Рішення № 92597557, 03.11.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

263/8585/20

2/264/1487/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"03" листопада 2020 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М., за участю секретаря судового засідання Собакінських С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до Жовтневого районного суду м.Маріуполя із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за ст. 625 ЦК, посилаючись на те, що позивач та ОСОБА_1 29.03.2007 року уклали кредитний договір № MRC0AU00060198, за яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 13925,62 доларів США на термін до 27.03.2014 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором. Натомість відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором № MRC0AU00060198. Таким чином, за позовом банку рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 16.01.2012 року було стягнуто з позичальника заборгованість в розмірі 20092,60 доларів США станом на 18.07.2011 року. На даний час рішення суду від 16.01.2012 року не виконано боржником. Вказував, що прострочена сума заборгованості відповідача становить 3391,35 доларів США, тому з посиланням на ст. 625 ЦК зазначав, що за період з 01.11.2011 року по 29.05.2020 року у відповідача мається наразі борг з 3% річних в сумі 3391,35 доларів США, яку просив суд стягнути з відповідача разом із судовими витратами в сумі 2102 грн.

Ухвалою Жовтневого райсуду м.Маріуполя від 06.08.2020 року цивільну справу передано за підсудністю до Іллічівського райсуду м.Маріуполя.

09.09.2020 року цивільна справа надійшла на адресу Іллічівського райсуду м.Маріуполя.

Ухвалою Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 09.09.2020 року відкрито провадження та призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву з проханням вирішити спір за його відсутності, наполягаючи при цьому на задоволені позову та не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про день розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив не надав.

Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи, при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 03.11.2020 року ухвалено провести заочний розгляд справи вказаної справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в судове засідання не з`явились всі учасники справи у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що 29.03.2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № MRC0AU00060198, за яким останній отримав кредит у розмірі 19369,43 доларів США, а також прийняв на себе зобов`язання повернути кредит та сплачувати проценти за користуванням кредитом у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.03.2014р. З метою забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 29.03.2007р. був укладений договір застави згідно з яким, останній надав в під заставу майно, а саме: автомобіль Chevrolet модель Aveo, 2007 року випуску, держзнак НОМЕР_1 .

На підставі рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 16.01.2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором кредиту в розмірі 20092,60 доларів США. Звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором № MRC0AU00060198 від 29.03.2007р. в сумі 20092,60 доларів США на предмет застави –автомобіль Chevrolet модель Aveo, 2007 року випуску, держзнак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що належить відповідачу ОСОБА_1 , надавши Публічному акціонерному товариству КБ «ПриватБанк» право продати зазначений автомобіль з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобілю з обліку в органах ДАІ України та наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Передано в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_1 , належного йому на підставі права власності заставленого майна, а саме автомобіля Chevrolet модель Aveo, 2007 року випуску, держзнак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1601 грн. 38 коп. та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн.

Зміна назви юридичної особи позивача на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та статутом АТ «КБ «Приватбанк».

За довідкою-розрахунком позивача вбачається, що у ОСОБА_1 за період з 01.11.2011 року по 29.05.2020 року мається заборгованості перед КБ «Приватбанк» за ч. 2 ст. 625 ЦК з 3% річних в розмірі 3391,35 доларів США через наявність непогашеного боргу за кредитним договором позичальника від 29.03.2007 року № MRC0AU00060198 у розмірі 13925,62 доларів США, що дорівнює відповідно до курсу НБУ станом на 29 травня 2020 року 91227,31 грн.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Нарахування 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2018 року по справі № 210/5796/16-ц.

Суд також зазначає, що за ст. 524 ЦК зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Натомість сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

При цьому, суд зазначає, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Аналізуючи наведені правові норми, суд робить висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Таким чином, як укладення, так й виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Отже суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

При цьому з огляду на ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року по справі № 464/3790/16-ц.

Таким чином, на підставі встановлених судом обставин справи та наведених норм права, за відсутності доказів погашення боргу відповідачем за кредитним договором № № MRC0AU00060198 від 29.03.2007 року в сумі 13278,44 доларів США на момент розгляду справи, відповідність наданих суду представниками позивача розрахунків боргу з 3% річних за ст. 625 ч. 2 ЦК України, то суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених представником банку позовних вимог у повному обсязі, зважаючи на їх обґрунтованість та доведеність.

Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідачки підлягають також стягненню витрати банку по сплаті судового збору в сумі 2102 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації в АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість із 3% річних в розмірі 3391,35 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації в АДРЕСА_1 , на користь АТ «КБ «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Іллічівським районним судом м.Маріуполя за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду або в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. М. Іванченко