Рішення № 92619598, 04.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2020 року (12 год. 45 хв.)Справа № 280/5980/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2019 № № 0019581305, 0019571305, 0019561305, 0019551305; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.08.2019 № 0019541305; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-0019531305.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із позицією відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства та зазначає наступне. Акт перевірки містить висновок фіскального органу про нібито встановлення завищення документально підтверджених витрат позивача. При цьому, в Акті перевірки констатовано неможливість встановити, чи були включені суми кредиторської заборгованості до попередніх податкових періодів. Таким чином, дана сума не може бути врахована у витрати. Також позивача зазначає, що відповідач констатує, що позивачем включено до витрат суми на придбання ТМЦ, які не підтверджено первинними документами. Також позивач (як безпідставно вважає відповідач) при реалізації ТМЦ врахував до витрат собівартість ТМЦ, придбаних за вищими цінами, не враховуючи першочерговість отримання придбаних ТМЦ. Крім того, кількість ємностей, зазначена в розділі 1.8 цього Акту, для придбання ПММ не дозволяє зберігати позивачу кожну поставку ПММ в окремій ємності, а всі придбані ТМЦ зберігаються в ємності відповідного виду палива. Таким чином, відповідач доходить необґрунтованого висновку про те, що позивачем безпідставно включено до складу документально підтверджених витрат на придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції до розділу III податкової декларації. Також, відповідач дійшов висновку про те, що позивач в завищив витрати, задекларовані в декларації про доходи, на загальну суму 301876,16 грн., в тому числі за 2017 рік на 109375,47 грн. та за 2018 рік за 192500,69 грн. В результаті перевірки встановлено нібито заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 293440,57 грн. в тому числі за 2017 рік в сумі 70559,17 грн. та за 2018 рік в сумі 73516,40 грн. Розбіжність між задекларованим чистим оподаткованим доходом та визначеним в результаті перевірки склалась внаслідок надання нібито недостовірних даних в декларації про доходи, одержані протягом 2017-2018 років, стосовно розміру витрат, що є порушенням вимог пунктів 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України та призвело до заниження суми чистового оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 293440,57 грн. Відповідач в Акті перевірки робить висновок про те, що сума податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності була занижена на 52819,93 грн., тому підлягає сплаті в бюджет. Позивач не погоджується із таким висновком, та зазначає, що кількість ємностей позивача для придбаних ПММ не дозволяє зберігати позивачу кожну поставку ПММ в окремій ємності, а всі придбані ТМЦ зберігаються в ємності відповідного виду палива. В силу положень статті 941 Цивільного кодексу України, позивач під час прийняття на зберігання нафтопродуктів вправі зберігати такі нафтопродукти (які безумовно є річчю, визначеною родовими ознаками) у резервуарах разом з аналогічними нафтопродуктами, які належать на праві власності позивачу. Крім того, необхідно зауважити, що відповідач в Акті перевірки посилається на розраховану ним собівартість придбаних позивачем ТМЦ, що є абсолютно безпідставним. Позивача зазначає, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати. ПК України не встановлює обов`язковості застосування касового методу під час визначення платником суми чистого оподатковуваного доходу. Відтак, твердження відповідача про застосування позивачем касового методу під час розрахунку суми чистого оподатковуваного доходу є безпідставними. Також, в результаті невірного визначення (заниження) суми, на яку нараховується єдиний внесок, на 293440,57 грн., позивачем нібито було занижено розмір належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум, на який нараховується єдиний внесок в розмірі 22%. Внаслідок невірного визначення суми доходу на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, в розмірі 64556,95 грн. Порушення правильності нарахування та сплати військового збору відповідач також пов`язує з неправильним (на його думку) визначенням позивачем суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, зазначені відповідачем в Акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є упередженими, необґрунтованими. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 09.12.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 08.01.2020.

27.12.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №55101), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що на підставі акту перевірки відповідачем винесені оскаржувані рішення. Відповідач зазначає про порушення позивачем вимог податкового законодавства виникло на підставі та пояснює, що в результаті перевірки встановлено завищення документально підтверджених витрат на загальну суму 293 440,57 грн. ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді проводив придбання та продаж паливо-мастильних матеріалів та задекларовано в 2017 році витрати на придбання ТМЦ, що реалізовані - 9 891 938,62 грн., в 2018 році - 3 735 745,85 грн. Позивач зазначає, що розрахунок витрат в акті перевірки зроблений за методом FIFO, а платник податків визначав витрати за партіонним методом. Фізична особа-підприємець не є юридичною особою, в акті перевірки не вказано який метод розрахунку обраний перевіряючим або підприємцем. Щодо не врахування наявності додаткових резервуарів для пального, відповідач зазначає, що було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_1 та надано відповідь стосовно залишків ТМЦ: бензин А-92 - 1937л, бензин А-95 - 4208л, дизельне паливо - 50448л, скраплений газ 52471,77л. та зафіксовані ємкості для зберігання ПММ у кількості: 4 підземні ємності об`ємом 10 м.куб. (2 для дизельного палива, 1 для бензину А-92, 1 для бензину А-95), 1 шт. об`ємом 60 м.куб. для дизельного пального, 2 надземні ємності по 5 м.куб. для скрапленого газу, 1 надземна ємність об`ємом по 4,7 м.куб. для скрапленого газу, 1 надземна цистерна об`ємом 45 м.куб. для скрапленого газу. Будь-яких інших ємностей, які належать або використовують не виявлені. До того ж, вищезазначені ємності досить великогабаритні. Тобто, ФОП ОСОБА_2 не мав площі для зберігання вказаних в запереченні 5 ємностей. Таким чином, не підтверджено використання в господарській діяльності зазначених ємностей 26,17 м.куб., 50,5 м.куб., 50,5 м.куб., 75,1 м.куб. Перевіркою витрат на придбання ТМЦ, що реалізовані встановлено, що платником податків включено до витрат суми на придбання ТМЦ, які не підтверджено первинними документами. Також, позивач при реалізації враховував до витрат вартість ТМЦ, придбаних за вищими цінами, не враховуючи першочерговість отримання придбаного ТМЦ. Крім того, кількість ємностей, не дозволяє зберігати кожну поставку паливно-мастильних матеріалів в окремій ємності - все придбане ТМЦ зберігається в ємності відповідно виду палива. Зазначає, що до складу витрат включаються тільки витрати, які пов`язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами про їх оплату. Таким чином в порушення ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до складу документально підтверджених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції до розділу III податкової декларації), за відпущені паливно-мастильні матеріали, на загальну суму 293 440,57 грн. В результаті перевірки встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 293 440,57 грн. Перевіркою правильності визначення суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності встановлено його заниження на загальну суму 52819,30 грн. Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, самостійно визначеного фізичною особою - підприємцем, яка обрала загальну систему оподаткування, на який нараховується єдиний внесок встановлено заниження належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, В результаті заниження суми, на яку нараховується єдиний внесок на 293 440,57 грн. ФОП ОСОБА_1 занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, внаслідок не вірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Перевіркою правильності нарахування податку на доходи фізичних осіб з надання (виплати) інших доходів фізичним особам, які не перебувають з ФОП ОСОБА_1 у трудових відносинах або фізичним особам за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 встановлено, що позивачем придбано та встановлено на транспортні засоби товарно-матеріальні цінності. ФОП ОСОБА_1 надано до перевірки договори оренди автомобіля. Згідно договорів ФОП ОСОБА_3 , надає орендарю ФОП ОСОБА_1 в безоплатне користування автомобіль. Відповідно п. 2.1. Договору, орендна плата не сплачується у грошовому еквіваленті, але орендар проводе за рахунок власних коштів техогляд автомобіля, сплачує за страховку автомобіля та несе всі витрати по ремонту та заправки автомобіля. Перевіркою не встановлено проведення оплати ФОП ОСОБА_1 за орендовані автомобілі. Перевіркою встановлено, що придбані запчастини ФОП ОСОБА_1 встановлювались на орендовані автомобілі. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 надане додаткове благо ОСОБА_3 , як власнику майна у не грошовій формі. Виходячи із вищевказаного придбані запчастини, за рахунок ФОП ОСОБА_1 , для проведення ремонту транспортних засобів отримані ОСОБА_3 як додаткове благо. Таким чином відповідач вважає, що позивачем порушено податкове законодавство. Просить відмовити у задоволенні позову.

Протокольною ухвалою суду від 05.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 26.10.2020.

26.10.2020 учасники справи у судовому засіданні просили суд розглядати справу у письмовому провадженні.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Посадовими особами відповідача у період з 10.05.2019 по 29.05.2019 проведено документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої складено Акт від 05.06.2019 № 413/08-01-13-05/ НОМЕР_1 (далі - Акт).

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

пунктів 177.2. 177.4 стаггі 177 Податкового кодексу України, а саме занижено чистий оподатковуваний доход на загальну суму 293 440,57 грн., в т.ч. в 2017 році в сумі 219924,17 грн., в 2018році в сумі 73 516,40 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 52819,93грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 39 586,98 грн. за 2018р. в сумі 13232,95 грн.;

підпункту 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, занижено чистий оподатковуваний доход на загальну суму 293 440,57 грн., в т.ч. в 2017 році в сумі 219 924,17 грн., в 2018 році в сумі 73 516,40 грн., що призвело до заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 4 401,61 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 3 298,86 грн., за 2018 рік в сумі 1102,75 грн.;

частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону Україні «.Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме внаслідок не вірного визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в результаті чого занижено належного до сплати в бюджет єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, у розмірі - 64 556,95 грн., у т.ч. по періодах: за 2017 рік на суму-48 383,34 грн., за 2018 рік на суму - 16 173,61 грн.;

підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3763,85 грн., у тому числі за 2017 рік -3735,32 грн., за 2018 рік -28,53грн.;

підпункту 1.2, 1.3, 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме заниження військового збору на загальну суму 313,65 грн.. в т.ч. в 2017 році в сумі 311,28 грн., в 2018 році - в сумі 2,38 грн.

За наслідками проведеної перевірки, на підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийняті:

податкове повідомлення - рішення № 0019551305 від 13.08.2019, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності на загальну суму 79 228,95 грн., у тому числі основного платежу – 52 819,30 грн. та штрафні санкції – 26 409,65 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 0019561305 від 13.08.2019, яким збільшено суму військового збору суб`єктів підприємницької діяльності на загальну суму 6 602,41 грн., у тому числі основного платежу - 4 401,61 грн. та штрафні санкції - 2 200,80 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0019571305 від 13.08.2019 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 6220,12 грн., у тому числі основного платежу - 3763,85 грн., штрафні санкції - 2 456,27грн.;

податкове повідомлення- рішення №0019581305 від 13.08.2019, яким збільшено суму військового збору на загальну суму 518,34 грн., у тому числі основного платежу - 313,65 грн., штрафні санкції - 204,69 грн.,

вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0019531305 від 13.08.2019 на загальну суму 64556,95 грн.;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0019541305 від 13.08.2019 на суму 11 294,03 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням та вимогою, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач здійснював діяльність з оптового та роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів, застосовуючи загальну систему оподаткування, обліку і звітності.

За наслідками проведеної перевірки, відповідачем зроблено висновок про завищення витрат на загальну суму 293 440,57грн., у тому числі за 2017 рік на 219 924,17грн., за 2018 рік на 73 516,40 грн.

Так, в акті перевірки зазначено, що позивачем задекларовано в 2017 році витрати на придбання ТМЦ, що реалізовані - 9 891 938,62 грн., в 2018 рік - 3 735 745,85 грн. За висновками перевірки підтверджено задекларовані платником витрати використання ТМЦ за 2017 рік на 9 672 014,45 грн., за 2018 рік на суму 3 662 229,45 грн.

Відповідач зазначає, що 14.05.2019 в присутності посадової особи ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_1 та надано інформацію стосовно залишків ТМЦ: бензин А-92 - 1937л, бензин А-95 - 4208л., дизельне паливо - 50448л, скраплений газ 52471,77л. та зафіксовані ємності для зберігання ПММ у кількості: 4 підземні ємності об`ємом 10 м.куб. (2 для дизельного палива, 1 для бензину А-92, 1 для бензину А-95), 1 шт. об`ємом 60 м.куб. для дизельного пального, 2 надземні ємкості по 5 м.куб. для скрапленого газу, 1 надземна ємність об`ємом по 4,7 м.куб. для скрапленого газу,1 надземна цистерна об`ємом 45 м.куб. для скрапленого газу.

Так, відповідач робить висновок, що вищезазначені ємності досить великогабаритні, при тому, що орендує ФОП ОСОБА_1 комплекс АЗС, яка складається з будівлі цегляної 20,4 м2, убиральні цегляної, заземлених ємкостей 4 шт., паливно-роздавальних стовпчиків 2 шт., газового модулю 1 шт., резервуар горизонтальний циліндричний сталевий 1 шт., замощення з залізо-бетонних плит, навіс. Тому, на думку відповідача, ФОП ОСОБА_2 не мав площі для зберігання вказаних 5 ємкостей.

На підставі викладеного, відповідачем зроблений висновок, що ФОП ОСОБА_1 включено до витрат суми на придбання ТМЦ, які не підтверджено первинними документами, внаслідок чого на порушення вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України занижений чистий оподатковуваний доход на загальну суму 293 440,57 грн., в т.ч. в 2017 році в сумі 219 924,17 грн., в 2018 році в сумі 73 516,40 грн., що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 52 819,93 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 39 586,98 грн., за 2018 рік в сумі 13 232,95 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання-з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання. крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності,

Статтями 3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій с первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності встановлений статтею 177 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, зокрема, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно- експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування зобов`язані вести книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати (пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України).

Міністерством доходів і зборів України зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за №1686/24218 наказ Міндоходів від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку записи у книги обліку доходів і витрат виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Підпунктом 2 пункту 6 Порядку визначено, що у графі 2 «Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності» книги обліку доходів і витрат відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 документами, які безпосередньо пов`язані з отриманим доходом, можуть бути, зокрема, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

У графі 6 «Сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» книги обліку доходів і витрат відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу за підсумками дня (підпункт 6 пункту 6 Порядку). У графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Згідно зі пунктом 16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1.5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5. 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Позивач зазначав, що в силу положень ст. 941 ЦК України, зберігав нафтопродукти у резервуарах (ємностях) разом з аналогічними нафтопродуктами.

Відповідно до ст. 914 ЦК України, за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

АЗС, на яких здійснюється підприємницька діяльність позивачем та ємності, в яких зберігаються ПММ, вказані у п. 1.8 Акту перевірки (а.с.3-4, т. 1).

Відповідач в свою чергу зазначає про неправомірне включення позивачем сум на придбання ТМЦ, які не підтверджено первинними документами.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи було надані платіжні документи по постачальникам (а.с.173-250, т. 1, а.с.1-114, 123-124, 126,127, т.2), які зазначені у додатках до актів перевірки (а.с.44-45, т. 1), та у акті перевірки (п. 1.17.5 Акту, а.с.15, т. 1).

Транспортування ПММ підтверджується наданими до матеріалів справи ТТН (а.с.125-128,131,134,136,140-142,144, 147,150 та ін., які містяться у т.2).

Суд зазначає, що висновок податкового органу про завищення позивачем витрат на загальну суму 293440,57грн. не підтверджується жодними доказами. Фактично відповідачем зроблено припущення про те, що позивач не мав змоги для зберігання ємкостей для ПММ, а тому, на думку позивача, ФОП ОСОБА_1 включено до витрат суми на придбання ТМЦ, які не підтверджено первинними документами.

Згідно зі статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).

За приписами статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Таким чином, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не надано суду жодних доказів, які б доводили правильність висновку про порушення позивачем вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

Щодо посилання відповідача та той факт, що позивачем надано ОСОБА_3 додаткове благо, то суд не погоджується із таким твердженням через наступне.

Зі змісту акт перевірки (а.с.29, т. 1) вбачається, що між позивачем (орендар) та ФОП ОСОБА_3 (орендодавець) укладені договори оренди автомобілів (паливоцистерни), а саме: від 03.01.2015 №12-19 та №51-37-д від 04.01.2017.

Відповідно до вказаних договорів (п. 2.1 Договорів), орендна плата не сплачується у грошовому еквіваленті, але орендар проводе за рахунок власних коштів техогляд автомобіля, сплачує за страховку автомобіля та несе всі витрати.

Позивачем у перевіряємий період придбані автозапчастини на орендовані автомобілі, на загальну суму 3763,85 грн.

Відповідач вважає, що такі витрати позивач не може відносити до складу витрат, оскільки сума, витрачені на автомобільні запасні частини для орендованих паливо цистерн є додатковим благом на користь ФОП ОСОБА_3 .

Суд із таким висновком податкового органу не погоджується через наступне.

Так, відповідно до пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Оскільки позивачем орендуються паливоцистерни, які використовуються ним у власній господарській діяльності (що відповідачем не заперечується), то придбавання автозапчастин на такі паливоцистерни є витратами на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності.

Таким чином, висновки відповідача є недоведеними та необґрунтованими.

Таким чином, судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про завищення позивачем витрат на загальну суму 293440,57грн.

Таким чином, донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб є протиправним. Відповідно, збільшення єдиного внеску та донарахування військового збору є також безпідставним.

Згідно зі статтею 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (частини друга, третя статті 90 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 6, частин першої, другої статті 7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Водночас суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, відповідно до положення пункту 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Заява № 63566/00) від 18.07.2006 суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше вони не виконують свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

В межах спірних правовідносин дослідженню підлягають підстави правомірності винесення контролюючим органом оскаржуваних рішень та їх відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям.

Аналізуючи наведені правові норми та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено вчинення позивачем порушення вимог податкового законодавства, що було предметом розгляду справи, а відтак позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.08.2019 № 0019581305, від 13.08.2019 №0019571305, від 13.08.2019 №0019561305, від 13.08.2019 №0019551305, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 13.08.2019 № 0019541305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-0019531305.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2526,33грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять шість грн. 33 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.11.2020.

Суддя Ю.В. Калашник