Рішення № 92597275, 02.11.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1913/20

ЄУН 226/1913/20

Провадження № 2/226/660/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Орлової О.В.,

розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Мирнограді Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що в період з 30.05.2017 року по 17.04.2020 року він працював на Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська». 17.04.2020 року його було звільнено за ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. При звільненні відповідач своєчасно не провів з ним повний розрахунок, чим порушив вимоги ст.ст.47, 116 КЗпП України щодо повного розрахунку в день звільнення. Відповідач в день звільнення виплату належних йому сум не провів. Згідно довідок відповідача заборгованість по заробітній платі станом на 27.05.2020 року становить 52646,83 грн. Згідно довідки відповідача його середньоденна заробітна плата становить 372,04 грн. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, відповідач повинен виплатити йому його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином відповідач повинен йому сплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 18.04.2020 року по 31.07.2020 року із розрахунку 372,04 грн. х 71 кількість робочих днів за час затримки розрахунку. Просив суд стягнути з відповідача на його користь несплачені йому суми при звільненні, а саме заборгованість по заробітній платі в сумі 52646,83 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 17.04.2020 по 31.07.2020 року у сумі 26414,84 грн. та сплачені ним судові витрати.

Позивач до судового засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідно до довідок відповідача станом на 27.05.2020 року заборгованість по заробітній платі становить 52646,83 грн., а середньоденна заробітна плата складає 372,04 грн., та оскільки його було звільнено 17.04.2020 року та по теперішній час повний розрахунок заборгованості по заробітній платі з ним не проведено, він станом на 27.10.2020 має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48365,20 грн. із розрахунку 372,04 грн. х 130 днів за період з 18.04.2020 року по 27.10.2020 року. На задоволенні позовних вимог наполягає та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 52646,83 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 18.04.2020 по 27.10.2020 року у сумі 48365,20 грн. та сплачені ним судові витрати (а.с.73-75).

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, надав до суду відзив на позов, де зазначив, що позов не визнає у повному обсязі, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки звільнення позивача за власним бажанням здійснено у повній відповідності до норм чинного законодавства. Позивачу в якості сум, що підлягають при звільненні було нараховано за 11.2019 року заробітна плата у сумі 6569,61 грн., яка після обов`язкових утримань становить 5288,78 грн., за 12.2019 року – заробітна плата у сумі 3832,76 грн., чергова відпустка у сумі 3936,10 грн., яка після обов`язкових утримань становить 6253,94 грн., за 01.2020 року заробітна плата у сумі 5199,54 грн., яка після обов`язкових утримань становить 4185,62 грн., за 02.2020 року заробітна плата у сумі 6292,84 грн., яка після обов`язкових утримань становить 5065,74 грн., за 03.2020 року заробітна плата у сумі 6013,80 грн., яка після обов`язкових утримань становить 4841,11 грн., за 04.2020 року заробітна плата у сумі 713,92 грн., компенсація за невикористану відпустку у сумі 14533,56 грн., за простой в сумі 2742,17 грн., вихідна допомога в сумі 22880,46 грн., після обов`язкових утримань становить 32900,42 грн. В день звільнення позивач отримав трудову книжку, але в бухгалтерію не звернувся з письмовою заявою про розрахунок з ним, з якими не звертався і в подальшому. В заяві про звільнення вимоги про остаточний розрахунок теж немає. Будь-яких доказів на підтвердження невиплати заробітної плати позивач не надав. Також не надано позивачем і довідок про розмір заборгованості із заробітної плати, яку позивач просить стягнути. Таким чином, оскільки позивач звертаючись до суду з позовом, не зазначив, що звертався з вимогою про проведення розрахунку 17.04.2020 року у день звільнення та жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини не надав. Враховуючи не пред`явлення такої вимоги позивачем до відповідача, в даному випадку вважають, що в даному випадку відсутній навіть сам предмет спору, а саме вина відповідача у нібито невиплаті належних працівникові сум. На державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська» склалася складна економічно-фінансова ситуація, яка спричинила простій на підприємстві, починаючи з 19.12.2019 року. Ситуація додатково погіршується оголошенням карантину. Вважають, що відповідно до п.1 ч.1 ст.263, ст.617 ЦК України, порушення зобов`язання сталося внаслідок непереборної сили та відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в України» відбулися форс-мажорні обставини, внаслідок яких відповідачу вкрай важко виконувати покладені на нього обов`язки. Просили розглянути справу без представника відповідача.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач з 30.05.2017 року по 17.04.2020 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працював водієм автотранспортних засобів, був звільнений за власним бажанням згідно ч.3 ст.38 КЗпП України (а.с. 6-7, 59, 60).

Згідно довідки відповідача, середньоденна заробітна плата позивача становить 372,04 грн. (а.с. 10, 34).

Згідно довідоки відповідача ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за листопад 2019 року у розмірі 6569,91 грн., за винятком обов`язкових утримань до сплати належить 5288,78 грн., які відповідачем були перераховані в період з 25.02.2020 року по 20.05.2020 року включно (а.с.11, 28).

Згідно довідки відповідача ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за грудень 2019 року у розмірі 7768,86 грн., з яких заробітна плата у розмірі 3832,76 грн., чергова відпустка 3936,10 грн., за винятком обов`язкових утримань до сплати належить 6253,94 грн. На теперішній час виплачено 3451,92 грн., залишок до сплати 2802,02 грн. (а.с. 12, 29).

Згідно довідки відповідача ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за січня 2020 року у розмірі 5199,54 грн., за винятком обов`язкових утримань до сплати належить 4185,62 грн. (а.с.13, 30).

Згідно довідки відповідача ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за лютий 2020 року у розмірі 6292,84 грн., за винятком обов`язкових утримань до сплати належить 5065,74 грн. (а.с.14, 31).

Згідно довідки відповідача ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за березень 2020 року у розмірі 6013,80 грн., за винятком обов`язкових утримань до сплати належить 4841,11 грн. (а.с.15, 32).

Згідно довідки відповідача ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за квітень 2020 року у розмірі 713,92 грн., компенсація за невикористану відпустку у розмірі 14533,56 грн., простой у розмірі 2742,14 грн., вихідна допомога у розмірі 22880,46 грн., за винятком обов`язкових утримань до сплати належить 32900,42 грн. (а.с.16, 33).

27.04.2020 року позивач звертався до відповідача з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі (а.с.8, 9).

Згідно довідки відповідача від 01.10.2020 року заборгованість перед позивачем по заробітній платі на вказану дату за винятком обов`язкових утримань становить: грудень 2019 року – 2802,02 грн.; січень 2020 року – 4185,62 грн.; лютий 2020 року – 5065,74 грн.; березень 2020 року – 4841,11 грн.; квітень 2020 року – 32900,42 грн., а всього 49794,91 грн. (а.с. 44).

Відповідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Суд приймає в якості доказу довідки відповідача про виплату суми заборгованості по заробітній платі за листопад 2019 року після обов`язкових утримань у розмірі 5288,78 грн., за грудень 2019 року у розмірі 3451,92 грн.

Таким чином, оскільки відповідачем на теперішній час не виплачена позивачу заробітна плата в повному обсязі та інші належні при звільненні суми, вони підлягають примусовому стягненню з відповідача. Судом встановлено, що відповідачем позивачу не в повному обсязі сплачена заробітна плата за грудень 2019 року, заборгованість за винятком обов`язкових утримань складає 2802,02 грн., не сплачена заробітна плата за січень 2020 року за винятком обов`язкових утримань у сумі 4185,62 грн., за лютий 2020 року за винятком обов`язкових утримань у сумі 5065,74 грн., за квітень 2020 року за винятком обов`язкових утримань у сумі 4841,11 грн. та не сплачені нараховані при звільненні виплати (компенсація за невикористану відпустку, заробітна плата за квітень 2020 року, простой, вихідна допомога) за винятком обов`язкових утримань в загальній сумі 32900,42 грн., а всього – 49794,91 грн.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що відповідачем повний розрахунок з позивачем при звільненні не було проведено, позивачем заявлені вимоги щодо виплати середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 18.04.2020 року (наступний день після звільнення) по 27.10.2020 року, тому за період з 18.04.2020 по 27.10.2020 року позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 48365,20 грн., виходячи із розрахунку: 372,04 грн. х 130 робочих днів за період з 18.04.2020 по 27.10.2020.

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволенню позову, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні станом на дату подання позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн.

Крім того, оскільки судом стягнуто з відповідача на користь позивача 98160,11 грн., з яких 49794,91 грн. - заборгованість по заробітній платі (позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду) та 48365,20 грн.- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що складає ціну позову станом на день ухвалення судом рішення, та позивачем при поданні позовної заяви судовий збір сплачено частково у розмірі 840,40 грн., тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 140,80 грн. (981,60 грн. – 840,80 грн. = 140,80 грн.).

На підставі ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст.21, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», місцезнаходження: 85310, м.Родинське Донецької області, вул.Перемоги, 9, код ЄДРПОУ 31599557, про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 49794 (сорок дев`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) грн. 91 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.04.2020 по 27.10.2020 у розмірі 48365 (сорок вісім тисяч триста шістдесят п`ять) грн. 20 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь держави судовий збір 140 (сто сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.11.2020 року.

Суддя О.А.Рибкін