Рішення № 92598004, 02.11.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4125/20

Провадження № 2/242/1465/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 листопада 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 02.10.2020 року звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання та трудового каліцтва, в якому зазначив, що він з 24.11.1986 року по 09.11.2017 року перебував у трудових відносинах та був задіяний повний робочий день під землею на підприємстві ВП «шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля». Зазначив, що працюючи на вищевказаному підприємстві 22.01.1994 року він отримав трудове каліцтво, внаслідок чого йому було встановлено часткову втрату працездатності. Крім того, внаслідок роботи на підприємствах вугільної промисловості зі шкідливими та небезпечними умовами праці він отримав професійні захворювання, а саме: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, хронічна двобічна сесоневральна приглухуватість помірний ступінь. За результатами розслідування виникнення хронічних захворювання від 06.11.2017 року на підприємстві було складено акт за формою П-4. Внаслідок трудового каліцтва та професійних захворювань він був змушений тривалий час проходити курс лікування, після якого йому в сукупності було встановлено 55 % втрати професійної працездатності, а саме: повторно - 5 % втрати працездатності за трудовим каліцтвом від 22.01.1994 року та первинно - 50 % втрати професійної працездатності за вищевказаними захворюванням, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12 ААА № 066669 від 04.04.2018 року. Зазначив, що у зв`язку із трудовим каліцтвом та професійними захворюваннями було порушено його нормальні життєві зв`язки, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Перебуваючи на лікуванні він не міг вести повноцінний образ життя, відчував фізичні страждання, фізичну біль, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху. Все це заподіює йому моральну шкоду яку він оцінює в 170 000 грн. 00 коп.. Просить суд, стягнути з ДП «Селидіввугілля» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійних захворювань 170 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 06.10.2020 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача ДП «Селидіввугілля» про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів про його постійне лікування і як наслідок спричинення йому моральної шкоди. Крім того, додані до позовної заяви документи, жодним чином не доказують наявність у нього моральних (душевних) страждань, а лише підтверджує факт професійного захворювання. Просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, у зв`язку із недоведеністю факту отримання моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами статті 46 Конституції України (254к/96-ВР) закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 з 24.11.1986 року по 09.11.2017 року перебував у трудових відносинах та був задіяний повний робочий день під землею на підприємстві ВП «шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля».

Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06.11.2017 року, складеного на ВП «шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля, професійні захворювання, а саме: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, хронічна двобічна сесоневральна приглухуватість помірний ступінь у ОСОБА_1 виникли внаслідок запиленості повітря робочої зони, недосконалості технологічних процесів, невиконання у повному обсязі заходів по боротьбі з пилом, перевищення ГДР на робочому місці.

Згідно довідки МСЕК серія 12 ААА № 066669 від 04.04.2018 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, при огляді ОСОБА_1 встановлено 55 % втрати професійної працездатності, з яких повторно - 5 % втрати працездатності за трудовим каліцтвом від 22.01.1994 року та первинно - 50 % втрати професійної працездатності за вищевказаними захворюванням.

Приписами статті 153 Кодексу законів про працю України та статті 13 Закону України від «Про охорону праці» визначено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Визначення моральної шкоди міститься у положеннях статті 23 ЦК України, у якій зазначено, що моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень статей 153, 171 Кодексу законів про працю України та статті 22 Закону України «Про охорону праці» забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на всіх підприємствах, в установах, організаціях покладається на власника або уповноважений ним орган.

Роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об`єднанням профспілок.

Отже, порядок установлення факту професійного захворювання на виробництві визначено законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 визнано, що зазначеними законодавчими змінами право цієї категорії громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Обґрунтовуючи вимоги про наявність факту спричинення та розміру компенсації моральної шкоди, позивач у позові, що в результаті отримання ним професійних захворювань та трудового каліцтва він частково (55 %) втратив професійну працездатність та відчуває фізичний біль. Крім того, моральну шкоду він пов`язує із переживанням, дратівливістю, погіршенням взаємин з близькими, порушенням звичного укладу життя, постійним лікуванням і необхідністю нести додаткові витрати на лікування. Компенсація моральної шкоди оцінюється позивачем у розмірі 170000 грн. 00 коп.

Крім того, у пункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рн/2004 вказано, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

Приймаючи до уваги встановлені при розгляді справи безспірні обставини: факт отримання ОСОБА_1 професійних захворювань, пов`язаних із виробництвом, які призвело до стійкої втрати професійної працездатності в загальному розмірі 50 %, необхідність лікування, суд визнає, що професійні захворювання зумовило порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, негативно відбилися на його фізичному та психічному стані, змусили змінити спосіб життя, і таким чином, ОСОБА_1 завдано моральну шкоду.

Визнаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги конкретні обставини професійних захворювань, ступінь їх тяжкості, характер та глибину пов`язаних з ними моральних і фізичних страждань, ступінь вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль, та, виходячи із суті позовних вимог, засад розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок професійних захворювань у розмірі 45 000 грн.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди за трудовим каліцтвом від 22.01.1994 року, слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження факту трудового каліцтва 22.01.1994 року саме на ВП «шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля» (акту за формою Н-1, акту за формою Н-5, тощо) та як наслідок підстав стягнення моральної шкоди з вказаного відповідача, окрім трудової книжки. Поміж іншим ненадання позивачем актів за формою Н-1 та за формою Н-5, позбавляє суд можливості встановити дату, час, місце, причини, наслідки трудового каліцтва, ступінь вини працівника, тощо. Крім того, позивачем до позовної заяви не надано доказів в підтвердження результату визначення ступеня професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги на підставі первинного огляду по трудовому каліцтву від 22.01.1994 року.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ДП «Селидіввугілля» на його користь моральної шкоди за трудовим каліцтвом від 22.01.1994 року слід відмовити.

Приймаючи до уваги, що позивач, на користь якого постановлене рішення, звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, виходячи з суми судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановленого для фізичних осіб, яка складає 840 грн. 80 коп.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23, 1168 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної професійними заорюваннями 45 000 (сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» судовий збір в дохід держави у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Селидіввугілля», юридична адреса - 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код ЄДРПОУ 33426253.

Суддя Н.О. Хацько