Ухвала суду № 92598445, 30.10.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9770/20

2/308/2846/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Зарева Н.І., розглянувши матеріали за позовом

Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», що знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, до

ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Подана позовна заява відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України та підсудна Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області.

Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі, передбачені ст. ст. 185, 186 ЦПК України, відсутні.

За таких обставин, позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.

Зазначений спір підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 19, а також п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України даний спір є малозначним.

Окрім цього, разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову в якій просив накласти арешт на належну відповідачеві квартиру загальною площею 34,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а також автомобіль марки TOYOTA, моделі AVENSIS VERSO, 2003 року випуску, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Заява мотивована тим, що відповідач на протязі тривалого часу не виконує взяті на себе зобов`язання, не здійснює щомісячних погашень кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, з метою стягнення якої позивач звернувся до суду, а тому позивач вважає, що існує ризик позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачу майна та коштів.

Вказана заява відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України розглянута судом без повідомлення сторін.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову необхідне у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, а згідно з ч. 2 цієї статті суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Положенням ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитись, погіршитись або може бути відчуженим.

Згідно матеріалів справи встановлено, що предметом позову у даній цивільній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджує, що відповідачка не виконує свої зобов`язання перед банком, а тому є підстави вважати, що вона може вчинити дії спрямовані на відчуження зазначених в відповідній заяві квартиру та автомобіль, з метою позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачу майна та коштів.

Однак, на переконання суду, наведені заявником обставини не є достатньою підставою вважати ймовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.

Слід зазначити, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому будь-яких належних обґрунтувань та доказів того, що відповідач має намір ухилятися від виконання рішення в разі задоволення позову та вчиняє відповідні дії, позивачем не наведено, а сама по собі наявності спору щодо стягнення заборгованості, на думку суду, не є достатньою підставою для застосування відповідних заходів забезпечення позову.

Обставини, що слугують підставами для забезпечення позову, обрання виду та меж такого забезпечення є предметом доказування.

Відповідно до вимог ст. ст. 13, 81 ЦПК України Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Натомість обов`язок доведення наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову покладено ЦПК України на заявника, однак, на переконання суду, заявником не доведено наявність вказаних обставин.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано доказів існування високої імовірності утруднення чи неможливості виконання рішення суду, виходячи з пред`явлених вимог за даним позовом, у випадку невжиття заходів забезпечення позову, про що йдеться у заяві про забезпечення позову, а безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, відтак у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 19,81, 149, 150, 153, 175, 177, 187, 274, 277 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви АТ КБ «Приватбанк» про забезпечення позову відмовити.

Прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Призначити справу до судового розгляду в судовому засіданні на 10 год. 45 хв. 25 листопада 2020 року, яке відбудеться в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за адресою: м. Ужгород, вул. Загорська, 53.

Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 20 листопада 2020 року, але не менше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Згідно ч. 8 ст. 178ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України, у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п`ятою статті 178 ЦПК України. Копія відповіді на відзив повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) такої до суду.

Відповідач має право подати заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. До заперечення застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п`ятою статті 178 ЦПК України. Копія заперечень повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) такої до суду.

Позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання.

Зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

У разі подання будь-якої заяви, передбаченої п. 2 ч. 2 та ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦПК України, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 ЦПК України, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку першого судового засідання. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені ЦПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: http://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/.

Повідомити сторони, що відповідно до пункту 3 розділу ХII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслати особам, які беруть участь у справі. Одночасно з копією ухвали відповідачу надіслати копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає оскарженню тільки в частині відмови в застосуванні заходів забезпечення позову, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Н.І. Зарева