Рішення № 92619699, 03.11.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2020 р. справа № 300/1992/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області, про визнання дій протиправними щодо не формування і не внесення подання з приводу повернення надміру сплаченого збору та зобов`язання скерувати відповідне подання про повернення надміру сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 7 658,28 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 11.08.2020 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області, орган пенсійного фонду), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - третя особа, територіальний орган держказначейства), про визнання дій протиправними щодо не формування і не внесення подання з приводу повернення надміру сплаченого збору та зобов`язання скерувати відповідне подання про повернення надміру сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 7 658,28 гривень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 відкрито провадження у справі (а.с.40-41), розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс, процесуальний закон).

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 придбала у власність автомобіль марки BMW модель 530D, вартість якого згідно рахунку-фактури (інвойс) SOIV.18.01283 від 22.12.2018 становила 11 600,00 EUR. Однак, в ході митного оформлення Івано-Франківська митниця ДФС карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00106 від 04.02.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000106/2 від 04.02.2019, на відмінну від дійсної вартості за ціною договору, визначено вартість автомобіля 17 700,00 EUR. Оскільки, реєстрація легкових автомобілів здійснюють лише за умови сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, позивач змушений був сплатила його в сумі 22 221,58 гривень, виходячи із суми 17 700 EUR, що в перерахунку на гривні, виходячи із курсу EUR 31,3864 гривень, становить 555 539,55 гривень (555 539,55 гривень х 4% = 22 221,58 гривень). В подальшому, не погоджуючись із діями митного органу, за позовною заявою ОСОБА_1 рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 у справі №300/656/19 позов задоволено. Зокрема, визнано протиправним і скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00106 від 04.02.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000106/2 від 04.02.2019 року. Зважаючи на вказане, за доводами позивача, оскільки фактична вартість автомобіля становить 11 600 EUR (11 600 EUR х 31,3864 = 364 082,41 гривень), то збір на обов`язкове державне пенсійне страхування повинен становити 14 563,30 гривень (364 082,41 гривень х 4%), отже, сплата збору на обов`язкове державне пенсійне страхування під час здійснення першої державної реєстрації в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС у зв`язку із набуттям позивачем права власності на легковий автомобіль в сумі 7 658,28 гривень (22 221,58 гривень - 14 563,30 гривень = 7 658,28 гривень), є надміру сплаченою вказаного збору, який підлягає поверненню. ОСОБА_1 зважаючи на такі обставини звернувся до органу пенсійного фонду із листом для повернення надміру сплачених грошових коштів у вигляді збору при реєстрації автомобіля, але відповідач відмовив у формуванні та направленні до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області подання про повернення надміру сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Дану відмову позивач вважає необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.

17.08.2020 ухвалою суду відкрито провадження в даній справі (а.с.40-41), розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалось правом подання відзиву на позовну заяву, який разом із відповідними письмовими документами надійшов на адресу суду 31.08.2020 (а.с.47-58). Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача вказує на те, що питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997 (надалі по тексту також - Закон №400/97-ВР) врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1740 від 03.11.1998 (надалі по тексту також - Порядок №1740). Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону №400/97-ВР об`єктом оподаткування, а саме для платників збору, визначених пунктом 7 статті цього Закону, є вартість легкового автомобіля. ОСОБА_1 13.02.2019 було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з набуттям права власності на легковий автомобіль, у розмірі 4% від вартості автомобіля, а саме 22 221,58 гривень (555 539,55 гривень х 4%). Так як вартість транспортного засобу, станом на момент його державної реєстрації, становила саме 555 539,55 гривень, з якою позивачка погоджувалася, оскільки при поданні електронної митної декларації 05.02.2019 №UA206070/2019/400555 самостійно зазначила митну вартість в розмірі 555 539,55 гривень, то відповідач не вважає, що позивачем надміру сплачено збір за спірних правовідносин.

Крім того, за переконаннями представника відповідача, справа №300/1992/20 належить до справ незначної складності, а тому, визначений адвокатом гонорар, є завищеними та неспівмірними із складністю справи і обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг). Звертає увагу на окремі положення акту виконаних робіт, в якому, серед іншого, вказано такий вид робіт як опрацювання судової практики, про те в адміністративному позові не наведено жодного рішення суду із спірних правовідносин, відтак вважає, що такий пункт акту виконаних робіт є невиконаним. Також до адміністративного позову не долучено свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2

Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області не скористалось правом на подання пояснень на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 5 ухвали про відкриття провадження від 17.08.2020, не зважаючи на те, що остатню третя особа отримала 20.08.2020, свідченням чого є бланк рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 76501 0096444 9 (а.с.46).

03.09.2020 ОСОБА_1 подала до суду належним чином засвідчену копію рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 та ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі №300/656/19 (а.с.59-73).

Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить із таких підстав та мотивів.

З змістом частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із змісту рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 у справі №300/656/19, залежного без змін ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2019, встановлено, що ОСОБА_1 придбала у власність автомобіль марки BMW модель 530D, вартість якого згідно рахунку-фактури (інвойс) SОІV.18.01283 від 22.12.2018 становила 11 600 EUR. При перетині кордону України і декларуванні визначено митну вартість транспортного засобу за ціною рахунку-фактури (договору).

Проте, Івано-Франківська митниця ДФС прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00106 від 04.02.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000106/2 від 04.02.2019, яким визначено вартість автомобіля 17 700,00 EUR.

У зв`язку із вказаним ОСОБА_1 подано нову митну декларацію (форма МД-2), із змісту якої, окрім посилання на рішення митного органу №UA206000/2019/00106 і №UA206000/2019/000106/2 від 04.02.2019 (а.с.14), вбачається, що вартість автомобіля становила 11 600 EUR (курс євро 31,38641500), та нова (скоригована) вартість автомобіля, яка визначена в сумі 555 539,55 гривень, тобто 17 700 EUR (555 539,55 гривень х 31,38641500 = 17 700 EUR).

При здійсненні в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС першої державної реєстрації автомобіля позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 22 221,58 гривень, свідченням чого є платіжна квитанція №693 від 13.02.2019 із призначення платежу "*;101; НОМЕР_1 ;24140300; збір під час набуття права власності на легковий автомобіль ОСОБА_1 " (а.с.15).

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_2 від 14.02.2019) - власником автомобіля BMW, марки 530D, номер кузова (рами) НОМЕР_3 є ОСОБА_1 (а.с.16).

12.09.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених грошових коштів у вигляді збору при набутті права власності на легковий автомобіль в сумі 7 658,28 гривень, які були зайво перераховані, відповідно до платіжного доручення №693 від 13.02.2019 (а.с.11).

Листом №0900-0505-8/5978 від 27.04.2020 відповідачем було відмовлено позивачу у поверненні вказаних коштів, оскільки згідно відповіді Територіального сервісного центру №2642 регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області від 12.03.2020 №31/9/2/333, отриманої органом пенсійного фонду 02.04.220, вартість автомобіля марки BMW модель 530D, 2013 року випуску, склала 555 539,55 гривень, що відповідає сплаченому збору в сумі 22 221,58 гривень (а.с.13-14).

Вважаючи протиправною відмову відповідача в поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції реєстрації автомобіля, позивач звернувся за захистом порушеного права в суд та просить зобов`язати відповідача сформувати і подати до Управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області подання про повернення сплаченого збору в розмірі 7 658,28 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд, в першу чергу, виходить із того, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та орган місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише не підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997.

Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону Закон №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків забезпечення легковими автомобілями осіб з інвалідністю згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону.

Пунктом 6 статті 2 Закону №400/97-ВР визначено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.

За приписами пункту 8 статті 4 Закону №400/97-ВР на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору, зокрема, для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, залежно від вартості об`єкта, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону:

- 3 відсотки - якщо об`єкт оподаткування не перевищує 165 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;

- 4 відсотки - якщо об`єкт оподаткування перевищує 165, але не перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року;

- 5 відсотків - якщо об`єкт оподаткування перевищує 290 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня звітного року.

Реєстраційні операції з транспортними засобами в Україні, здійснюються відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 за №1388 (надалі по тексту також - Порядок №1388).

Державна реєстрація транспортних засобів за правилами пункту 8 Порядку №1388 проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Згідно пункту 12 Порядку №1740, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні в територіальних органах з надання сервісних послуг МВС шляхом:

- купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством);

- міни;

- дарування (безоплатної передачі);

- успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля відповідно до закону);

- з інших підстав, передбачених законодавством.

Територіальні органи з надання сервісних послуг МВС здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору (пункт 14 Порядку №1740).

В підпункті 14.1.163 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Враховуючи аналіз наведених норм права, суд зазначає, що обов`язкова сплата збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за операцію з реєстрації транспортного засобу здійснюється за наявності двох умов, а саме набуття права власності на легковий автомобіль, а також його перша державна реєстрація в Україні.

Як встановлено судом рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 у справі №300/656/19 позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2019/00106, а також рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2019/000106/2 від 04.02.2019 (а.с.60-71).

Згідно ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду рішення у справі №300656/19 набрало законної сили 04.09.2019 (а.с.72-73).

Суд у справі №300/656/19 встановив, що "Як уже встановлено судом, декларантом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , в інтересах позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: рахунок-фактуру SOIV.18.01283 від 22.12.2018 (а.с.55-56), акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду) №UA20903/2019/04414 від 20.01.2019 (а.с.25-26), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 22.04.2013 (а.с.53-54), паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні. Зміст вказаних документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару.

Окрім того, декларант на повідомлення митного органу додатково надав банківський платіжний документ, що стосується товару від 02.01.2019, в якому зазначено, що оплата у сумі 11 600,00 EUR здійснена за придання ТЗ в компанії Verstraten NV, марка BMW, НОМЕР_3 (а.с.51-52).

Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку-фактури SOIV.18.01283 від 22.12.2018.

Тобто, судом встановлено, що подані 23.01.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура SOIV.18.01283 від 22.12.2018) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України."

"Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA206070/2019/400255 від 23.01.2019, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури SOIV.18.01283 від 22.12.2018, в тому числі будь-які відомості про отримання або не отримання від позивача готівкою коштів в сумі 11 600,00 EUR та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб."

Враховуючи вищезазначене та керуючись частини 4 статті 78 КАС України, суд у даній справі (№300/1992/20) дійшов висновку, що об`єктом оподаткування для ОСОБА_1 у відповідності до пункту 6 статті 2 Закону №400/97-ВР, є вартість легкового автомобіля саме у сумі 11 600,00 EUR (11 600 EUR х 31,38641500 = 364 082,41 гривень), марка BMW, 350D, що підтверджено рахунком-фактурою SOIV.18.01283 від 22.12.2018.

Отже за досліджуваних судом обставин розмір збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при реєстрації автомобіля повинна становити 14 563,30 гривень (364 082,41 гривень х 4%), а тому суд констатує, що позивачем надміру сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування під час набуття права власності на легковий автомобіль в сумі 7 658,28 гривень (22 221,58 гривень - 14 563,30 гривень = 7 658,28 гривень).

Щодо порядку прийняття відповідачем рішення про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суд зазначає наступне.

Як слідує із змісту пункту 15 Порядку №1740 суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених пунктом 12 цього Порядку (в тому числі при набутті права власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні в територіальних органах з надання сервісних послуг МВС), сплачуються платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства, за місцем проведення першої державної реєстрації в Україні легкового автомобіля в територіальних органах з надання сервісних послуг МВС.

Тобто, у спірному випадку надміру сплачений позивачем збір на обов`язкове державне пенсійне страхування під час набуття права власності на легковий автомобіль в сумі 7 658,28 гривень зарахований в 2019 році як надходження до загального фонду державного бюджету.

Доказів протилежному відповідач суду не надав.

Облік сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства.

Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (пункт 18 Порядку №1740).

Враховуючи те, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування зарахований у вигляді надходження до загального фонду державного бюджету, то питання його повернення слід розглядати через призму нормативно-правових актів, які врегульовують процедуру повернення збору із державного бюджету, а не з накопичувального бюджету Пенсійного фронду України.

Так, відповідно до частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 5.2 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-2 "Про затвердження Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів" (надалі по тексту також - Порядок №21-2) для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників за видами платежів органи Пенсійного фонду проводять облік надходження сум платежів згідно з їх призначенням .

Пунктом 5.5 Порядку №21-2 визначено, що облік надходження сум платежів з окремих видів господарських операцій (операції з торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, набуття права власності на легкові автомобілі, що підлягають першій державній реєстрації в Україні (крім випадків забезпечення легковими автомобілями інвалідів згідно із законодавством та успадкування легкових автомобілів відповідно до закону), купівлі-продажу нерухомого майна, крім випадків, встановлених абзацом першим пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", надання послуг стільникового рухомого зв`язку, з купівлі іноземної валюти у безготівковій та/або готівковій формі), коштів за регресними вимогами, адміністративних штрафів ведеться в окремих реєстрах надходжень за видами платежів за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви (пункт 7.2. Порядку №21-2).

Механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження, зокрема, сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Таким чином, стягуючи кошти з Державного бюджету України в особі відповідного управління Державної казначейської служби України, необхідно врахувати, що повернення збору здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Тобто, для повернення коштів необхідно звертатися спочатку до Пенсійного фонду України, який готує спеціальне подання на підставі якого органи Державної казначейської служби України повертають платнику помилково сплачені кошти.

Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, зокрема, податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (надалі по тексту також - платежі) визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 за №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (надалі по тексту також - Порядок №787).

Пунктом 5 розділу І Порядку №787 визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, які контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

За змістом постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету" з огляду на коди бюджетної класифікації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року №11 (24140300 - Збір під час набуття права власності на легкові автомобілі), органом, який забезпечує здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету збору під час набуття права власності на легкові автомобілі, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету, визначено Пенсійний Фонд України.

Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів: заяви платника; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету; платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.

Разом з тим, за результатами розгляду заяви на повернення помилково або надміру сплачених грошових коштів, органом, що контролює справляння надходжень бюджету, надається подання про повернення відповідних сум коштів або приймається рішення про відмову у поверненні помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань, у разі відсутності законодавчо визначених умов повернення помилково або надміру сплачених грошових коштів.

Відповідач у спірному випадку, відмовляючи листом №0900-0505-8/5978 від 27.04.2020 у поверненні надміру зарахованого до державного бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування під час набуття права власності на легковий автомобіль в сумі 7 658,28 гривень, діяв не у відповідності до фактичних обставин, в порушення приписів Порядку №1740, Порядку №787 і Порядку №21-2.

За таких обставин, суд вважає поданий позивачем адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю, а належним способом захисту порушених прав позивача є:

- визнання протиправними дії відповідача щодо не формування та не надання до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій під час набуття права власності на легковий автомобіль в розмірі 7 658,28 гривень;

- зобов`язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій збір під час набуття права власності на легковий автомобіль в розмірі 7 658,28 гривень.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

З змістом частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, вказаною процесуальною нормою КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Позивачем не доведено, а у матеріалах справи відсутні докази, посилаючись на які суд може обґрунтовано встановити, що після набрання даним судовим рішенням законної сили відповідач зволікатиме чи ухилятиметься від його виконання у встановленому порядку.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачем за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копія дубліката квитанції №0.0.1793436929.1 від 08.07.2020 (а.с.1).

З урахуванням висновку суду про обґрунтованість позову в цілому, підлягають стягненню з відповідача за його рахунок на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 гривень.

Розглядаючи клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить із наступного.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частини 1, 2 статті 134 КАС України).

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, поряд з іншим, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження обставини залучення позивачем адвоката і понесення витрат на правничу допомогу до матеріалів позовної заяви долучено Договір про надання правничої допомоги 01.11.2019 та Додаток від 07.08.2020 до Договору про надання правничої допомоги від 01.11.2020, укладений між адвокатом Галущак Ларисою Омелянівною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №96, видане на підставі рішення Ради адвокатів Івано-Франківської області від 08.12.2016 за №4/11) та ОСОБА_1 (а.с.34-35).

В частині змісту (опису) наданої допомоги, подано спільний акт виконаних робіт від 07.08.2020, із змісту якого слідує, що адвокат надав, а позивач прийняті послуги у формі: консультації щодо порядку звернення до суду з приводу повернення надміру сплаченого збору; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, судової практики, аналіз норм права; опрацювання зібраних документів, підготовка та складання позовної заяви до суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, виготовлення копії додатків, сплата судового збору (а.с.36).

Всі вказані вище документи підписані, в тому числі скріпленні відтиском печатки адвоката ОСОБА_2 .

Також позивачем подано докази фактичного понесення витрат, зокрема, оригінал квитанції №0501340 про прийняття адвокатом Галущак Л.О. від ОСОБА_1 готівкових коштів в сумі 2 000,00 гривень за надання правової допомоги згідно договору від 01.11.2019 (а.с.34-37).

У відзиві відповідач, відповідно до частин 5, 6 статі 134 КАС України, серед іншого, заявив клопотання про не співмірність судових витрат на правничу допомогу, яке мотивоване тим, що дана справа належить до справ незначної складності, а тому визначений адвокатом гонорар є завищеним та не співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Розглянувши по суті даний публічно-правовий спір, врахувавши зміст спірних правовідносин, суд вважає, що розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони.

В частині зауважень представника відповідача про відсутність в матеріалах справи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 , що як вважає представник органу пенсійного фонду, ставить під сумнів повноваження адвоката у справі, суд зазначає наступне.

Як слідує із публічних відомостей Єдиного реєстру адвокатів України Галущак Лариса Омелянівна обліковується як адвокат (форми адвокатської діяльності - індивідуальна) у Раді адвокатів Івано-Франківської області згідно Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №96 від 08.12.2016, що видане Радою адвокатів Івано-Франківської області на підставі рішення №2 від 15.04.1994; адреса робочого місця та номери засобів зв`язку: АДРЕСА_1 ; мобільний: НОМЕР_5 ; E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 (https://erau.unba.org.ua/profile/53093).

В частині відсутність у матеріалах позовної заяви і у самому адміністративному позові посилання на конкретні номери судових рішень у відповідних провадженнях як результат опрацювання судової практики із спірних правовідносин не свідчить, на переконання суду, про вчинення адвокатом дій на пошук, аналіз і врахування такої практики при підготовці і написанні позовної заяви у даній справі.

Відтак, в розгляді даної справи позивачем надані належні документи щодо понесення останнім витрат на правничу допомогу, що дає підстави для вирішення судом питання про відшкодування витрат на користь ОСОБА_1 .

Необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесених нею судових витрат по оплаті правничої допомоги, наданої адвокатом Галущак Ларисою Омелянівною в розмірі 2 000,00 гривень.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області щодо не формування та не надання до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування із операції набуття права власності на легковий автомобіль, що підлягає першій державній реєстрації в Україні територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, в сумі 7 658,28 гривень.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області подання про повернення ОСОБА_1 сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування із операції набуття права власності на легковий автомобіль, що підлягає першій державній реєстрації в Україні територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, в сумі 7 658,28 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок)

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) сплачені судові витрати по оплаті правничої допомоги в розмірі 2 000,00 гривень (дві тисяч гривень нуль копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 20550895), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 37951998), вул. Дністровська, буд. 14, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.