Рішення № 92621428, 05.10.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року справа № 580/539/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Мауріної Я.Ю.,

позивача Гензельського А.О. – особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби в сумі - 10 266 грн 48 коп.;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби в сумі - 10 266 грн 48 коп.

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пов`язані з розглядом справи в сумі -17 грн 00 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він проходив військову службу у Черкаському зональному відділу Військової служби правопорядку та є учасником бойових дій, у зв`язку з чим відповідно до частини 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Однак, при звільненні з Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку всупереч вимогам статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” йому не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2019 рік. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та зазначає, що невиплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за вказаний період порушує його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем 06.03.2020 подано до суду відзив, у якому зазначено, що під час проходження служби позивачем у Черкаському зональному відділу Військової служби правопорядку діяв особливий період, тому у позивача було відсутнє право на використання додаткової відпустки, з огляду на що правових підстав для виплати компенсації немає. Вказує також на те, що позивачем зроблено неправильний розрахунок розміру компенсації у сумі 10 266 грн 48 коп.

Ухвалою суду від 10.03.2020 постановлено розгляд даної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

24.03.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідач помилково нарахував кількість днів, які підлягають компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, а саме 9 днів додаткової відпустки за 2019 рік, оскільки соціальна додаткова відпустка, як учаснику бойових дій прив`язана до календарного року, а не до терміну перебування на службі в певному році.

У судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 09 год. 00 хв. 05.10.2020, з`явилися сторони.

Позивач просив позовні вимоги задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Наказом голови Черкаського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 № 63 посилено особливий режим суду під час карантину, у зв`язку з тим, що у декількох працівників діагностовано захворювання на СOVID-19.

У період з 12.10.2020 по 13.10.2020 включно, суддя Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 перебував у відпустці, а надалі з 15.10.2020 по 03.11.2020 включно на лікарняному, з огляду на що розгляд справи здійснюється у перший робочий день — 04.11.2020.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 16.07.2018 серії НОМЕР_1 .

Наказом начальника Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (по стройовій частині) від 02.09.2019 № 179 позивача, звільнено з військової служби у запас та направлено для зарахування на військовий облік до Черкаського об`єднаного міського військового комісаріату. З 02.09.2019 позивача виключено зі списків особового складу відділу та знято з усіх видів забезпечення.

13.01.2020 позивач звернувся із заявою до відповідача щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018-2019 роки у сумі 10 266 грн 48 коп.

Листом від 31.01.2020 № 77/фес/160 відповідач повідомив, що Указом Президента України від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» оголошено рішення про проведення часткової мобілізації, у зв`язку з чим в Україні настав особливий період, тому додаткова відпустка учасникам бойових дій тривалістю 14 календарних днів під час дії особливого періоду не надається.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про відпустки” від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;”.

Згідно зі статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік”.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час”.

Згідно з пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік”.

Відповідно до частини 8 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Згідно з частиною 14 статті 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до ч.ч. 17, 18 ст. 10-1 Закону №2011-XII в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до частини 19 статті 10-1 Закону № 2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 “Про часткову мобілізацію”, затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Отже, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку зі звільненням позивача виникли в особливий період.

Згідно з частиною 3 статті 219 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18. Правова позиція Верховного Суду полягає у тому, шо в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової. Однак Законом № 2011-XII не передбачено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Тобто, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права.

Відповідно до пунктів 3, 6 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Розрахунок грошового забезпечення за дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.

Згідно з довідкою Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку від 24.02.2020 № 77/04/271, позивачу соціальна додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2018-2019 року не надавалась та компенсація за невикористані дні додаткової відпустки тривалістю 14 календарних днів на рік не проводилось.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку, відповідачем протиправно не проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2018 – 2019 роки, а саме за 28 календарних днів. У зв`язку із встановленням позивачу статусу учасника бойових дій, він має право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, не залежно від кількості днів перебування на військовій службі на рік.

Щодо вимог позивача про стягнення компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки у розмірі 10 266 грн 48 коп. суд зазначає, що у відповідності до вимог статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позовна вимога щодо стягнення грошових коштів з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів стосується відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю, при цьому за ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права особи у спірних правовідносинах. Однак, відповідач допустивши протиправну бездіяльність, не провів розрахунку компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки з позивачем, тому на дату звернення до суду з позовом права позивача в частині проведення розрахунку суми компенсації не порушені. У разі проведення неправомірного розрахунку зазначених сум у позивача виникне право на звернення до суду за захистом порушених прав. Як наслідок позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2018 - 2019 роки та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку грошову компенсацію, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

З урахуванням наведеного, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Судовий збір належить компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи у сумі 17 грн 00 коп., суд зазуважує про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати понесені позивачем у зв`язку з направленням заяви від 13.01.2020 до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку, однак позивачем до позовної заяви не надано доказів понесення вказаних витрат у сумі 17 грн 00 коп.

Відтак, суд висновує про відсутність правових підстав для відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат позивачу у сумі 17 грн 00 коп.

Керуючись ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (18000, м. Черкаси, вул. Надпільна, 222, корпус 2, ідентифікаційний код 24289962) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів — задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за за період з 2018 по 2019 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.09.2019.

Зобов`язати Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за за період з 2018 по 2019 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 02.09.2019.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судовий збір належить відшкодувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.11.2020.

Суддя С.О. Кульчицький