застосування норм КЗпП України до спірних правовідносин є безпід-ставним, оскільки позивач є військовослужбовцем.

Ухвалою суду від 09.09.2019 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Інших заяв по суті справи та з процесуальних питань до суду не надійшло.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Згідно із ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка поля-гає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), <...>, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з ч. 1 ст. 19 цього Закону військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не прохо-дили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрак-том з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Пунктом 26 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), визначено, що контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби.

Пунктом 157 Положення визначено, що підготовка громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, та підготовка (перепідготовка, підвищення кваліфікації) осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу здійснюється у вищих військових навчаль-них закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки.

Військовослужбовці, які проходять підготовку (перепідготовку, підвищення кваліфіка-ції) у навчальних частинах (центрах), іменуються курсантами навчальних частин (центрів).

Пунктом 159 Положення визначено, що курсанти навчальних частин (центрів) із числа громадян, прийнятих на військову службу за контрактом осіб рядового складу, сержантсько-го і старшинського складу, після закінчення курсу підготовки (перепідготовки, підвищення кваліфікації) призначаються на посади згідно з отриманою військово-обліковою спеціаль-ністю, крім військовослужбовців, які зараховуються в розпорядження командира військової частини А0515.

Судом встановлено, що 31.07.2019 позивачем укладено з Міноборони в особі коман-дира ВЧ А0704 контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу, копія якого наявна у справі.

Згідно з копіями витягу із наказу командира ВЧ А0704 від 31.07.2019 №46-РС (по особовому складу) і довідки ВЧ А0704 від 02.08.2019 №1/3319 позивача прийнято на військо-ву службу з 31.07.2019 і призначено курсантом навчального взводу навчальної роти навчаль-ного батальйону, ВОС-790221.

Отже, як вірно зазначає відповідач і підтверджується дослідженими доказами, позивач не укладав контракт на проходження військової служби з ВЧ А4444, а умови контракту від 31.07.2019 не передбачають проходження військової служби у вказаній військовій частині.

Суд зауважує на п. 1 Контракту, згідно з яким позивач ознайомився із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби, і добровільно бере на себе зобов`язання: проходити військову службу в Збройних Силах України протягом строку дії Контракту, а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк Контракту відповідно до вимог, визначених п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; знати та сумлінно виконувати службові обов`язки за посадами, які займатиме протягом строку Контракту, а також особливі обов`язки, визначені статутами Збройних Сил України.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для висновку про допущення відповідачем порушення вимог законодавства і прав позивача при укладенні з ним контракту.

Посилання позивача на норми КЗпП України суд відхиляє, оскільки до відносин щодо проходження, звільнення з військової служби застосовуються положення спеціального законодавства. Відповідна правова позиція, викладена в постанові Пленум Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", згідно з якою передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо) (абз. 2 п. 1).

Надані позивачем копії першої сторінки листа Воєнно-наукового управління Гене-рального штабу Збройних Сил України від 01.07.2019, в якому т.в.о. першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України повідомлено, що для прийняття на військову службу за контрактом попередньо вивчено та відібрано ряд громадян України, які перебувають на військовому обліку в Чернігівському об`єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки Чернігівської області, у т.ч. позивача - на посаду старшого водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріального забезпечення батальйону забезпечення Державного науково-дослідного інституту випробу-вань і сертифікації озброєння та військової техніки, ВОС-790702А, а також листа т.в.о. командира ВЧ А4444 від 17.07.2019 №70/2/1/2326, в якому він звернувся до військового комісара Ріпкинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Чернігівської області для проведення заходів з відбору позивача для проходження військової служби за контрактом на посаді старшого водія автомобільного відділення автомобільного взводу роти матеріального забезпечення батальйону забезпечення ВЧ А4444, ВОС-790702А, не свідчать про допущення відповідачем порушення при укладенні контракту від 31.07.2019.

Судом встановлено, що наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 23.08.2019 №110-РС (по особовому складу) відповідно до п.п. 82, 157 Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України та у зв`язку із закінченням у серпні 2019р. фахової підготовки у 38 об`єднаному навчальному центрі Хар-ківського національного університету Повітряних Сил позивача призначено водієм десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 13 окремого десантно-штурмового батальйону 95 окремої десантно-штурмової бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України, ВОС-790037Д (п. 5 §1). Копія з витягу із цього наказу надана до суду відповідачем.

На підставі вказаного наказу командиром ВЧ А0704 винесено наказ від 30.08.2019 №214 (по стройовій частині), яким позивача, курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону, вважати таким, що вибув до нового місця служби в м. Житомир; із 30.08.2019 виключити зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення; випла-тити в повному обсязі з 01.08.2019 по 30.08.2019: премію в розмірі 161% від посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65%.

Досліджені докази і встановлені судом обставини дають підстави для висновку про те, що відповідач не має відношення до призначення позивача на посаду в 95 окремій десантно-штурмовій бригаді та направлення позивача для проходження військової служби за конт-рактом в м. Житомир, оскільки наказ про призначення позивача прийнято першим заступ-ником начальника Генерального штабу Збройних Сили України, а направлено позивача до нового місця служби командиром ВЧ А0704, тобто такі рішення прийняті не відповідачем.

При цьому суд зауважує, що питання про заміну відповідача у справі судом не вирі-шувалось, оскільки предмет і підстави позову не стосуються правомірності прийняття наказу першим заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України, а також, оскільки клопотань з цього приводу від сторін не надходило. Щодо заміни відповідача на ВЧ А0704, то з огляду на поштову адресу позивача (Чернігівська область) і місцезнаходження ВЧ А0704 (Київська область), це призвело б до зміни територіальної підсудності справи, що є недопустимим згідно з ч. 3 ст. 48 КАС України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги до відповідача про визнання протиправними дій щодо переведення позивача в іншу частину, тому в її задоволенні слід відмовити.

Розглядаючи вимогу про зобов`язання відповідача розірвати контракт, укладений 31.07.2019 з позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, зважаючи на таке.

Згідно з п. 3 контракту його може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи Міноборони або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням.

Підстави припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців з військової служби визначені у ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військо-ву службу" (у редакції, чинній на час вирішення справи).

Позивачем не зазначено жодної підстави для припинення (розірвання) контракту від 31.07.2019, визначеної ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та не надано доказів на їх підтвердження, а судом таких не встановлено.

Посилання позивача на положення ст.ст. 110, 115 КЗпП України і його твердження про ненадання відповідачем даних про заробітну плату та про несвоєчасну виплату відпові-дачем заробітної плати суд відхиляє, оскільки, по перше, як вже зазначав суд раніше, положення КЗпП України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин; по друге, позивачем не надано доказів на підтвердження зазначених обставин.

Суд зауважує, що позивач не позбавлений права самостійно ініціювати питання про дострокове припинення (розірвання) контракту від 31.07.2019, однак про вчинення таких дій позивач не зазначав, відповідних доказів до суду не подав, про їх наявність - не повідомив.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість і безпідставність заявлених до відповідача позовних вимог, тому в їх задоволенні слід відмовити повністю.

Позивач звільнений від сплати судового збору згідно з п. 12 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Інших витрат сторони не заявляли, тому їх розподіл судом не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю.

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Міністерство оборони України;

03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022.

Треті особи:

1) ВЧ А4444;

14033, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Стрілецька 1, код ЄДРПОУ 26614573;

2) ВЧ А0704;

08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 40, код ЄДРПОУ 24978957.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко