Ухвала суду № 92616403, 03.11.2020, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 310/8302/19

Провадження № 1-кп/329/17/2020

Ухвала

Іменем України

03 листопада 2020 року смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі колегії суддів:

головуючого судді Ломейка В.В.,

суддів Богослова А.В., Проценко А.М.

при секретарі Богдан І.І.

за участю прокурора Святенького М.Г.

обвинувачених ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

захисників Лебєдєва О.В.

Паскала П.М.

Махно К.І.

представника служби у справах дітей Житарюк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080130002009 від 23 липня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України,

Встановила:

В провадженні Чернігівського районного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки на даний час строк перебування обвинувачених під вартою закінчується, у зв`язку з чим виникла необхідність у вирішенні питання щодо доцільності його продовження. Вважає, що обставини, які були підставою для обрання та продовження запобіжних заходів продовжують мати місце і на даний час.

Представник потерпілої адвокат Соботюк В.А. надав заяву про розгляд кримінального провадження за його та потерпілої відсутності.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Лебєдєв О.В. проти клопотання прокурора заперечував та просив застосувати його підзахисному більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Захисники Паскал П.М. та Махно К.І. заперечували проти клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили застосувати обвинуваченим більш м`який запобіжний захід – домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтримали думку своїх захисників.

Представник служби у справах дітей Житарюк Н.М. клопотання прокурора підтримала.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Під час досудового розслідування обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду від 27 липня 2019 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 23.10.2019р. та ухвалами Чернігівського районного суду Запорізької області від 18.12.2019р., 14.02.2020р., 10.04.2020р. 03.06.2020р., 28.07.2020р. та 16.09.2020р. неодноразово продовжувався.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України, підтверджується складеним обвинувальним актом, який надійшов до суду і в якому викладені фактичні обставини та надана правова кваліфікація кримінальних правопорушень, в скоєнні яких вони обвинувачуються.

Колегія суддів, перевіряючи доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а відносно обвинуваченого ОСОБА_3 – передбачених п.п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, встановила, що заявлені ризики не відпали, об`єктивно існують і для їх запобігання обвинуваченим необхідно продовжити строк тримання під вартою.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , колегія суддів відповідно до ст. 178 КПК України враховує дані про особу обвинуваченого, який будучи особою, неодноразово судимою за вчинення злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме – ризиків переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, не має постійного джерела доходів, після вчинення кримінальних правопорушень залишив місце злочину та був затриманий працівниками поліції після встановлення його причетності до злочину, що свідчить про можливість переховування обвинуваченого від суду, а також будучи особою, неодноразово судимою за вчинення злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі він може продовжити свою злочинну діяльність.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , колегія суддів відповідно до п.5 ч.1 ст. 177 КПК України враховує дані про особу обвинуваченого, який будучи особою, неодноразово судимою за вчинення злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме – ризиків переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, не має постійного джерела доходів, після вчинення кримінальних правопорушень залишив місце злочину та був затриманий працівниками поліції після встановлення його причетності до злочину, що свідчить про можливість переховування обвинуваченого від суду, а також будучи особою, неодноразово судимою за вчинення злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі він може продовжити свою злочинну діяльність.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, колегія суддів відповідно до ст. 178 КПК України враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та відповідно наявність передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику, а саме – переховуватись від суду.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, після вчинення кримінальних правопорушень залишив місце злочину та був затриманий працівниками поліції після встановлення його причетності до злочину, не має постійного джерела доходів, перебуваючи на свободі він може переховуватись від суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим раніше обраних запобіжних заходів.

Таке рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по даному кримінальному провадженню існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 199, 372, 376 КПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , 08 травня 1994 року Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів по 02 січня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів по 02 січня 2021 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 днів по 02 січня 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 03 листопада 2020 року о 16 год. 00 хв.

Судді Ломейко В.В. Богослов А.В. Проценко А.М.