Ухвала суду № 92608199, 03.11.2020, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 р. м. Кремінна

Справа № 414/314/20

Провадження № 1-кс/414/833/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Акулова Є.М.,

за участі секретаря судового засідання Дегтяренко Т.В.,

прокурора Резнікова Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Шмуйлової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області клопотання прокурора Кремінського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Лець Ю.В. у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у Кремінському районному суді Луганської області, під головуванням судді Панчук М.В., перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 186 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у виді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В обґрунтування зазначив, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховування від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим, скоїв кримінальні правопорушення, після чого втік від органів досудового розслідування, тому із-за покарання, яке йому загрожує, у разі доведеності вини, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що унеможливить, у випадку обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу, здійснення зі сторони обвинувачення контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_1 , що сприятиме обвинуваченому в переховуванні з метою уникнення відповідальності за скоєні злочини. Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України – незаконно впливати на свідка, обумовлено тим, що допитана 06.10.2020 в судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що не може повідомити суду точну адресу свого місця мешкання у зв`язку з побоюваннями за своє та близьких життя і здоров`я у зв`язку з подіями злочину та особою обвинуваченого. Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України – вчинення іншого кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим, маючи не погашену судимість, на шлях виправлення не став, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, тому може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений заперечував щодо клопотання прокурора. Вказав, що не визнає себе винним, доказів цього не існує. Справа щодо нього розглядається суддею ОСОБА_3 . Натепер знаходиться в стадії – дослідження доказів. Згідно з встановленим порядком, він буде давати пояснення останнім. Просив застосувати до нього домашній арешт, пояснюючи це необхідністю допомагати сім`ї, матері, яка є інвалідом ІІІ-ї групи. Також запевняв, що буде виконувати покладені на нього обов`язки, прибувати до суду та допомогати у встановлені істини в справі.

Захисник заперечила щодо поданого клопотання прокурора, вказавши на його необгрунтованість. Підтримала клопотання підзахисного та просила застосувати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту, посилаючись на необхідність догляду за сім`єю та матір`ю обвинуваченого.

Прокурор заперечив щодо клопотання обвинуваченого та захисника. Проте підтримав своє клопотання щодо продовження тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників та клопотання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Суд розглядає вказане клопотання прокурора в порядку п. 20-5 Перехідних Положень КПК України, згідно яких Тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Питання про передачу на підставі абзацу п`ятого цього пункту клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для розгляду до іншого суду вирішується головою відповідного суду апеляційної інстанції (головою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у разі передачі між судами в межах юрисдикції різних апеляційних судів) за вмотивованим поданням місцевого суду (суду апеляційної інстанції) невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту надходження такого подання, про що постановляється відповідна ухвала. Спори про підсудність між судами у даному випадку не допускаються.

Як вбачається із ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Вирішуючи питання про обрання, продовження строку дії запобіжного заходу суд повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу, що випливає зі змісту ст. 178 цього Кодексу.

Таким чином, із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, які застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності як обґрунтованої підозри, так і вищенаведених ризиків.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, про що викладено правову позицію в рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Осаковський проти України».

Також суд зважає на суспільний інтерес, який у взаємозв`язку із встановленими судом ризиками в даному випадку виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції». З огляду на це суд вважає виправданим необхідність продовження застосування до обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів наразі не буде достатнім для забезпечення вищезазначених ризиків.

Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Суд вважає, що суспільний інтерес в даному випадку полягає у необхідності забезпечення виконання завдань кримінального провадження, якими відповідно до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів інших учасників кримінального провадження.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 187 та ч. 3 ст. 186 КК України та які згідно статті 12 цього Кодексу класифікуються як тяжкі злочини. Справа на даний час перебуває на розгляді у Кремінському районному суді Луганської області, головуючий суддя Панчук М.В., який натепер перебуває на лікарняному. Строк тримання під вартою спливає 08 листопада 2020 року.

При вирішенні доцільності чи недоцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд дійшов висновку про існування ризиків, визначених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які, на думку суду, після неодноразового продовження строку застосування такого запобіжного заходу не зменшилися та не відпали, оскільки обвинувачений, із-за загрожуючого йому покарання може переховуватися від суду з огляду на перебування його в розшуку під час досудового розслідування.

Продовжуючи запобіжний захід, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 винним себе не визнав, показів щодо пред`явленого обвинувачення не давав, кримінальне провадження щодо нього знаходиться в стадії – дослідження доказів, тим самим не закінчено. Посилання прокурора на ризик вплинути на свідків, суд вважає обґрунтованим з огляду на протокол допиту свідка ОСОБА_2 , про що вказує прокурор у своєму клопотанні.

Крім того, суд зважує на те, що ОСОБА_1 , маючи не погашену судимість, на шлях виправлення не став, має п`ять класів освіти, спеціальності не здобув, не працює, тим самим не має засобів для існування, та за таких обставин не може повною мірою здійснювати утримання

дитини, жінки та хворої матері, на що останній посилається.

З огляду на встановлене, відсутні підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу, а відтак слід відмовити в задоволення клопотання ОСОБА_1 та його захисника.

Таким чином, на момент вирішення клопотання прокурора встановлено наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України існують та не зменшились. Застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам є недоцільним. Тому слід продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, а в клопотанні обвинуваченого та його захисника, - відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 128, 291, 331, 369-372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою на шістдесят днів, а саме по 02 січня 2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати до ДУ «Старобільський слідчий ізолятор».

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Кремінський районний суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення та в цій частині набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя Є.М. Акулов