Вирок № 92598538, 02.11.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/694/18

1-кп/310/35/20

ВИРОК

Іменем України

02 листопада 2020 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Мороки С.М.,

суддів Мариніна О.В., Троценко Т.А.,

за участі секретаря Писанець Н.О., Олійник Н.О.,

прокурора Сушко В.М.,

захисників Полозюка Ю.І., Третяк В.К.,

представника потерпілої Полянчук С.О.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області, громадянина України, українця, маючого вищу освіту, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені злочинів, передбачених ч.4, 5 ст.185 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Бердянськ Запорізької області, громадянки України, українки, маючої вищу освіту, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчинені злочинів, передбачених ч.4, 5 ст.185 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Осипенко Бердянського району Запорізької області, громадянки України, українки, маючої середню спеціальну освіту, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України,

В с т а н о в и в:

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.4, 5 ст.185 КК України, а ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, при таких обставинах:

09.06.2000 ОСОБА_8 складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_74. та зареєстрований в реєстрі за №1-525, відповідно до якого все своє майно він заповів ОСОБА_9 , про що достовірно знав ОСОБА_2 .

Відповідно до договору-анкети про отримання банківського продукту «Депозит» від 26.08.2015, ОСОБА_8 відкрито депозит в ПАТ «Промінвестбанк» з сумою депозиту 216000,02 грн., відповідно до якого процентна ставка складала 23% річних та дата повернення депозиту встановлено 24.12.2015 шляхом перерахування процентів та тіла депозиту на загальну суму 213 465 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Промінвестбанк» для обслуговування ОСОБА_8 .

09.12.2015 ОСОБА_8 госпіталізовано до Запорізької обласної лікарні у зв`язку з погіршенням стану здоров`я.

10.12.2015 ОСОБА_2 , розуміючи, що він не отримає спадщини за заповітом або за законом після смерті батька ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою зі своєю дружиною ОСОБА_3 , з метою вчинення крадіжки чужого майна, прийшов за місцем мешкання батьків за адресою: АДРЕСА_3 , де шляхом вільного доступу із будинку таємно викрав банківські документи ПАТ «Промінвестбанк» щодо обслуговування клієнта ОСОБА_8 , а саме: банківську картку № НОМЕР_2 з поточним рахунком № НОМЕР_1 та записи з пін-кодом до неї, договори анкети про отримання банківського продукту «Депозит», договори на користування індивідуальним сейфом НОМЕР_17 та комплект ключів до індивідуального сейфу № НОМЕР_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

Продовжуючи свій злочинний намір, 25.12.2015 ОСОБА_3 укладає договір з ПАТ «Промінвестбанк» на комплексне обслуговування фізичних осіб, відповідно до якого їй відкрито особистий рахунок № НОМЕР_5 та видано банківську карту № НОМЕР_6 .

Того ж дня, в невстановлений час та у невстановленому місці ОСОБА_2 , перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_3 , передав останній раніше викрадену банківську картку НОМЕР_2 , видану на ім`я ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_3 о 21 год. 34 хв., знаходячись біля входу в приміщення ПАТ «Промінвестбанк», розташованого за адресою: м. Бердянськ, пр. Східний (Пролетарський), 234, через банкомат зазначеної банківської установи перерахувала грошові кошти в сумі 213 475 грн., які належать ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , з банківського рахунку № НОМЕР_2 , відкритого для обслуговування ОСОБА_8 , на банківський рахунок № НОМЕР_6 , відкритий для обслуговування ОСОБА_3 .

З метою подальшого викрадення грошових коштів, що належать ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , 25.12.2015 о 21 год. 39 хв., 26.12.2015 о 14 год. 14 хв., 27.12.2015 об 11 год. 25 хв. та 28.12.2015 о 08 год. 55 хв. ОСОБА_3 здійснила обготівкування грошових коштів, шляхом зняття їх через банкомат ПАТ «Промінвестбанк», розташованого за адресою: м. Бердянськ, пр. Східний (Пролетарський), 234 по 5000 гривень кожного дня на загальну суму 20000 гривень та 26.12.2015 о 22 год. 35 хв. ОСОБА_3 здійснила операцію через платіжну інтернет-систему www.portmone.com.ua на загальну суму 100 гривень.

28.12.2015 о 13 год. 54 хв. та 29.12.2015 об 11 год. 57 хв. ОСОБА_3 , продовжуючи свої злочинні дії, здійснила обготівкування грошових коштів через касу відділення ПАТ «Промінвестбанк» за адресою: м. Бердянськ, пр. Східний (Пролетарський), 234 на суми 149 900 гривень та 46 465 гривень відповідно.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, таємно викрали грошові кошти в сумі 213 475 гривень, які належить ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , чим завдали останнім майнову шкоду у великих розмірах, що у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того, згідно договору №0068/104 на користування індивідуальним сейфом ОСОБА_8 орендував у ПАТ «Промінвестбанк» індивідуальний сейф НОМЕР_17, розташований у приміщенні вказаного банку за адресою: м. Бердянськ, пр. Східний (Пролетарський), 234, в якому зберігалися грошові кошти в сумі 205 000 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 5 125 458 гривень, 58 000 Євро, що згідно курсу НБУ еквівалентно 1 644 882 гривень та золоті вироби 585 проби, загальною вагою 1132 грами, вартістю 1 150 082 гривень.

В подальшому ОСОБА_2 у невстановлений час та у невстановленому місці, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - завідуючою касою Бердянського відділення ПАТ «Промінвестбанк», з метою вчинення крадіжки з індивідуального сейфу НОМЕР_17 ПАТ «Промінвестбанк» на початку червня 2016 року передав ОСОБА_4 раніше викрадені ключі від індивідуального сейфу № НОМЕР_3 , для здійснення крадіжки грошових коштів та цінностей, які належать ОСОБА_9 та ОСОБА_1

10.06.2016 ОСОБА_4 з метою надання видимості законного свого перебування в приміщенні з індивідуальними сейфами Бердянського відділення ПАТ «Промінвестбанк», уклала договір №0199/104 з ПАТ «Промінвестбанк» на користування індивідуальним сейфом № НОМЕР_7 , розташованим в Бердянському відділенні ПАТ «Промінвестбанк» за адресою: м. Бердянськ, пр. Східний (Пролетарський), 234.

В подальшому ОСОБА_4 , діючи у злочинній змові з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підшукала працівника Бердянського відділення ПАТ «Промінвестбанк» ОСОБА_10 , яка мала доступ до сховища з індивідуальними сейфами ПАТ «Промінвестбанк», яку ввела в оману та повідомила, що їй необхідно буде отримати доступ до індивідуального сейфу № НОМЕР_3 з метою начебто отримання документів на спадщину ОСОБА_8 для передачі їх ОСОБА_2 та завірила її, що претензій зі сторони родичів не буде.

10.06.2016 о 15 год. 30 хв. ОСОБА_10 , погодившись на прохання, не усвідомлюючи злочинного характеру дій ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та не маючи умислу на скоєння крадіжки, надала ОСОБА_4 доступ до приміщення з індивідуальними сейфами Бердянського відділення ПАТ «Промінвестбанк», розташованого за адресою: м. Бердянськ, пр. Східний (Пролетарський), 234. Після чого ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу, незаконно проникла до приміщення з індивідуальними сейфами та скориставшись наданим ОСОБА_2 ключем, відкрила індивідуальний сейф НОМЕР_17, звідки, шляхом вільного доступу, таємно викрала сумку, яка матеріальної цінності для потерпілих не становить, в якій знаходились грошові кошти в сумі 195 000 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 4 875 436 грн., 58 000 Євро, що згідно курсу НБУ еквівалентно 1 644 882 грн., лом золота 585 проби, загальною вагою 723 грами, вартістю 404 880 грн. та золоті вироби: ланцюжок з хрестиком 585 проби, вагою 167 гр., вартістю 93520 грн.; браслет 585 проби, вагою 115 гр., вартістю 64400 грн.; ланцюжок 585 проби, вагою 127 гр., вартістю 71120 грн.; годинник «Перемога» 585 проби, вартістю 20000 грн.

З метою приховування слідів незаконного проникнення до зазначеного індивідуального сейфу, ОСОБА_4 залишила у сейфі 10000 доларів США, а з вищеперерахованим викраденим чужим майном покинула місце вчинення злочину.

10.06.2016 приблизно о 15 год. 45 хв. ОСОБА_4 , продовжуючи спільний злочинний намір, знаходячись біля будинку №234 по пр. Східному (Пролетарський) в м. Бердянську, вказані грошові кошти та цінності передала ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , повторно, таємно викрала грошові кошти та золоті вироби на загальну суму 7 424 260 грн., які належать ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , чим завдали останнім майнову шкоду в особливо великих розмірах, що у 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Вказані дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стороною обвинувачення в особі прокурора Бердянської міжрайонної прокуратури Сушко В.М. кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах, та за ч.5 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, у особливо великих розмірах, поєднане з проникненням у сховище.

Дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення в особі прокурора Бердянської міжрайонної прокуратури Сушко В.М. кваліфіковані за ч.5 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, у особливо великих розмірах, поєднане з проникненням у сховище.

Сторона обвинувачення в особі прокурора Бердянської міжрайонної прокуратурі Сушко В.М. в судовому засіданні вважає, що винуватість ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по інкримінованому їм обвинуваченню підтверджена в судовому засіданні наступними доказами:

Показами свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ; письмовими доказами: протоколом обшуку від 09.08.2016 у квартирі в якій мешкають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; договором від 25.12.2015 на ім`я ОСОБА_3 з ПАТ «Промінвестбанк» на комплексне обслуговування фізичних осіб, відповідно до якого їй відкрито особистий рахунок № НОМЕР_5 та видано банківську карту № НОМЕР_6 ; протоколом вилучення 27.12.2016 у ПрАТ «МТС України» на підставі ухвали суду DVD-R диск вх. 34403 (1-5) з трафіками вхідних, вихідних дзвінків та нульових з`єднань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 у яких міститься інформація про зв`язки або відсутність будь-яких зв`язків зазначений осіб з іншими учасниками провадження; протоколом огляду від 19.12.2016, флеш-накопичувача Kingston 32 Gb, на якій містяться відеозаписи відвідувань депозитарію, де розташовані індивідуальні сейфи, банку ПАТ «Промінвестбанк» по пр. Східний в м. Бердянську; протоколом огляду квитанції № БІВ1531405185791 від 10.11.2015, яку надала ОСОБА_1 , на задній стороні якої зроблено рукописний запис від імені ОСОБА_8 ; висновком експерта № 13-562 від 11.09.2017, відповідно до якого рукописний текст на зворотній стороні квитанції виконаний ОСОБА_8 ; випискою із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_8 № НОМЕР_8 про стаціонарне лікування з 30.11.2015 до 09.12.2015.; долученою потерпілою ОСОБА_23 роздруківкою її переписки 12.06.2016 з ОСОБА_2 на сайті «Однокласники»; протоколом огляду ноутбуку від 12.08.2016, вилученого 09.08.2016 під час обшуку за їх місцем проживання, де виявлено, що через Інтернет запитувалась інформація про час зберігання запису з відеокамер спостереження та про банківські ячейки; рішенням Бердянського міськрайонного суду від відповідно до якого все спадкове майно розділено між вказаними спадкоємцями.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 свою провину за інкримінованим їм обвинуваченням не визнали повністю.

При цьому ОСОБА_2 пояснив суду, що він знаходився у добрих стосунках з померлим батьком ОСОБА_8 , з яким разом працював, батько допомагав йому в житті, підтримував грішми, особливо після того, як у них народилась дитина, радів онучці, дарував подарунки.

Зі слів ОСОБА_2 , батько мешкав разом з цивільною дружиною ОСОБА_1 , але в шлюбі вони не перебували.

В перших числах грудня 2015 року він зустрівся з батьком ОСОБА_8 , який повідомив, що вирішив продати свій центр відпочинку для дітей, частину виручених грошей хоче передати доньці ОСОБА_24 на квартиру, частину - йому на магазин, крім того повідомив, що поки хоче подарувати йому банківську картку з грішми на ній в якості подарунку до Нового року, яку і передав особисто йому, попередивши, що під Новий рік їм буде сюрприз, про цю картку батько також повідомив і його дружині ОСОБА_3 сказав, що можуть нею користуватись. Вказану карту вони зберігав у себе вдома, іноді використовував для розрахунків.

Через деякий час йому зателефонувала ОСОБА_1 та повідомила, що у батька інсульт, що його відправляють в лікарню до міста Запоріжжя. Через декілька днів ОСОБА_1 йому повідомила про смерть батька, вона ж попрохала привезти з будинку де мешкав батько його речі.

ОСОБА_2 пояснив, що на прохання ОСОБА_1 він вже після смерті батька приїхав до будинку за місцем мешкання батька, де забрав уже зібрані в пакети речі, та передав їх ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні стверджував, що він 10.12.2015 року до будинку за місцем мешкання ОСОБА_8 не заходив, ніяких речей не викрадав.

Зі слів ОСОБА_2 , в кінці грудня 2015 року на рахунок банківської картки, що подарував йому батько надійшли гроші в сумі більше 200 000 грн., так як дія картки закінчувалась, то вони з ОСОБА_3 вирішили гроші з картки зняти, що і зробили, та витратили їх на свої потреби.

ОСОБА_2 стверджував, що про наявність заповіту батька, яким він все майно заповідав ОСОБА_23 йому стало відомо в кінці грудня 2015 року, коли копію заповіту йому підкинули до почтової скриньки.

В травні 2016 ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , там же у нотаріуса довідався про заповіт батька та, що ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини, зазначивши, що є офіційною дружиною ОСОБА_8 .

ОСОБА_2 пояснив суду, що він написав нотаріусу заяву про арешт майна до вирішення спору в суді, також зазначивши, що ОСОБА_1 не перебуває у шлюбі з померлим ОСОБА_8 , крім того, оскаржив заповіт батька в суді.

Про наявність у батька в ПАТ «Промінвестбанк» банківського сейфу він дізнався від ОСОБА_1 , яка сама ж і передала йому 15 чи 16 червня 2016 року ключі він сейфу, які він зберігав за місцем свого мешкання. Що знаходилось в скриньці йому відомо не було, але вважає, що у батька не могло бути таких великих заощаджень в іноземній валюті, так як значних доходів від підприємницької діяльності він не мав, жив достатньо скромно, золотих виробів у великій кількості він у батька також не бачив.

Обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що 10.06.2016 року о 13 годині він був на прийомі у лікарів в Запорізькій обласній лікарні в м. Запоріжжя з приводу захворювання спини, приїхав до м. Бердянська приблизно о 18-30. В той день один зі своїх телефонів залишив вдома, з ОСОБА_25 по телефону того дня не спілкувався.

Після його звернення до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, та заявою про те, що ОСОБА_1 , не є офіційною дружиною ОСОБА_8 , йому та його сім`ї погрожували козаки, знайомі ОСОБА_1 та ОСОБА_23 , вивозили до лісополоси з погрозами, з приводу чого він звертався до поліції за захистом.

Порадившись в сім`ї, щоб уникнути погроза та насилля, він в жовтні 2016 року написав заяву до суду про відмову від позову до ОСОБА_23 про визнання заповіту недійсним.

Допитана в якості обвинуваченої ОСОБА_3 вину в інкримінованих їй злочинах не визнала та показала, що з ОСОБА_8 у неї та її сім`ї завжди були добрі стосунки, він завжди їм допомагав. Подарував квартиру, кожного року в кінці сезону давав гроші. Дуже радів народженню онучки, часто приїздив до неї на роботу, дарував подарунки.

04.12.2015 ОСОБА_8 під час особистого спілкування їй повідомив, що передав банківську карту ОСОБА_2 для того, щоб їм було на що жити, оскільки він продає дитячий табір.

09.12.2015 року їй зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що у батька інсульт, що ОСОБА_1 поїхала з ним до Запорізької лікарні, а 13.12.2015 року ОСОБА_1 зателефонувала, та повідомила, що ОСОБА_8 помер, попрохала забрати речі та передати до Запоріжжя.

В кінці року приблизно 24 чи 25 грудня, оскільки строк дії подарованої картки був до 31.12.2015 р., вони вирішили зняти гроші, для чого відкрили рахунок на її ім`я. Основна сума на картку прийшла після смерті ОСОБА_8 . Гроші витратили на свої потреби.

Про наявність заповіту ОСОБА_8 вони з чоловіком дізнались в грудні 2015 року, коли копію заповіту їм підкинули у поштову скриньку. Чоловік звертався до суду з позовом про визнання заповіту недійсним.

В середині червня 2016 року чоловік їй повідомив, що ОСОБА_26 передала ключі від банківської скриньки їм на зберігання.

ОСОБА_4 вона знає 15 років, оскільки раніше разом працювали у банку. В 2016 році з ОСОБА_4 не зустрічалась, але неодноразово телефонувала їй з приводу працевлаштування у банку, при цьому ніякої змови на викрадення цінностей з банківського сейфу між ними не було і ніяким крадіжок вони не вчиняли.

10.06.2016 року її чоловік ОСОБА_2 їздив до лікарні в Запоріжжя для консультації з приводу захворювання спини, міг поїхати з одним телефоном, а іншим користувалась вона, того дня вона неодноразово спілкувалась з ОСОБА_25 з приводу її працевлаштування, розмови неодноразово переривались з робочих моментів.

Обвинувачена ОСОБА_4 свою вину не визнала повністю, стверджувала, що ніякої змови між нею та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не було, крадіжки цінностей вона з банківського сейфу, яку орендував ОСОБА_8 в ПАТ «Промінвестбанк», вона за попередньою змовою з ОСОБА_27 не вчиняла.

ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що в травні 2016 року до неї підійшла раніше незнайома жінка, зараз їй відомо, що це була ОСОБА_1 , яка представилась дружиною померлого ОСОБА_8 , та попрохала її дістати з банківської скриньки документи для ведення бізнесу по дитячому табору, запевняла про відсутність заперечень на ці дії від інших родичів.

Зі слів ОСОБА_4 ,. на той час у неї в ПАТ «Промінвестбанк» знаходилась в оренді індивідуальний банківський сейф для зберігання особистих документів.

10.06.2016 року вона знову зустріла ОСОБА_26 біля банку, яка почала її умовляти дістати з банківської скриньки документи.

Зі слів ОСОБА_4 , пожалівши ОСОБА_26 , вона вирішила їй допомогти, домовилась з працівницею банку ОСОБА_28 про відкриття скриньки, приблизно о 14 годині 10.06.2015 року отримала від ОСОБА_26 ключі від скриньки, після чого разом з ОСОБА_28 зайшли в депозитарій, відкрили індивідуальний сейф НОМЕР_17, звідки вона дістала пакет з документами. В пакеті була також банківська упаковка з грішми яку вона залишила в ячейці, а пакет з документами поклала до себе в сумку. Пакет з документами був легкий. Вона його винесла на вулицю та передала разом з ключами ОСОБА_29 .

ОСОБА_4 стверджувала, що цінностей у кількості 205 000 доларів США, 57 000 Євро, та біля 1 кг. золотих виробів, вона з ячейки не викрадала, крім того вони повинні бути значні по об`єму, по вазі приблизно біля 5 кг., тому не могли б в загалі поміститися ні у банківську ячейку, ні у її жіночу сумку, в якій вона згідно обвинувачення винесла цінності з приміщення банку.

ОСОБА_4 категорично стверджувала, що 10.06.2016 р. вона з ОСОБА_2 не зустрічалась і нічого йому не передавала, в той день неодноразово спілкувалась по телефону з ОСОБА_30 з приводу її працевлаштування.

Потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила що 08.12.2015 у її чоловіка ОСОБА_8 вранці вдома стався напад інсульту, у зв`язку з чим він на автомобілі «Швидкої допомоги» був доставлений до Бердянської міської лікарні, а потім лікарі вирішили направити його до м. Запоріжжя.

ОСОБА_31 з батьком до м. Запоріжжя їхати відмовився, тому з чоловіком повинна була їхати вона. Для цього ОСОБА_31 відвіз її додому, де вона зібрала речі, в тому числі з барсетки чоловіка дістала його паспорт, при цьому бачила, що в барсетці лежали ключі від банківської ячейки, а також банківські картки, серед яких була і картка чоловіка на яку надходила його пенсія та зберігався депозит.

Після її від`їзду до лікарні в будинку на господарстві залишилась її сестра ОСОБА_17 .

Потерпіла пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 помер, вона зателефонувала ОСОБА_32 , попрохала його привезти до лікарні необхідні речі.

ОСОБА_31 поїхав до них до будинку, сестра його пустила, вони разом піднялись на другий поверх, зібрали необхідні речі, які ОСОБА_33 привіз до Запоріжжя, а наступного дня вони разом повернулись до дому.

14.12.2015 року, коли вона повернулась до дому, то від ОСОБА_17 дізналась, що 10.12.2015 року до них приходив ОСОБА_2 та, посилаючись на неї, забрав з будинку якісь речі, які виніс у двох пакунках.

Вже після похорон чоловіка приблизно в 20-х числах грудня, вона виявила, що зникли банківські картки ОСОБА_8 , ключі від банківського сейфу, мисливська рушниця.

Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що на протязі 25 років вона разом з ОСОБА_8 займались комерційною діяльністю, середній річний дохід у них складав близько 30 тисяч доларів США.

Потерпіла стверджувала в судовому засіданні, що ОСОБА_8 зароблені гроші переводив в валюту - долари США та Євро, скуповував золоті вироби, всі ці цінності зберігав в банківському сейфу, який орендував в ПАТ «Промінвестбанк». Періодично ОСОБА_8 всі цінності забирав додому. Так останній раз він їх брав додому 12.10.2015 року, де в її присутності, та в присутності ОСОБА_16 , яка була їх довіреною особою, перерахував гроші. Було 205 000 доларів США, 57 000 Євро, та біля 1 кг. золотих виробів.

Наступного дня, 13.10.2015 року вони втрьох на автомобілі ОСОБА_8 поїхали до ПАТ «Промінвестбанк», вона залишалась в автомобілі, ОСОБА_16 пішла до магазину АТБ, а ОСОБА_8 пішов до приміщення банку, до поклав цінності на зберігання.

Після 13.10.2015 ОСОБА_34 банк не відвідував, їй відомо, що всі цінності знаходились в скринці банку.

Зі слів потерпілої, депозитний банківський рахунок ОСОБА_8 відкрив у 2013 році на суму 216 000 грн., рахунок діяв до 24.12.2015 року, вони отримували відсотки від цього договору, за допомогою яких оплачували податки та за оренду майна.

ОСОБА_1 пояснила суду, що за станом здоров`я ОСОБА_8 не міг при зазначених ОСОБА_2 обставинах передати йому банківську картку, так як знаходився на стаціонарному лікуванні, крім того без картки вони залишались би без засобів для існування.

За твердженням потерпілої, у ОСОБА_8 з сином ОСОБА_35 були погані відносини, був конфлікт в 2000 році, після чого ОСОБА_34 склав заповіт лише на свою доньку ОСОБА_23

ОСОБА_1 суду пояснила, що 24.06.2016 року від далекого родича ОСОБА_8 , ОСОБА_36 вона дізналась, що ОСОБА_31 викрав з банківського сейфу ОСОБА_8 всі цінності.

Це стало відомо, оскільки одна із працівників банку все бачила, хоча їй говорили, що заберуть лише документи.

ОСОБА_1 повідомила, що в травні 2017 року вона серед речей ОСОБА_8 знайшла запис на аркуші паперу, де ОСОБА_34 написав скільки і які цінності знаходяться у банківському сейфу, після чого цей лист передала слідчому.

Зі слів ОСОБА_1 , в 2017 році рішенням суду вона та ОСОБА_23 поділили між собою майно після смерті ОСОБА_8 .

В судовому засіданні потерпіла заявила, що з ОСОБА_37 ніколи особисто знайома не була, контактувати з нею фізично з 07.06.2016 по 13.06.2016 вона не могла, так як знаходилась у відрядженні по укладенню Договору на оздоровлення дітей.

Допитавши обвинувачених, потерпілу, свідків, дослідивши надані сторонами по справі докази, суд приходить до висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_25 злочинів, які їм інкримінуються, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями ст.62 Конституції України і ст.17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 22 КПК установлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Частиною 3 вказаної статті визначено, що під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Згідно з ч.6 ст.22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до положень ст.92 КПК у кримінальному провадженні обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

За змістом ст.91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення).

Відповідно до вимог ч.2 ст.91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст. 373 КПК у разі, якщо у кримінальному провадженні не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, ухвалюється виправдувальний вирок.

Колегія суддів після всебічного, повного, неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження за інкримінованим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , приходить до висновку, що все обвинувачення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ґрунтується лише на припущеннях та недопустимих доказах.

Суд вважає, що під час судового розгляду прокурором не надано достатніх та беззаперечних доказів того, що обвинувачений ОСОБА_2 ще до смерті ОСОБА_8 достовірно знав про те, що 09.06.2000 року ОСОБА_8 складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області ОСОБА_74. та зареєстрований в реєстрі за № 10525, відповідно до якого все майно він заповідав ОСОБА_9 .

На підтвердження цієї обставини прокурор посилався лише на покази потерпілої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_38 , ОСОБА_20 в тій їх частині, що про наявність такого заповіту було відомо всім рідним та знайомим ОСОБА_8 .

При цьому ніхто з зазначених осіб в судовому засіданні не пояснив того, що вони особисто бачили цей заповіт, а також того, що ОСОБА_2 був з цим заповітом ознайомлений.

Судом також встановлено, що у травні 2016 року до приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_75. з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 звернулись ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .

При цьому кожен зі спадкоємців нотаріусом був ознайомлений з заповітом ОСОБА_8 (а.с.201 т.1)

В червні 2016 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_9 про визнання заповіту недійсним, а до нотаріуса з запереченням того факту, що ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_8 в зареєстрованому шлюбі.

В жовтні 2016 року приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_75. ОСОБА_1 відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом за її заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 (а.с. 90 т №).

Наявність між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_9 в період з грудня 2015 року по березень 2017 року спору про визнання права на спадкове майно після смерті ОСОБА_8 в судовому засіданні підтверджені показами обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не заперечувалась ця обставина і потерпілою ОСОБА_1 , а також підтверджена скрін - шотом електронного листування ОСОБА_2 з ОСОБА_9 (а.с.11 т.2), заявами ОСОБА_2 до нотаріуса та до суду, ухвалою суду (а.с. 11, 22-27 т.2, 201 т.1 ).

Ухвалою Бердянського міськрайсуду по справі № 310/936/17 все спадкове майно після смерті ОСОБА_8 розділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 шляхом затвердження між ними мирової угоди про поділ спадкового майна, постановлена судом 23.03.2017 року. Ухвала набрала чинності 29.03.2017 року (а.с.22-25 т.2)

В судовому засіданні прокурор Сушко В.М. зазначав, що органом досудового слідства у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 та ОСОБА_9 визнані потерпілими на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, відповідно до якого все спадкове майно після смерті ОСОБА_8 розділено між вказаними спадкоємцями, про що було відомо на день вчинення злочинів ( 10.12.2015 р. та 10.06.2016 р.) ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 .

Зазначене на переконання суду беззастережно свідчить по те, що на час вчинення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_37 інкримінованих їм злочинів, право власності на майно, на яке, згідно обвинувальному акту, посягали обвинувачені та яке зазначено як предмет злочину, ні за ОСОБА_1 , ні за ОСОБА_9 ще не було визнано, а зазначене майно було предметом цивільно-правового спору між ними та ОСОБА_2 .

Колегія суддів також приходить до висновку, що нічим іншим, крім як припущенням, не може бути твердження органу обвинувачення про те, що обвинувачений ОСОБА_2 ще до смерті його батька ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 року розумів, що він не отримає спадщину за заповітом або за законом після його смерті, і це стало мотивом вчинення ним за змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_25 крадіжок чужого майна.

ОСОБА_2 послідовно в судовому засіданні заявляв, що достовірно про заповіт ОСОБА_8 він дізнався тільки в травні 2016 року після звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, після чого в червні 2016 року оскаржив цей заповіт до суду. Поясняв також, що в кінці грудня йому в поштову скриньку підкинув текст заповіту нібито від імені ОСОБА_8 , але він в цей документ не вірив.

Зазначені покази ОСОБА_2 органом обвинувачення не спростовані, натомість підтверджені дослідженими судом письмовими доказами (заявами ОСОБА_2 до нотаріуса та суду, рішеннями судів (а.с. 201 т.1, а.с.11, 22-27 т.2 )

Прокурор Сушко В.М. вважає, час, спосіб і місце вчинення крадіжки 213 475 грн. обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтверджуємо показами потерпілої ОСОБА_1 , яка стверджує, що її чоловік ОСОБА_8 не передавав банківську карту своєму сину ОСОБА_2 , оскільки про це він їй не повідомляв та гроші на цій картці були основним з джерел фінансування їх родини; показами свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_17 , які стверджували, що ОСОБА_2 саме 10.12.2015 р. виніс з будинку ОСОБА_39 два пакунки з речами; вилученням за місцем проживання обвинувачених ОСОБА_27 , крім банківської картки ОСОБА_8 і інших його особистих речей, а саме 4 банківські картки №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , 4 договори про внесення змін до договору на користування індивідуальним сейфом на ім`я ОСОБА_8 , 4 квитанції на сплату послуг на ім`я ОСОБА_8 , 2 ключі від банківського сейфу орендованого ОСОБА_40 , роздруківкою переписки 12.06.2016 ОСОБА_9 з ОСОБА_2 на сайті « Однокласники » (т.2 а.с. 11), зі смислу якої вбачається, що у нього є банківська картка ОСОБА_8 (т.2 а.с. 61).

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 категорично заперечували свою вину за цим обвинуваченням, стверджували, що картку з грішми їм подарував ОСОБА_8 на початку грудня 2015 року, а в кінці грудня вони зняли з рахунку ОСОБА_8 гроші та витратили на свої потреби.

Суд критично відноситься до показань потерпілої ОСОБА_1 щодо неможливості передачі ОСОБА_8 належної йому банківської картки з грошовим вкладом обвинуваченому ОСОБА_2 , оскільки грошові кошти на його пенсійній картці були основним джерелом фінансування їх родини, крім того, на час, коли за показами обвинувачених ОСОБА_8 подарував їм картку, він знаходився на стаціонарному лікуванні і не покидав приміщення лікарні.

Представником потерпілої ОСОБА_1 суду надано виписку із медичної картки, в якій зазначено що ОСОБА_8 в період з 30.11.2015р. по 09.12.2015 р. перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділені Бердянській лікарні з приводу болів в т/ бедрених суставах, в якій також зазначалось про задовільний стан хворого під час надходження на лікування (а.с.200 т.1).

Стан ОСОБА_8 а також лікування, яке йому надавалось відповідно до виписки із амбулаторної карти, на переконання суду, не виключало можливості залишення ОСОБА_8 приміщення лікарні в перерві між процедурами.

При цьому, потерпіла ОСОБА_1 суду повідомила, що напад інсульту у ОСОБА_8 стався вранці 08.12.2015 року, коли він перебував вдома, і що саме з дому він був доставлені машиною «Швидкої допомоги» до лікарні.

Зазначені обставина свідчать про те, що звечора 07.12.2015 року ОСОБА_8 знаходився вдома, а не в лікарні, що також спростовує твердження ОСОБА_1 , що ОСОБА_27 в період з 30.11.2015 р. по 09.12.2015 р. не покидав приміщення лікарні.

Підтверджуючи в судовому засіданні наявність великих заощаджень у ОСОБА_8 , ОСОБА_1 поясняла суду, що вони з ОСОБА_8 на протязі 25-30 років займалися бізнесом, були засновниками декількох підприємств, мали середньо річний дохід еквівалентний 30 000 доларів США, стверджувала також, що в загальній сумі депозитного вкладу на банківській картці, яку викрав обвинувачений ОСОБА_2 , зберігались 50 000 грн., які були отримані особисто нею у 2015 році від підприємницької діяльності. Ці покази ОСОБА_1 суперечать її пояснення, що пенсія ОСОБА_8 була одним з основних джерел фінансування її сім`ї.

Натомість, свідок ОСОБА_42 суду показав, що в вересні 2015 року ОСОБА_8 казав йому про свої наміри подарувати сім`ї сина ОСОБА_2 банківську картку зі вкладом. Свідок ОСОБА_43 суду повідомила, що працює разом з ОСОБА_3 , бачила неодноразово, що її свекор ОСОБА_8 приїздив до ОСОБА_44 на роботу, а в кінці осені 2015 року, незадовго до своєї смерті, зробив їй сюрприз - подарував її сім`ї банківську карту з грошовими заощадженнями (а.с.115-117 т.2).

Суд також критично ставиться до показів ОСОБА_1 в тій частині, що коли вона 09.12.2015 року для поміщення ОСОБА_8 до лікарні брала з «барсетки» паспорт ОСОБА_8 , то бачила в «барсетці» серед інших банківських карток також і його пенсійну картку, на якій зберігався депозитний вклад, а також ключі від індивідуального сейфу в ПАТ «Промінвестбанк».

На переконання суду, самі обставини при яких ОСОБА_1 брала паспорт із барсетки ( поспіх, хвилювання) зменшували її увагу та унеможливлювали вичленити серед однотипних банківських карток, що знаходились в «барсетці» саме пенсійну картку.

Свідки ОСОБА_45 та ОСОБА_21 пояснили суду, що ОСОБА_8 перебував в будинку по АДРЕСА_3 10.12.2015 року, та виніс з будинку два пакунки з речами і рушницю в чохлі.

Зі смислу переписки між ОСОБА_9 з ОСОБА_2 від 12.06.2016 року на сайті «Однокласники» (т.2 а.с. 11) на думку суду вбачається тільки те, що на руках ОСОБА_2 перебувала банківська картка з пін - кодом ОСОБА_8 . Зробити висновок як ця картка у ОСОБА_2 опинилась неможливо. При цьому з переписки вбачається, що між ОСОБА_2 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 на той час був спір щодо спадкового майна.

Свідок ОСОБА_46 в судовому засіданні пояснив, що влітку 2016 року його попрохав ОСОБА_31 бути свідком передачі до поліції рушниці, яка залишилась після смерті батька. Разом вони поїхали до будинку де раніше мешкав ОСОБА_8 , рушницю в чохлі винесла ОСОБА_1 та передала ОСОБА_32 , після чого вони поїхали до поліції, де ОСОБА_31 здав рушницю.

Відповідно до квитанції від 15.07.2016 року ОСОБА_2 передав на зберігання до Бердянського ВП рушницю ИЖ-43 12 калібру, яка належала ОСОБА_8 (а.с.158-159 т.2)

Суд також враховує, що зі слів ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 без її відома 10.12.2015 року рився в речах ОСОБА_8 та виніс з її будинку два мішки з речами вона дізналась від ОСОБА_45 14.12.2015 року, зникнення банківської картки з великою сумою грошей виявила в двадцятих числах 2015 року коли хотіла нею скористатись для сплати податків.

Судом встановлено, що тільки 12.07.2016 року ОСОБА_47 через свого представника звернулась до Бердянського ВП ГУПН В Запорізькій області з заявою про викрадення ОСОБА_2 та ОСОБА_39 216 000 грн. з банківського рахунку ОСОБА_8 , зазначивши в заяві, що ОСОБА_2 при цьому скористався тим, що у нього залишилась банківська карта ОСОБА_39 (а.с.2)

Аналізуючи зазначені докази в їх сукупності за обвинуваченням по епізоду крадіжки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_8 , колегія суддів приходить до наступних висновків:

Органом обвинувачення не спростовано в судовому засіданні твердження обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по те, що їх сім`ї зазначену банківську картку та грошові кошти, що зберігались на ній, було подаровано ОСОБА_8 , щн до його смерті.

Відповідно до умов Договору банківського вкладу, що був укладений між ОСОБА_8 та банком, дата повернення депозиту 24.12.2015 року (а.с.30 т.2).

Зазначене, на переконання суду, не виключає того, що ОСОБА_8 міг за життя подарувати ОСОБА_2 кошти у розмірі 216 000 грн. (за поясненнями обвинувачених ОСОБА_27 , як сюрприз до Нового року), знаючи про дату закінчення депозитного договору. Дарування коштів, що знаходиться на банківській картці, не передбачена ані договором ані законом, але і не заборонено. Власник має право розпоряджатися своїм майном.

Суд також вважає встановленим, що 28.12.2015 року на час коли ОСОБА_2 та ОСОБА_39 з банківської картки ОСОБА_8 зняли та розпорядились у власних потребах грошовими коштами в сумі 213 475 грн., зазначені кошти разом з іншим спадковим майном після смерті ОСОБА_8 не належало ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_9 , (а.с. 201 т.1, а.с.11, 22-27 т.2).

Таким чином, суд приходить до категоричного висновку про недоведеність поза розумними сумнівами того, що ОСОБА_2 10.12.2015 р., розуміючи, що він не отримає спадщини за заповітом або за законом після смерті батька ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою зі своєю дружиною ОСОБА_3 , з метою вчинення крадіжки чужого майна, прийшов за місцем мешкання батьків за адресою: АДРЕСА_3 , де шляхом вільного доступу із будинку таємно викрав банківські документи ПАТ «Промінвестбанк» щодо обслуговування клієнта ОСОБА_8 , а саме: банківську картку № НОМЕР_2 з поточним рахунком № НОМЕР_1 та записи з пін-кодом до неї, договори анкети про отримання банківського продукту «Депозит», договори на користування індивідуальним сейфом НОМЕР_17 та комплект ключів до індивідуального сейфу НОМЕР_17, а 28.12.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили крадіжку 213 475 грн. з банківського рахунку ОСОБА_8 .

Прокурор Сушко В.М. в судовому засіданні вважає, що по епізоду вчинення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_37 10.06.2016 роках крадіжки майна з банківського сейфу «Промінвестбанку», що як зазначено в обвинувальному акті, за заповітом та за спадщиною належали ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , їх вина підтверджена наступними доказами.

Подія злочину, а саме викрадення цінностей з сейфу, підтверджується показами ОСОБА_1 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_15 , протоколом огляду відеозапису з камер спостереження банківського депозитарію від 16.06.2016, квитанцією № FJB1531405185791 від 10.11.2015, висновком експерта № 13-562 від 11.09.2017.

Попередня змова на вчинення вказаної крадіжки між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і ОСОБА_37 підтверджується протоколом огляду роздруківок вхідних вихідних дзвінків та нульових з`єднань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

На думку прокурора зазначені роздруківки дзвінків повністю спростовують показання ОСОБА_50 про те, що 10.06.2016 він був на прийомі у лікаря в м. Запоріжжя, оскільки телефон ОСОБА_2 згідно роздруківок знаходився у м. Бердянську.

Прокурор Сушко В.М. також вважає, що медична документація щодо перебування ОСОБА_2 у лікаря в м. Запоріжжя, яка надана стороною захисту, не може бути належним доказом, оскільки консультативний висновок наданий без заведення медичної картки амбулаторного хворого і внесення особистих даних пацієнта до Журналу реєстрації амбулаторних хворих як це передбачено наказами МОЗ України від 14.02.2012 №110 і від 01.12.2014 №588, згідно відповіді КУ Запорізька обласна лікарня» від 19.04.2019 за №2295, а надана стороною захисту медична картка взагалі заведена у 2019 році.

На думку прокурора, змова між співучасниками злочину також підтверджується тим, що ОСОБА_51 не могла отримати ключі від сейфу самостійно, а лише від ОСОБА_27 . Протиправність дій обвинувачених, зокрема ОСОБА_4 , яка стверджує, що забрала лише документи, підтверджується використанням нею під час проникнення до сейфу рукавичок, що ясно видно на відеозапису з камер спостереження банку від 10.06.2016. Цей факт також підтверджує обізнаність ОСОБА_52 в злочинному характері її та ОСОБА_44 і ОСОБА_50 дій як і залишення в сейфі невеликої частини грошей для укриття факту крадіжки. Причетність ОСОБА_2 і ОСОБА_44 до організації викрадення майна з банківського сейфу ОСОБА_8 підтверджується протоколом огляду ноутбуку від 12.08.2016, вилученого 09.08.2016 під час обшуку за їх місцем проживання, де виявлено, що через Інтернет запитувалась інформація про час зберігання запису з відеокамер спостереження та про банківські ячейки.

Прокурор стверджує, що зазначені докази вини ОСОБА_52 ставлять під сумніви її покази про те, що проникнути їй до сейфу умовила невідома жінка, яка начебто передала ключі і забрала потім сумку з документами, натякаючи на ОСОБА_1 , однак остання заперечує цей факт, надавши до того ж документи, що підтверджують її відрядження в день крадіжки, а, крім того, вивчивши роздруківку телефонних розмов ОСОБА_52 в день крадіжки і до цього, встановлено, що ніяких розмов між ОСОБА_37 і ОСОБА_1 не було, що виключає змову між ними.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_53 заперечували крадіжку з індивідуального сейфу № НОМЕР_3 , розташованого у приміщенні Бердянського відділенні ПАТ «Промінвестбанку» за адресою: м. Бердянськ, пр. Східний (Пролетарський), 234, грошових коштів в сумі 205 000 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 5 125 458 гривень, 58 000 Євро, що згідно курсу НБУ еквівалентно 1 644 882 гривень та золотих виробів 585 проби, загальною вагою 1132 грами, вартістю 1 150 082 гривень, також категорично стверджували наявність між ними домовленості на вчинення зазначеного злочину.

Знаходження на час обшуку за місцем його мешкання 22.08.2016 року документів щодо індивідуального сейфу ОСОБА_8 в ПАТ «Промінвесбанк» та ключів від сейфу обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив тим, що ОСОБА_1 в червні - липні 2016 року під час вирішення в суді за його позовом спору про право власності на спадкове майно після смерті батька сама передала йому на зберігання документі та ключі від банківського сейфа в ПАТ «Промінвестбанк».

Цю обставину в судовому засіданні підтверджувала в своїх показах обвинувачена ОСОБА_3 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_54 суду підтвердив, що влітку 2016 року він разом з ОСОБА_2 їхали в автомобілі по справах, заїхали по дорозі до ОСОБА_1 , яка винесла та передала ОСОБА_2 у файлі якісь документі, та два ключі.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_8 був клієнтом ПАТ «Промінвестбанк», орендував індивідуальній сейф, але що в ньому зберігав їй не відомо. Після смерті ОСОБА_8 , його син ОСОБА_2 та ОСОБА_1 намагались отримати доступ до сейфу, хотіли тільки подивитись, що в ньому знаходиться, але їм відмовили. Син ОСОБА_8 казав працівникам банку, що буде судитися з приводу спадщини.

Влітку 2016 року їй стало відомо, що 10.06.2016 року банківській індивідуальний сейф ОСОБА_55 було вскрито працівницями банку ОСОБА_10 та ОСОБА_25 ..

Під час службового розслідування за записами відео спостереження в депозитарії встановлено, що саме ОСОБА_4 дістала з банківського сейфу сумку, але що в ній знаходилось на записах не видно.

ОСОБА_10 під час службового розслідування пояснила, що ОСОБА_4 умовила її відкрити банківську ячейку, обіцяла взяти тільки документи. ОСОБА_4 під час службового розслідування поясняла, що від тієї суми, що знаходилась в ячейці, у неї запаморочилась свідомість і вона не розуміла, що зробила.

Свідок ОСОБА_56 суду повідомив, що він є працівником Бердянського відділення ПАТ «Промінвестбанк», підтвердив, що з січня 2016 року до нього підходили ОСОБА_31 та ОСОБА_57 , просили про доступ до індивідуального сейфу ОСОБА_8 , пропонували винагороду. Їм відмовили. В травні 2016 року ОСОБА_2 казав, що буде судитись. Коли стало відомо про проникнення до ячейки ОСОБА_8 в банку було проведено службову перевірку, опитані працівники, переглянуті відеозаписи камер спостереження, встановлено, що за домовленості з ОСОБА_58 ОСОБА_59 відкрила ячейку та дістала звіди якусь сумку. ОСОБА_60 поясняла, що на прохання знайомої зробила це, але в яцейці були старі газети.

Допитана в якості свідка ОСОБА_10 суду повідомила, що у червні 2016 року вона працювала в Бердянському відділенні ПАТ «Промінвестбанк», тимчасово виконувала обов`язки по супроводу клієнтів банку до депозитарію. ОСОБА_59 підійшла до неї та попрохала від імені своїх знайомих відкрити банківську ячейку ОСОБА_8 та подивитись, що знаходиться в ній. Пояснила, що ключі від ячейки їй надав син померлого, якому ключі віддав батько. Зі слів ОСОБА_10 вона погодилась на прохання ОСОБА_4 , та 10.06.2015 року разом з нею зайшла до депозитарію, відкрили ячейку, після чого вона вийшла. ОСОБА_59 залишилась біля ячейки. З собою у неї була жіноча сумка в якій зі слів ОСОБА_60 був фотоапарат, яким вона хотіла сфотографувати документи. Через деякий час ОСОБА_59 вийшла з депозитарію, ячейка після неї була зачинена. Сумка в руках ОСОБА_4 стала більшого об`єму, була відкритою, тому вона побачила в сумці пачки доларів. ОСОБА_59 вийшла з приміщення банку підійшла до автомобіля біля якого був ОСОБА_31 , та віддала йому сумку.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що зрозумівши незаконність своїх дій, вона через декілька днів після цих подій пішла в поліцію і все розповіла.

Свідок ОСОБА_16 суду повідомила, що з 1990 року знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , працювала у них в дитячому таборі бухгалтером, добре знала всю їх родину. З 2008 року вона допомагала ОСОБА_8 скуповувати валюту (Долари та Євро), які він спочатку зберігав на депозитних рахунках, а потім в банківській ячейці. Гроші він збирав маючи намір придбати своїй доньці ОСОБА_23 в Канаді будинок. В 2015 році ОСОБА_8 повідомив працівникам дитячого табору, що вони працюють останній рік, так як він буде його продавати.

Зі слів ОСОБА_16 , 13.12.2015 року вона була у ОСОБА_8 в гостях у будинку по АДРЕСА_3 , на його прохання перерахувала грошові кошти, які він мав намір віднести в банківську ячейку. Грошей було 205 000 доларів США, 56-57 тисяч Євро. Того ж дня ОСОБА_8 повіз зазначені гроші в банк.

Свідок ОСОБА_16 також пояснила, що ОСОБА_8 зробив заповіт на свою доньку ОСОБА_23 , а син ОСОБА_2 знав про заповіт, що нічого не отримає від батька.

Свідок ОСОБА_18 суду повідомила, що знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , працювала на їх підприємстві, знає також ОСОБА_2 . В 2017 році їй стало відомо про крадіжку у ОСОБА_8 в «Промінвестбанку», а липні 2017 року вона згадала, що 10.06.2016 року вона приблизно о 16 годині проходила повз приміщення «Промінвестбанку» і бачила ОСОБА_2 який стояв біля сріблястої машини, а до нього підійшла жінка повної статури в обтягуючих джинсах та зі світлою зачіскою, і передала йому якийсь пакунок. Свідок стверджувала, що в той день у них з чоловіком був ювілей і вона йшла до кафе «Орле», що розташоване неподалік від банку, замовити столик на вечір.

Допитані в якості свідків ОСОБА_61 , ОСОБА_43 , ОСОБА_42 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 суду повідомили, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 були добрі стосунки.

Дослідженням в судовому засіданні протоколом огляду від 19.12.2016 флеш-накопичувача Kingston 32 Gb, на якому містяться відеозаписи відвідувань депозитарію, де розташовані індивідуальні сейфи банку ПАТ «Промінвестбанк» по АДРЕСА_4 , виявлено відеозаписи відвідувань ОСОБА_8 приміщення депозитарію 12 та 13 жовтня 2015 року, відповідно яким він 12.10.2015 року забирав з індивідуального сейфу сумку, а 13 жовтня 2015 року помістив в сейф сумку за зовнішніми ознаками схожу на ту, що забирав 12.10.2015 р.

З відеозапису неможливо зробити висновок про зміст сумок, їх розмір, та вагу.

На відеозапису з депозитарію від 10.06.2016 року відображено як ОСОБА_51 в депозитарії ПАТ «Промінвестбанку» в м. Бердянську дістала із банківської ячейки сумку за зовнішніми ознаками схожу на ту, що 13.10.2015 року в цю ж ячейку поклав ОСОБА_8 .

На відеозапису відображено, що ОСОБА_59 після нього в ячейку поклала пакунок, схожий на банківську грошову упаковку, а сумку з ячейки поклала в іншу сумку темного кольору, після чого вийшла з депозитарію. При цьому зміст сумки з ячейки, її розмір, та вагу по відеозапису визначити неможливо (а.с.135-141 т.2).

Судом досліджено квитанцію №FJB 1531405185791 від 10.11.2015, яку надала ОСОБА_1 , на задній стороні якої, зі слів ОСОБА_1 , ОСОБА_8 виконано рукописний текст «сейф 13. 10. 2015 яч. 12 205 тис. дол, 57 тис. євр, лом 723 гр, цепочка моя с кр. 167 гр. браслет мой 115 гр. Люд цепочка 127 гр часи Победа » (а.с.183 т.1) та

висновком експерта № 13-562 від 11.09.2017, відповідно до якого рукописний текст на зворотній стороні зазначеної квитанції виконаний ОСОБА_8 (а.с.144-153).

Судом встановлено, що призначаючи зазначену експертизу, слідчий в порушення права обвинувачених на захист не надав можливості обвинуваченим та їх захисникам ознайомитись з постановою про призначення судової експертизи, зробити зауваження щодо формулювань в постанові, та поставити перед експертом свої запитання.

Крім того, на переконання суду, почеркознавча експертиза №13-562 від 11.09.2017 р. була проведена з грубим порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, прийнятих відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №535.

Відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та проведення експертних досліджень (розділ Почеркознавча експертиза) при проведені почеркознавчої експертизи при неможливості відібрати у особи вільні зразки почерку, слідчий повинен винести постанову та вилучити вільні зразки почерку з документів, які достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання ідентифікації як виконавця досліджуваного рукопису.

Не зважаючи на ці вимоги, зразки вільного підпису та почерку ОСОБА_8 надала особисто ОСОБА_1 що є грубим порушенням правил проведення експертизи, та робить її висновки неналежними та недопустимими доказами у розумінні КПК України, так як об`єктивно не встановлено, що всі досліджені рукописні тексті і зразки підписі та почерку виконані саме ОСОБА_8 .

Стороною обвинувачення долучено до справи як доказ виду і кількості начебто вкрадених золотих виробів фотографії, які не є допустимим і належним доказом того, що ОСОБА_8 мав у своїй власності перелічені в обвинувальному акті золоті прикраси і лом.

В судовому засіданні органом обвинувачення не доведено ні кількості золотих виробів, ні їх вага, ні проба золота, ні вартість, а довідки про вартість золота 585 проби від ломбарду «Онікс» не є допустимим та належними доказами.

Судом досліджено протокол огляду роздруківок вхідних вихідних дзвінків та нульових з`єднань телефонних номерів, якими користувались ОСОБА_67 , ОСОБА_3 та ОСОБА_51 в період 10.06.2015 року (а.с.121-128 т.2)

Наявність в зазначеній роздруківці підтверджень здійснення телефонних дзвінків з телефонного апарата, що належить ОСОБА_2 на телефон ОСОБА_52 в день 10.06.2016 року не є беззаперечним доказом його присутності у м. Бердянську, оскільки цим підтверджено знаходження телефонного апарату ОСОБА_8 в м. Бердянську, а не самого ОСОБА_2 .

Суд вважає, що органом обвинувачення не спростовано алібі обвинуваченого ОСОБА_2 , який послідовно стверджував, що 10.06.2015 року о 13 годині він був на прийомі у лікарів в Запорізькій обласній лікарні в м. Запоріжжя з приводу захворювання спини, повернувся до м. Бердянська того дня приблизно о 18-30. В той день один зі своїх телефонів залишив вдома, з ОСОБА_25 по телефону він не спілкувався.

Захистом ОСОБА_2 суду надано консультаційний висновок невропатолога Запорізької обласної лікарні ОСОБА_68 від 10.06.2015 року, в якому вказано, що ОСОБА_2 в цей день перебував на прийомі у лікаря-невропатолога (а.с.181-182 т.1) по направленню лікаря невропатолога ОСОБА_64 (а.с.180 т.1)

В тексті консультаційного висновку Запорізької обласної лікарні від 31.01.2017 року, який також виданий ОСОБА_2 лікарем невропатологом ОСОБА_68 чітко вказано «В порівнянні з оглядом 10.06.15 року відмічається негативна динаміка» (а.с.249-236 т.2)

Допитаний судом в якості свідка лікар-невропатолог ОСОБА_68 пояснив, що самого ОСОБА_2 він не пам`ятає із-за значної кількості пацієнтів, що постійно перебувають на прийомі. При цьому суду свідчив, що в день 10.06.2015 року, якщо навіть і міг перебувати у додатковій відпустці, це не виключає його можливого перебування на роботі і надання консультацій, також підтвердив, що консультативний висновок від 10.06.2016 року стосовно захворювання ОСОБА_2 виконано особисто ним.

Графік виходу на роботу лікарів неврологічного відділення Запорізької обласної лікарні свідчить про те, що на 10.06.2016 року лікарю ОСОБА_68 надавалася додаткова відпустка, але цей графік не спростовує пояснення ОСОБА_68 , що він в цей час знаходився на робочому місці.

Допитаний в якості свідка лікар невропатолог ОСОБА_64 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 були його пацієнтами, яких він лікував з приводу захворювань тазо - бедрених суставів та хребта. Свідок пояснив, що ОСОБА_27 неодноразово приходили до нього на консультації разом, син підтримував та допомагав батьку. Підтвердив, що в травні - червні 2016 року у ОСОБА_50 погіршився стан. Він практично приповз до нього, тому йому було виписано направлення на консультацію до Запорізької областної лікарні. (а.с. 180, т.1)

Посилання органу обвинувачення на роздруківку телефоних з`єднань телефонів, якими користувались обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_59 , де зазначено місцезнаходження телефонних апаратів 10.06.2015 року, як на достовірний доказ наявності між ними попередньої домовленості на вчинення злочину, не може бути сприйнято судом як беззаперечний, поза розумними сумнівами доказ наявності між ними попереднього зговору на вчинення злочину, так як самі обвинувачені цю змову заперечують, а інших об`єктивних доказів цього, крім припущень, прокурором суду не надано.

Як припущення органу обвинувачення суд сприймає твердження прокурора про те, що змова між співучасниками злочину підтверджується тим, що ОСОБА_51 не могла отримати ключі від сейфу самостійно, а лише від ОСОБА_27 .

На переконання суду не є доказом причетності ОСОБА_2 і ОСОБА_44 до організації викрадення майна з банківського сейфу ОСОБА_8 протокол огляду ноутбуку від 12.08.2016, вилученого 09.08.2016 під час обшуку за їх місцем проживання, в якому виявлено, що через Інтернет запитувалась інформація про час зберігання запису з відеокамер спостереження та про банківські ячейки (а.с.75-81).

Дослідженням цього протоколу встановлено, що скріншоти з Інтернету щодо порядку користування банківськими ячейками в ноутбуці ОСОБА_69 виконанні 30.06.2016 року, через значний час після проникнення до банківського сейфу. Крім того, зазначений висновок органу обвинувачення нічим іншим як припущенням бути не може.

На думку суду, в судовому засіданні органом обвинувачення не спростовано твердження ОСОБА_52 про те, що відкрити банківську ячейку і передати їй документи що в ній знаходяться просила її саме ОСОБА_1 , яка й передала їй ключ від ячейки. Особисто їй вона передала сумку з документами, які забрала з банківської ячейки.

ОСОБА_1 заперечуючи факт передачі їй сумки з банківської ячейки ОСОБА_37 , надала суду посвідчення про її відрядження з 07.06.2016 року по 13.06.2016 року.

Але посвідчення ОСОБА_1 про її відрядження до м. Новомосковська в відділ освіти районної державної адміністрації, та до м. Запоріжжя в КУ «Центр фінансово - статистичного аналізу та матеріально-технічного забезпечення освітніх закладів» Запорізької області з 07.06.2016 року по 13.06.2016 року викликає сумнів та не може бути належним і допустимим доказом її відсутності в м. Бердянську за станом на 10.06.2016 року, так як відмітки з печатками про вибуття з пункту призначення м. Новомосковська 11.06.2016 року і прибуття в пункт призначення м. Запоріжжя 11.06.2016 року вчинені в суботу, тобто у вихідний день державних установ.

Наказ (розпорядження) №02/в про відрядження ОСОБА_1 від 06.06.2016 року і Посвідчення про відрядження видані ОСОБА_1 самою ОСОБА_1 , нею ж підписані, що викликає сумніви в їх достовірності.

Крім того, ні органом досудового слідства ні потерпілою ОСОБА_1 не надано суду підтверджень того, що в період 2016 року дитячий оздоровчий заклад, який належав ОСОБА_8 , взагалі працював після його смерті. Так, свідок ОСОБА_16 суду повідомила, що ще до своєї смерті в 2015 році ОСОБА_8 працівникам табору повідомив, що вони працюють останній рік, так як він має намір приміщення продати.

Суд вважає встановленим, що після смерті ОСОБА_8 все його майно було предметом судового спору між ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , право власності на яке було визначено тільки в березні 2017 року, що також свідчить проте що дитячий оздоровчий табір працювати не міг, що викликає сумнів в достовірності поїздки ОСОБА_1 у відрядження з приводу організації оздоровлення дітей в таборі у 2016 та 2017 роках.

На підставі викладеного, оцінюючи на підставі ст.94 КПК України, з точки зору допустимості та достовірності докази квитанцію №FJB 1531405185791 від 10.11.2015, яку надала ОСОБА_1 , на задній стороні якої, зі слів ОСОБА_1 , ОСОБА_8 виконано рукописний текст «сейф 13. 10. 2015 яч.12 205 тис.дол, 57 тис.євр, лом 723гр, цепочка моя с кр. 167 гр. браслет мой 115гр. Люд цепочка 127 гр часи Победа » (а.с.183 т.1 та висновок експерта № 13-562 від 11.09.2017, відповідно до якого рукописний текст на зворотній стороні зазначеної квитанції виконаний ОСОБА_8 (а.с.144-153), враховуючи грубі порушення при їх досліджені та проведені експертизи, суд визнає їх недопустимими.

Суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_70 та ОСОБА_71 в тій частині, що вони бачили 10.06.2016 року ОСОБА_50 неподалік від приміщення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Бердянську Запорізької області, так як вони спростовуються іншими дослідженими доказами по справі.

Суд також критично ставиться до показів свідка ОСОБА_71 в тій частині, що вона бачила в сумці ОСОБА_4 під час її виходу з депозитарію банківські упаковки доларів США. Ці покази спростовується дослідженим судом відеозаписом з депозитарію від 10.06.2016 року, на якому відображено як ОСОБА_51 в депозитарії ПАТ «Промінвестбанку» в м. Бердянську дістала із банківської ячейки сумку за зовнішніми ознаками схожу на ту, що 13.10.2015 року в цю ж ячейку поклав ОСОБА_8 .

На відеозапису відображено, що ОСОБА_59 після цього в ячейку поклала пакунок, схожий на банківську грошову упаковку, а сумку з ячейки поклала в іншу сумку темного кольору, після чого війшла з депозитарію. При цьому зміст сумки з ячейки, її розмір, та вагу по відеозапису визначити неможливо, ніяких банківських упаковок доларів США не видно (а.с.135-141 т.2).

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності за обвинуваченням по епізоду крадіжки 10.06.2016 року ОСОБА_2 .. ОСОБА_3 та ОСОБА_25 за попередньою змовою між собою цінностей (грошові кошти в сумі 195 000 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 4 875 436 грн., 58 000 Євро, що згідно курсу НБУ еквівалентно 1 644 882 грн., лом золота 585 проби, загальною вагою 723 грами, вартістю 404 880 грн. та золоті вироби: ланцюжок з хрестиком 585 проби, вагою 167 гр., вартістю 93520 грн.; браслет 585 проби, вагою 115 гр., вартістю 64400 грн.; ланцюжок 585 проби, вагою 127 гр., вартістю 71120 грн.; годинник «Перемога» 585 проби, вартістю 20000 грн.) з індивідуальної банківської ячейки в Бердянському відділені ПАТ «Промінвестбанк», колегія суддів приходить до наступних висновків:

Спадкове майно після смерті ОСОБА_8 не належало на час інкримінованих обвинуваченням злочинів ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_9 , так як вони на той час власниками спадкового майна ще не були, а все майно, як вже зазначено судом, було спірним по судовому спору за позовом ОСОБА_2 (а.с. 201 т.1, а.с.11, 22-27 т.2).

Колегія суддів також приходить до висновку про недоведеність поза розумними сумнівами змови між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_25 на вчинення 10.06.2016 року крадіжки а також участь в здійсненні крадіжки цінностей з банківської ячейки ПАТ «Промінвестбанк» при зазначених у обвинувальному акті обставинах.

Суд вважає встановленим що 10.06.2016 о 15 год. 30 хв. ОСОБА_10 , погодившись на прохання, не усвідомлюючи злочинного характеру дій ОСОБА_52 , та не маючи умислу на скоєння крадіжки, надала ОСОБА_4 доступ до приміщення з індивідуальними сейфами Бердянського відділення ПАТ «Промінвестбанк», розташованого за адресою: м. Бердянськ, пр. Східний (Пролетарський), 234.

Після чого ОСОБА_51 , шляхом вільного доступу, незаконно проникла до приміщення з індивідуальними сейфами, відкрила індивідуальний сейф НОМЕР_17, звідки, шляхом вільного доступу, таємно викрала сумку.

При цьому, суд приходить до беззастережного висновку про недоведеність поза розумними сумнівами, того, що зазначені в обвинувальному акті цінності (грошові кошти в сумі 205 000 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 4 875 436 грн., 58 000 Євро, що згідно курсу НБУ еквівалентно 1 644 882 грн., лом золота 585 проби, загальною вагою 723 грами, вартістю 404 880 грн. та золоті вироби: ланцюжок з хрестиком 585 проби, вагою 167 гр., вартістю 93520 грн.; браслет 585 проби, вагою 115 гр., вартістю 64400 грн.; ланцюжок 585 проби, вагою 127 гр., вартістю 71120 грн.; годинник «Перемога» 585 проби, вартістю 20000 грн.) зберігались в індивідуальному сейфі НОМЕР_17 Бердянського відділення ПАТ «Промінвестбанк», розташованого за адресою: м. Бердянськ, пр. Східний (Пролетарський), 234, в сумці, яку ОСОБА_59 10.06.2016 року вилучила з сейфу.

Що знаходилось у сумці, вилученій з банківського сейфу ОСОБА_25 при зазначених у вироку обставинах в судовому засіданні органом обвинувачення не доведено та судом не встановлено.

На переконання суду сам по собі факт незаконного доступу до індивідуальної ячейки, яку орендував ОСОБА_8 в ПАТ «Промінвестбанк» та вилучення з неї невідомого майна без встановлення розміру матеріальної шкоди не створює склад злочину, передбаченого ст. 185 КК України.

Суд враховує, що на підставі ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинувачених. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані. Суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно з вимогами п.1 ч.1 ст.373 КПК України у разі, якщо у кримінальному провадженні не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа, ухвалюється виправдувальний вирок.

Пунктом 1 ч.3 ст.374 КПК установлено, що мотивувальна чистина виправдувального вироку повинна містити формування обвинувачення пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року зазначено, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 частини 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Прокурор, приймаючий участь у судовому засіданні, після дослідження всіх доказів по справі перед оголошенням початку судових дебатів не скористався своїми правами, передбаченими ст.338, 340 КПК України.

На підставі викладеного, коллегія суддів після всебічного, повного, неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження за інкримінованим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинуваченням, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до беззастережного висновку, що стороною обвинувачення не надано в суді такої сукупності достовірних доказів, отриманих із додержанням законодавства, які б були достатніми для безспірного, зробленого поза розумним сумнівом, висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за інкримінованим їм обвинуваченням.

З урахуванням досліджених доказів, представлених органом обвинувачення, відсутності клопотань обвинувачення про витребування або дослідження інших доказів, вичерпанням можливості їх отримання, приймаючи до уваги невідповідність фактичних обставин справи інкримінованому обвинуваченню, суд вважає необхідним виправдати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по обвинуваченню у скоєнні ними злочинів, передбаченого ч.4. ч.5 ст.185 КК України за недоведеності їх вини у вчинені вказаних злочинів, також суд вважає необхідним виправдати ОСОБА_4 у вчинені нею злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, за недоведеності її вини у вчинені вказаного злочину.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Судові витрати, на підставі ст.124 КПК України, підлягають віднесенню за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.370, 373, 374 КПК України, суд -

У х в а л и в:

ОСОБА_5 та ОСОБА_72 визнати не винуватими, та виправдати за недоведеності вчинення ними злочинів, передбачених ч.4, 5 ст.185 КК України.

ОСОБА_73 визнати не винуватою, та виправдати за недоведеності вчинення нею злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

Речові докази: квитанцію №FJB 1531405185791 від 10.11.2015 р. з рукописним записом від імені ОСОБА_8 , та флеш-носій Kingston 32 Gb, DVD-R диск вх.. 34403 (1-5) з трафіками вхідних, вихідних дзвінків та нульових з`єднань ОСОБА_2 .. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_71 зберігати в матеріалах справи;

-банківські картки № НОМЕР_13 , № НОМЕР_14 ; дозвіл на зберігання та носіння зброї (гумової) № НОМЕР_15 ; патрони мисливські К-12 в кількості 12 шт. та 3 гумові кулі; мобільний телефон Nokia, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_2 залишити за належністю;

- грошові кошти в сумі 5916 доларів США; ноутбук «Самсунг РВ 508», ноутбук «Самсунг Р 517» повернути ОСОБА_2 ;

- два ключі на зв`язці з биркою «12-Б» повернути ПАТ «Промінвестбанк»;

- банківську картку № НОМЕР_6 , належну ОСОБА_3 , повернути ОСОБА_3 ;

- мисливську рушницю ІЖ - 43, калібр 12, № НОМЕР_16 , зберігати в камері схову Бердянського ВП ГУПН в Запорізькій області;

- банківській картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , № НОМЕР_12 належні ОСОБА_8 ; блокнот з рукописними записами; 3 фрагменти аркушу з рукописними записами; 1 лист формату А-4 з рукописними записами; 4 договори про внесення змін до договору на користування індивідуальним сейфом на ім`я ОСОБА_8 ; 4 квитанції на сплату послуг на ім`я ОСОБА_8 залишити в матеріалах спарви.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасникам провадження копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя С.М. Морока

Суддя О.В. Маринін

Суддя Т.А. Троценко