Рішення № 92620862, 03.11.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 року Справа №480/4798/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4798/20 за позовом ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) щодо не виплати при звільненні з військової служби ОСОБА_1 всіх належних грошових сум індексації грошового забезпечення та грошової компенсації щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

- зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.07.2015 року по 28.02.2018 в сумі 20 415,97 грн., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2017 по 2019 рік включно в кількості 15 календарних днів у зв`язку із звільненням з військової служби у запас, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.08.2019, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 02.08.2019 по 30.07.2020 у розмірі 150 877,32 грн. у відповідності до абзацу 3 пункту 2 Глави II Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 18.12.2002 по 01.08.2019 проходив військову службу у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953), наказом від 01.08.2019 звільнений з військової служби у запас, виключений зі списків особового складу.

Позивач звернувся до відповідача через адвокатський запит з вимогою надати інформацію про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовця з 01.01.2015 року по день звільнення з військової служби, надати відомості з особової справи про надання та використання щорічної додаткової відпустки пов`язаної з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року за № 702 в кількості днів згідно займаної посади з 01 серпня 2012 року по день виключення зі списків особового складу частини.

Листом від 22.07.2020 № 11/7062 відповідач надав розрахунково-платіжну відомість за липень 2020 року про розраховану та невиплачену індексацію грошового забезпечення з липня 2015 року по лютий 2018 року, яка становить 20415,97 грн., також надав довідку від 20.07.2020 №12/677 з відомостями про кількість невикористаних днів щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я у 2017 - 2019 роках становить 15 календарних днів.

Згідно Розрахунково - платіжної відомості вбачається що позивачу при звільненні не виплатили індексацію грошового забезпечення з 01.07.2015 по 28.02.2018 включно в загальній сумі 20415,97 грн., крім того станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, передбаченої ч.4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року за № 702 в загальній кількості 15 календарних днів у зв`язку з чим позивач вважає такі дії відповідача протиправними.

Ухвалою суду від 03.08.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/4798/20, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін з 29.09.2020, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) з позовними вимогами не погодився, у відзиві на позовну заяву (а.с.30-39), зокрема зазначив, що військовослужбовці правового статусу "працівник" не мають, проходження їх служби врегульовано спеціальним законодавством, тому чинність Кодексу законів про працю України на них не поширюється, а тому його норми, зокрема і норми ст.117 КЗпП, не можуть поширюватися на відносини між військовими частинами та військовослужбовцями з приводу питань, які випливають з відносин проходження військової служби. Посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначає, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).

Враховуючи наведені обставини, Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 18.12.2002 по 01.08.2019 проходив військову службу у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953).

Наказом від 01.08.2019 № 220-ОС позивач звільнений з військової служби, виключений зі списків особового складу та всі видів забезпечення (а.с.10).

Позивач звернувся до відповідача через адвокатський запит з вимогою надати інформацію про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовця з 01.01.2015 року по день звільнення з військової служби, надати відомості з особової справи про надання та використання щорічної додаткової відпустки пов`язаної з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, передбаченої ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року за № 702 в кількості днів згідно займаної посади з 01 серпня 2012 року по день виключення зі списків особового складу частини.

Листом від 22.07.2020 № 11/7062 відповідач надав розрахунково-платіжну відомість за липень 2020 року про розраховану та невиплачену індексацію грошового забезпечення з липня 2015 року по лютий 2018 року, яка становить 20415,97 грн., також надав довідку від 20.07.2020 №12/677 з відомостями про кількість невикористаних днів щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я у 2017 - 2019 роках становить 15 календарних днів.

Згідно Розрахунково - платіжної відомості вбачається що позивачу при звільненні не виплатили індексацію грошового забезпечення з 01.07.2015 по 28.02.2018 включно в загальній сумі 20415,97 грн., крім того станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, передбаченої ч.4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року за № 702 в загальній кількості 15 календарних днів.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 затверджено переліки військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5.

Додаток 4 до вказаної постанови містить перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.

Так, відповідно до пункту 12 додатку 4 дільничний інспектор прикордонної служби 1, 2 категорії у відділеннях дільничних інспекторів прикордонної служби має право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Таким чином позивач, будучи військовослужбовцем Держприкордонслужби, займаючи посади, визначені постановою № 702 під час проходження служби мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Відповідно до п. 8, 14, 17-19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Посилання відповідача на п. 19 ст. 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка на його думку виключає можливість надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 ст. 10-1 Закону, суд вважає необґрунтованими.

Так, норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Тобто на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.

Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 по зразковій справі № 620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 рішення від 16.05.2019 залишено без змін.

Таким чином суд доходить висновку про те, що Сумський прикордонний загін протиправно не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 також затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.

Крім того, суд зазначає, що право нараховувати та визначати кількість днів невикористаної відпустки належить відповідачу.

Таким чином, суд вважає, що належним ефективним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9953) щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

З приводу позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу в день звільнення з військової служби та виключення із усіх видів забезпечення індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 до 28.02.2018, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон №1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтями 2, 4 Закону №1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Частиною 2 ст.5 Закону №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст.6 Закону №1282-ХІІ).

Згідно з вимогами пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок № 1078), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У ст. 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Відповідно до ч. 1 ст.1, ст. 33 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. У період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною 5 ст.95 КЗпП України.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (п. 3 ч. 1 ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (п. 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (п. 2.3).

Таким чином, індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Не нарахування та невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

У даному випадку позивач має право на індексацію грошового забезпечення та виплату належних йому сум, оскільки питання індексації заробітної плати врегульовано Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Кечко проти України", "Сук проти України").

Відповідач не надав суду докази того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.

Крім того, відповідач не надав докази того, що він звертався до відповідного органу щодо виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення. Відтак суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в день звільнення з військової служби та виключення із усіх видів забезпечення індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 до 28.02.2018.

В матеріалах справи знаходиться розрахунково-платіжна відомість за липень 2020, з якої вбачається, що ОСОБА_1 за період з липня 2015 по лютий 2018 нарахована індексація на загальну суму 20 415,97 грн. (а.с.16).

Оскільки факт нарахування індексації грошового забезпечення підтверджується вищезазначеною розрахунково-платіжною відомістю, тому суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.07.2015 по 28.02.2018 включно задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд зазначає наступне.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом з матеріалів справи, виплату індексації заробітної плати та грошової компенсації щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я позивачу, станом на день розгляду даної справи, не здійснено.

Суд звертає увагу позивача, що його вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, є передчасною та, відповідно, не може бути задоволена судом.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.10.2019 по справі № 806/2473/18, від 24.07.2019 по справі № 805/3167/18-а, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 у справі № 662/1626/17, від 17.01.2019 по справі № 2-1579/11.

Оскільки відповідач не виплатив грошову компенсацію в повному розмірі, тому для стягнення з відповідача компенсації за час неповного розрахунку при звільненні до такого повного розрахунку неможливо правильно визначити суму такої компенсації на її відповідність наведеним вище критеріям.

Суд також враховує, що при визначенні суми відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, має оцінюватись як розмір недоплаченої суми, так і розмір простроченої заборгованості, яка повинна бути присуджена позивачу, період затримки виплати тощо. За таких обставин, на переконання суду, у цій справі неможливо правильно визначити суму вказаного відшкодування, оскільки сума заборгованої компенсації за 2015-2019 роки ще не нарахована.

Окрім того, зі змісту правової конструкції ст.117 КЗпП України убачається, що виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є можливою лише у разі відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум.

У даному ж випадку має місце спір щодо нарахування та виплати грошової компенсації щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я та виплати індексації грошового забезпечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині є передчасними, фактично спрямовані на врегулювання тих відносин, які відбудуться в майбутньому, а тому не підлягають задоволенню.

Проте позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку після проведення з ним остаточного розрахунку.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) щодо не виплати при звільненні з військової служби ОСОБА_1 всіх належних грошових сум індексації грошового забезпечення та грошової компенсації щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.07.2015 року по 28.02.2018 в сумі 20 415 (двадцять тисяч чотириста п`ятнадцять) грн. 97 коп., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Зобов`язати Сумський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина 9953) (40030, м. Суми, пров. Громадянський, 1, код ЄДРПОУ 14321759) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я за період з 2017 по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 01.08.2019, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик