Рішення № 92621498, 03.11.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1144/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1 ОСОБА_1 (далі – позивач-1), ОСОБА_2 (далі – позивач-2) звернулися до суду з позовом Чернівецької міської ради (далі – відповідач), в якому просять:

- визнати протиправним та скасувати п. 44 рішення 78 сесії 7 скликання Чернівецької міської ради № 2140 від 11.06.2020 р. щодо відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,32 га в оренду терміном на 5 (п`ять) років, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) (обслуговування нежитлового приміщення);

- зобов`язати Чернівецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,32 га в оренду терміном на 5 (п`ять) років, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) (обслуговування нежитлового приміщення).

1.2. Ухвалою суду від 06.08.2020 року даний позов залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

1.3. Ухвалою суду від 12.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

1.4. 09.09.2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору та повернуто з Державного бюджету України сплачений згідно квитанції №0.0.1795970910.1 від 10.08.2020 року судовий збір у сумі 840,80 грн.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. Рішенням 78 сесії VII скликання Чернівецької міської ради №2140 від 11.06.2020 року позивачам відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,3200га в оренду терміном на 5 (п`ять) років, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) (обслуговування нежитлового приміщення).

2.2. Позивачі вважають таке рішення Чернівецької міської ради протиправним, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивачів

3.1. В обґрунтування позовних вимог у заявах по суті справи позивачі зазначають, що згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вони є власниками (по 1/2 частки, приватна спільна часткова власність) поділеного в натурі нерухомого майна цілісного майнового комплексу, загальною площею 157,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , а саме, вагові з навісами літ. В, Г, Д, Е та КПП.

3.2. Вказують, що враховуючи те, що попередній власник нерухомого майна користувався земельною ділянкою на праві постійного користування, ними для оформлення правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою для обслуговування нежитлових приміщень подано заяву в Чернівецьку міську раду про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Однак, рішенням Чернівецької міської в наданні дозволу відмовлено, без зазначення причин відмови, чим фактично позбавлено права оформлення правовстановлюючих документа на земельну ділянку, гарантованого чинним законодавством України.

Позиція відповідача

3.3. 03.09.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо позову та просить суд відмовити у його задоволенні.

3.4. Зокрема вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення, міською радою не порушено вимоги статті 120 Земельного кодексу України, оскільки до позивачів в порядку даної норми не перейшло право користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,3200 га., оскільки вона, як об`єкт цивільних прав станом на день прийняття рішення не сформована (не може переходити право на земельну ділянку, яка не сформована).

3.5. Поряд із цим зазначає, що позовна заява також не підлягає до задоволення у зв`язку із відсутністю обґрунтувань розміру площі земельної ділянки, на яку претендують позивачі. Як вбачається із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.09.2017 р. №97165763 та №91768399, загальна площа нерухомого майна, яке належить позивачам складає 157,70 кв.м.

3.6. Відповідно до частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

3.7. З огляду на викладене, беручи до уваги те, що земельна ділянка, на якій розташоване майно позивачів станом на сьогодні не сформована, у випадку наявності достатніх на те правових підстав, орієнтовна площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування будівлі мала б складати орієнтовно 0,0157га, а не 0,3200га.

3.8. Також у відзиві на позов відповідач зазначив, що відповідно до висновку управління містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради щодо відповідності місця розташування земельної ділянки містобудівній документації, земельна ділянка, на яку претендують позивачі, відноситься до території "квартирної багатоповерхової забудови", а тому передача вищевказаної земельної ділянки не відповідає містобудівній документації.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Заяв та клопотань, окрім тих, які зазначені в розділі І цього рішення, від учасників справи до суду не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

5.1. Згідно договорів купівлі продажу Ѕ (одної другої) частини поділеного в натурі нерухомого майна цілісного майнового комплексу та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками (по 1/2 частки, приватна спільна часткова власність) поділеного в натурі нерухомого майна цілісного майнового комплексу, загальною площею 157,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , а саме, вагові з навісами літ. В, Г, Д, Е та КПП літ. Б. (а.с. 44-49).

5.2. З аргументів сторін, судом встановлено, що з метою отримання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,32 га в оренду терміном на 5 (п`ять) років, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) (обслуговування нежитлового приміщення) позивачі звернулися до Чернівецької міської ради із відповідною заявою.

5.3. Однак, рішенням 78 сесії VII скликання Чернівецької міської ради «Про розгляд звернень громадян щодо поновлення договорів оренди землі, надання дозволів на складання та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань» №2140 від 11.06.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,3200 га в оренду терміном на 5 (п`ять) років, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) (обслуговування нежитлового приміщення) (пункт 44 рішення) (а.с. 6).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

6.1. Предметом цього позову є рішення Чернівецької міської ради №2140 від 11.06.2020 року, в частині, що стосується відмови у надані позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,32 га в оренду терміном на 5 (п`ять) років, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлового приміщення). А тому, у цій справі, суд має надати оцінку на предмет правомірності такого рішення через призму верховенства права.

6.2. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

6.3. Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини – це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

6.4. Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року, №858-IV (далі – Закон №858-IV) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

6.5. Згідно із частиною 1 статті 50 Закону №858-IV проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

6.6. Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

6.7. Статтею 38 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

6.8. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (стаття 39 ЗК України).

6.9. Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

6.10. Статтею 121 ЗК України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Згідно пункту “г” частини 1 вказаної статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

6.11. Згідно частини 3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

6.12. Так, згідно положень частини 1 названої статті надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

6.13. Відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

6.14. За змістом частини 3 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

6.15. Отже, із системного аналізу вказаних норм видно, що законодавцем визначено процедуру набуття громадянами у власність або користування земельних ділянок із земель державної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

6.16. Нормами ЗК України також чітко визначені підстави, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік є вичерпним.

6.17. Як встановлено вище судом, пунктом 44 рішенням 78 сесії VII скликання Чернівецької міської ради «Про розгляд звернень громадян щодо поновлення договорів оренди землі, надання дозволів на складання та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань» №2140 від 11.06.2020 року позивачам відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,3200га в оренду терміном на 5 (п`ять) років, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) (обслуговування нежитлового приміщення). Однак, у вказаному рішенні не конкретизовано жодної підстави такої відмови.

6.18. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, міською радою не порушено вимоги статті 120 Земельного кодексу України, оскільки до позивачів в порядку даної норми не перейшло право користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,3200га. оскільки вона, як об`єкт цивільних прав станом на день прийняття рішення не сформована (не може переходити право на земельну ділянку, яка не сформована). Поряд із цим вказує, розміру площі земельної ділянки, на яку претендують позивачі, є не обґрунтованим.

6.19. Однак, на переконання суду, така позиція відповідача суперечить положенням ЗК України, які не містять зазначеної підстави для відмови у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у користування.

6.20. Крім цього, відповідач обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення зазначає, що відповідно до висновку управління містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради щодо відповідності місця розташування земельної ділянки містобудівній документації, земельна ділянка, на яку претендують позивачі, відноситься до території "квартирної багатоповерхової забудови", а тому передача вищевказаної земельної ділянки не відповідає містобудівній документації. Разом з цим, наведене не стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення, що зокрема слідує з його змісту.

Водночас суд звертає увагу на те, що відповідач, будучи в розумінні КАС України суб`єктом владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

6.21. Як зазначено судом вище, підстави для відмови у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у користування, які зазначені в частині 3 статті 123 ЗК України, не підлягають розширеному тлумаченню, визначений нею перелік підстав для відмови є вичерпним, що зокрема слідує із слова “лише”.

6.22. Натомість, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності (“виправдання”) свого рішення.

6.23. Такий висновок суду також узгоджується із правовою позицією, викладеною у згадуваній постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року по справі №509/4156/15-а.

6.24. За таких обставин, суд вважає, що рішення 78 сесії VII скликання Чернівецької міської ради «Про розгляд звернень громадян щодо поновлення договорів оренди землі, надання дозволів на складання та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань» №2140 від 11.06.2020 року в частині, що стосується відмови у надані позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,32 га в оренду терміном на 5 (п`ять) років, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування нежитлового приміщення), прийнято з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

7.1. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

7.2. Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття рішення №2140 від 11.06.2020 року в частині, що стосується відмови позивачам в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивачів.

7.3. У свою чергу, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування в повній мірі відповідає завданням та меті адміністративного судочинства.

7.4. Водночас, суд звертає увагу на те, що такий повторний розгляд заяви позивачів повинен бути здійснений з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

7.5. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті рішення відповідачем щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутній адміністративний розсуд, оскільки розсуд передбачає повноваження обирати у конкретній ситуації з правомірних альтернатив відповідний правомірний варіант поведінки/рішення. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слів “може”, “або”.

7.6. У випадку, коли повноваження суб`єкта владних повноважень сформульовані через формулу дихотомії “задоволити-відмовити”, а фактично законодавство не передбачає альтернативи рішення при зверненні особи у разі виконання нею вимог закону, будь-які дискусії про дискреційні повноваження стають безпредметними. Встановити наявність чи відсутність умов дії норми не можна відносити до адміністративного розсуду.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

8.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

8.2 З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.1790559034.1 від 04.08.2020 року (а.с. 5а) та ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією №0.0.1796846098.1 від 11.08.2020 року (а.с. 13).

8.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 840 грн. 80 коп. та на користь ОСОБА_2 судові витрати (судовий збір) у сумі 840 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 44 рішення 78 сесії 7 скликання Чернівецької міської ради «Про розгляд звернень громадян щодо поновлення договорів оренди землі, надання дозволів на складання та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, затвердження технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань» № 2140 від 11.06.2020 р.

3. Зобов`язати Чернівецьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,32 га в оренду терміном на 5 (п`ять) років, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) (обслуговування нежитлового приміщення).

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №0.0.1790559034.1 від 04.08.2020 року судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. та на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №0.0.1796846098.1 від 11.08.2020 року судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької міської ради.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач-1 – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Позивач-2 – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач – Чернівецька міська рада (58000, м. Чернівці, пл. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 36068147).

Суддя О.В. Анісімов