Рішення № 92595684, 02.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 листопада 2020 року справа №640/14631/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2019 року №0028224203 та №0028204203В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про необґрунтованість висновку контролюючого органу щодо збільшення податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 10 травня 2017 року №UA100210/2017/068159 та, як наслідок, протиправність встановлення порушення позивачем пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим донараховано суму з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/14631/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав про необґрунтованість позовних вимог, оскільки за результатами опрацювання листа Київської митниці ДФС встановлено розбіжність щодо вартості ввезеного позивачем транспортного засобу, а у поданій митній декларації вказано неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості, а тому податковим органом правомірно збільшено податкові зобов`язання та винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому додатково наголосив на обґрунтованості позовних вимог.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві 11 квітня 2019 року №0028204203 згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення частини першої статті 257, пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання по сплаті ввізного мита на товари, що ввозяться на 64 971,59 грн., у тому числі за основним платежем на 51 977,27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 994,32 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві 11 квітня 2019 року №0028224203 згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку додану вартість із ввезених на територію України товарів на 142 937,50 грн., у тому числі за основним платежем на 114 350,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 587,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 18 березня 2019 року №581/26-15-42-03-30/ 2736706161 «Про результати документальної невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 10 травня 2017 року №UA100210/2017/068159» (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки зазначено про порушення позивачем частини першої статті 257, пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 10 травня 2017 року №UA100210/2017/068159 на загальну суму 51 977,27 грн. та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку додану вартість із ввезених на територію України товарів на 114 350,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані тим, що за наслідком порівняння даних, отриманих від митних органів Німеччини з відповідними даними, що зазначені у митній декларації від 10 травня 2017 року №UA100210/2017/068159 та документах, на підставі яких здійснено митне оформлення транспортного засобу «Mercedes-Benz» (VIN НОМЕР_2 ) на митній території України, встановлено, що відомості країни призначення та походження, найменування, серійний номер (VIN-код), свідоцтво про реєстрацію та характеристики співпадають, проте, виявлено розбіжності щодо вартості транспортного засобу, що впливає на суму митних платежів.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з пунктом 2 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору.

Відповідно до частини восьмої статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно з частиною тринадцятою статті 264 Митного кодексу України документи, відомості про які зазначені в митній декларації, повинні зберігатися декларантом або уповноваженою ним особою протягом не менше ніж 1095 днів. Декларант та уповноважена ним особа несуть установлену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених ними до митної декларації, за знищення або втрату документів, відомості про які зазначені в митній декларації, до закінчення строку зберігання, передбаченого цією частиною.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частинами першою та другою статті 303 Митного кодексу України визначено, що у разі несплати або неповної сплати митних платежів у встановлений строк такі платежі стягуються в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України. Належні до сплати суми митних платежів стягуються з осіб, відповідальних за їх сплату.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Пунктом 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 351 Митного кодексу України оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

Такий порядок визначений у частині шостій статті 345 Митного кодексу України, відповідно до якої результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Отже, Митний кодекс України покладає на декларанта або на особу, уповноважену на декларування від імені декларанта, у повному обсязі відповідальність за вчинення порушення митних правил, які відповідно до частини першої статті 67 Митного кодексу України є адміністративними правопорушеннями, до яких належить, зокрема і заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару (стаття 485 Митного кодексу України). Відповідно, відповідальність за подання недостовірних відомостей, внесених декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів до митної декларації, яка покладена в повному обсязі статтею 264 Митного кодексу України на декларанта або уповноважену ним особу, є відповідальністю за адміністративне правопорушення, яка передбачає накладення на цих суб`єктів адміністративного стягнення.

При цьому, згідно з пунктом 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі виявлення контролюючим органом унаслідок документальної невиїзної перевірки своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України заниження податкових зобов`язань, заявлених у митних деклараціях, контролюючий орган зобов`язаний визначити суму грошових зобов`язань платнику податків, який згідно з частиною другою статті 293 Митного кодексу України визначений особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що декларант, здійснюючи ввіз на митну територію України товарів або транспортних засобів, з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації несе повну відповідальність за достовірність відомостей в ній, в тому числі щодо достовірності митної вартості.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За визначенням пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з абзацом третім пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Згідно із статтею 352 Митного кодексу України посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Частиною шостою статті 345 Митного кодексу України визначено, що результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів.

Згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно з пунктом 54.3 статі 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі митної декларації від 10 травня 2017 року №UA100210/2017/068159 ввезено товар - легковий автомобіль: марка - «Mercedes-Benz», модель G 350 BLUETEC - 1 шт., кузов № НОМЕР_2 ), календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2014, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна 2987 см3, тип кузова - універсал, призначений для використання на дорогах загального користування, категорія - МІ, колісна формула 4x4, бувший у використанні, кількість місць включаючи місце водія - 5, екологічний клас - EURO5, виробник «DAIMLER AG» (DE), торговельна марка - «Mercedes-Benz». Код товару згідно УКТ ЗЕД 8703 33 90 10.

До товару застосовано ставку ввізного мита у розмірі 10%, акцизний збір на транспортні засоби з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення (дизелем або напівдизелем) у розмірі 2,209 євро за 1 см3 та податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання у розмірі 20%. Фактурна вартість - 23 500,00 євро. Митна вартість - 1 004 969,45 гривень.

Під час перевірки відповідач взяв до уваги лист Київської митниці ДФС від 14 вересня 2018 року №3140/7/26-70-20-01 щодо одержаних матеріалів від митних органів Німеччини (лист уповноваженого органу Німеччини від 16 квітня 2018 року б/н з додатками) стосовно надання адміністративної допомоги у підтверджені факту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортного засобу «Mercedes-Benz» (VIN НОМЕР_3 ).

Відповідач за результатами порівняння даних отриманих від митних органів Німеччини з відповідними даними, що зазначені у митній декларації від 10 травня 2017 року №UA100210/2017/068159 та документах, на підставі яких здійснено митне оформлення транспортного засобу «Mercedes-Benz» (VIN НОМЕР_3 ) на митній території України встановлено, що відомості країни призначення та походження, найменування, серійний номер (VIN-код), свідоцтво про реєстрацію та характеристики співпадають, проте, виявлено розбіжності щодо вартості транспортного засобу.

Так, митні органи Німеччини надали копію експортної митної декларації 17DE885156985550E0 та рахунок - фактуру (інвойс) від 14 березня 2017 року №20170302 на підставі яких було здійснено експорт транспортного засобу.

Відповідно до вказаних документів, загальна вартість транспортного засобу «BMW» (VIN НОМЕР_2 ) складає 52 521,00 євро.

В той же час, згідно інформації, яка міститься у митній декларації від 10 травня 2017 року №UA100210/2017/068159 та документів наданих ОСОБА_1 до митного оформлення, на підставі яких здійснено митне оформлення товарів на митній території України, вартість транспортного засобу складає 23 500,00 Євро.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з висновками податкового органу, що заявлена вартість транспортного засобу «Mercedes-Benz» (VIN НОМЕР_3 ) до митного оформлення на митній території України є нижчою, ніж вартість товарів, яка міститься в документах, що надійшли від митних органів Німеччини.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач посилається на докази іноземною мовою без перекладу, судом не беруться до уваги, оскільки офіційний лист від Генеральної митної дирекції директорат VIII - Митної кримінальної поліції Німеччини перекладено на українську мову, з якого вбачається, що при митному оформленні експорту спірного автомобіля встановлена вартість у 52 521,00 євро, покупець ОСОБА_1 .

Отже, наведені позивачем доводи не спростовують належності цих доказів в підтвердження вчиненого податкового правопорушення, зокрема, позивачем не доведено, що сума в наданому ним інвойсі була дійсно сплачена.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає висновки акта перевірки про заниження податкового зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 10 травня 2017 року №UA100210/2017/068159 на загальну суму 51 977,27 грн. та заниження податкового зобов`язання з податку додану вартість із ввезених на територію України товарів на 114 350,00 грн.

Таким чином, податкові повідомлення - рішення від 11 квітня 2019 року №0028224203 та №0028204203 винесені відповідачем правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко