Постанова № 9260942, 27.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2010                                                                                           № 25/535-29/371

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився;

від відповідача – Кисельов Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.04.2009

у справі № 25/535-29/371 ( .....)

за позовом                               Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області

до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 32656,23 грн. в порядку зворотної вимоги (регресу)

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області (далі –позивач) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (далі – відповідач) про стягнення 32656,23 грн. в порядку зворотної вимоги (регресу).

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.12.2007 року у справі 25/535 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2008 року позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 21524,01 грн. страхових виплат. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2008 року рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2007 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2008 року скасовано, а справу повернуто господарському суду м. Києва на новий розгляд.

При новому розгляді справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 06.10.2008 року позовні матеріали було передано за підсудністю до господарського суду Сумської області.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 ухвалу господарського суду м. Києва від 06.10.2008 року скасовано, а матеріали справи повернуті господарському суду м. Києва.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.04.2009 року у справі 25/535-29/371 позов задоволено повністю. Суд стягнув з відповідача на користь позивача шкоду в сумі 32656,23 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 14.04.2009 року відповідач подав апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 року рішення господарського суду м. Києва від 14.04.2009 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Стягнуто Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" 163 (сто шістдесят три) грн., 28 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2009 року касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2009 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2009 року розгляд справи № 25/535-29/371 призначено на 08.12.2009 о 11:30 год.

В судове засідання 08.12.2009 року представники позивача та відповідача не з’явилися, проте 03.12.2009 року на адресу Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, представник позивача про причини неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 22.12.2009 року.

В судовому засіданні 22.12.2009 року представниками позивача та відповідача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України подано клопотання, в якому останні просять продовжити строк розгляду даної справи на більш тривалий термін, ніж встановлено ч. 1 даної статті, розгляд справи було відкладено на 26.01.2010 року.

На адресу Київського апеляційного господарського суду надійшов запит Вищого господарського суду України, в якому повідомляється про надходження касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 10.11.2009 року по даній справі, у зв’язку з чим справу № 25/535-29/371 потрібно терміново скерувати до Вищого господарського суду України для подальшого її скерування до Верховного Суду України.

Супровідним листом від 28.12.2009 року справу № 25/535-29/371 в 4-ох томах скеровано на адресу Вищого господарського суду України.

Ухвалою Верховного Суду України від 11.02.2010 року відмовлено у порушені касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.11.2009 року, та направлено справу до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2010 року розгляд справи № 25/535-29/371 призначено на 13.04.2010 о 11:00 год.

          Від представника відповідача 12.04.2010 року на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому останній просить відкласти розгляд даної справи, оскільки не може з’явитись у судове засідання у зв’язку з відрядженням.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2010 року розгляд справи № 25/535-29/371 відкладено на 27.04.2010 року.

          23.04.2010 року на адресу Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній просить стягнути з відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області в порядку зворотної вимоги (регресу) 32656,23 грн.

          Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

          В судове засідання 27.04.2010 року представник позивача не з’явився про причини неявки суд не повідомив.

          Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами, оскільки останній належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмові пояснення, колегія суддів встановила наступне.

02.03.1998 у м. Охтирка з водієм Охтирського управління технологічного транспорту НГВУ “Охтиркагаз” (яке є структурним підрозділом відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”) Кравченком П.А. при керуванні автомобілем ЗІЛ-43362 (державний номер 24-65 СУО з причепом) сталася дорожньо-транспортна пригода, й було травмовано Канівець Г.Г., яка отримала тілесні ушкодження.

Згідно Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 року № 623 було складено акта за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві, оскільки Канівець Г.Г., будучи працівницею акціонерного товариства “Охтирсільмаш”, виконувала свої службові обов’язки (прямувала до Охтирської державної податкової адміністрації).

Відповідно до статей 21, 28, 34 - 36, 40 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності» Канівець Г.Г. було призначено і виплачено відділенням виконавчої дирекції Фонду одноразову допомогу з розрахунку її середньомісячного заробітку за кожний відсоток втрати професійної працездатності, а також призначено щомісячні грошові виплати, що компенсують відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 173, 47 грн.

У подальшому Канівець Г.Г. здійснювався щороку перерахунок сум щомісячних страхових виплат, а також відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності» перерахунок витрат на догляд.

Загальна сума здійснених відділенням виконавчої дирекції Фонду страхових виплат Канівець Г.Г. склала 21524, 01 грн.

Із зазначеного акта про нещасний випадок на виробництві від 19.03.1998 вбачається, що травми працівниці акціонерного товариства “Охтирсільмаш” Канівець Г.Г. були заподіяні з вини Кравченка П.А., працівника Охтирмького управління технологічного транспорту, яке є структурним підрозділом НГВУ “Охтирканафтогаз”, а останнє, в свою чергу, є структурним підрозділом відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”. Кравченко П.А. на момент нещасного випадку виконував свої трудові обов’язки водія названого товариства;

15.12.1982 року на автошляху Лохвиця-Бєлгород сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок зіткнення автомобіля ЗІЛ-130 (державний номер 13-85 СУС) під керуванням Гаранжі М.О., водія Охтирського управління технологічного транспорту, і автобуса ЛАЗ-695 (державний номер 25-53) під керуванням Брюхова О.М., водія Охтирського автотранспортного підприємства 18 014. У результаті дорожньо-транспортної пригоди Брюхов О.М. (під час виконання своїх службових обов’язків) отримав тілесні ушкодження, що потягли за собою стійку втрату працездатності; про це комісією по розслідуванню нещасного випадку 16.12.1982 було складено акт № 1.

Відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності» відділення виконавчої дирекції Фонду протягом листопада 2001 року –червня 2006 року здійснило Брюхову О.М. страхові виплати на загальну суму 11132, 22 грн.

З вироку народного суду Охтирського району Сумської області від 14.03.1983 року вбачається, що обох водіїв, Гаранжу М.О. і Брюхова О.М., визнано винними у вчинені дорожньо-транспортної пригоди на підставі частини другої статті 215 Кримінального кодексу УРСР.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров’я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться у відповідності із законодавством про страхування від нещасного випадку, складовою якого, зокрема, є Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне страхування від 14.01.1998 року № 16/98-ВР (далі – Основи), Закон України „Про охорону праці” від 21.11.2002 року № 229, Закон України „Про загальнообов’язкове державне, соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України, які спричинили втрату працездатності” № 1105, Кодекс законів про працю, а також інші нормативно-правові акти у частині, що не суперечить Закону № 1105 (п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” із внесеними змінами).

Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 13 Закону № 1105 та статтею 11 Основ страховим ризиком є обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Статтею 6 Закону № 1105 встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик; застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування ; страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України (стаття 450 ЦК УРСР) встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України (стаття 441 ЦК УРСР) юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України (частина перша статті 452 ЦК УРСР) передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1. ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось судом першої інстанції, відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” є платником страхових внесків до Фонду, але виступає страхувальником лише стосовно своїх працівників, тобто до осіб, які працюють на даному підприємстві на умовах трудового договору, але не щодо працівників акціонерного товариства “Охтирсільмаш”. Тому, оскільки позивачем за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному зв‘язку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов‘язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що акт за формою Н-1, складений 19.03.1998 року про нещасний випадок з Канівець Г.Г., є належним та допустимим доказом як того, що 02.03.1998 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за наявності вини працівника відкритого акціонерного товариства „Укрнафта” Кравченка П.А. у заподіянні Канівець Г.Г. тілесних ушкоджень.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку зворотної вимоги (регресу) 21524,01 грн. страхових виплат здійснених Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Канівець Г.Г. підлягають задоволенню, враховуючи те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини працівника відповідача Кравченка Павла Антоновича під час виконання ним трудових обов‘язків.

Обидві дорожньо-транспортні пригоди, про які йдеться в даній справі, сталися у зв’язку з дією джерел підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 Цивільного кодексу України (яка застосовується до спірних правовідносин з огляду на припис абзацу другого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу).

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Тобто, за змістом цієї норми, відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, настає незалежно від вини заподіювача шкоди.

В абзаці першому пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (з подальшими змінами) також зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 Цивільного кодексу нині це статті 1166 і 1187 Цивільного кодексу України) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

          Проте, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача в порядку зворотної вимоги (регресу) 11132,22 грн. страхових виплат здійснених Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Брюхову О.М., колегія суддів вважає необґрунтованим та неправомірним з огляду на наступне.

          Стаття 1191 Цивільного кодексу України передбачає право на звернення з зворотною вимогою (регресом) до особи, яка є безпосередньо винною у завданні шкоди, тобто звернутися з відповідною вимогою про повернення виплаченого можливо лише до фактичного заподіювача шкоди.

          Стаття 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

          1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

          2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

          3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

          Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку винними у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є як працівник відповідача - Гаранжа М.О. так і Брюхов О.М. Враховуючи, що встановити з вини кого саме заподіяна шкода Брюхову О.М неможливо, відсутні підстави для стягнення з відповідача 4191,60 грн. щомісячної страхової виплати, виплаченої позивачем Брюхову О.М.

          Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути додаткові витрати на оплату постійного стороннього догляду та побутового обслуговування потерпілого Брюхова О.М.

          Згідно частин 2, 3 ст. 1193 Цивільного кодексу України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу,

          Відповідно до ч. 1 ст. 1195 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

          Апеляційною інстанцією перевірено наявність в матеріалах справи доказів додаткових витрат позивача на оплату постійного стороннього догляду та побутового обслуговування потерпілого Брюхова О.М., та встановлено, що розмір витрат становить 6940,62 грн., і відповідно дані вимоги є обгрутнованими, правомірними і підлягають задоволенню.

          НГВУ “Охтирканафтогаз” відповідно до Положення Нафтогазовидобувного управління “Охтирканафтогаз” Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (далі Положення) НГВУ “Охтирканафтогаз” входить до складу відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” на правах структурної одиниці (філіалу) і діє на підставі даного положення.

          НГВУ “Охтирканафтогаз”, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 10 т.2), не являється окремою юридичною особою.

          Пунктом 3.1 Положення визначено, що НГВУ “Охтирканафтогаз” в межах наданих повноважень, в порядку передбаченому внутрішніми нормативними актами відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”, за погодженням та/або за дорученням відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” має право вести претензійно-позовну роботу, мати інші права відповідно до доручень відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”.

          Територіальна підсудність справ господарському суду визначається ст. 15 Господарського процессуального кодексу України, зокрема частина 2 зазначає – справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

          Ч. 3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України визначає, що відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позов.

          Згідно позовної заяви Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка відповідачем по даній справі являється відкрите акціонерне товариство “Укрнафта”, місцезнаходження якого: 04053, пров. Несторівський, 3/5, м. Київ. Отже, справа підсудна господарському суду м. Києва.

          Посилання відповідача на те, що стягнута позивачем шкода не може бути джерелом коштів для здійснення страхової діяльності, не приймається колегією суддів до уваги оскільки згідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності» фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється, не лише за рахунок внесків роботодавців, а й за рахунок добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

          Позивач має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілому.

          Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

          Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України

          Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2009 року у справі № 25/535-29/371 змінити та викласти в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

                    Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3/5, р/р 26005052790045 в Печерській філії ЗАТ КБ “Приватбанк” м. Київ МФО 305749 код ЄДРПОУ 00135390) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області (42700, Сумська обл., м. Охтирка. вул. Чкалова, 29 р/р 3717300500359 ГУДКУ Сумської обл. м. Охтирка МФО 837013, ЄДРПОУ 24016448) 28464 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят чотири гривни) 63 коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3/5, р/р 26005052790045 в Печерській філії ЗАТ КБ “Приватбанк” м. Київ МФО 305749 код ЄДРПОУ 00135390) в дохід Державного бюджету 284 (двісті вісімдесят чотири гривни) 63 коп. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 102 (сто дві гривни) 85 коп.

3. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області (42700, Сумська обл., м. Охтирка. вул. Чкалова, 29 р/р 3717300500359 ГУДКУ Сумської обл. м. Охтирка МФО 837013, ЄДРПОУ 24016448) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3/5, р/р 26005052790045 в Печерській філії ЗАТ КБ “Приватбанк” м. Київ МФО 305749 код ЄДРПОУ 00135390) 20 (двадцять гривен) 97 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

5. Справу №25/535-29/371 повернути до господарського суду міста Києва.

6. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

28.04.10 (відправлено)