Рішення № 92594780, 03.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 р. № 520/11733/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді – Шляхової О.М., розглянувши у спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відмова в зарахуванні певних періодів його роботи до трудового стажу та призначення, у зв`язку з цим, пенсії за віком, внаслідок того, що відповідне підприємство знаходиться на непідконтрольній українській владі території, є протиправною. Крім того, наявне виправлення у трудовій книжці не може саме по собі обмежувати її право на пенсію.

По справі було відкрито спрощене провадження без виклику сторін

Відповідач надав відзив на позов, в якому, заперечуючи проти позову, просив у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що стажу позивача недостатньо для призначення пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Сторонами не заперечувалось, що позивач отримувала пенсію по інвалідності по 30.06.2020 року, виплату якої припинено у зв`язку з непроходженням МСЕК з 01.07.2020 року.

30.06.2020 року позивач звернулась до відповідача з заявою про перехід на пенсію за віком.

Рішенням № 191127 від 02.07.2020 року у призначенні пенсії за віком позивачу відмовлено через недостатність стажу.

У рішенні вказано, що стаж позивача становить 24 роки 1 місяць 11 днів.

Крім того, до стажу позивача не зараховано період її роботи в Артемівському РК ЛКСМ України з 13.07.1987 року по 09.12.1989 року через те, що вказане підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території, внаслідок чого, не враховано архівні довідки вказаного підприємства та за наявності виправлень у трудовій книжці.

Позивач, не погодившись з зазначеним, звернулась до суду.

По суті позову суд зазначає наступне.

Статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV ( надалі - Закон № 1058-IV) визначено умови для призначення пенсії за віком, які включають в себе сукупність таких ознак, як відповідний вік та стаж.

За приписами вказаної норми, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тобто, у випадку позивача, вимоги до віку складають – 59 років 6 місяців, до стажу – не менше 27 років.

Позивач, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулась до відповідача 30.06.2020 року, тобто, за віком вона відповідає умовам, визначеним ст. 26 Закону № 1058-IV.

Щодо вимог до стажу.

Відповідач, не зараховуючи до стажу позивача період її роботи в Артемівському РК ЛКСМ України з 13.07.1987 року по 09.12.1989 року вказував, що стаж позивача становить 24 роки 1 місяць 11 днів, замість необхідних 27 років.

Підстави такого незарахування зазначені у спірному рішенні та встановлені судом вище.

З приводу зазначеного, суд вказує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV, Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Аналізуючи нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд вказує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 788-XII).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України " від 15.04.2014 № 1207-VII (надалі - Закон від 15.04.2014 № 1207-VII), тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Статтею 3 Закону № 1207-VII визначено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст.9 Закону № 1207-VII, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 1207-VII, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідне підприємство, де у спірний період працювала позивач, знаходиться на непідконтрольній українській владі території, отже, позивач не має можливості надати первинні документи, що знаходяться на підприємстві, а управління не має можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві.

Відсутність в управління можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23 жовтня 2019 року (справа №263/3783/17), яку судом враховано, на виконання приписів ч.5 ст. 242 КАС України.

Позивач у позові вказував, що незарахування певних періодів його роботи до стажу позбавляє його права на пенсію.

Досліджуючи копію трудової книжки, яка додана до матеріалів справи, судом встановлено наявність записів № 15-17 про роботу в Артемівському РК ЛКСМ України з 13.07.1987 року по 09.12.1989 року.

Отже, враховуючи, що трудовою книжкою підтверджено вказаний період роботи, такий підлягає зарахуванню до стажу позивача.

Посилання відповідача на виправлення у трудовій книжці у записі № 17 судом враховані.

Дійсно, у даті протоколу про звільнення позивача з посади міститься виправлення.

У свою чергу, слід зазначити, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Підсумовуючи наведене, суд вказує, що підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії за віком слугувала недостатність її стажу через незарахування періоду її роботи в Артемівському РК ЛКСМ України з 13.07.1987 року по 09.12.2989 року через те, що вказане підприємство знаходиться на тимчасово окупованій території та внаслідок наявності виправлень у трудовій книжці.

В ході розгляду справи судом встановлено факт незаконності вказаних підстав, через що, позов є обґрунтованим в частині скасування спірного рішення та зобов`язання відповідача зарахувати вищевказаний період роботи до стажу позивача.

У свою чергу, наразі у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині призначення позивачу пенсії, оскільки, по-перше, вказане питання є дискреційними повноваженнями відповідача, по-друге, призначення пенсії за віком позивачу, як вже зазначалось вище, можливе у разі її відповідності станом на час звернення – 30.06.2020 року умовам ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, за віком – 59 років 6 місяців, за стажем – не менше 27 років.

Як вже вказано вище, за віком позивач відповідає встановленим критеріям.

Щодо стажу, такий, враховуючи вищевикладені судом висновки, підлягає повторному підрахунку органом, на який чинним законодавством покладені відповідні обов`язки, позаяк, за наявними матеріалами справи суд вбачає його недостатність.

У спірному рішенні вказано про наявність у позивача стажу 24 роки 1 місяць 11 днів, проте, жодних підтверджуючих доказів цього суду не надано.

У свою чергу стаж роботи позивача в Артемівському РК ЛКСМ України, який підлягає включенню, сукупно становить 2 роки 4 місяці 27 днів.

У сумі зазначене становить 26 років 6 місяців 8 днів, замість належних 27 років.

Відтак, у задоволенні позову в частині призначення пенсії належить відмовити, однак, з метою повного захисту прав позивача, застосовуючи положення ст.9 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог та зобов`язує Головне управління ПФУ в Харківській області, повторно розглянути питання про призначення позивачу пенсії за віком з 30.06.2020 року, з урахуванням висновків суду по даній справі.

З зазначеного також випливає висновок суду про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправними дій відповідача по відмові у призначенні позивачу пенсії за віком, оскільки така протиправність в повній мірі не підтверджена розглядом справи.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 191127 від 02.07.2020 року, яке складено відносно ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період її роботи в Артемівському РК ЛКСМ України з 13.07.1987 року по 09.12.1989 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 30.06.2020 року, з урахуванням висновків суду по даній справі.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. ( вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 03 листопада 2020 року.

Суддя О.М. Шляхова