Рішення № 92621493, 03.11.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 р. м. Чернівці справа № 600/723/20-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення управління містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, оформлене висновком № 04/01-08/3-05/1/955 від 29.04.2020 р. про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування адміністративного позову позивач вказував, що 11.04.2019 р. він подав до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради заяву з проханням підготувати на розгляд чергової сесії Чернівецької міської ради питання щодо надання йому дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.

В зв`язку з тим, що на зазначену заяву не було надано дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, керуючись ч. 7 ст. 118 ЗК України, 21.05.2019 р. він замовив у ФОП ОСОБА_2 розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що заявою повідомлено Департамент.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність отримав позитивні висновки відділу охорони культурної спадщини та експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

З метою отримання позитивного висновку управління містобудування та архітектури, 15.04.2020 р. ФОП ОСОБА_2 подано до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради копію проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Висновком № 04/01-08/3-05/1/955 від 29.04.2020 р. управління містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради відмовило в погодженні поданого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з відсутністю рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначений висновок позивач вважає необґрунтованим, безпідставним та таким, що виданий з порушенням діючого законодавства, оскільки у зв`язку із бездіяльністю органу місцевого самоврядування по розгляду його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, він скористався правом передбаченим абз. 3 ч. 7 ст. 118 КАС України та здійснив замовлення проекту відведення земельної ділянки самостійно.

Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (далі - відповідач) подав до суду відзив, в якому просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

В обґрунтування відповідач зазначав, що 15.04.2020 р. від ФОП ОСОБА_2 до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради надійшов проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд».

Посилаючись на положення вимог ст. 186-1 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України "Про землеустрій", відповідач вказував, що рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Оскільки, при поданні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, гр. ОСОБА_1 не було дотримано вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (не надано повного пакету документів), а саме рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач вважає, що управління містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (як належний виконавчий орган міської ради у сфері містобудування та архітектури) правомірно відмовив позивачу в погодженні поданого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Ухвалами суду від 04.09.2020 р. витребувано з Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, а також фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 додаткові докази по справі.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 6-7).

11.04.2019 р. позивач звернувся із заявою до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд. До заяви додано схему розташування земельної ділянки (а.с. 8, 67).

Вказана заява зареєстрована Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради за вх. № М-2700/0-01/01 від 11.04.2019 р. (а.с. 67).

Як зазначав позивач в позовній заяві, у зв`язку з тим, що на зазначену заяву відповідачем не було надано дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, керуючись ч. 7 ст. 118 ЗК України, 21.05.2019 р. він замовив у ФОП ОСОБА_2 розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що заявою повідомив Департамент.

З матеріалів справи видно, що 21.05.2019 р. позивач звернувся до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 із заявою, в якій просив виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1000 га (а.с. 106).

Дана заява зареєстрована фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 за вх. № 22-Ч/1 від 21.05.2019 р., про що зроблена відмітка на заяві (а.с. 106).

21.05.2019 р. позивач (замовник) уклав договір № 22-Ч/1 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (виконавець), на умова якого виконавець зобов`язувався розробити проект відведення із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право на земельну ділянку, а замовник – прийняти та оплатити виконані роботи.

Проект відведення виготовляється для посвідчення права на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (а.с. 10, 107).

Згідно завдання на виконання робіт від 21.05.2019 р., розроблене фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та затверджене позивачем 21.05.2019 р., передбачалася наступна робота, а саме: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,1000 га. Підстава для виконання робіт: ст. 118 ч. 7 Земельного кодексу України; заява замовника; договір № 22-Ч/1 від 21.05.2019 р. За результатами виконаних робіт виконавець зобов`язувався представити позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку (а.с. 14).

Дослідженням книги реєстрації договорів ФОП « ОСОБА_2 » встановлено, що в книзі реєстрації договорів за номером по порядку 22 зареєстровано договір за № 22-Ч/1 від 21.05.2019 р. укладений з позивачем стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с. 108 - 113).

Про укладення вказаного договору та замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу, 03.10.2019 р. позивач письмово повідомив заявою Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради. Наведена обставина підтверджується відміткою про отримання відповідачем 04.10.2019 р. згаданої заяви (а.с. 9).

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 22-Ч/1 від 21.05.2019 р., фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (а.с. 12- 41).

З матеріалів справи видно, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність отримав позитивні висновки відділу охорони культурної спадщини та експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області (а.с. 44, 45).

15.04.2020 р. фізична особа – підприємець ОСОБА_2 звернувся до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради з листом б/н, в якому просив погодити висновки управління містобудування та архітектури, головного архітектора міста стосовно позивача щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

До листа додано копію прошнурованого, пронумерованого та скріпленого печаткою проекту із землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 на 30 аркушах (а.с. 11).

Вказаний лист отримано Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, що підтверджується відміткою про отримання від 15.04.2020 р. проставленою на листі (а.с. 11).

За результатами розгляду проекту землеустрою, управління містобудування та архітектури Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради надало розробнику проекту фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 . Висновок № 04/01-08/3-05/1/955 від 29.04.2020 р., яким відмовило в погодженні поданого проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (а.с. 65 - 66).

Підставою для відмови в погодженні проекту, управлінням зазначено невідповідність ст. 186-1 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України «Про землеустрій», а саме в частині відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вважаючи висновок протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

За приписами ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ (далі - ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно положень ст. 5 ЗК України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Статтею 12 ЗК України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч. 2, 3 ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною 1 ст. 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено ст. 118 ЗК України.

Так, згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ЗК України встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, у ч. 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Судом встановлено, що 11.04.2019 р. позивач звернувся із заявою до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, в якій просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.

З матеріалів справи видно, що стосовно заяви позивача відповідачем не було прийнято ні позитивного, ні негативного рішення.

У зв`язку з тим, що на зазначену заяву відповідачем не було надано дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, керуючись ч. 7 ст. 118 ЗК України, 21.05.2019 р. позивач замовив у ФОП ОСОБА_2 розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що заявою повідомив відповідача.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем порушено вимоги ч. 7 ст. 118 ЗК України та допущено внаслідок цього протиправну бездіяльність, яка полягала у нездійсненні розгляду заяви позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2018 р. справа № 806/862/17 зазначив, що "законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду".

Отже, відповідно до норм ЗК України передумовою для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є отримання дозволу для розробки проекту землеустрою та його погодження у встановленому ст. 186-1 ЗК України порядку.

Водночас відповідно до абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України особа може замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу - за принципом "мовчазної згоди".

Так, відповідно до цього абзацу у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб`єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки. Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду 28.11.2019 р. у справі № 826/18649/15.

З огляду на наведене, суд вважає, що принцип "мовчазної згоди" може бути застосований за наявності таких умов:

1) у місячний строк з дня реєстрації клопотання суб`єктом владних повноважень не було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні;

2) у місячний строк з дня закінчення місячного строку з дня реєстрації клопотання заявником замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та повідомлення суб`єкта владних повноважень про це шляхом направлення письмового повідомлення з доданим до нього договором на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, лише за наявності вказаних умов, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без попереднього отримання дозволу на розробку цього проекту має бути прийнятий відповідним суб`єктом владних повноважень для прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, чинне законодавство не ставить в залежність строк повідомлення суб`єкта владних повноважень про замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та факт повідомлення про виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки від наявності підтвердження отримання такого повідомлення, оскільки законодавством встановлено лише обов`язок заявника повідомити відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що відповідач не розглянув заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у місячний термін.

На виконання умов, необхідних для застосування принципу "мовчазної згоди", позивач надав до суду докази замовлення у місячний строк з дня закінчення місячного строку з дня реєстрації заяви про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: заяву від 21.05.2019 р. адресовану фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд; договір № 22-Ч/1 від 21.05.2019 р. на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 .

З матеріалів справи також видно, що про укладення вказаного договору та замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу, позивач письмово повідомив заявою Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, до якої додано договір № 22-Ч/1 від 21.05.2019 р. Наведена обставина не заперечувалася відповідачем.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Згідно ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 ЗК України).

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч. 11 ст. 118 ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 2 ст. 186-1 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Положеннями ч. 5 та 6 ст. 186 ЗК України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Виходячи з наведених вище правових норм, видно, що законодавець встановив певну процедуру безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, яка включає послідовні окремі етапи - звернення до компетентного органу за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою, замовлення такого проекту, його розроблення, погодження, подання на затвердження. Останнім етапом реалізації права особи на отримання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд є затвердження уповноваженим органом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

При цьому проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу (ч. 6 ст. 186 ЗК України).

Отже, після розроблення проекту землеустрою на підставі отриманого громадянином від відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або за принципом мовчазної згоди, такий проект підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та/або виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури, який за результатом дослідження обов`язкових до подання документів, передбачених ст. 50 Закону України "Про землеустрій", надає вмотивований висновок про його погодження або про відмову в такому погодженні.

Погоджений проект землеустрою подається громадянином до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, і такий орган у двотижневий строк зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України видно, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Частиною 1 та 2 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, в т.ч: рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).

Аналізуючи наведені норми Закону України «Про землеустрій» в системному взаємозв`язку з положеннями ЗК України, суд приходить до висновку, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок можуть містити рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у разі їх прийняття такими органами.

Разом з тим, у разі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за принципом «мовчазної згоди», такі проекти не включать рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки такі рішення, апріорі, відсутні.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що пунктами 1.1, 1.8 та 1.11 Положення про Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 25.019.2015 р. № 1737 (далі - Положення) передбачено, що Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин (надалі – Департамент) є виконавчим органом Чернівецької міської ради.

Департамент забезпечує реалізацію державної політики в сфері містобудування, архітектури та землекористування, виконання власних і делегованих повноважень у сфері будівництва та регулювання земельних відносин, здійснює координацію діяльності суб`єктів містобудування щодо комплексного розвитку території міста.

Департамент підзвітний та підконтрольний Чернівецькій міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету, Чернівецькому міському голові.

Згідно п.2.1.7, 2.2.9 Положення до власних повноважень та завдань Департаменту входить підготовка і внесення на розгляд міської ради пропозицій щодо встановлення ставок орендної плати за землю, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель міста, а делегованих повноважень – організація та здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою. До власних функцій Департаменту відноситься підготовка проектів рішень на розгляд міської ради та її виконавчого комітету в межах наданих повноважень (п. 3.1.15 Положення).

Відповідно до п.1.1, 1.3, 1.4 Положення про Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, затвердженого заступником директора Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин 03.03.2014 р., Управління містобудування та архітектури (далі - Управління) є структурним підрозділом Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради. Управління не має статусу юридичної особи, діє в складі Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради. Управління підпорядковується безпосередньо директору Департаменту.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.04.2020 р. фізична особа – підприємець ОСОБА_2 звернувся до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради з листом б/н, в якому просив погодити висновки управління містобудування та архітектури, головного архітектора міста стосовно позивача щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

До листа додано копію прошнурованого, пронумерованого та скріпленого печаткою проекту із землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 на 30 аркушах.

Вказаний лист отримано Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, що підтверджується відміткою про отримання від 15.04.2020 р. проставленою на листі.

За результатами розгляду проекту землеустрою, управління містобудування та архітектури Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради надало розробнику проекту фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 висновок № 04/01-08/3-05/1/955 від 29.04.2020 р., яким відмовило в погодженні поданого проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

В оскаржуваному висновку № 04/01-08/3-05/1/955 від 29.04.2020 р., в якості підстави для відмови в погодженні поданого проекту землеустрою зазначено невідповідність ст. 186-1 ЗК України та ст. 50 Закону України «Про землеустрій», а саме в частині відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно пакету документів, які подавалися розробником разом із заявою до відповідача, до нього був наданий проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , який розроблений за принципом "мовчазної згоди".

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказана обставина, а саме: розроблення проекту землеустрою за принципом "мовчазної згоди", не є підставою для відмови у погодженні такого проекту землеустрою.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач не може надати до відповідача рішення органу місцевого самоврядування про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки за результатами поданої ним заяви від 11.04.2019 р. відповідач у строки встановлені ЗК України її не розглянув, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, не прийняв.

Заперечуючи проти позову, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами недотримання позивачем порядку замовлення та розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та відсутності підстав для застосування позивачем принципу «мовчазної згоди».

Окрім того, відмовляючи позивачу у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з підстав відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання йому дозволу на розроблення такого проекту, відповідач не врахував вимоги абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до переконання, що відповідач зобов`язаний був прийняти для погодження замовлений і розроблений позивачем за принципом «мовчазної згоди» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти відповідне рішення в порядку передбаченому ст. 186-1 ЗК України.

Дослідженням оскаржуваного висновку також встановлено, що відповідач у висновку не конкретизував, які саме недоліки необхідно було позивачу усунути для погодження проекту землеустрою та не вказав розумний строк для усунення таких недоліків.

Враховуючи наведене, на думку суду, відповідач протиправно відмовив у погодженні проекту землеустрою, тому наявні підстави для задоволення позову.

Посилання відповідача на відсутність дозволу органу місцевого самоврядування на розробку проекту відведення земельної ділянки, суд вважає безпідставними, оскільки позивач скористався правом, передбаченим абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України, який передбачає право громадянина здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки без отримання дозволу на розробку проекту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 та 2 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи встановлені по справі обставини, суд вважає, що відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, приймаючи оскаржуваний Висновок відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України.

Під час розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано процесуального обов`язку щодо доведення правомірності оскаржуваного висновку та відповідності його критеріям визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відтак, оскаржуваний висновок є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 5).

Враховуючи зазначене, суд стягує з Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним рішення Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, оформлене висновком № 04/01-08/3-05/1/955 від 29.04.2020 р. про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

3. Стягнути з Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (вул. Б. Хмельницького, 64-А, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 23245721);

відповідач - Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (вул. Б. Хмельницького, 64-А, м. Чернівці);

Суддя В.К. Левицький