Рішення № 92598458, 02.11.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10045/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судових засідань Івашко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу №308/10045/20 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області про встановлення факту, що має юридичне значення

за участю:

заявника – ОСОБА_1

представника заінтересованої особи – ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 за участі заінтересованої особи Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту постійного проживання на території України станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник народився у м. Ужгороді ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . 25.08.1986 заявнику було видано паспорт громадянина СРСР, де вказана прописка: АДРЕСА_1 . 21.09.1990 заявник одружився з ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво про одруження від 07.02.2003 (повторно).

З 26.11.1986 по 31.01.1999 заявник безперервно працював на підприємстві у м. Ужгороді – ОСОБА_4 , в подальшому перейменоване в Райкоопзаготпром м.Ужгород. Вказує про постійне місце проживання на території України, що підтверджує тим фактом, що він є власником земельної ділянки та сплачує земельний податок.

У зв`язку із оформленням пенсії заявник звернувся до органів Пенсійного фонду, а згодом з метою оформлення паспорта громадянина України до Головного управління ДМСУ в Закарпатській області, однак йому було відмовлено на підставі п. 69 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 року, у зв`язку з тим, що за результатами ідентифікації особи та перевірки факту не встановлено належності до громадянства України.

Заявник зазначив, що встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України йому необхідне для оформлення належності до громадянства України.

ОСОБА_1 вказує, що факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, підтверджується копію паспорта громадянина СРСР, свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , свідоцтва про одруження від 07.02.2003, трудової книжки, податкового повідомлення-рішення від 12.04.2019 про нарахування земельного податку, витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 22.12.2004, будинкової книги с. Дравці Ужгородського району.

Посилаючись на вищевикладене заявник просив встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року.

Заявник у судовому засіданні підтримав заяву та просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи не заперечував проти задоволення позовних вимог. Дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Так, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 3 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого прядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення та якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Аналіз зазначених норм свідчить, що суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути, зокрема, заяви про встановлення таких фактів постійного проживання на території України станом до 24 серпня 1991 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, заявник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився у м. Ужгород, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 31.07.1958.

Згідно з паспортом громадянина СРСР НОМЕР_2 наявна відмітка про місце проживання заявника за адресою АДРЕСА_1 станом на 14.11.1990. Відомості про зняття з обліку відсутні. Відомості з будинкової книги свідчать про проживання ОСОБА_1 за даною адресою без зазначення дати початку, закінчення проживання. Подальші відмітки про проходження військової служби по період 09.09.2004 у будинковій книзі здійснені відповідними органами з ведення військової служби м. Ужгорода (арк. спр. 20). Вказані записи проводяться тільки за зареєстрованим місцем проживання військовозобов`язаного.

Дані копії трудової книжки (стор. 7-8, арк. справи 16, 26) свідчать про перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з 26.11.1986 по 31.03.1999 з ОСОБА_4 , в подальшому реорганізованого на Райзаготпром Ужгородського РПС, що свідчить про працевлаштування за місцем проживання.

Свідоцтво про одруження вказує на реєстрацію шлюбу відділом реєстрації актів громадянського стану Ужгородського міського управління юстиції Закарпатської області 21.09.1990 та повторну видачу свідоцтва про одруження 07.02.2003.

Витяг про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 22.12.2004 №2114986 свідчить про наявність податкової застави на всі активи ОСОБА_1 , що свідчить подальше проживання на території України.

З податкового повідомлення-рішення від 12.04.2019 №1750730-5013-0701 вбачається наявність податкового зобов`язання зі сплати земельного податку заявником за відповідний податковий період.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 станом на 24.08.1991року постійно проживав на території України.

З пояснень заявника у судовому засіданні та відомостей заяви про звернення до суду вбачається про звернення до органів Пенсійного фонду України за отриманням пенсії. Для подання відповідних документів ОСОБА_1 звернувся до головного управління ДМС України в Закарпатській області. 23.08.2019 заявник отримав відмову у видачі паспорта громадянина України, оскільки за результатами ідентифікації особи та перевірки належності особи до громадянства України не було прийнято рішення про видачу паспорта громадянина України за відсутності судового рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991. Рішення мотивовано вимогами п.8 Розділу ІІ Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215 зі змінами, який врегульовує перелік документів, які необхідно подати для встановлення належності до громадянства України особою, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату. Серед іншого ним є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року.

Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедури подання цих документів та провадження за ними врегульовано Законом України "Про громадянство України", Указом Президента України від 27.03.2001 року №215/2001 "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України", яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про громадянство України» громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках. Громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України, спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи. Виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства Указом Президента України покладено на Державну міграційну службу України та її територіальні органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Відповідно до п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.

Пунктом 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Аналіз наявних письмових доказів в їх сукупності у системному зв`язку з положеннями діючого законодавства України, дають підстави для висновку про доведеність факту постійного проживання заявника на території України станом на 24.08.1991 року.

Керуючись ст.10, 12, 81, 209, 259, 264, 265, 315, 317, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про встановлення факту проживання на території України - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, на території України станом на 24.08.1991року.

Цей факт встановлено для отримання заявником паспорту громадянина України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області, 88000, Закарпатська область м. Ужгород, вул. Грибоєдова, 12 «А», код ЄДРПОУ 37809328.

Повне рішення виготовлено 03.11.2020.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник