Ухвала суду № 92610322, 21.10.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/15630/20

Провадження № 2-з/643/152/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2020

21 жовтня 2020 року м. Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Сугачова О.О., розглянувши заяву представника Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» - Невечерова Д.В. про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви,

в с т а н о в и в:

Заявник до подання позовної заяви подав до суду заяву про забезпечення позову, якою просить: вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ОСОБА_1 і знаходяться у неї чи в інших осіб; вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

Вивчивши доводи клопотання, вважаю його таким, що підлягає поверненню заявнику, виходячи із наступного.

Суд, вивчивши матеріали заяви та додані до неї документи, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.

У статті 11 Цивільного процесуального кодексу України надано визначення пропорційності у цивільному судочинстві, згідно до якого суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З матеріалів заяви вбачається спір про право між сторонами, однак з боку позивача жодних доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, не надано.

Так, на підтвердження нібито існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, з боку позивача суду надано: ухвалу Господарського суду Харківської області, яка роздрукована з ЄДРСР та не має даних сторін по справі, лише «Особа1» «Особа2»; розрахунок заборгованості, копію листа-вимоги від 30.06.2020 та копію довіреності.

Окрім того, заявник просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ОСОБА_1 і знаходяться у неї чи в інших осіб.

Разом з цим, з боку заявника взагалі не зазначено, на яке саме майно (конкретизовано), на які саме кошти, тощо, він просить накласти арешт.

Отже, за наведених вище обставин, вважаю, що зазначена заява про забезпечення позову необгрунтована та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» - Невечерова Д.В. про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Сугачова