Рішення № 92620162, 29.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2020 р. № 400/4143/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54020 провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з вимогами : 1)визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії; 2) зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.07.2017 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% .

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що при нарахуванні його пенсії не враховано щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60%, яка виплачувалась протягом 2015, 2016, 2017 років, та з яких було сплачено єдиний соціальний внесок. Така бездіяльність відповідача є неправомірною, незаконною та такою, що безпідставно порушує та обмежує право на отримання пенсії.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві обгрунтував свою позицію тим, що по-перше, оскільки в довідці військової частини А2488 від 04.07.2017 №250/177/14/1151 відсутні дані про такий додатковий вид грошового забезпечення для обчислення пенсії як щомісячна додаткова грошова винагорода, то і підстави для врахування даного виду грошового забезпечення при розрахунку пенсії позивача відсутні, по-друге, зазначений позивачем додатковий вид грошового забезпечення не віднесений до переліку видів грошового забезпечення, які враховуються для обчислення пенсії та визначені ст. 43 Закону №22, постановами №393 та 1294. Також, відповідач звернув увагу, що архівна довідка №С-645/668, видана Територіальним архівним відділом галузевого державного архіву Міністерства оборони України та довідка №350/177/5/58, видана Факультетом перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил видані лише 10.06.2020 та 19.06.2020, а тому під час призначення пенсії не надавались.

Позивач в свою чергу надав відповідь на відзив, у якій вказав на безпідставність доводів відповідача та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Суд розглянув справу 29.10.2020 в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін відповідно до вимог ст.263 КАС України.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України.

30.06.17 наказом командира військової частини А 2488 №153 ОСОБА_1 звільнений у запас за п.п. "а" ( у зв`язку з закінченням строку контракту).

З 01.07.2017 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

16.06.2020 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Миколаївській області щодо роз`яснення по нарахуванню пенсії.

З наданої Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області відповіді від 01.07.2020 позивач з`ясував, що при призначенні пенсії було враховано лише посадовий оклад, оклад за військове звання, процент надбавки за вислугу років 35%, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, а саме: надбавка за кваліфікацію, шифрувальні роботи, робота з таємними виробами, носіями, надбавка за особливо важливі завдання, премія.

Однак, на думку позивача, при призначенні йому пенсії не враховано щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60%, яка виплачувалась протягом 2015, 2016, 2017 років, та з якої сплачено єдиний соціальний внесок.

Як вбачається з протоколу від 03.08.2017, під час призначення пенсії ОСОБА_1 Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області враховано: посадовий оклад 685,00 грн, оклад за військовим званням 60,00 гривень, надбавка за вислугу років (35%) 260,75 гривень, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за кваліфікацію, шифрувальні роботи, робота з таємними виробами, носіями, надбавка за особливо важливі завдання, премія) 3771,19 грн., та призначено розмір пенсії 62% грошового забезпечення 2961,70 гривень.

Відповідно до Постанови КМУ №103 з 01.01.2018 позивачу здійснено перерахунок пенсії на підставі довідки Миколаївського обласного військового комісаріату від 14.03.2018 №ЮН50244, враховуючи посадовий оклад 2910 грн, оклад за військовим званням 950 грн, надбавку за вислугу років -1737 грн, всього 5597 грн.

27.07.2020 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Миколаївській області із заявою про врахування при донарахуванні пенсії щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60%, яка виплачувалась протягом 2015, 2016 та 2017 років, з якої було утримано та сплачено єдиний соціальний внесок, та надав довідку факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил від 10.06.2020 №350/177/ 348, довідку Одеського територіального архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.06.2020 №С-645/668.

Листом від 25.08.2020 №4876-4362/С-02/8-1400/20 Головне управління ПФУ в Миколаївській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, спираючись на відсутність підстав.

Відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії військовослужбовцям військової служби за контрактом обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів №393 від 17.07.92 пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Військовослужбовцям у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №522/2738/17 від 06.02.2019.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, перед звільненням додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась позивачу щомісяця, а тому, на думку суду, така винагорода не може вважатися одноразовою.

Зважаючи на це, отримувана ОСОБА_1 згідно з довідкою факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил від 10.06.2020 №350/177/ 348 та довідкою Одеського територіального архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.06.2020 №С-645/668 щомісячна грошова допомога в розмірі 60%, з якої щомісяця її виплати утримувався єдиний внесок, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії, відтак, розмір призначеної позивачу у з 01.07.2017 року пенсії підлягає перерахунку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дізнався про призначення йому пенсії у неналежному розмірі, отримавши відповідь Головного управління ПФУ від 01.07.2020 №3558-3438/С-02/8-1400/20.

Отримавши довідки факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил від 10.06.2020 №350/177/ 348 та Одеського територіального архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 19.06.2020 №С-645/668, 27.07.2020, позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії.

Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком (частина третя статті 51 цього Закону).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 на час призначення йому пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" мав право на включення до складу його грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отримуваної ним щомісячної додаткової грошової винагороди, а управління ПФУ протиправно відмовило у проведенні перерахунку розміру пенсії, позовні вимоги про зобов`язання відповідача перерахувати розмір пенсії з урахуванням щомісячного додаткового виду грошового забезпечення в розмірі 60% підлягають задоволенню з моменту призначення пенсії.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 840,80 підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, позивачем заявлено на відшкодування суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

Представником позивача надані докази понесення позивачем судових витрат на правову допомогу, а саме договір про надання правничої допомоги від 19.08.2020, що був укладений між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; протокол узгодження договірної ціни до договору про надання правової допомоги від 19.08.2020, акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 20.08.2020, квитанція до прибуткового касового ордера від 23.10.2020 №7/20 про сплату авансу по договору про надання правничої допомоги в сумі 4000 грн. Згідно акту виконаних робіт від 20.09.2020 визначено, що оплата послуг за надання правової допомоги проводиться поетапно, після складання позовної заяви оплачується 1/3 гонорару адвоката від суми фактично наданої правової допомоги (2000 грн), решта суми сплачується після набуття рішенням законної сили. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено аванс за надання правової допомоги в сумі 4000 грн, що підтверджується квитанцією від 23.10.2020 року № 7/20.

Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

В даному випадку сума витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн є цілком розумною, виходячи з предмету розгляду даної справи та надання послуг адвокатом. Фактичне понесення позивачем суми витрат на правову допомогу підтверджено наявними у справі доказами.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути пропорційним до предмету спору та співмірним до тих витрат, які поніс позивач, в зв`язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення.

З урахуванням матеріалів справи, суд дійшов висновку, що сума витрат позивача на правову допомогу в розмірі 6000 грн є цілком співмірною та пропорційною предмету розгляду справи.

Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% з моменту призначення пенсії, з 01.07.2017.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 6840,80 (шість тисяч вісімсот сорок грн вісімдесят коп) гривень.

5. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 04.11.2020.