Вирок № 92613681, 02.11.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/4339/20 02.11.2020

н\п 1-кп/490/649/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4339/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Дірко І.І.,

при секретарі Савченко С.М.,

за участю прокурора Хоміка М.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника Матвєєва В.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020150020001369 від 17.04.2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Миколаєва, з середньою освітою, розлученого, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

17.04.2020р. близько 01:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: м. Миколаїв, вул. Калініна (Плевненська), біля буд. №7, утримуючи в руці предмет схожий на ніж, підійшов до ОСОБА_2 та наніс останньому не менше десяти ударів в область тулуба та кінцівок, спричинивши ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді множинних колото-різаних поранень грудної клітини праворуч, множинних колото-різаних поранень правої верхньої кінцівки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я; сліпого проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини праворуч, з правобічним гемопневмотораксом, сліпого проникаючого поранення передньої брюшної стінки праворуч з пошкодженням правої долі печінки, з пошкодженням дрібних судин, які ускладнились геморагічним шоком 3 ступеню, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні за викладених вище обставин злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, винним себе визнав повністю. Щиро розкаявся. Пояснив, що має відносини із жінкою, яка в свою чергу раніше мала відносини із потерпілим. З цього приводу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була розмова, за якою ОСОБА_2 запевнив, що не буде втручатись у життя цієї жінки. Однак надалі зі слів жінки, ОСОБА_2 не припиняв телефонувати їй та шукати зустрічі, що було приводом до неодноразових сварок між нею та ОСОБА_1

17.04.2020р. близько 01:10 год. ночі, ОСОБА_1 йшов додому за адресою: АДРЕСА_1 , який розташовується неподалік від місця проживання потерпілого. Таким чином проходячи повз місце проживання потерпілого, ОСОБА_1 помітив як під`їхало таксі та з салону вийшов ОСОБА_2 . Маючи намір з`ясувати ситуацію, яка склалась, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та попрохав поспілкуватись. Однак ОСОБА_2 не бажав розмовляти, внаслідок чого між ним та ОСОБА_1 почав розвиватись конфлікт. В розпал конфлікту ОСОБА_1 загадав що має при собі невеликий кухонний ніж та виделку зі складу столових приборів, які використовував у свого знайомого вдома, де наявна антисанітарійна обстановка. ОСОБА_1 дістав з кишені зазначений ніж та наніс ним удар у напрямку тулуба потерпілого. Однак ОСОБА_2 заблокував удар своєю рукою. В подальшому ОСОБА_1 здійснив ще близько п`яти-десяти (точно не пам`ятав, однак не виключав що ударів могло бути більше) ударів ножем в напрямку тулуба потерпілого, а останній в цей час захищався від ударів своєю притиснутою до тулуба рукою. В цей час водій таксі завдав ОСОБА_1 удар бейсбольною битою по голові, внаслідок чого ОСОБА_1 втратив свідомість.

Окрім наведеного ОСОБА_1 додав, що цивільний позов прокурора в інтересах лікарні визнає в повному обсязі. Матеріальні збитки потерпілому наразі відшкодовані, а в частині моральних збитків повністю визнав позов та зазначив, що з ОСОБА_2 домовлено про порядок його компенсації.

Крім власного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину, його вина підтверджується поясненнями потерпілого та висновокм судово-медичної експертизи.

Так, потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що у 2018 році у нього зав`язались відносини із жінкою, з якою вони просто проводили час. Приблизно через рік жінка повідомила, що має симпатію до іншого чоловіка, яким виявився ОСОБА_1 ОСОБА_2 не заперечував, якщо жінка матиме відносини із ОСОБА_1 . Дійсно після цього у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була розмова, в результаті якої ОСОБА_2 повідомив що не буде заважити таким відносинам. Надалі, приблизно впродовж наступного місяця ОСОБА_2 періодично телефонував цій жінці та відвідував магазин, у якому вона працює, однак не для вирішення взаємних відносин. У грудні 2019р. у ОСОБА_2 з`явилась дівчина, за такого останній припинив будь-яке спілкування із згаданою вище жінкою. В ніч з 16 на 17 квітня 2020р. ОСОБА_2 повертався із зустрічі додому на таксі. Приїхавши за місцем мешкання, ОСОБА_2 розрахувався із водієм. Однак в цей час помітив як невідомий чоловік, вийшов десь із кущів з протилежного кінця дороги та ліхтариком почав світити у салон транспортного засобу. Придивившись, ОСОБА_2 впізнав у невідомому чоловікові ОСОБА_1 , після чого відчинив передні пасажирські дверцята та вийшов з пасажирського місця, питаючи у ОСОБА_1 що він хоче. В наступну мить ОСОБА_1 дістав перцовий балончик та розпилив його в обличчя ОСОБА_2 , від чого останній дезорієнтувався та намагався витерти рукавом куртки очі. В цей час ОСОБА_2 відчув удар у тулуб з послідуючим пекучим болем та встиг помітити в руках ОСОБА_1 ніж. Надалі, ОСОБА_1 продовжував наносити ОСОБА_2 чисельні удари ножем (близько 14-15 ударів), а останній намагався блокувати такі удари від потрапляння в тулуб шляхом притискування своїх рук до корпусу. В ході конфлікту ОСОБА_2 лише чув як водій таксі намагався припинити дії ОСОБА_1 , однак точних подій не пам`ятав, оскільки погано бачив ситуацію та погано себе почував у зв`язку із отриманими тілесними ушкодженнями. Через деякий час водій таксі допоміг ОСОБА_2 сісти у салон таксі та відвіз його у ЛШМД. Їдучи до лікарні ОСОБА_2 декілька разів втрачав свідомість на короткі проміжки часу.

Окрім наведеного ОСОБА_2 додав, що матеріальні збитки йому відшкодовано, за такого позов в цій частині не підтримав. Вимоги позову в частині відшкодування моральної шкоди підтримав, зазначивши що на даний час між ним та ОСОБА_1 досягнуто домовленості щодо порядку її компенсації.

Щодо міри покарання, то зважаючи на те що обвинуваченим відшкодована матеріальна шкода та домовлено про відшкодування моральної шкоди, вважав можливим не застосовувати до ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до висновку експерта №582 від 12.06.2020р., у гр. ОСОБА_2 мають місце тілесні ушкодження у виді множинних колото-різаних поранень грудної клітини праворуч, множинних колото-різаних поранень правої верхньої кінцівки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я; сліпого проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини праворуч, з правобічним гемопневмотораксом, сліпого проникаючого поранення передньої брюшної стінки праворуч з пошкодженням правої долі печінки, з пошкодженням дрібних судин, які ускладнились геморагічним шоком 3 ступеню, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися в результаті від дії будь-якого колюче-ріжучого предмету, не виключно клинком ножа. З вказаного висновку вбачається, що наявні у ОСОБА_2 тілесні ушкодження могли утворитися за обставин нанесення йому ОСОБА_1 ударів ножем в область тулуба та кінцівок, що повністю узгоджується із поясненнями потерпілого та обвинуваченого щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

З`ясувавши думку прокурора, потерпілого, обвинуваченого, захисника, котрі вважали можливим визнати недоцільним дослідження всіх обставин справи, які визнаються обвинуваченим, переконавшись у добровільності їх позиції, роз`яснивши положення статті 349 КПК України, що у випадку ухвалення вироку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена і його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст. 65 КК України враховує, що він вчинив тяжкий умисний насильницький злочин, його особу, який задовільно характеризується за місцем проживання де мешкає разом із матір`ю, розлучений але підтримує стосунки з доньками, офіційно не працює, заробляє на життя ремонтом квартир, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває. Згідно наданої ДУ "Центр пробації" досудової доповіді вбачається, що ризик ймовірності вчинення ОСОБА_1 повторного правопорушення та ризик небезпеки для суспільства є низьким. Окрім того судом враховано пом`якшуючі обставини у вигляді щирого каяття та добровільного відшкодування матеріальних збитків потерпілому, а також відсутність обтяжуючих обставин.

На підставі встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку, що до обвинуваченого слід застосувати покарання в межах санкції визначеної ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років, яке на думку суду буде справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з цим, враховуючи те, що ОСОБА_1 , має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий, щиро кається у вчиненому, про що свідчить вжиття заходів направлених на відшкодування завданих збитків потерпілому, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК України, слід звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням строком на 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Заявлений прокурором цивільний позов про відшкодування витрат КНП ММР "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" м. Миколаєва на лікування потерпілого ОСОБА_2 шляхом стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 14719,62 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вирішення цивільного позову потерпілого, то суд виходить з наступного.

Так, потерпілим ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні був заявлений цивільний позов, в якому він просить стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 8234,53 грн. та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Оскільки обвинуваченим цивільний позов щодо розміру завданої матеріальної шкоди визнано та в подальшому компенсовано потерпілому, що підтверджується поясненнями потерпілого у судовому засіданні, згідно яких він відмовився від вимог позову в цієї частині, за такого суд вважає необхідним в цій частині позов залишити без розгляду.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом враховано завдані моральні страждання потерпілому внаслідок отримання тілесних ушкоджень та змін образу життя, що було пов`язане з перебуванням в лікарні протягом місяця; береться до уваги те, що потерпілий продовжує відчувати фізичний біль внаслідок перенесених ушкоджень, має головний біль, погіршення сну та апетиту, побоювання за власне життя.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 грн. буде відповідати принципам розумності та справедливості та заявлений позов потерпілого підлягає задоволенню в сумі 94300грн. / з урахуванням відшкодованих в судовому засіданні 5700грн./.

Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України, з урахуванням позиції прокурора, потерпілого та обвинуваченого щодо необхідності знищення вилучених у обвинуваченого речей, які були забруднені кровом та не є матеріально цінними.

Процесуальних витрат у справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367-368, 370, 371, 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Зарахувати в строк відбуття покарання з розрахунку 1 день тримання під вартою до 1 дню позбавлення волі, перебування ОСОБА_1 під вартою в період з 17.04.2020р. по 16.06.2020р.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, з покладенням на нього обов`язків передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 в частині щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди - залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 в частині щодо відшкодування завданої моральної шкоди - задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 94300 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі КНП ММР "Міської лікарні швидкої медичної допомоги" м. Миколаєва ( НОМЕР_1 АТ КБ "Приватбанк" МФО 326610 код ЄДРПОУ 05483090) кошти витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 14719 (чотирнадцять тисяч сімсот дев`ятнадцять) грн. 62коп.

Речові докази у вигляді одягу потерпілого ОСОБА_2 , одягу обвинуваченого ОСОБА_1 , двох ножів, зразків нігтьових пластин з правої та лівої руки ОСОБА_1 , які знаходяться у камері зберігання речових доказів Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області - знищити.

Речовий доказ у вигляді мобільного телефону марки "Ксіомі редмі 6" в корпусі чорного кольору, ІМЕІ1 НОМЕР_2 , ІМЕІ2 НОМЕР_3 , з сім картами зв`язку № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 - повернути ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя І.І. Дірко