Рішення № 92595701, 02.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року м. Київ № 826/5263/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2017прийняв до уваги таке:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.03.2017 №0000161306 та №0000171306.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вважає висновки акту, на підставі яких прийнято спірні податкові повідомлення - рішення, необґрунтованими та такими, що сформовані з порушенням норм податкового законодавства, без врахування наявних документів та фактичних обставин, внаслідок чого прийняті на підставі акту податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міст Києва від 11.05.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 04.12.2017 суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження за сумісною заявою представників учасників справи.

Як вбачається з наявного у справі заперечення на позовну заяву, відповідач заперечує заявлені позовні вимоги, посилаючись при цьому на те, що прийняті податкові повідомлення - рішення є правомірними.

Крім того, з 01.01.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату і Україні»» від 21.12.2016 №1797-VIII, яким внесено до чинних правових актів низку змін, у тому числі в частині функціональних повноважень контролюючих органів.

Наказом ДФС України від 06.02.2017 № 57 та за новою редакцією Структури ДПІ на районному рівні (у місті Києві), залишено виконання лише сервісних функцій, зокрема сервісне обслуговування платників податків, реєстрація та ведення обліку платників податків, об`єктів оподаткування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, Єдиного банку даних про платників - юридичних осіб тощо.

На рівень головних управлінь передано всі контрольно-перевірочні функції (зокрема проведення камеральних, документальних (планових або позапланових ; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок як юридичних так і фізичних осіб), прийняття податкових повідомлень - рішень, функції погашення податкового боргу, розгляду справ про адміністративні правопорушення. Крім іншого, перерозподіл функціональних обов`язків та повноважень також буде реалізовано в структурі районних юридичних підрозділів ГУ ДФС у м. Києві.

В подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

Наказом ДПС від 29.08.2019 №43 «Про початок діяльності Головного управління ДПС у м. Києві» розпочато діяльність Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що належним відповідачем по справі є Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Крім того, відповідно до відомостей ЄДР юридичну особу - ДПІ у Подільському раіоні ГУ ДФС у м.Києві припинено - Дата запису: 07.08.2019, Номер запису: 10711120006032864, Підстава: рішення щодо реорганізації. Відтак, вказана особа підлягає виключенню з числа учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи період з 01.08.2016 по 05.08.2016 Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі наказу на перевірку від 26.07.216 №282, виданого Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - ОСОБА_1 на підставі підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1, пункту 79.2 статті 79 розділу ІІ Податкового кодексу України, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 10.08.2016 № 4464/26-56-13-06-05/ НОМЕР_1 .

Перевірка діяльності фізичної особи ОСОБА_1 проводилась за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

В акті перевірки зазначено, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у зв`язку з перевіркою відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів в 2015 році - додаткове благо: до ОСОБА_1 направлено письмовий запит щодо надання податкової інформації та її документального підтвердження, однак відповідь до податкового органу не надходила (2 аркуш акту).

Крім того, контролюючим органом направлено до ПАТ «Укрсоцбанк» лист від 19.05.2016 №4140/10/26-56-13-14-10 щодо надання роз`яснення про отримання доходу фізичною особою ОСОБА_1 (ідентиф. код НОМЕР_2 ) у 2015 році.

ПАТ «Укрсоцбанк» листом від 30.06.2016 №11-42/24704 надано роз`яснення про отримання доходу фізичною особою ОСОБА_1 у вигляді додаткового блага.

За результатами перевірки встановлено порушення ОСОБА_1 :

- «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, а саме фізичною особою ОСОБА_1 не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України та не сплачено податок на суму 241961,73 грн.;

- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної ради України про завершення реформи Збройних Сил України, фізичною особою ОСОБА_2 не сплачено військовий збір на суму 18183,63 грн.

На підставі вказаного акта перевірки02.03.2017 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000171306, №0000161306, якими ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб у розмірі 302299,91 грн., в т.ч. за основним зобов`язанням 241839,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 60459,98 грн, та військовий збір 22729,59 грн., в т.ч. за основним зобов`язанням 18183,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4545,92 грн

Незгода позивачки із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

За приписами пункт 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Відповідно до пункту 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Пунктом 16-1 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пп. 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.

Основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року , а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Судом встановлено, що 29.04.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (банк) ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11341519000, відповідно до умов якого Банк передає позичальнику креитні кошти у сумі 100000 доларів США, що дорівнює еквіваленту у гривнях 505000 грн за курсом НБУ на день укладення договору.

Відповідно до листа ПАТ «Укрсоцбанк» від 30.06.2016 №11-42/24704, наданого у відповідь на запит Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, банк підтвердив інформацію про суми нарахованих та виплачених доходів з ознакою доходу « 126» у вигляді анулювання кредитної заборгованості фізичним особам, зокрема, ОСОБА_1 у розмірі 52149,3 доларів США (1230585,85 грн) по курсу НБУ, з яких:

51397,98 доларів США (1212853,66 грн) по курсу НБУ станом на 27.11.2015 сума основного боргу,

751,45 доларів США (17732,19 грн) по курсу НБУ станом на 27.11.2015 сума відсотків.

Додатково повідомлено, що відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України з 01 січня 2015 року до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

При цьому, зазначено, що ПАТ «Укрсоцбанк» проводить анулювання заборгованості клієнтів банку відповідно до норм чинного законодавства України (ст. 605 Цивільного кодексу України) та підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України) та внутрішніх нормативних документів банку.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що банком повідомлено позивачку належним чином про суму анулювання (прощення) заборгованості на вказаних умовах та про свій обов`язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Вказане повідомлення від 27.11.2015 №31-7/834 позивачка отримала нарочно про що міститься відповідна розписка від 27.11.2015.

Таким чином, сума прощеної позивачці заборгованості за кредитом у розмірі у розмірі 1230585,85 грн., з яких 7732,19 грн. - сума доходу, що не підлягає оподаткуванню є доходом платника податку в повному обсязі та підлягає оподаткуванню як податком на доходи фізичних осіб так і військовим збором.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 821/707/17 (адміністративне провадження № К/9901/40853/18).

Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 02.03.2017 №0000161306.

Окрім того, Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, за встановлених вище обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага дає підстави дійти висновку, що податковим органом правомірно визначено позивачці грошове зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій