Рішення № 92595508, 30.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 року м. Київ № 826/14141/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №00029040001 від 14.06.2018 року, №0002914001 від 14.06.2018 року, №0002944001 від 14.06.2018 року.

Ухвалою суду від 03.09.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.06.2018 року податковим органом прийнятті податкові повідомлення -рішення №0002904001, №0002914001, №0002944001 на підставі акту перевірки №2142/26-15-40-01/ НОМЕР_1 , які Товариством оскарженні в адміністративному порядку. Скаргу позивачем подано 25.06.2018 року, однак у встановлений 20-денний термін, ні рішення за результататом розгляду скарги, ні рішення про продовження терміну розгляду скарги, позивач не отримував. У зв`язку з цим позивач вважає, що подана ним скарга на податкові повідомлення рішення автоматично вважається задоволеною.

14 травня 2019 року відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого в задоволенні позову заперечує у повному обсязі, з підстав зазначених у ньому.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

На підставі Наказу №7924 від 04.05.2018 року, Головним державним ревізором - інспектором Волобуєвою Д.І. та головним державним ревізором - інспектором Коломійцем Є.С. проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 31.05.2018 року №2142/26-15-10-01/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення позивачем ч.12 ст.15, п.12 ст.3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР.

На підставі встановлених порушень відповідачем 14 червня 2018 року прийнято податкові повідомлення- рішення:

№0002904001, згідно з яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 17 000 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії;

№0002914001, згідно з яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 17 000 грн. за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру;

№0002944001, згідно з яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 5 727,2 грн. за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач, 25.06.2018 року оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України.

ДФС України прийнято рішення №12573/15/99-99-11-03-05-25 від 21серпня 2018 року, яким податкові повідомлення-рішення від 14.06.2018 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовано Кодексом адміністративного судочинства України Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 р.

Відповідно до підпунктів 21.1.1., 21.1.3., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Пунктом 55.1. статті 55 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Пунктом 56.1, 56.2, 56.3 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення - рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктом 56.8-56.10 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

У разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Згідно з пунктом 56.16 статті 56 Податкового кодексу України днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Пунктами 1,2,3 Розділу V Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 року за № 1617/28062 (далі по тексту - Порядок №1617/28062) визначено, що скарга подається платником податків особисто або через свого представника безпосередньо до уповноваженого контролюючого органу або поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення.

Платник податків одночасно з поданням скарги до контролюючого органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомити про це контролюючий орган, який прийняв оскаржуване рішення.

Днем подання платником податків скарги є, зокрема, при надсиланні скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

У разі відсутності повідомлення про вручення або відбитка календарного штемпеля відділення поштового зв`язку на поштовому відправленні (конверті, бандеролі), що унеможливлює з`ясування дати отримання відділенням поштового зв`язку скарги, днем подання скарги вважається день надходження скарги до контролюючого органу.

Відповідно до пункту 2, 3, 4 Розділу VІІ Порядку №1617/28062 контролюючий орган зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад двадцятиденний строк, визначений в пункті 2 цього розділу, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в пункті 2 цього розділу.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.

Отже, норма абзацу 3 пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України за методом правового регулювання є імперативною та виражає категоричне правило, а саме, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, то скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного суду від 18 лютого 2020 у справі №200/9042/19-а.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, скарга до Державної фіскальної служби України подана позивачем 25 червня 2018 року.

Відповідь на дану скаргу на адресу представника позивача отримано від Державної фіскальної служби України лише 23 серпня 2018 року.

Крім того, з даного повідомлення встановлено, що 10 липня 2018 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення №9893/Б/99-99-11-03-01-25 яким було продовжено строк розгляду скарги до 23.08.2018р. (включно).

Однак в матеріалах справи рішення №9893/Б/99-99-11-03-01-25 від 10.07.2018 року відсутнє, докази того, що рішення направлено у спосіб, який визначений пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, відповідачем не надано.

Як вбачається зі скарги позивача, адресованої ДФС України, позивач просить скасувати у повному обсязі податкові повідомлення рішення №0002904001, №0002914001, №0002944001 від 14.06.2018 року.

З огляду на вищепроцитовані норми, суд зазначає, що скарга позивача вважається задоволеною, а відтак податкові повідомлення - рішення є скасованими.

Проте, у зв`язку із тим, що відповідач не визнає скаргу задоволеною, а рішення таким, що скасовано, оскільки ним вчинялися дії щодо винесення податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, а тому суд вважає, що єдиним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є саме скасування податкових повідомлень - рішень в судовому порядку.

А тому позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення №0002904001 від 14.06.2018р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення №0002914001 від 14.06.2018р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення №0002944001 від 14.06.2018р.

Присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) здійснені нею документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін