Рішення № 92620616, 03.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2020 року м. Рівне №460/4193/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доКомандування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (далі - відповідач), в якому із врахуванням заяви про зміну предмету позову від 09.07.2020, просив суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 10.12.2013.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 02.09.2013 № 116, в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2013 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 3529,13грн.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2013 № 132, в частині виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 3435,75грн.

4.Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2013 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема щомісячної додаткової грошової винагороди у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, та наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 №260.

5.Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема без щомісячної додаткової грошової винагороди, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, та наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 №260.

6.Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі місячного грошового забезпечення за червень та грудень 2013.

7. Визнати протиправною бездіяльністю Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу частини 10.12.2013.

8. Зобов`язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, з урахуванням виплаченої суми.

9. Зобов`язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 10.12.2013.

10. Зобов`язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 20% місячного грошового забезпечення, з урахуванням виплаченої суми.

11. Зобов`язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 місячне грошове забезпечення за червень та грудень 2013 в повному обсязі, з урахуванням виплачених сум.

12. Стягнути з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу частини за період з 10.12.2013 по день розгляду справи в суді, з розрахунку середньоденного заробітку у розмірі 168,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 13.09.2017 №318 позивача, відповідно до ч. 6 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з урахуванням вимог ч.8 цієї ж статті звільнено у запас за пунктом "б" за станом здоров`я. Наказом командувача військ оперативного командування "Захід" від 21.09.2017 №215, з 28.09.2017 виключено із списків особового складу частини, та направлено для зарахування на військовий облік до Рівненського об`єднаного міського військового комісаріату. Вказав, що проходив військову службу в період з 10.06.2013 по 10.12.2013 у відповідача. Однак, на день виключення зі списків особового складу військової частини А0105, його не повністю забезпечено грошовим забезпеченням, так зокрема не нараховано та не виплачено індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 10.12.2013, нараховано та виплачено грошову допомогу для оздоровлення не в розмірі місячного грошового забезпечення, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога не включено усі щомісячні додаткові види грошового забезпечення з якого визначається матеріальна допомога, зменшено суми складу грошового забезпечення місячного грошового забезпечення. З підстав наведених у позовній заяві та з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі. Позовні вимоги в первинній редакції ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - роз`єднано в окремі провадження. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо недотримання встановленого законом строку надання відповіді на запит ОСОБА_1 від 23.04.2020, у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-УІ; визнання протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, в частині надання відповіддю від 22.05.2020 за №116/14/4/798/л недостовірної інформації позивачу, на запит від 23.04.2020, наданого у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI, - виділено і розглядати в окремому (самостійному) провадженні. Решту позовних, вимог ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - вирішено розглядати в межах провадження адміністративної справи № 460/4193/20.

У встановлений ухвалою суду строк відповідач не подав до суду відзив на адміністративний позов, а тому з врахуванням ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Ухвалою суду від 03.11.2020 позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 02.09.2013 № 116, в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2013 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 3529,13грн.; визнання протиправним та скасування наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2013 № 132, в частині виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі - 3435,75грн., - залишено без розгляду.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 10.12.2013 № 237, майора ОСОБА_1 з 10.12.2013 виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби до оперативного командування «Північ», виплачено надбавку за виконання особливо важливих завдань відповідно до пункту 15.1 Інструкції в розмірі 50%, премію в розмірі 90% та щомісячну грошову винагороду в розмірі 40% по 10.12.2013 (а.с.20).

Згідно із п. 5 наказу командувача військ оперативного командування «Північ» (по стройовій частині) від 11.12.2013 № 37, майора ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, на фінансове забезпечення до управління оперативного командування «Північ», на всі інші види забезпечення - у військову частину А4240, з 11.12.2013 приступив до виконання службових обов`язків за посадою (а.с.21).

До матеріалів справи позивачем приєднано копію витягу з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 15.07.2013 № 132, який наданий відповідачем на його запит. Зі змісту витягу з наказу встановлено, що ОСОБА_1 , офіцеру відділу оперативної підготовки оперативного управління штабу, виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 3435,75грн.

Також, у відповідності до витягу з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по стройовій частині) від 02.09.2013 № 166, позивачу виплачено грошову допомогу для оздоровлення в розмірі 3435,75грн.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати грошового забезпечення позивачу не в повному обсязі та в порушення норм законодавства, ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до положень статті 1-2 вказаного Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III).

В силу абз. 2 ч. 3 ст.9 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Поняття індексації грошових доходів наведене у Законі України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282 (далі - Закон №1282), де зазначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Так, згідно зі ст.2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003(далі - Порядок №1078).

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 (в редакції проходження позивачем служби) визначалося, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації (п.5 Порядку № 1078, в редакції проходження позивачем служби).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) - є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Так, у позовній заяві позивач стверджує, що відповідач не нарахував та не виплатив йому індексацію грошового забезпечення, а тому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 10.12.2013.

Зі змісту відповіді фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України за № 116/14/4/798/л від 22.05.2020 на запит позивача, відповідач повідомив, що відповідно до зазначеного Порядку № 1078, положення якого були чинні у 2013 році, індексація грошових доходів ОСОБА_1 не здійснювалася.

Отже, відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 10.12.2013, доказів на спростування наведеного відповідачем не надано, так як і не надано доказів на відсутність у позивача права на проведення індексації грошового забезпечення.

Відтак, з аналізу наведених вище норм законодавства, які були чинні у 2013 році, можна дійти висновку, право на індексацію грошових доходів гарантувалося Законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком відповідача.

Таким чином, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про визнати протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 10.12.2013 та зобов`язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 10.12.2013.

Що стосується заявлених позовних вимог щодо виплати грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не в розмірі місячного грошового забезпечення без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, то суду необхідно вказати таке.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, що діяла на день видання наказу про виплату грошового забезпечення) (далі - Закон № 2011-XII).

Частиною 1 ст. 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 4 цієї ж статті обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на день видання наказу про виплату грошового забезпечення) від 07.11.2007 №1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою КМУ від 13.03.2013 №161 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889» (в редакції, що діяла на день видання наказу про виплату грошового забезпечення) для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

З матеріалів справи, а саме з копії довідки від 25.05.2020 № 101/57 про фактичне виплачене грошове забезпечення за період проходження військової служби в Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України з 10 червня по 10 грудня 2013 року вбачається, що позивач отримував щомісячну винагороду з 10.06.2013 у розмірі 20%, з вересня 2013 року по 10.12.2013 - у розмірі 40% місячного грошового забезпечення(а.с.19).

Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена рішенням Уряду України, виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня виключення його із списків особового складу частини, тобто мала постійний (систематичний) характер.

Долученою до справи копією наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 15.07.2013 № 132 підтверджено, що ОСОБА_1 виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік у розмірі 3435,75 грн. та виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2013 рік у сумі 3435,75 грн., відповідно до копії наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 02.09.2013 № 166.

З аналізу копії довідки від 25.05.2020 № 101/56 про фактичні складові грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік слідує, що відповідачем для обрахунку виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за липень 2013 року та грошової допомоги для оздоровлення за вересень 2013 року визначено такі фактичні складові як посадовий оклад - 1120,00грн, оклад за військове звання - 125,00грн, надбавка за вислугу років - 373,50грн.(435,75грн.), надбавка за виконання особливо-важливих завдань - 809,25грн.(840,38грн), надбавка, що передбачає доступ до державної таємниці 0,00грн, премія - 1008,00грн.

Відтак, грошова допомога для оздоровлення за вересень 2013 року становила 3529,13грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за липень 2013 року - 3435,75грн. (а.с.18).

Таким чином, з матеріалів справи слідує, що відповідач не включав додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено у 2013 році ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Позаяк, іншого відповідачем не представлено для суду. Більше того, у відповіді фінансово-економічного управління Командування Сухопутних військ Збройних Сил України за № 116/14/4/798/л від 22.05.2020 на запит позивача, відповідач повідомив, що відповідно до п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 (далі - Інструкція №595), грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових грошових видів грошового забезпечення. А тому, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, на думку відповідача, позивачу виплачено відповідно до грошового забезпечення на день видання наказу про їх виплату (без винагород, тобто без щомісячної додаткової грошової винагороди).

Зокрема, в пункті 5 Інструкції №595 вказується, що винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням. Пунктом 8 Інструкції №595 визначено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пунктом 9 зазначеної Інструкції, розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік. Відповідно до пункту 10 Інструкції №595, командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.

Водночас, застосовуючи зазначену Інструкцію №595 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Так, частиною 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Крім того, у даній справі суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Отже, у зв`язку з тим, що позивач додаткову грошову винагороду отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення, то, відповідно, вказана винагорода повинна включатися до розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Подібні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №295/5200/18, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18.

Враховуючи те, що відповідач обчислював грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, то підлягають до задоволення позовні вимоги про визнання протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема без щомісячної додаткової грошової винагороди, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, та наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 №260.

Дослідженими у справі доказами підтверджено, що позивач отримував щомісячну винагороду з 10.06.2013 у розмірі 20%, з вересня 2013 року по 10.12.2013 - у розмірі 40% місячного грошового забезпечення.

Як наслідок також підлягають до задоволення позовні вимоги про зобов`язання Командування Сухопутних військ Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, із урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, з урахуванням виплаченої суми та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, із урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 20% місячного грошового забезпечення, з урахуванням виплаченої суми.

Зважаючи на не виплату належних позивачу сум індексації та не в повному обсязі виплати одноразових додаткових видів забезпечення, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу частини 10.12.2013, підлягає також до задоволення.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повному обсязі місячного грошового забезпечення за червень та грудень 2013 та зобов`язання Командування Сухопутних військ Збройних Сил України нарахувати та виплатити місячне грошове забезпечення за червень та грудень 2013 в повному обсязі, з урахуванням виплачених сум, то суд зазначає таке.

Як вказує позивач, відповідно до довідки від 25.05.2020 за №101/55, відповідач у червні 2013 року розрахував посадовий оклад в сумі - 37,10 грн., оклад за військове звання - 0,00 грн., надбавка за вислугу років - 11,13 грн., що ґрунтується на невідомих припущеннях відповідача. Відповідно до довідки від 25.05.2020 за №101/57 відповідач у липні 2013 року нарахував за червень 2013 року, при цьому відповідачем надано інформацію, яка не відповідає дійсності, зокрема: посадовий оклад - 1157, 00 грн., максимальний місячний розмір за моєю посадою складає - 1120, 00 грн., тобто відповідач для завищення суми об`єднав посадовий оклад за липень, та вище вказаний невідомий розрахунок за червень в сумі - 37,10 грн., при цьому грошове забезпечення виплачується за червень 2013; оклад за військове звання - 125, 00 грн. максимальний місячний розмір за моєю посадою складає - 125, 00 грн., тобто для завищення суми відповідач об`єднав посадовий оклад за липень, та вище вказаний невідомий розрахунок за червень в сумі - 0, 00 грн., при цьому грошове забезпечення виплачується за червень 2013; надбавка за вислугу років - 384, 63 грн., тобто для завищення суми відповідач об`єднав посадовий оклад за липень, в сумі - 373, 50 грн., та вище вказаний невідомий розрахунок за червень в сумі - 11, 13 грн., при цьому грошове забезпечення виплачується за червень 2013. Таким чином, на думку позивача, вказані дані відповідачем в довідці від 25.05.2020 за №101/57 щодо грошового забезпечення за червень у липні 2013 не відповідають дійсності.

Відповідно до довідки від 25.05.2020 за №101/57 відповідач у грудні 2013 року нарахував за листопад 2013 року та по 10.12.2013, як вказує позивач, при цьому відповідачем надано інформацію, яка не відповідає дійсності. Оскільки, за грудень 2013 року вказано посадовий оклад в сумі - 1120,00 грн., оклад за військове звання - 125,00 грн., надбавка за вислугу років - 435,75 грн. Відповідно до довідки від 25.05.2020 за №101/57 відповідач у грудні 2013 року нарахував за листопад та по 10.12.2013 в сумі 6303,38 грн., відтак недорахував 542,26 грн.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою Наказом Міністра оборони України 11.06.2008 №260 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (чинною, на час виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція №260).

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції №260 розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається виходячи з кількості календарних днів у цьому місяці.

Пунктом 1.9 Інструкції №260 встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий. Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.

Належних та допустимих доказів того, що відомості щодо фактичної виплати грошового забезпечення за червень та грудень 2013 року, наведені у довідці від 25.05.2020 № 101/57 не відповідають дійсності, позивачем для суду не надано. Відтак, у суду відсутня інформація про те, що відповідачем здійснено фактичну виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за червень та грудень 2013 року без дотримання вимог Інструкції №260.

А тому заявлені позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню, так як вказані обґрунтування щодо недостовірності інформації є лише припущеннями позивача, та не підтверджуються жодними письмовими доказами, долученими до матеріалів справи.

Розглядаючи позовну вимогу про стягнення з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу частини за період з 10.12.2013 по день розгляду справи в суді, з розрахунку середньоденного заробітку у розмірі 168,46 грн., то позивачу необхідно вказати таке.

За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2 ст. 117 КЗпП України).

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Відтак, ч.1 ст. 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Натомість, ч. 2 ст. 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

До вказаних правових висновків застосування ст. 117 КЗпП України, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 по справі № 821/1083/17.

Ураховуючи, що не проведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати грошового забезпечення, на підставі статті 117 КЗпП України.

Разом з тим, з аналізу КЗпП України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц суд дішов висновку, що з метою застосування до відповідача відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП України, необхідним є визначення кількості календарних днів затримки розрахунку при звільненні, тобто з дати виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу до кінцевої дати фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що наказом Командувача Сухопутніх військ Збройних Сил України від 10.12.2013 № 237, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з 10.12.2013.

В рамках вказаної адміністративної справи між сторонами виник спір з приводу належності позивачу при звільненні сум грошового забезпечення. А тому кінцевою датою стягнення грошових сум за затримку розрахунку при звільненні, є дата виплати належного грошового забезпечення, на виконання цього рішення суду.

Отже, вказаний позивачем період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, з 10.12.2013 по день розгляду справи в суді, не узгоджується із приписами ст. 117 КЗпП України.

Відтак, з врахуванням відсутності факту виплати належних грошових сум за рішенням суду, то позовна вимога про стягнення з Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при виключенні зі списків особового складу частини за період з 10.12.2013 по день розгляду справи в суді, з розрахунку середньоденного заробітку у розмірі 168,46 грн., є передчасною та не підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень частково обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. А тому поданий позов необхідно задовольнити частково.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні, позаяк, позивач звільнений від сплати судового збору, а докази понесення інших судових витрат, учасниками справи до суду не надано.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (вул. Дегтярівська, 19,м. Київ 119,04119, код за ЄДРПОУ 22991037) про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Командування Сухопутних військ Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 10.12.2013.

Зобов`язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.06.2013 по 10.12.2013.

Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2013 рік не в розмірі місячного грошового забезпечення без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема щомісячної додаткової грошової винагороди у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, та наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 №260.

Визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік без врахування щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, зокрема без щомісячної додаткової грошової винагороди, у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, та наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 11.06.2008 №260.

Визнати протиправною бездіяльністю Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу частини 10.12.2013.

Зобов`язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення, із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, з урахуванням виплаченої суми.

Зобов`язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2013 рік в розмірі місячного грошового забезпечення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 20% місячного грошового забезпечення, з урахуванням виплаченої суми.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 03 листопада 2020 року.

Суддя Д.П. Зозуля