Рішення № 92605483, 27.10.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/596/20

Провадження № 2/0203/565/2020

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Давіденко Ю.А.,

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Круглого В.В.,

розглянувши у спрощеному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу у паперовій формі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року позивач пред`явив через суд цей позов до ОСОБА_3 та ПрАТ «Європейський страховий союз», де третьою особою визначив -МТ(С)БУ, на предмет стягнення матеріальних збитків, завданих механічними пошкодженнями його автомобіля «Volkswagen Tiguan», днз НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03 липня 2016 року з вини водія автомобіля «ВАЗ-210990» днз НОМЕР_2 , ОСОБА_3 через порушення ним Правил дорожнього руху, що встановлено ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2019 року про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі спливом строків давності. За висновком додаткової автотоварознавчої експертизи № 3264 від 03 січня 201 року, проведеної судовим експертом Чернецьким М.В. з урахуванням висновку додаткового авто товарознавчого дослідження № 3217 від 12 жовтня 2016 року, яке виконано тим же експертом після проведення ним автотоварознавчої експертизи № 3191 від 02 серпня 2016 року за постановою старшого слідчого СВ Дніпропетровського ВП ГУ НП у Дніпропетровській області, розмір матеріальних збитків, заподіяних позивачу внаслідок ДТП, склав 295764,31 грн. Крім того, витрати на евакуацію транспортного засобу склали 1080,00 грн., витрати на зберігання пошкодженого автомобіля - 1800,00 грн., шкода, завдана тимчасовою втратою працездатності в межах мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством на момент тимчасової втрати працездатності склала - 1450,00 грн., витрати, пов`язані з лікуванням впродовж 26 календарних днів склали 1256,66 грн., проте ні ОСОБА_3 , ні страховою компанією, де була застрахована цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 за полісом ОСЦПВВТЗ № АЕ6841941, заподіяна матеріальна шкода не відшкодовувалась, як і не відшкодовувалась моральна шкода, яка полягає у довготривалих фізичних і душевних стражданнях, пов`язаних як з отриманням численних травм, подальшим лікуванням, пережитому стресі, так і з пошкодженням її транспортного засобу, докладанням додаткових тривалих зусиль для відновлення попереднього життєвого укладу, а тому позивач просила суд: стягнути з ПрАТ «Європейський страховий союз» на свою користь страхове відшкодування в розмірі 51706,66 грн., з яких 1256,66 грн. шкода, пов`язана з лікуванням позивача, 1450,00 грн. шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності позивача, 49000,00 грн. шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу; стягнути зі ОСОБА_3 на свою користь матеріальну шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу в розмірі 248644,31 грн., а також моральну шкоду в розмірі 170000,00 грн., з яких 20000,00 у зв`язку з заподіянням тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, 5000,00 грн. у зв`язку з пошкодженням автомобіля до ступеня, за якого останній не здатний був пересуватися своїм ходом, 13000,00 за час лікування (500,00 грн. за один день лікування), 132000,00 грн. у зв`язку з очікуванням відшкодування (100,00 грн. за кожен день), а також просила покласти на відповідачів судові витрати у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу розподілено 13 лютого 2020 року судді Колесніченко О.В.

З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 04 березня 2020 року з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень, проте з потребою у витребуванні доказів у ПрАТ «Європейський страховий союз» за ухвалою від 18 травня 2020 року, яка залишилась невиконаною вказаним відповідачем.

Відповідач ОСОБА_3 07 квітня 2020 року через свого представника ОСОБА_4 подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав в повному обсязі, заперечуючи тим, що його вина вироком суду не встановлена, кримінальне провадження відносно нього закрито, що загалом не виключає наявність у діях позивача порушення ПДР і вину у ДТП, оскільки ці обставини не були предметом дослідження у кримінальному провадженні відносно нього. Крім того, позивач на підтвердження розміру матеріальних збитків надала різні висновки та дослідження одного і того самого експерта, які містять різні розміри визначених збитків від одного і того самого ДТП, що не підтверджує належними доказами заявлений розмір відшкодування, а на підтвердження заподіяння моральної шкоди та заявленого розміру відшкодування взагалі не подано належних і допустимих доказів, а розрахунки розміру моральної шкоди ґрунтуються на припущеннях, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач ПрАТ «Європейський страховий союз» у визначений в ухвалі від 04 березня 2020 року строк відзив не подав, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляв.

Позивач 29 травня 2020 року через свого представника подала відповідь на відзив на позов, в якому на спростування доводів і міркувань відповідача ОСОБА_3 виклала свої доводи, які зводяться до того, що вина у скоєнні ДТП встановлена ухвалою суду про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, а не у зв`язку з його виправданням за ч.1 ст.286 КК України, і обов`язок доводити відсутність вини у заподіянні шкоди згідно ст. 1166 ЦК України покладається на відповідача, а не на позивача, обставини відсутності у діях ОСОБА_1 порушень ПДР під час ДТП встановлені висновком авто технічної експертизи, проведеної у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 ; висновок експерта повністю узгоджується з раніше проведеними дослідженнями, оскільки первинно експерт ОСОБА_5 оглядав пошкоджений транспортний засіб саме для орієнтовного визначення розміру збитку, в подальшому при детальному огляді встановлений докладний перелік пошкоджених деталей та необхідних відновлювальних робіт, при цьому при обох оглядах 29 вересня 2016 року та 05 жовтня 2016 року показання одометру автомобіля були однаковими - 97695, що відповідає показанням на момент ДТП, а у висновку судової експертизи від 03 січня 2018 року експерт послався на встановлений раніше при дослідженнях перелік пошкоджень та визначив розмір збитків з урахуванням курсу валют, що змінився на час проведення експертизи, тому доводи відповідача про неналежність і недостовірність висновку безпідставні. Стосовно заявленого розміру моральної шкоди, то фактично він є меншим ніж завдані страждання та переживання позивачу, а їх детальне обґрунтування наведене у позовній заяві з додаванням доказів лікування, тілесних ушкоджень, характеру та наслідків пошкоджень автомобіля, при тому, що відповідачем жодного відшкодування позивачу не здійснено з часу вчинення ДТП, тому позивач просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Третя особа - МТ(С)БУ 31 березня 2020 року надала пояснення, в яких вказала, що за вимогами ст.3, п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна життю, здоров`ю, майну потерпілих відшкодовується страховиком винної у ДТП особи, тобто, страховиком ОСОБА_3 - ПрАТ «Європейський страховий союз». У разі звернення потерпілої особи до такого страховика і подання нею необхідних документів. Крім того, згідно п.20.3 ст. 20 вказаного Закону для того, щоб МТ(С)БУ мало підстави для здійснення регламентної виплати позивачу, страхова компанія, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП має бути ліквідована, проте станом на день звернення з позовом відсутні дані про ліквідацію ПрАТ «Європейський страховий союз». Стосовно обставин здійснення виплат МТ(С)БУ на користь потерпілих, то такий період прийняття документів потерпілих від ДТП за для врегулювання страхових випадків за зобов`язаннями ПрАТ «ЄСС» був лише з 01 грудня 2017 року до 28 лютого 2018 року та згідно п.3 Порядку повернення гарантійних внесків страховиків до Фонду захисту потерпілих в ДТП шляхом врегулювання страхових випадків є правом, а не обов`язком МТ(С)БУ і розраховувались на підставі суми заявлених збитків та суми залишку коштів страховика в фонді МТ(С)БУ, проте вказані виплати були не регламентними виплатами, а поверненням страховику залишку гарантійного внеску, гранична сума виплати на одного потерпілого визначалась Президією МТ(С)БУ і складала 6000,00 грн., однак позивач в зазначений період не зверталась за виплатами. В подальшому ПрАТ «Європейський страховий союз» було позбавлено членства в МТ(С)БУ, що згідно п.52.5 ст. 52 вказаного вище Закону не позбавляє вказану страхову компанію нести зобов`язання за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали у повному обсязі та наполягали на його задоволенні з наведених у позовній заяві підстав.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що він вважає себе повністю невинуватим у скоєнні ДТП і що ДТП відбулась з вини позивача, у зв`язку з чим його автомобіль зазнав ушкоджень, його бюджет не передбачає можливості відшкодування позивачу заявленої шкоди, тому просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити з підстав, наведених у відзиві, пояснивши, що відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, а тому, приймаючи до уваги ст. 1193 ЦК України та обставини необхідного встановлення наявності або відсутності у діях позивача порушення ПДР, відповідальність ОСОБА_3 може взагалі виключатись, на чому представник наполягав в судовому засіданні та з підстав чого просив відмовити в позові.

Відповідач ПрАТ «Європейський страховий союз» в судове засідання представника не направив, про відкладення розгляду не клопотав.

Представник третьої особи у поданій заяві по суті справи клопотав про розгляд справи у його відсутності.

Суд, заслухавши усні пояснення учасників, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, розглянувши позовні вимоги в заявлених межах, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03 липня 2016 року близько 20 год. 20 хв. на перехресті автодороги Н-08 та вул. Яснополянської у м. Дніпро сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «ВАЗ-21099», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Volkswagen Tiguan», днз НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 1.3, 1.5, 8.7.3 (е), 8.10, 16.3 Правил дорожнього руху, що спричинило механічні ушкодження транспортних засобів, а потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв`язку з чим ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2019 року, що набрала законної сили 27 серпня 2019 року, якою за клопотанням захисника Стогнія Є.С. у кримінальному провадженні № 1201604040001726 обвинуваченого ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, та кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України закрите на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України. (а.с.16-17).

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вказана ухвала суду від 27 серпня 2019 року має преюдиційне значення при розгляді цієї цивільної справи.

Вказаною ухвалою суду від 19 серпня 2019 року встановлено, що протиправні дії ОСОБА_3 мали місце 03 липня 2016 року, та діяння, які поставлені в провину ОСОБА_3 дійсно мали місце, діяння містить склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і обвинувачений, маючи право заперечувати проти закриття кримінального провадження у зв`язку зі спливом строків давності за ст .49 КК України, наполягав на закритті провадженні відносно нього з цих підстав (а.с.16-зворот).

Згідно ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Разом з тим, ОСОБА_3 , якому наслідки закриття кримінального провадження за строками давності судом роз`яснені, заперечувати проти закриття кримінального провадження згідно п.1 ч.2 ст .284 КПК України на підставі ст. 49 КК України не став, обстоювати свою невинуватість у цьому кримінальному провадженні не став, а тому суд не приймає до уваги твердження відповідача у цій цивільній справі про недоведеність вчинення дорожньо-транспортної пригоди з його вини та порушення ним Правил дорожнього руху, оскільки саме його неправомірні діяння, які органом досудового розслідування кваліфіковані як кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.1 ст. 286 КК України, знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з даним ДТП та заподіянням позивачу тілесних ушкоджень середньої тяжкості та механічним пошкодженням транспортного засобу під її керуванням «Volkswagen Tiguan», днз НОМЕР_1 .

Автомобіль «Volkswagen Tiguan», днз НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 застрахована в ПрАТ «Європейський страховий союз» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ6841941, який діяв на час настання ДТП.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як встановлено судом, під час досудового розслідування постановою старшого слідчого Дніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 10 листопада 2016 року у кримінальному провадженні № 12016040440001726, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 липня 206 року, призначена судова автотехнічна експертиза.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 5/10.1-1156 від 14 грудня 2016 року при заданому механізмові події дії водія автомобіля «ВАЗ-21099» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п.9.7.3(«е»), 8.10 т а 16.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв`язку з настанням даної ДТП; технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Volkswagen Tiguan», для водія автомобіля «ВАЗ-21099» ОСОБА_3 визначалась виконанням ним вимог п.п. 8.7.3 («е»), 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху і в нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, котрі не дозволили б йому їх виконати; у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Volkswagen Tiguan» ОСОБА_1 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху; при заданому механізмові події дії водія автомобіля «Volkswagen Tiguan» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, однак дані невідповідності з технічної точки зору не знаходились у причинному зв`язку з настанням даної ДТП; при заданих вихідних даних водій автомобіля «Volkswagen Tiguan» ОСОБА_1 не мала технічної можливості уникнути даної ДТП.

Відповідно, обставини порушення Правил дорожнього руху при дорожньо-транспортній пригоді 03 липня 2016 року за участю автомобілів під керуванням водії ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були предметом дослідження у кримінальному провадженні та предметом дослідження судового експерта, який попереджався про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, вказаний висновок отриманий з дотриманням процедури, передбаченої КПК України, покладений в доведення обвинувачення ОСОБА_3 , у діяннях якого ухвалою суду від 19 серпня 2019 року встановлений склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, суд приймає до уваги як належний і допустимий доказ обставин, які були предметом дослідження судового експерта.

Відповідно, твердження відповідача про порушення позивачем Правил дорожнього руху, які потягли настання дорожньо-транспортної пригоди суд відкидає, як такі, що є припущеннями останнього та спростовуються наведеним висновком судового експерта.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Згідно зі ст.6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 23.1 ст. 23 вказаного Закону №1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Пунктом 24.1 ст. 24 Закону №1961-IV передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Згідно пунктів 24.2 та 24.3 вказаного Закону №1961-IV мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів.

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Відповідно до направлення КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №16» ДОР від 03 липня 2016 року ОСОБА_1 з описаними травмами після ДТП поступила до приймально-діагностичного відділення КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» 03 липня 2016 року. (а.с.18, 19)

За даними виписки стаціонару КЗ «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» ДОР з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 остання перебувала на стаціонарному лікуванні з 06 липня 2016 року по 28 липня 2016 року з приводу лікування ЗЧМТ, струсу головного мозку, астено-вегетативного синдрому, цефалгії, множинних забоїв м`яких тканин рук, тулуба, нижніх кінцівок (а.с.21-23).

Відповідно до висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 3588 від 20 вересня 2016 року виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовило тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 три тижні (більш, як 21 день).

Таким чином, приймаючи до уваги вказані медичні документи, висновок експерта та вимоги п.п.24.2, 24.3 Закону №1961-IV належить дійти висновку, що позивачу підлягають відшкодуванню витрати, пов`язані з лікуванням впродовж 26 календарних днів в розмірі 1256,66 грн., які підлягають стягненню зі страховика, з урахуванням звернення позивача за відшкодуванням відповідно до вимог ст. 33 Закону №1961-IV та залишенням її заяви страховою компанією без реагування.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 25 Закону №1961-IV у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Таким чином, з урахуванням того, що на час ДТП та перебування у стані тимчасової непрацездатності позивач не працювала, то відшкодуванню підлягає сума в межах мінімальної заробітної плати, встановленої ст. 8 Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», тобто 1450,00 грн., що підлягає стягненню зі страховика.

Також відповідно до ч.1 ст. Закону №1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 вказаного Закону №1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п.34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно п. 34.3 ст. 34 вказаного Закону якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Судом встановлено, що страховиком після отримання повідомлення про ДТП від потерпілого свого представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків не направлено, у зв`язку з чим позивач, як потерпілий від ДТП, самостійно 26 липня 2018 року звернувся до судового експерта Дроздова Ю.В. за висновком автотоварознавчої експертизи з визначення вартості матеріального збитку, спричиненого володільцю КТС.

За даними висновку додаткової судової автотоварознавчої експертизи № 3264 від 02 січня 2018 року, проведеної судовим експертом Чорнецьким М.В., попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, на замовлення представника потерпілої ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12016040440001726, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Tiguan», днз НОМЕР_1 , станом на час проведення експертизи складає 575817,82 грн., збитки на час проведення експертизи, спричинені власнику автомобіля «Volkswagen Tiguan», днз НОМЕР_1 , пошкодженнями цього автомобіля під час ДТП 295764,31 грн. (з урахуванням фізичного зносу) (а.с.44-53).

Доводи представника відповідача про те, що вказаний висновок містить недостовірні дані про розмір збитків та вартість відновлювального ремонту, оскільки відповідно до висновку додаткового автотоварознавчого дослідження № 3217 від 12 жовтня 2016 року 226159,19 грн., а відповідно до судової автотоварознавчої експертизи № 3191 від 02 серпня 2016 року розмір збитку міг складати 161736,68 грн., суд до уваги не приймає з урахуванням того, що відповідно до абз.2 ч.1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, і у 2016 році на час проведення експертизи та дослідження вартість робіт, деталей, матеріалів була меншою ніж у 2018 році, коли ціни збільшилися з урахуванням збільшення курсу іноземної валюти до гривні з огляду на комплектацію автомобіля деталями іноземного виробництва, що відображено у висновку від 02 січня 2018 року; усі зазначені представником відповідача дослідження та експертиза, цілі проведення, обсяг досліджуваних матеріалів описані та зазначені у висновку додаткової судової автотоварознавчої експертизи та саме на раніше встановлені дані експерти посилається у висновку від 03 січня 2018 року, де обґрунтовує розмір заподіяної матеріальної шкоди, наводячи відповідні розрахунки, у зв`язку з чим доводи про суперечливі висновки одного і того експерта, суд відхиляє.

Суд приймає до уваги вказаний висновок як належний, допустимий та достатній доказ відповідно до ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України, оскільки останній узгоджується з протоколом огляду транспортного засобу безпосередньо після ДТП, протоколом огляду місця ДТП, фактичними обставинами ДТП, проведеними раніше експертизою від 02 серпня 2016 року та дослідженням від 12 жовтня 2016 року, з фототаблицею пошкодженого автомобіля, і за відсутності встановлених обставин будь-якого впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про фактичні обставини справи, які мають значення для останньої, сумніви у суду в достовірності висновку не викликають.

При цьому, суд виходить з того, що відповідно до абз.2 ч.1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, матеріальна шкода, заподіяна пошкодженням транспортного засобу позивача та яка підлягає відшкодуванню складає 295764,31 грн. з урахуванням зносу.

Крім того, згідно квитанції ФОП ОСОБА_8 від 22 липня 2016 року № 1637 ОСОБА_1 сплатила 800,00 грн. за послуги евакуації автомобіля з місця ДТП та згідно квитанції ПП «Автоклуб» від № 181 від 22 липня 2016 року понесла витрат на зберігання пошкодженого транспортного засобу (а.с.26, 25), що за вимогами ст. 29 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає відшкодуванню потерпілій особі.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 36.2 ст. 36 наведеного Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Відповідно до п.36.4 ст. 36 Закону №1961-IV виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Судом в порядку ст. 84 ЦПК України витребовувалися ухвалою від 18 травня 2020 року у ПрАТ «Європейський страховий союз» копія страхової справи, проте відповідачем така ухвала проігнорована, у зв`язку з чим суд визнає обставини за для яких витребовувалися докази звернення потерпілої та/або застрахованої особи до страховика з повідомленням про подію ДТП, з заявою про виплату страхового відшкодування.

Крім того, позивач у відповідності зі ст. 33 Закону №1961-IV звернулась до ПрАТ «Європейський страховий союз» з повідомленням про ДТП та огляд пошкодженого транспортного засобу проводився за участю представника цієї страхової компанії, про що надала суду письмову заяву свідка в порядку ст. 93 ЦПК України з попередженням про кримінальну відповідальність.

Відповідно, оскільки відповідач ПрАТ «Європейський страховий союз» позивачу, як потерпілій від ДТП особі страхових виплат не здійснював, то в межах страхової суми (ліміту), яка згідно ст. 9 Закону №1961-IV складає 50000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну потерпілих на одного потерпілого, та 100000,00 грн. за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпіли на одного потерпілого, має виплатити страхове відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю позивача та пошкодженням її транспортного засобу, за вирахуванням суми франшизи у 1000,00 грн., яка згідно п. 36.6 ст. 3 Закону №1961-IV компенсується страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки.

Таким чином, з відповідача ПрАТ «Європейський страховий союз» на користь позивача підлягає стягненню шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого - 1256,66 грн., шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, 1450,00 грн. - шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу - 49000,00 грн. (в тому числі витрати на евакуацію та на зберігання пошкодженого транспортного засобу), що загальним підсумком складатиме 51706,66 грн.

Крім того, статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, з огляду на те, що позивачу пошкодженням транспортного засобу заподіяна матеріальна шкода в розмірі 295764,31 грн., що потягло супутні витрати на евакуацію автомобіля - 800,00 грн. та на зберігання пошкодженого транспортного засобу - 1080,00 грн., що за ст. 29 Закону №1961-IV підлягають відшкодуванню, з яких 49 000 грн. підлягає виплаті страховою компанією, то саме на відповідача ОСОБА_3 , дії якого перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП та заподіянням матеріальної шкоди пошкодженням автомобіля позивача, законом покладений обов`язок відшкодувати різницю між страховою виплатою та фактично понесеними витрати на відновлювальний ремонт та втрату товарної вартості автомобіля, а тому суд, розглядаючи справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 248644,31 грн. залишку вартості відновлювального ремонту та втрати товарної вартості автомобіля.

Крім того, з дослідженого в судовому засіданні висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 3588 від 20 вересня 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 у зв`язку з ДТП заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, за даними цього висновку, що узгоджується з випискою КЗ «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» ДОР позивач з 06 липня 2016 року по 28 липня 2016 року перебувала на стаціонарному лікуванні травм, які як встановлено судом в ухвалі від 19 серпня 2019 року полягають у причинно-наслідковому зв`язку з ДТП, що сталося 03 липня 2016 року за участю ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її права і така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

За п.1, п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно вимог ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 5 постанови №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За з`ясованих у справі обставин, суд приходить до висновку, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася у зв`язку з вчиненням відповідачем ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, позивач, внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, а також пошкодження її власності - автомобіля «Volkswagen Tiguan», днз НОМЕР_1 , що перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із подією ДТП, зазнала моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю від отриманих тілесних ушкоджень та проходження лікування, у психологічному стресі від самої події дорожньо-транспортної пригоди, емоційних переживаннях з приводу відновлення здоров`я та тривалості такого відновлення ,відшукування часу та зусиль для такого відновлення здоров`я та психологічної рівноваги, а також у переживаннях з приводу ушкодженого автомобіля, неможливість пересування на якому спричинила необхідність докладання додаткових зусиль та коштів для організації повсякденного життя, позбавило того рівня комфорту, який вона мала при користуванні автомобілем, потягло додаткові зусилля та витрати на відновлення транспортного засобу, а відтак, відповідачем ОСОБА_3 така шкода підлягає відшкодуванню, співмірним та достатнім розміром якої, виходячи з принципу розумності та справедливості, на переконання суду становитиме грошова сума в розмірі 30000,00 грн. на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідачів субсидіарно та пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ч.1 та п.п.1, 2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи., до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

У відповідності до ч.ч.6, 7 ст. 139 ЦПК України позивачем на підтвердження понесених витрат на проведення судової автотоваронавчої експертизи надана квитанція № 0.0.591603350.1 від 27 липня 2016 року на суму 1800,00 грн., на проведення додаткового автотоварознавчого дослідження надана квитанція № 0.0.626494243.1 від 30 вересня 2016 року на суму 150,00 грн., на проведення додаткової судової автотоварознавчої експертизи надана квитанція до прибуткового касового ордеру № 3264 від 03 січня 208 року на суму 700,00 грн. (а.с.54), що суд вважає належними та допустимими доказами понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи та які підлягають покладенню на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам щодо кожного відповідача: ПрАТ «Європейський страховий союз» - 456,20 грн. ((2650,00х51706,66 грн.)/300350,97 грн.=450,20 грн.) та ОСОБА_3 - ((2650,00х248644,31)/300350,97 грн.=2193,79 грн.)

Також позивач сплатила судовий збір в сумі 2550,00 грн. згідно квитанції 0.0.1606001556.2 від 05 лютого 2020 року за вимоги про відшкодування моральної шкоди (а.с.11), а тому на відповідача ОСОБА_3 з урахуванням часткового задоволення вимог до нього про відшкодування моральної шкоди, покладаються судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам ((30000,00 грн. х 2550,00 грн.)/170000,00 грн. =450,00 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 142, 209, 265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» (м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 18-В, офіс 4, код за ЄДРПОУ 33552636) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) суму страхового відшкодування в розмірі 51706,66 грн. (п`ятдесят одну тисячу сімсот шість гривень 66 коп.), з яких шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого - 1256,66 грн., 1450,00 грн. - шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу - 49000,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) зі ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКППНОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ),матеріальну шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу в розмірі 248644,31 грн. (двісті сорок вісім тисяч шістсот сорок чотири тисячі гривень 31 коп.) та моральну шкоду в сумі 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) зі ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКППНОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), судові витрати в загальному розмірі 2643,79 грн. (дві тисячі шістсот сорок три гривні 79 коп.), з яких 2193,79 грн. витрати понесені на оплату судової автотоварознавчої експертизи, додаткової судової автотоварознавчої експертизи та додаткового автотоварознавчого дослідження і 450,00 грн. судового збору, та з Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Союз» - 456,20 грн. (чотириста п`ятдесят шість гривень 20 коп.) витрат, понесених на оплату судової автотоварознавчої експертизи, додаткової судової автотоварознавчої експертизи та додаткового автотоварознавчого дослідження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений і підписаний 02.11.2020.

Суддя О.В. Колесніченко