Рішення № 92619969, 04.11.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1555/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні клопотання адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління державної міграційної служби України в Луганській області (далі - відповідач, УДМС України в Луганській області) з такими позовними вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17 березня 2020 року № 44011300003013 щодо відмови в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання позивачу;

2) зобов`язати відповідача видати позивачу посвідку на тимчасове проживання;

3) стягнути з відповідача на користь позивача, моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн;

4) стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

У позовній заяві представник позивача, серед іншого зазначив, що позивачем понесені такі судові витрати: по сплаті судового збору – 840,80 грн, витрати на професійну правничу допомогу – орієнтовно 10000,00 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року позов адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби в Луганській області від 17 березня 2020 року № 44011300003013 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину Єгипту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язано Управління Державної міграційної служби в Луганській області прийняти рішення про обмін посвідки на тимчасове проживання громадянину Єгипту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, зобов`язання Управління Державної міграційної служби в Луганській області видати посвідку на тимчасове місце проживання відмовлено; у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, зобов`язання відповідача видати посвідку на тимчасове місце проживання відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2312,20 грн.

Представником позивача 06 липня 2020 року подано клопотання про ухвалення додаткового рішення у вказаній справі, в якому представник позивача просить:

1) поновити строк звернення до суду із заявою та приєднати докази витрат на оплату правової допомоги адвоката до матеріалів справи;

2) ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з Управління Державної міграційної служби в Луганській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою від 08 липня 2020 року клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі залишено без розгляду.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 Ельаваді адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 360/1555/20 задоволено; ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі № 360/1555/20 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2102,00 грн, сплачений до Державного бюджету України згідно з платіжним дорученням від 28 липня 2020 року № 49707, через відповідний орган Державної казначейської служби України.

Як слідує з мотивувальної частини постанови суду, при винесенні спірної ухвали судом першої інстанції не враховано встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року карантин у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) у період з 22 травня 2020 року по 31 липня 2020 року, а тому помилково залишено без розгляду клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі.

Від представника позивача 03 вересня 2020 року надійшли письмові пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначено, що до клопотання від 03 липня 2020 року про ухвалення додаткового рішення у справі долучено докази витрат позивача на професійну правничу допомогу: договір про надання правової допомоги від 06 квітня 2020 року, акт надання послуг від 25 червня 2020 року, чек від 02 липня 2020 року № 02/07. Повідомлено суду, що при оформленні чеку від 02 липня 2020 року допущено технічну описку, помилково вказано інший номер договору, який з позивачем не укладався. Оплата гонорару фактично відбулася 02 липня 2020 року. Представник вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. З метою виправлення допущених помилок надано до суду засвідчену копію чеку від 02 липня 2020 року № 02/07 із вказанням вірного номеру договору про надання правової допомоги.

Від представника відповідача 09 вересня 2020 року надійшов відзив на клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому вказано, що з товарного чеку, наданого до клопотання від 03 липня 2020 року, не вбачається оплати витрат за правничу допомогу адвоката саме в цій справі (відсутні конкретні назви послуг, обсяг отриманих послуг, кількість та вартість отриманих послуг тощо), тому клопотання представника позивача задоволенню не підлягає.

У товарному чеку від 02 липня 2020 року № 02/07 вказано, що вартість послуг за угодою про надання правової (юридичної) допомоги адвокатом від 25 березня 2020 року № 25-03/1 становить 10000,00 грн. Проте, цей документ не містить інформації про номер справи, відповідний акт надання послуг, згідно з яким сплачено кошти. Більш того, у товарному чеку наявні посилання на іншу угоду, ніж та, що надана до матеріалів справи, тому цей документ не є доказом оплати витрат саме в цій справі, оскільки угода та договір є загальними та укладались не тільки на представництво інтересів позивача по дані адміністративній справі, а передбачають можливість представництва інтересів позивача й в інших справах у різних судових інстанціях, а також державних органах та органах місцевого самоврядування.

Оскільки надані документи на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу містять розбіжності, представник відповідача вважає, що представником позивача не надано належних та допустимих доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу в даній справі, у зв`язку з чим відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення.

Крім того, представник відповідача вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є безпідставним, неспівмірним, необґрунтованим і непропорційним до предмету спору. Так, дана справа є справою незначної складності, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Для адвоката дана справа є типовою, він представляв інтереси інших іноземних громадян по аналогічним справам, про що зазначено представником позивача в позовній заяві. Таким чином, представник відповідача вважає, що адвокатом завищено розцінки та обсяг наданої правової допомоги на 9000,00 грн.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року відмовлено в ухваленні додаткового судового рішення за заявою представника позивача.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника позивача Алексєєва О.І. задоволено частково; ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року прийнято до провадження клопотання про ухвалення додаткового судового рішення в справі, яке визначено розглядати в порядку письмового провадження.

Розглянувши зазначене клопотання, суд виходить з такого.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Адвокатом ОСОБА_2 на підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги від 06 квітня 2020 року № 06-04/1 (далі - Договір), акт від 25 червня 2020 року надання послуг згідно з договором про надання правової допомоги від 06 квітня 2020 року № 06-04/1 (далі - акт), товарний чек від 02 липня 2020 року № 02/07 (том 1 арк. спр. 127-129).

Дослідженням Договору встановлено, що згідно з пунктами 1.1 та 1.2 на умовах цього Договору замовник видає адвокату доручення та зобов`язується оплатити його правову допомогу, а адвокат відповідно до умов цього договору надає замовнику правову допомогу з питань, що зазначені в п. 2.1. На підтвердження факту надання адвокатом замовнику правової допомоги відповідно до умов цього Договору складається відповідний акт.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що адвокат надає замовникові за його дорученням наступну правову допомогу: представництво та захист прав та законних інтересів замовника щодо його перебування як іноземця на території України в органах виконавчої та судової влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах та організаціях будь-якої форми власності, зокрема: Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, органах Державної міграційної служби України, органах Державної прикордонної служби України, органах прокуратури України, в органах внутрішніх справ, органах Національної поліції України, органах Служби безпеки України, органах Державної реєстраційної служби України, органах Міністерства юстиції України, органах Міністерства соціальної політики, Державній казначейській службі України, Департаменті Державної виконавчої служби Мінюсту, їх територіальних підрозділах тощо, органах державної виконавчої служби та приватних виконавців, а також у судах загальної юрисдикції і адміністративних судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, у Великій Палаті Верховного Суду при перегляді рішень в адміністративних, кримінальних, цивільних справах та справах про адміністративні правопорушення, а також у Конституційному суді України, в якості представника та/або захисника, представляти інтереси замовника в Європейському Суді з прав людини.

Згідно з пунктом 4.1 Договору за надання правової допомоги за цим договором, замовник зобов`язується сплатити адвокату гонорар в розмірі та порядку, які погоджені сторонами у додатках до цього договору.

Пунктом 8.4 Договору визначено, що додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками.

Отже, за умовами договору розмір гонорару та порядок його сплати визначаються у додатках до цього договору. Однак, до матеріалів справи такі додатки представником позивача не надані. При цьому, у наданому до матеріалів справи Договорі не визначено таких суттєвих умов договору, як конкретний вид правової допомоги, що надається замовнику, її обсяг, вартість наданих послуг.

Крім того, суд зауважує, що акт надання послуг та товарний чек за умовами договору не визначені як додатки до нього.

Як слідує з пункту 1.2 Договору, акт є підтвердженням виключно факту надання правової допомоги.

Зважаючи на викладене, заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу не можуть вважатися такими, що визначені згідно з умовами договору.

Згідно з актом послуги, передбачені Договором щодо оскарження бездіяльності УДМСУ в Луганській області, визнання протиправним та скасування рішення від 17 березня 2020 року № 44011300003013, а саме: ознайомлення з документами щодо справи – 1000,00 грн, пошук судової практики – 500,00 грн, розробка судової стратегії – 1000,00 грн, підготовка позовної заяви та подання її до суду (витрачено 5 годин) – 5000,00 грн, супровід справи у суді першої інстанції – 2500,00 грн, надані в повному обсязі.

В акті також вказано, що праву допомогу надано якісно та в строк, згідно з умовами зазначеного Договору. За надану правову допомогу замовник сплатив виконавцеві гонорар в сумі 10000,00 грн. У сторін відсутні будь-які претензії одна до одної.

У товарному чеку від 02 липня 2020 року № 02/07 вказано, що вартість послуг адвоката про надання правової (юридичної) допомоги за угодою від 25 березня 2020 року № 25-03/1 складає 10000,00 грн.

Проте, цей документ не містить інформації про номер справи, відповідний акт надання послуг, згідно з яким сплачено кошти.

Крім того, цей товарний чек містить інформацію про договір від 25 березня 2020 року № 25-03/1, а не той, що надано разом з клопотанням – від 06 квітня 2020 року № 06/04-1.

Представник позивача зауважує, що у товарному чеку допущена помилка, яку виправлено шляхом складання нового товарного чеку від 02 липня 2020 року № 02/07, в якому вказано, що вартість послуг адвоката про надання правової (юридичної) допомоги за угодою від 06 квітня 2020 року № 06/04-1 (справа № 360/1555/20) складає 10000,00 грн (арк. спр. 194 зв.).

Суд зазначає, що товарний чек – документ, що виписується продавцем та засвідчує купівлю покупцем товару.

Відповідно, цей документ є виключно підтвердженням того, що адвокат оцінив надані ним по справі послуги в 10000,00 грн та не є доказом їх фактичного надання, а також понесення позивачем у зв`язку з цим витрат.

Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини, суд у повній мірі погоджується з твердженнями представника відповідача, що представником позивача разом з клопотанням про ухвалення додаткового рішення у справі не надано належних та допустимих доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Однак, факт подання адвокатом Алєксєєвим О.І. адміністративного позову в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Луганській області, а також подання апеляційних скарг на судові рішення, на думку суду, вже свідчить про надання представником послуг по підготовці позовної заяви та подання її до суду, а також здійснення супроводу справи в суді першої інстанції, які згідно з актом представник та його довіритель оцінили в 5000,00 грн та 2500,00 грн відповідно.

Однак, як вже вищевказано, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Виходячи з того, що дана категорія справ є поширеною, в якій існує усталена судова практика, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, а також, що за твердженнями представника позивача він всьоме за останній рік звертається до суду за оскарженням протиправних дій відповідача, суд погоджується з твердженнями відповідача, що підготовка позовної заяви та вжиття інших процесуальних дій по справі не вимагали від адвоката значних витрат часу, застосування спеціальних професійних навиків з правових питань.

Крім того, за встановлених обставин, суд дійшов висновку, що адвокатом наданий позивачу незначний обсяг послуг та виконаних робіт. Також суд погоджується з твердженнями представника відповідача, що вирішення справи не має жодного впливу на репутацію сторони, не викликає публічного інтересу.

Відповідно, суд погоджується з твердженнями УДМС України в Луганській області, що заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу не відповідає ознакам співмірності, визначеним частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, та, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань УДМС України в Луганській області на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, що, на думку суду, є співмірною сумою для даної справи.

Таким чином суд дійшов висновку, що заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241, 243, 246, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Клопотання адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом адвоката Алексєєва Олексія Ігоровича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби в Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 12, код за ЄДРПОУ 37851432) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина Єгипту НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова