Рішення № 92619069, 30.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 р. Справа№200/8826/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, управління) про:

- визнання протиправними дії від 01 липня 2020 року щодо застосування до пенсії законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам;

- зобов`язання поновити нарахування та виплату пенсії за віком за весь період на загальних підставах.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в управлінні як отримувач пенсії. В липні 2020 року відповідач припинив виплату пенсії у зв`язку з чим позивач звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії на загальних підставах.

Листом від 14 липня 2020 року відповідач повідомив, що за наявності в пенсійні справі заяви про відмову від реєстрації як внутрішньо переміщеної особи позивачу не належить статус внутрішньо переміщеної особи. Особа, яка зареєструвалась на підконтрольній українській владі території після початку проведення антитерористичної операції вважається внутрішньо переміщеною особою.

Листом від 15 вересня 2020 року відповідач повідомив, що виплату пенсії було призупинено з 01 липня 2020 року та про необхідність надати управлінню довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Позивач вважає такі дії протиправними, тому звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 30 червня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

29 жовтня 2020 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивач перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа.Особа яка зареєструвалась на території підконтрольній українській владі після початку проведення антитерористичної операції вважається внутрішньо переміщеною особою та на неї поширюються дія постанови КМУ № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам». Крім того, на даний час Кабінетом Міністрів України не прийнято порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

24 червня 2016 року позивач змінив місце проживання та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Селидовському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

У вересні 2020 року позивач звернувся до управління із заявою про нарахування та виплату пенсії на загальних підставах, без застосування Законів, що регулюють питання виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам.

Листом від 15 вересня 2020 року відповідач повідомив, що особа, яка зареєструвалась на підконтрольній українській владі території після початку проведення антитерористичної операції, вважається внутрішньо переміщеною особою та на неї поширюються постанови КМУ, які регулюють питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Також у вказаному листі повідомлено про те, що позивачу призупинено виплату пенсії з 01 липня 2020 року та про те, що для поновлення її виплати необхідно звернутись до управління надавши довідку ВПО.

Матеріали справи також містять довідку Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27 жовтня 2020 року №2288 відповідно до якої з липня 2020 року позивачу не нараховується та не виплачується пенсія. Крім того, з довідки вбачається, що позивачу нараховувалась, але не виплачувалась пенсія з грудня 2017 року по грудень 2018 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Ураховуючи те, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

З аналізу норм статті 49 Закону № 1058-IV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що "інші випадки" для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом.

Поряд з цим,відповідачем не надано до суду рішення про припинення виплати пенсії позивачу та доказів на підтвердження наявності передбачених статтею 49 Закону № 1058-IV підстав, для припинення позивачу виплати пенсії.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на нормативно-правові акти, які регулюють питання виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з тимчасово окупованих територій, та перелік документів, які необхідно надати позивачу для подальшої виплати пенсії, а саме довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або лист-відмову у її видачі відповідним органом, є неприйнятними, оскільки органом Пенсійного фонду України не враховано, що позивач, хоча і змінив місце проживання з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, на підконтрольну українській владі територію, зареєструвавши відповідні зміни, між тим, він не вчиняв передбачені законодавством дії для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а тому не набув статусу внутрішньо переміщеної особи (ст. 1, ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»), як помилково вважав відповідач.

Отже, орган Пенсійного фонду України безпідставно застосував до пенсії позивача законодавство, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що призвело до порушення пенсійних прав позивача.

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

Поряд з цим, суд зазначає, що згідно положень ч. 2 статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01 грудня 2017 року по 31 грудня 2018 року та з 01 липня 2020 року та зобов`язання відповідача виплатити заборгованість з пенсії за період з 01 грудня 2017 року по 31 грудня 2018 року, зобов`язання поновити нарахування та виплату пенсії з 01 липня 2020 року без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. до ухвалення судового рішення.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2017 року по 31 грудня 2018 року.

Визнати протиправними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2020 року.

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, код ЄДРПОУ 41247274) виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість з пенсії за період з 01 грудня 2017 року по 31 грудня 2018 року.

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, код ЄДРПОУ 41247274) поновити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість, що утворилась з 01 липня 2020 року без застосування законодавства, що регулює питання соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, код ЄДРПОУ 41247274) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 30 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко