Рішення № 92619676, 04.11.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2020 р. справа № 300/1948/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Малетин А.Я. (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що територіальним органом Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно не виконується постанова Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2010 у справі № 2а-890/10, яка перебуває у законній силі та зобов`язує відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату недоотриманої суми пенсії згідно статтей 50, 54, 67 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком – державної пенсії та додаткової пенсії у розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному ЗУ “Про Державний бюджет” на відповідні роки з 09.05.2010. Окрім цього, у позові представник зазначає, що з урахуванням висновків Конституційного Суду України у рішенні від 17.07.2018 по справі №1-11/2018(3830/15), яким відновлено застосування положень статей 53 та 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, що діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28 грудня 2014 року, позивач за період з 01.01.2015 року по 17.07.2018 року має законне і підставне право на відшкодування державою у встановленому законом порядку матеріальної і моральної шкоди, що завдана діями неконституційних положень ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а з 18.07.2018 року позивачу зобов`язані були відновити дію постанови суду в повному обсязі, тобто відновити перерахунок та виплату пенсії. Просить суд визнати відмову ГУ Пенсійного фонду в Івано-Франківській області виконувати постанову Снятинського районного суду від 03.12.2010 року фактом злочину, передбаченого положенням ст. 382 КК України, зобов`язати ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснювати позивачу пенсійні виплати відповідно до постанови суду від 03.12.2010 року.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року позовну заяву залишено без руху (а.с.20-23).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Окрім того, у відповідача витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.27-28).

На виконання ухвали судом отримано копії матеріалів пенсійної справи позивача (а.с.33-83).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 року залучено Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області до участі в справі № 300/1948/20 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (а.с.123-124).

17.09.2020 року судом постановлено ухвалу про витребування у Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії підтвердження фактичної виплати суми 36 576,38 грн. на користь ОСОБА_2 на виконання постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2010 року у справі № 2а-890 2010 року, яка була змінена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011 року № 116732/11/9104 у справі № 2а-890/10/0914 (а.с.125-126).

На виконання вимог ухвали суду від 17.09.2020 року, на адресу суду 02.10.2020 року від Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області надійшов інформаційний лист та платіжне доручення № 184962 від 02.07.2018 року (а.с.131-133).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 15.09.2020 року із письмовими доказами (а.с.85-101), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2011 року № 116732/11/9104 по справі № 2а-890/10/0914 управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до статтей 50, 54 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 09.05.2010 року по 03.12.2010 року включно, як інваліду ІІ групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю – 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеної відповідно до частини 1 статті 28 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням виплачених сум, що підтверджується довідкою про призначені та нараховані суми по рішенні суду справа « 2а-890/2010 від 03.12.2010 року ОСОБА_2 . Згідно з розрахунком доплати за рішенням суду по пенсійні справі № 144140 ОСОБА_2 сума доплати за період з 09.05.2010 року по 03.12.2010 року включно складає 36576,38 грн., а саме: 09.05.2010 року нарахований призначений розмір пенсії – 3927,99 грн., 01.06.2010 року – 5294,26 грн., 01.07.2010 року – 5320,45 грн., 01.08.2010 року – 5320,45 грн., 01.09.2010 року – 5320,45 грн., 01.10.2010 року – 5442,68 грн., 01.11.2010 року – 5416,65 грн., з 01.12.2010 року по 03.12.2010 року – 533,45 грн. З урахуванням вищенаведеного, на запит Управління державної виконавчої служби ГУ юстиції в Івано-Франківській області № 04-17/3828 від 28.08.2015 року, управлінням Пенсійного фонду видано довідку № 70 від 16.09.2015 року про здійснення нарахування ОСОБА_3 на виконання вищезазначеного рішення суду в розмірі 36575,38 грн. Після передачі довідки № 70 від 16.09.2015 року про здійснення нарахування ОСОБА_3 на виконання вищезазначеного рішення суду в розмірі 36576,38 грн. в ДВС вказана сума була знята з обліку в управлінні Пенсійного фонду, як невиплачений борг за рішенням суду. Представник відповідача зазначила, що в матеріалах пенсійної справи містяться дані про виплату пенсії позивачці в подальшому за період з 23.12.2010 року по 22.07.2011 року на підставі іншого рішення суду згідно ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а саме постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19.07.2011 року у справі № 2-а-3247/11, однак виконання якого не є предметом даного позову.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов, та в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІ групи, має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 14.02.1996 (а.с.39).

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію.

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2010 року у справі № 2а-890/2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову УПФУ в Снятинському районі в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_3 у відповідності до ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Зобов`язано УПФУ в Снятинському районі здійснити перерахунок та виплату недоотриманої державної та додаткової пенсії ОСОБА_3 з 09.05.2010 року, як інваліду ІІ групи, захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до статтей 49, 50, частини 4 статті 54 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком – державної пенсії та додаткової пенсії у розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному ЗУ Про Державний бюджет України на відповідні роки з 09.05.2010 року з врахуванням проведених виплат (а.с. 12-14).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011 року апеляційну скаргу УПФУ в Снятинському районі Івано-Франківської області задоволено частково. Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2010 року змінено. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано бездіяльність УПФУ в Снятинському районі Івано-Франківської області щодо незабезпечення нарахування та виплати на користь ОСОБА_3 , як інваліду ІІ групи, захворювання пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС відповідно до вимог статтей 50, 54 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, та з врахуванням частини 1 статті 28 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” – протиправною. Зобов`язано УПФУ в Снятинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_3 державної пенсії з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 09.05.2010 року по 03.12.2010 року включно, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком згідно з вимогами частини 1 статті 28 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, та з врахуванням проведених виплат за вказаний період. Зобов`язано УПФУ в Снятинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_3 додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 09.05.2010 року по 03.12.2010 року року включно, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком згідно з вимогами частини 1 статті 28 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, та з врахуванням проведених виплат за вказаний період (а.с.70-72).

Вказана постанова суду набрала законної сили 05.12.2011 року.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що 05.05.2003 року ОСОБА_3 укладено шлюб з ОСОБА_5 , прізвище після одруження чоловіка та дружини – ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с.9).

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011 року проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії сума доплати за період з 09.05.2010 року по 03.12.2010 року склала 36576,38 грн., а саме: 09.05.2010 року нарахований призначений розмір пенсії – 3927,99 грн., 01.06.2010 року – 5294,26 грн., 01.07.2010 року – 5320,45 грн., 01.08.2010 року – 5320,45 грн., 01.09.2010 року – 5320,45 грн., 01.10.2010 року – 5442,68 грн., 01.11.2010 року – 5416,65 грн., з 01.12.2010 року по 03.12.2010 року – 533,45 грн. (а.с.106-109).

Управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі ОСОБА_1 було здійснено перерахунок недоодержаної та додаткової пенсії за період з 09.05.2010 року по 03.12.2010 року на суму 36576,38 грн.

Вказані кошти 02.07.2018 року перераховано позивачу, що підтверджується платіжним дорученням № 184962 від 02.07.2018 року (а.с.133).

Також, на виконання постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19.07.2011 року, ОСОБА_1 було здійснено перерахунок недоодержаної та додаткової пенсії за період з 23.12.2010 року по 22.07.2011 року на суму 39790,11 грн.

Однак, позивач вважає невиконаним судове рішення від 03.12.2010 по справі № 2а-890/2010 рік, оскільки виплата призначеної на його підставі пенсії припинена з 22.07.2011.

Надаючи спірним правовідносинам правову оцінку, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовано Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-XII.

Як вже зазначено, Снятинський районний суд Івано-Франківської області у постанові від 03.12.2010 по справі № 2а-890/2010 рік, дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної і додаткової пенсії інваліда IІ групи, щодо якого встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, згідно статті 50, частини 4 статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі змістом статті 50, частини 4 статті 54 та частини 3 статті 67 Закону №796-XII у редакції від 09.07.2007, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів по II групі інвалідності, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - 8 мінімальних пенсій за віком. У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами, управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії позивача починаючи з 09.05.2010 з урахуванням вищенаведених положень Закону №796-XII та виплату перерахованої пенсії здійснено по 22.07.2011.

Відповідно до статті 63 Закону №796-XII (у редакції від 01.10.2011) фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з пунктом 7 Закону України від 14.06.2011 за №3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” розділ VІІ “Прикінцеві положення” Закону України від 28.12.2010 за №2857-VI “Про Державний бюджет України на 2011 рік” доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Положення пункту 4 розділу VІІ “Прикінцеві положення” Закону №2857-VI визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011.

Відтак, Законом № 3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання пункту 7 Закону № 3491-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, яка набрала чинності 23.07.2011.

Отже, у зв`язку із прийняттям зазначеного нормативно-правового акта застосування, зокрема, положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII до 23.07.2011 здійснювалося у порядку та розмірах, встановлених наведеним законом, а з 23.07.2011 у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Надалі, пунктом 3 Розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 22.12.2011 за № 4282-VІ “Про Державний бюджет України на 2012 рік”, який набрав чинності 01.01.2012 аналогічно передбачено, що у 2012 році норми і положення, зокрема, статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 06.12.2012 за №5515-ІV “Про Державний бюджет України на 2013 рік” у 2013 році норми і положення, зокрема, статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

На виконання вищевказаних вимог законів постановами Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 та № 1210 від 23.11.2011 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” були визначені розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, пунктом 1 Постанови №745 установлено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: інвалідам II групи - 20 відсотків.

Аналогічно, пунктом 13 Постанови №1210 також визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 1 січня 2012 року інвалідам II групи виплачується у розмірі 20 відсотків до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Таким чином, оскільки з 23.07.2011 в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювалася виплата пенсії згідно з судовими рішеннями, то пенсія у розмірі, визначеному постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19.07.2011 підлягала виплаті до моменту внесення у чинне законодавство України змін, що встановлюють новий порядок обчислення та нарахування таких соціальних виплат. З дня, наступного після внесення відповідних змін, такий розмір виплат суперечив би чинному законодавству, а тому постанова суду подальшому виконанню не підлягала.

Аналогічний висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 6 березня 2019 року (справа №806/2221/16), від 16 серпня 2019 року (справа №815/6985/15), від 30 травня 2018 року (справа №522/5744/17), а також, Верховним Судом України у постанові від 2 червня 2015 року (справа №21-317а15).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 2 статті 242 КАС України).

Відповідно до змісту пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, серед іншого, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема, наведеними вище Постановами №745 та №1210 затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 за №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”.

В абзаці 7 підпункту 2.1 пункту 2 цього рішення вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. При цьому, Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини (надалі по тексту також – ЄСПЛ, Суд) у рішенні від 09.10.1979 у справі “Ейрі проти Ірландії” (Airey v. Ireland) констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього Суду від 12.10.2004 у справі “Кйартан Асмундсон проти Ісландії” (Kjartan Asmundsson v. Iceland, заявка №60669/00).

Як відзначив Конституційний Суд, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

В іншому рішенні від 25.01.2012 за №3-рп/2012 Конституційний Суд дійшов висновку, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому, рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Також, в цьому рішенні вказано, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

З системного аналізу наведених рішень вбачається, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.

Дійсно, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 19.03.2013 у справі №21-53а13 та від 05.11.2013 у справі №21-293а13, виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка має виплачуватися постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії. Однак, порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умови зміни їх законодавчого регулювання.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частини 1, 2 статті 6 КАС України).

Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішеннях по справах “Аррас та інші проти Італії” від 14.02.2012 (Arras and Others v. Italy, заява №17972/07, пункт 42) та “Сухобоков проти Росії” від 13.04.2006 (Sukhobokov v. Russia, заява №75470/01, пункт 26) зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.

В рішенні ЄСПЛ “Великода проти України” від 03.06.2014 (заява №43331/12) в частині скарги заявниці стосовно невиконання рішення суду щодо нарахування та виплати пенсії у розмірі, встановленому статями 50 та 54 Закону №796-XII після внесення у 2011 році змін до законодавства, Суд констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов`язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01.11.2011, коли змінене законодавство було застосоване до пенсії заявниці.

Цим же рішенням ЄСПЛ підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною 1 статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Такого ж правового висновку у аналогічних спірних обставинах дійшов Верховний Суд в постанові від 6 березня 2019 року у справі №806/2221/16.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що доводи представника позивача стосовно протиправного припинення виплати позивачу основної та додаткової пенсії у розмірі, встановленому судовим рішенням, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, правових висновках Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини та є безпідставними.

Водночас, суд відхиляє твердження представника позивача щодо наявності підстав для застосування під час вирішення даної адміністративної справи висновків Конституційного Суду України у рішеннях від 17.07.2018 у справі №1-11/2018 (3830/15) та від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19).

Конституційним Судом у рішенні від 17.07.2018 у справі №1-11/2018 (3830/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): - підпункт 2, абзаци 1, 2 підпункту 3, підпункт 4, абзаци 1, 2 підпункту 5, абзаци 1-4 підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28.12.2014 за №76-VIII; - частину 3 статті 22, частину 2 статті 24, частину 7 статті 30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 за №796-XII зі змінами; - статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 за №796-XII у редакції Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28.12.2014 за №76-VIII.

Однак, положеннями статей 22, 24, 30 та 60 Закону №796-XII встановлено: перелік компенсацій та пільг громадянам, віднесеним до категорії 3 (учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2); перелік пільг особам, які працювали за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; перелік пільг та компенсацій потерпілим дітям та їх батькам; право вибору пільг та компенсацій особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд констатує той факт, що даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами не стосується виплат позивачу пільг або компенсацій, передбачених вищенаведеними правовими нормами, окремі положення яких визнано неконституційними.

Натомість, як вбачається зі змісту рішення Конституційного Суду, статтю 53, крім назви, визнано такою, що не відповідає Конституції України у такій редакції: “Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, та щомісячна компенсація сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням інших доходів не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність”.

Установлено застосовувати положення статті 53 вказаного Закону у редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII, а саме: “Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, та щомісячна компенсація сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу”.

Проте, приписи пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за №1210, якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є чинними, неконституційними не визнавалися, та встановлюють розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону №796-XII.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідач, здійснюючи виплату додаткової пенсії позивачу у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України діяв у межах повноважень та відповідно до чинних правових вимог. А тому, визнання неконституційною статтю 53 Закону № 796-XII, за умови наявності встановлених постановою Кабінету Міністрів України розмірів додаткової пенсії, не є свідченням наявності в діях Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області ознак протиправності.

З приводу застосування висновків Конституційного Суду, викладених у рішенні від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), суд зазначає таке.

Предметом розгляду Конституційним Судом у межах вказаного рішення було встановлення відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XI.

Судом визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення “дійсної строкової”, яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Снятинським районним судом Івано-Франківської області у постанові від 03.12.2010 по справі № 2а-890/2010 рік, встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та постраждалим від Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Враховуючи те, що статтею 59 Закону №796-XI врегульовано призначення пенсій виключно військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, позивач, будучи особою, потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не належить до категорії осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчання із застосуванням ядерної зброї і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Будь-яких доказів, що стверджували б протилежне, представником позивача суду не надано. Відтак, суд дійшов висновку, що приписи статті 59 Закону до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, а тому посилання представника позивача у позовній заяві на висновки Конституційного Суду у рішенні від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) є помилковим.

Таким чином, зазначені рішення Конституційного Суду України стосуються конституційності підпункту 2, абзаців 1, 2 підпункту 3, підпункту 4, абзаців 1, 2 підпункту 5, абзаців 1-4 підпункту 6, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28.12.2014 за №76-VIII; частини 3 статті 22, частини 2 статті 24, частини 7 статті 30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 за №796-XII зі змінами; статті 53 (крім її назви), статті 60 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 за №796-XII у редакції Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28.12.2014 за №76-VIII; частини 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XI.

В свою чергу, як свідчить постанова Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2010 у справі № 2а-890/2010 рік, суд констатував необхідність відновлення порушеного права позивача із застосуванням положень статті 50, частини 4 статті 54, частини 3 статті 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які не переглядалися на предмет їх конституційності в рішеннях Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі №1-11/2018 (3830/15) і від 25.04.2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19).

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав вважати, що мало місце невиконання постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2010 у справі № 2а-890/2010 рік, в тому числі після 22.07.2011 з урахуванням внесених у 2011 році змін до законодавства.

Сторони по справі не заперечують стосовно правильності і повноти проведеної відповідачем виплати пенсії ОСОБА_1 у відповідному розмірі з 09.05.2010 року по 03.12.2010 року.

З огляду на зміст заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, предметом даного позову є оскарження правомірності припинення виплати пенсії у розмірі, перерахованому на виконання постанови Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2010 року.

Суд зазначає, що постанова Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2010 року змінена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011 року, і ці зміни полягають у зміні саме періоду виплати пенсії ОСОБА_1 , а саме з 09.05.2010 року по 03.12.2010 року. Вказана постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2011 року УПФУ в Снятинському районі виконана.

В розгляді даної справи в розумінні частини 1 статті 5, частини 2 статті 245 КАС України суд не вважає позовною вимогою, якою ОСОБА_1 просить визнати відмову відповідача у виконанні постанови суду фактом злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, із одночасним повідомленням правоохоронні органи шляхом постановлення окремої ухвали. Таке прохання суд розуміє як клопотання по справі, у задоволенні якого слід відмовити, так як у даній справі відсутні правові підстави для постановлення окремої ухвали відповідно до правил статті 249 КАС України.

Із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх безпідставністю, необґрунтованістю та відсутністю належних і допустимих доказів на їх підтвердження.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивач на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи.

Згідно вимог абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд не стягує з відповідачів витрати по сплаті судового збору так як останні позивачем фактично не понесені.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , с. Русів, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78335).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37951998, вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Панікар І.В.