Рішення № 92599299, 23.10.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5582/20 Справа №754/8152/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді - Таран Н.Г.

секретаря - Раєвського П.А.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , про стягнення коштів,

В с т а н о в и в:

ПрАТ «СК «АРКС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення коштів. В обґрунтування вказаного позову зазначено про те, що позивачем по справі було здійснено зміну найменування з ПрАТ «СК «АХА Страхування» на ПрАТ «СК «АРКС», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.06.2019 року.

22.06.2017 року між ПрАТ «СК «АРКС» та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №223464а7ка, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 .

18.02.2018 року о 11 год. 55 хв. в м. Києві по бул. Л. Українки, сталася ДТП за участю транспортних засобів: «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 та «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 .

Внаслідок вищевказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , що був застрахований позивачем за Договором добровільного страхування наземного транспорту №223464а7ка від 22.06.2017 року.

Згідно відповіді від НПУ № 3018051382149289 про ДТП та Постанови Печерського районного суду міста Києва від 05.05.2018 року, справа № 757/12264/18-п, ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 ПДР України (ст. 124 КУпАП України).

21.03.2018 року страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АХА2369078 від 29.03.2018 року та умов Договору страхування № 223464а7ка від 22.06.2017 року, розмір страхового відшкодування склав 27 966,86 грн., яке позивачем було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу згідно заяви страхувальника на СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 437 413 від

30.03.2018 року.

Відповідно до п. 29.13 Договору страхування №223464а7ка від 22.06.2017 року при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням франшизи. Розрахунок розміру виплаченого Позивачем страхового відшкодування за зазначеним вище страховим випадком наступний: 27 966,86 - 0,00 = 27 966,86 грн., 27 966,86 грн. - вартість відновлювального ремонту ТЗ «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , згідно рахунку № А-000016978 та калькуляції до рахунку; 0,00 грн. - франшиза згідно договору страхування.

Таким чином до АТ «СК «АРКС» перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_2 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , внаслідок ДТП, яка мала місце 18.02.2018 року

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно полісу № АК/8079816.

04.09.2018 року позивачем по справі було направлено на адресу в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» заяву про виплату страхового відшкодування за вих. № СУ/005112/3.

Згідно відповіді ТДВ «СК «Альфа-Гарант» № 12/2576 від 13.09.2018 року, ТДВ «СК «Альфа-Гарант» було перераховано на користь відповідача страхове відшкодування за зазначеним страховим випадком в розмірі 21 772,65 грн.

Відповідно до п. 29.24 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 223464а7ка від 22.06.2017 року якщо страхувальник або представник страхувальника одержали відшкодування збитків від особи, винної в заподіянні цих збитків, страхувальник зобов`язаний в 10-денний строк повернути страховику страхове відшкодування (якщо відшкодування здійснене) чи заявити про цей факт страховику для врахування при здійсненні відшкодування.

Відповідно до п.п. 26.2.12 п. 26.2 Договору добровільного страхування транспорту № 223464а7ка від 22.06.2017 року страхувальник зобов`язаний повернути страховику суму виплаченого страхового відшкодування як безпідставно набуте майно, якщо виявиться така обставина, що повністю або частково позбавляє страхувальника права на отримання страхового відшкодування. Зазначений обов`язок покладається на страхувальника також у разі, якщо виплата страхового відшкодування була здійснена на рахунок інших осіб (Вигодонабувача, СТО тощо).

Відповідач отримав подвійне страхове відшкодування, що суперечить ст.ст. 988, 993, 1212 ЦК України, п.п. 26.2.12 п. 26.2 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 223464а7ка від 22.06.2017року, п. 29.24 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 223464а7ка від 22.06.2017 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подавши при цьому письмову заяву від 19.10.2020 року про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомляв. Будь-яких заяв чи клопотань зі сторони відповідача на адресу Деснянського районного суду м. Києва не надходило.

Суд вважає, за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечував представник позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 3 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Судом встановлено, що позивачем по справі було здійснено зміну найменування з ПрАТ «СК «АХА Страхування» на ПрАТ «СК «АРКС», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 20.06.2019 року.

22.06.2017 року між ПрАТ «СК «АРКС» та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №223464а7ка, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 .

18.02.2018 року о 11 год. 55 хв. в м. Києві по бул. Л. Українки, сталася ДТП за участю транспортних засобів: «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 та «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 .

Внаслідок вищевказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , що був застрахований позивачем за Договором добровільного страхування наземного транспорту №223464а7ка від 22.06.2017 року.

Згідно відповіді від НПУ № 3018051382149289 про ДТП та Постанови Печерського районного суду міста Києва від 05.05.2018 року, справа № 757/12264/18-п, ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 ПДР України (ст. 124 КУпАП України).

21.03.2018 року страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АХА2369078 від 29.03.2018 року та умов Договору страхування № 223464а7ка від 22.06.2017 року, розмір страхового відшкодування склав 27 966,86 грн., яке позивачем було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу згідно заяви страхувальника на СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 437 413 від

30.03.2018 року.

Відповідно до п. 29.13 Договору страхування №223464а7ка від 22.06.2017 року при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням франшизи. Розрахунок розміру виплаченого Позивачем страхового відшкодування за зазначеним вище страховим випадком наступний: 27 966,86 - 0,00 = 27 966,86 грн., 27 966,86 грн. - вартість відновлювального ремонту ТЗ «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , згідно рахунку № А-000016978 та калькуляції до рахунку; 0,00 грн. - франшиза згідно договору страхування.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином до АТ «СК «АРКС» перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_2 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , внаслідок ДТП, яка мала місце 18.02.2018 року

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно полісу № АК/8079816.

04.09.2018 року позивачем по справі було направлено на адресу в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» заяву про виплату страхового відшкодування за вих. № СУ/005112/3.

Згідно відповіді ТДВ «СК «Альфа-Гарант» № 12/2576 від 13.09.2018 року, ТДВ «СК «Альфа-Гарант» було перераховано на користь відповідача страхове відшкодування за зазначеним страховим випадком в розмірі 21 772,65 грн.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст. 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (ст. 190 ЦК України).

Відповідно до п. 29.24 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 223464а7ка від 22.06.2017 року якщо страхувальник або представник страхувальника одержали відшкодування збитків від особи, винної в заподіянні цих збитків, страхувальник зобов`язаний в 10-денний строк повернути страховику страхове відшкодування (якщо відшкодування здійснене) чи заявити про цей факт страховику для врахування при здійсненні відшкодування.

Відповідно до п.п. 26.2.12 п. 26.2 Договору добровільного страхування транспорту № 223464а7ка від 22.06.2017 року страхувальник зобов`язаний повернути страховику суму виплаченого страхового відшкодування як безпідставно набуте майно, якщо виявиться така обставина, що повністю або частково позбавляє страхувальника права на отримання страхового відшкодування. Зазначений обов`язок покладається на страхувальника також у разі, якщо виплата страхового відшкодування була здійснена на рахунок інших осіб (Вигодонабувача, СТО тощо).

Відповідач отримав подвійне страхове відшкодування, що суперечить ст.ст. 988, 993, 1212 ЦК України, п.п. 26.2.12 п. 26.2 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 223464а7ка від 22.06.2017року, п. 29.24 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 223464а7ка від 22.06.2017 року.

Враховуючи вищевикладене, відповідач має повернути на користь позивача суму отриманого страхового відшкодування від ТДВ «СК «Альфа-Гарант» в розмірі 21 772,65 грн.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-267, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» кошти в розмірі 21 772,65 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: Н.Г. Таран