Рішення № 92620167, 03.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 р. справа № 400/1465/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20,Миколаїв,54001 третя особа:Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20,Миколаїв,54001 про: визнання нечинними рішень від 18.06.2009 р. № 35/18, від 17.05.2018 р. № 36/13 в частині,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась з позовом до Миколаївської міської ради (далі-відповідач), в якому просила суд визнати нечинними рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2009 р. №35/18 «Про затвердження Генерального плану міста Миколаєва» та рішення Миколаївської міської ради від 17.05.2018 р. №36/13 Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого в частині віднесення до зони С-6 - зона зелених насаджень в санітарно – захисних зонах земельної ділянки загальною площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_2 , зарахувавши її до земель зони Ж-1 – зони садибної забудови.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем порушується її право на розпорядження своїм майном, адже земельна ділянка була придбана нею з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. Тобто, на думку позивача, відповідач перед прийняттям спірних рішень мав врахувати раніше прийняте ним рішення у 2008 р., яким цю земельну ділянку було надано у власність попередньому власнику для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а проект землеустрою при цьому затверджений із зарахуванням земельної ділянки за її функціональним призначенням до земель житлової забудови.

Ухвалою від 13.04.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та запропоновано відповідачу надати до суду відзив.

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що спірні рішення є правомірними, адже прийняті в межах повноважень Миколаївської міської ради, до того ж було створено погоджувальну комісію для розгляду спірних питань, що виникли в процесі громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту Плану зонування міста Миколаєва.

Ухвалою від 28.05.2020 р. залучено для участі у справі третю особу, Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради.

Від третьої особи до суду надійшли пояснення, третя особа просила відмовити позивачу у задоволенні позову та підтримала позицію відповідача.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої надано заперечення проти обґрунтувань позиції відповідача та підтримано позовні вимоги.

Ухвалою від 17.06.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивачу належить земельна ділянка на підставі договору купівлі – продажу від 27.07.2013 р. Продавцем за даним договором виступала громадянка ОСОБА_2 , якій дана земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ№143779, виданого 01.12.2008 р. Миколаївською міською радою.

При цьому, передумовою набуття права власності громадянкою ОСОБА_2 на земельну ділянку була низка рішень Миколаївської міської ради, а саме рішення від 13.03.2008 р. №22/50 «Про надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним особам, громадянам та внесення змін до рішень міської ради по Ленінському району м. Миколаєва», відповідно до якого щодо даної земельної ділянки містяться посилання на наявну земельно – кадастрову інформацію, погодження з постійними комісіями міської ради, які приймались до уваги при розгляді звернень осіб за відведенням земельних ділянок, а також відповідно до п. 62 цього рішення Миколаївська міська рада надала громадянці ОСОБА_2 дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1000 кв. м., за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування з метою передачі у власність для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_3 ; рішення Миколаївської міської ради №27/80 від 19.09.2008 р., відповідно до якого гр. ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 1000 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 та затверджено проект землеустрою із зарахуванням земельної ділянки за її функціональним призначенням до земель житлової забудови.

28.11.2019 р. позивач звернулась до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради із заявою про видачу будівельного паспорту на забудову земельної ділянки у АДРЕСА_2 , що належить повивачу.

05.12.2019 р. позивач отримала відповідь, що намір забудови за вищезазначеною адресою не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні.

Листом від 12.02.2020 р. позивачу роз`яснено, що невідповідність забудови полягає у тому, що відповідно до Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2018 р. №36/13, територія відноситься до зони С-6 - зона зелених насаджень в санітарно – захисних зонах, в якій не передбачено нове будівництво.

Так, рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 р. №35/18 затверджено Генеральний план міста Миколаєва, а рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2018 р. №36/13 затверджено План зонування території міста Миколаєва, якими зокрема віднесено земельну ділянку площею 0,1 га у АДРЕСА_4 Поздовжній 2/9 віднесено до зони С-6 – зона зелених насаджень в санітарно – захисних зонах.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 1, 3, 4 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: прогнозування розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

Відповідно до ч. 10 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», передбачено, що генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до ч. 2 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог, зокрема з урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території.

Отже, вищезазначені норми закону визначають, що приватні інтереси осіб повинні враховуватись при затвердженні генерального плану міста нарівні із державними та громадськими інтересами, а при затверджені плану занування мають враховуватись попередні рішення міської ради.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п."г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суду не надано доказів того, що при підготовці та затвердженні генерального плану міста Миколаєва відповідачем була дотримана процедура затвердження такого плану, та що відповідачем було проведено громадські слухання з даного питання, відповідач у відзиві лише зазначає про врахування громадських слухань, однак доказів не надано. Також, до суду не надано доказів того, що при обговоренні питань щодо режиму використання території міста, де розташована спірна земельна ділянка, відповідачем було враховано позиції (пропозиції) землекористувачів та власників земельних ділянок, зокрема попереднього власника та позивача при проведенні громадських слухань щодо генерального плану міста та плану зонування міста.

Крім того, під час прийняття спірних рішень відповідачем протиправно не було враховано попереднє власне рішення від 19.09.2008 р. №27/80, яким гр. ОСОБА_2 (попередній власник земельної ділянки) передано спірну земельну ділянку у власність саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), зокрема із дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Судом встановлено, що відповідач прийняв оскаржувані рішення без врахування інтересів попереднього власника (до 12.07.2013) та позивача як власника земельної ділянки, та свого же раніше прийнятого рішення, а також у суду є підстави вважати, що і без дотримання встановленого порядку проведення громадських слухань, оскільки доказів їх проведення та доказів врахування позиції, зокрема попереднього власника та позивач, за наслідками їх проведення до суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняттям оскаржуваних рішень в частині, що стосується спірної земельної ділянки, відповідач порушив законні права позивача як власника земельної ділянки щодо розпорядження нею за цільовим призначенням, яке було визначено під час передачі такої земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також , позивач ставить вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати дану земельну ділянку до земель зони Ж-1 – зони садибної забудови.

Проте, судом встановлено, що позивач не зверталась до відповідача з питаннями про внесення зміни до генерального плану міста та плану зонування в частині, що стосується зонування території міста, де розташована вказана земельна ділянка. А тому вирішення такого питання є передчасним, оскільки відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тобто судовий захист саме порушених прав, свобод та інтересів осіб. Оскільки, позивач не зверталась до відповідача з питанням про розгляд питання сесії ради про внесення змін до генплану та плану зонування міста, в частині що стосується земельної ділянки позивача, а відповідач відповідно не приймав щодо цього питання рішень, то права позивача в цій частині не порушені, а тому в задоволенні вимог в цій частині необхідно відмовити.

Позов задовольнити частково.

Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 1681,60 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1667939117.1 від 04.04.2020 р. (а. с. 1) і з урахуванням того, що вимога в якій повивачу відмовлено є похідною, судовий збір присуджуються позивачу в розмірі 1681,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26565573) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та нечинним рішення Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26565573) від 18.06.2009 р. №35/18 "Про затвердження Генерального плану міста Миколаєва" в частині щодо земельної ділянки загальною площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4810136900:04:052:0008.

3. Визнати протиправним та нечинним рішення Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26565573) від 17.05.2018 р. №36/13 "Про затвердження Плану зонування території міста Миколаєва" в частині віднесення до зони С-6 - зона зелених насаджень в санітарно - захисних зонах земельної ділянки загальною площею 0,1 га, що розташована у АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4810136900:04:052:0008.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26565573) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1681,60 грн.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич