Ухвала суду № 92620893, 03.11.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

03 листопада 2020 року Справа № 480/6360/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, визнання технічного паспорту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій просить:

- визнати противоправними дії Управління майна комунальної власності СМР в частині передачі в оренду строком на два роки і одинадцять місяців нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_2 на підставі рішення конкурсного комітету, оформленого протоколом № 3 від 21.11.2013, наказу Управління майна комунальної власності СМР від 06.12.2013 № 09.01-09/287 та технічного паспорту на нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , площею 324 кв.м від 29.11.2013 складений ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

- визнати таким, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, фактичному плануванню приміщень та недійсним технічний паспорт на вбудоване нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , площею 337,1 кв.м від 29.11.2013 складений ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 20.10.2020.

Ухвалою суду від 20.10.2020 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 03.11.2020 за клопотанням позивача.

03.11.2020 у підготовче судове засідання позивач, представник відповідача і треті особи не прибули, про дату,час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача до суду надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантинних заходів у м. Суми, а також у зв`язку із хворобою позивача.

Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання з огляду на те, що позивачем жодних доказів на підтвердження хвороби не надано.

Від відповідача до суду надійшло письмове клопотання, в якому він просить закрити провадження у справі у зв`язку з тим, що спір у даній справі стосується майнових прав на нерухоме майно, є приватно-правовим, а отже не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідач просить розглянути дане клопотання без участі його представника.

Треті особи про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку всіх учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 10 та ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання у справі не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи клопотання про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.02.2008 між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (правонаступником якого є відповідач) та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди нерухомого майна УМВК-0141, строком дії до 04.01.2011.

Об`єктом оренди, згідно з п. 2.1. вказаного договору, є нежитлові приміщення загальною площею 369, 9 кв.м., розміщені в підвалі у будинку АДРЕСА_2 (а.с. 37).

04.12.2012 згідно з протоколом № 65 засідання постійної комісії з питань контролю за використанням об`єктів комунальної власності та приватизацією Ради, погоджено перелік нежитлових приміщень територіальної громади м. Суми, які плануються передати в оренду на конкурсних засадах. До даного переліку увійшло спірне приміщення.

На участь у конкурсі надійшли заяви претендентів - ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Однак, конкурс, призначений на 20.12.2012 не відбувся.

14.01.2013 позивач звернувся до Управління із заявою про розгляд постійною комісією його заяви від 26.10.2012 про укладення договору оренди та рекомендації укласти договір оренди спірного приміщення.

Згідно з протоколом № 67 від 22.01.2013, у зв`язку з оскарженням позивачем дій Управління щодо проведення конкурсу, постійною комісією з питань контролю за використанням об`єктів комунальної власності та приватизацією 22.01.2013 вирішено не приймати жодних рішень до завершення судового розгляду.

19.03.2013 Управління майна комунальної власності Сумської міської ради прийняло рішення передати спірне приміщення в оренду на конкурсних засадах.

03.04.2013 ФОП ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про укладення договору оренди нежитлового приміщення, в якій просив укласти договір оренди Приміщення без призначення конкурсу, оскільки він - єдиний законний претендент.

Управління майна комунальної власності Сумської міської ради листом від 12.04.2013 № 09-01-16/922 повідомило позивача, що оголошено конкурс на право оренди спірних приміщень, проведення якого призначено на 25.04.2013 о 14:00 годині в приміщенні Ради за адресою: м. Суми, пл. Незалежності, 2, кім. 59; заяви на участь у конкурсі приймаються до 22.04.2013 включно.

Згідно з протоколом конкурсної комісії № 1 від 25.04.2013 конкурс на право оренди спірних приміщень, проведення якого призначено на 25.04.2013, не відбувся.

13.08.2013 Управління прийняло рішення передати спірне приміщення в оренду на конкурсних засадах (рішення постійної комісії з питань контролю за використанням об`єктів комунальної власності та приватизацією, оформлене протоколом № 83 від 13.08.2013).

Конкурс, призначений на 12.09.2013 за ініціативою орендодавця, не відбувся у зв`язку з відсутністю заяв про участь у конкурсі на право оренди об`єктів майна комунальної власності.

Відповідно до протоколу № 87 від 01.10.2013 на засіданні постійної комісії з питань контролю за використанням об`єктів комунальної власності та приватизацією Ради ухвалено рішення рекомендувати Управлінню оголосити конкурс про передачу Приміщення в оренду.

За результатами проведення конкурсу про передачу Приміщення в оренду переможцем конкурсу визнано ФОП ОСОБА_2

16.12.2013 Управління майна комунальної власності Сумської міської ради наказом № 09.01-09/287 передало в оренду строком на два роки одинадцять місяців підвальні нежитлові приміщення площею 324,0 кв.м. (з уточненням даних БТІ ) у будинку АДРЕСА_2 . Суми ФОП ОСОБА_5 для проведення оздоровчо-спортивної діяльності; доручено відділу орендних відносин оформити договір оренди на нежитлові приміщення у порядку, встановленому законодавством.

Ці обставини встановлені судами і викладені у постанові Верховного суду України від 03.09.2019 у справі № 920/903/17.

Для укладання договору оренди ФОП ОСОБА_2 надав до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради технічний паспорт складений 29.11.2013 ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 26-33).

Обґрунтовуючи клопотання про закриття провадження у справі, відповідач посилається на те, що між сторонами існує приватно-правовий спір, у зв`язку з чим дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд погоджується із аргументами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ст. 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала свою правову позицію щодо правил розмежування предметної юрисдикції, а також критеріїв, які при цьому потрібно враховувати.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

З встановлених судовим розглядом фактичних обставин справи вбачається, що в даному випадку ФОП ОСОБА_1 оскаржує до адміністративного суду дії суб`єкта владних повноважень Управління майна комунальної власності Сумської міської ради щодо передачі в оренду спірного приміщення. Разом з тим, оскаржувані дії відповідача вчинені відносно третьої особи ФОП ОСОБА_2 , а не позивача.

Тобто предметом розгляду в цій справі є не дії органу місцевого самоврядування, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, а приватний інтерес позивача щодо набуття речових прав на нерухоме майно, яке знаходиться в оренді іншої фізичної особи-підприємця, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Отже, спір в цій частині фактично стосується позбавлення права користування особи на нерухоме майно, що відповідно вказує на наявність приватноправового спору.

За таких обставин у разі вчинення суб`єктом владних повноважень дій щодо передачі нерухомого майна в оренду має вирішуватися у порядку господарської юрисдикції, оскільки виникає спір про право між господарюючими суб`єктами.

Також, ФОП ОСОБА_1 просить визнати таким, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, фактичному плануванню приміщень та недійсним технічний паспорт на вбудоване нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , площею 337,1 кв.м від 29.11.2013 складений ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Як вбачається з наведеного, до суду може бути оскаржене рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а судовому захисту підлягає виключно порушене право позивача. Порушене право, в свою чергу, підлягає захисту в суді з суворим дотриманням принципу спеціалізації.

Суд зауважує, що акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Умовою визнання акту, рішення суб`єкта владних повноважень недійсними є також порушення, у зв`язку з прийняттям відповідного акта, рішення, прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Порушення своїх прав та інтересів позивач пов`язує саме із змістом технічного паспорту на вбудоване нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , площею 337,1 кв.м від 29.11.2013.

Технічний паспорт - це інформаційно-довідковий документ, що показує фактичний стан житла та містить дані про площу приміщення, кількість кімнат, матеріалі, з якого виготовлені стіни і перегородки, а також інвентарну вартість приміщення.

Отже, за своїм правовим значенням технічний паспорт та доручення на його виготовлення не є тими рішеннями суб`єкта владних повноважень, які в силу ст. 19 КАС України можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки, технічний паспорт є інформаційно-довідковим документом, що лише фіксує дані відносно певного приміщення та не є остаточним документом, який зобов`язує особу до вчинення будь-яких дій.

Таким чином позивач просить визнати недійсним технічний паспорт, який не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не спричиняє виникнення будь-яких прав та обов`язків осіб чи суб`єктів владних повноважень.

Суд зауважує, що належними відповідачами за даною вимогою мають бути особи, які складали технічний паспорт, а саме ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не є суб`єктами владних повноважень, що також виключає розгляд даного спору в порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 20.09.2018 р. у справі №816/389/15-а, від 05.05.2019 р. у справі №367/5344/17, Верховним Судом в постанові від 13.12.2019 р. у справі № 379/406/15-а.

Таким чином, спір у даній справі не є публічно-правовим, а має приватноправовий характер.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи, що спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського, а не адміністративного судочинства, суд задовольняє клопотання відповідача та закриває провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 183, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про закриття провадження у справі - задовольнити.

Провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, визнання технічного паспорту недійсним - закрити.

Роз`яснити позивачу право звернення за захистом його прав до господарського суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Суддя Є.Д. Кравченко