Рішення № 92594772, 02.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 листопада 2020 року № 520/11159/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат" (вул. Безлюдівська, буд. 5, с. Котляри, Харківський район, Харківська область,62490, код ЄДРПОУ 22722461) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Харківській області (майдан Свободи,буд.5, Держпром,6 під.,7 пов., к.42,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Харківській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 172712 від 30.06.2020

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова відповідача є протиправною та прийнятою всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду від 25.08.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником Укртрансбезпеки надано відзив на позов, в якому зазначено, що оскаржувана постанова є правомірною, та відповідає вимогам чинного законодавства. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Оцінивши повідомлені обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у відповідності до норм Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567), на підставі графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області у період з 04.05.2020 по 08.05.2020 та направлення на рейдову перевірку №011605 від 04.05.2020, 07.05.2020 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Донецькый області проводилась рейдова перевірка на 673 км +100 м а/д М-03 «Киъв-Харкыв-Довжанський».

Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №422 від 20.05.2013 (далі - Порядок №422).

Так, відповідно до п. 3, 4 Порядку №422, зупинений транспортний засіб марки АМ RSMB, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який обладнано цифровим тахографом.

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу встановлено, що він належить та використовується позивачем.

Посадовими особами відповідача встановлено, що у водія відсутня картка до цифрового тахографу, яка відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», та п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385) повинна знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам.

В зв`язку з виявленням вищезазначених порушень, державними інспекторами було складено акт №202762 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.05.2020, який відповідно до п. 21 Порядку №1567, складаються в одному примірнику.

Представником Укртрансбезпеки зазначено, що водій зі змістом акту №182652 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.05.2020 ознайомлений, що підтверджується особистим підписом. Пояснень стосовно встановлених порушень не надав.

Відповідно до п. 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Враховуючи, що позивач зареєстрований у Харківській області, акт №202762 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.05.2020 разом із супровідним листом №36626/23/18-20 від 12.06.2020 направлено на розгляд до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області.

Повідомленням №46357/37/24-20 від 22.06.2020, направленим поштою 23.06.2020 відповідно до списку №22 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, позивача викликано на 30.06.2020. Повідомлення отримано позивачем 03.07.2020.

Долученою до матеріалів справи роздруківкою з сайту «Укрпошта» підтверджено, що поштове повідомлення 6102231443010 надійшло у відділення Укрпошти за місцем реєстрації позивача. Отже з 25.06.2020 (дата надходження повідомлення на пошту) позивач мав можливість отримати вказане повідомлення, проте вказаним правом не скористався , не зазначивши обставин, які перешкоджали можливості отримати повідомлення про час і місце розгляду матеріалів.

З огляду на зазначене, відповідно п. 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, яким передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі, Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області правомірно розглянуто справу та прийнято рішення без участі представника позивача.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17, які згідно приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при розгляді справи.

Так, за результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №172712 від 30.06.2020 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 29 Порядку №1567, копію постанови направлено позивачу, разом із супровідним листом від 02.07.2020 № 49116/37/24-20, яка отримана позивачем 10.07.2020

Щодо твердження позивача про те, що відповідач не мав права застосовувати до нього штрафні санкції, оскільки він не є автомобільним перевізником вантажу в розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт", а є лише власником транспортного засобу, який передає у строкове платне користування третім особам, суд зазначає наступне.

Згідно з главою 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Міністерством транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, далі - Правила перевезень), наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні: перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач є власником транспортного засобу марки АМ RSMB 18 номерний знак НОМЕР_1 .

Суд наголошує, що в акті проведення перевірки від 07.05.2020 № 202762 відсутні зауваження чи заперечення водія про те, що перевізником є інша особа, а не ПрАТ «Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат».

Позивач, заперечуючи правильність визначення відповідачем автомобільного перевізника під час здійснення перевезення вантажу, посилається на договір оренди автомобіля № 3/9-19ТЗ від 03.09.2019, укладений з ТОВ "ВМК-2012", акти здачі-приймання робіт (надання послуг) ОУ-0000097 від 31.05.2020, ОУ-0000071 від 30.04.2020 , ОУ-0000111 від 30.06.2020, ТТН від 07.05.2020 № 07.05-0035, згідно якої автомобільним перевізником ТОВ «ВМК-2012» .

З аналізу змісту цього договору слідує, що позивач передає в оренду ТОВ «ВМК-2012» фургон рефрижератор RSMB18; термін дії договору до 03.09.2022 . Разом з тим, сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо використання транспортного засобу.

З цього приводу варто зауважити, що пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата визначається сторонами у додатках до цього договору або актах приймання-передачі транспортних засобів та сплачується орендарем щомісяця. Згідно акту приймання передачі транспортного засобу від 03.09.2019 № 1орендна плата за користування означеним вище транспортним засобом складає 27000.00 грн на місць, в тому числі ПДВ 20 % 4500.00 грн.

Однак позивач не надав документів, які б підтверджували сплату орендної плати у розмірах визначених актом прийому-передачі від 03.09.2019.

Крім того, згідно з абзацом четвертим пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок №1388), за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 16 Порядку №1388 тимчасовий реєстраційний талон видається сервісним центром МВС за бажанням користувача чи розпорядника транспортним засобом та за зверненням власника, що передав транспортний засіб у користування і/або розпорядження фізичній або юридичній особі на строк, зазначений у його заяві або документах, які підтверджують право користування і/або розпорядження транспортним засобом.

Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року №379 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 січня 2011 року за №123/18861, далі - Інструкція №379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції №379 та пункту 16 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу і не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж пряма вимога щодо наявності у водія тимчасового реєстраційного талону міститься у статті 39 Закону №2344-ІІІ.

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №804/8740/16.

Тому з огляду на наведене правове регулювання та в аспекті спірних правовідносин суд вважає, що надана позивачем суду копія договору оренди, яка до того ж не надавалася під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансінспекції, не є достовірним та допустимим доказом того, що позивач не є автомобільним перевізником під час перевезення вантажу 07.05.2020.

Надані до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) ОУ-0000097 від 31.05.2020, ОУ-0000071 від 30.04.2020 , ОУ-0000111 від 30.06.2020 містять у собі вартісні показники наданих послуг по договору оренди транспортного засобу від 03.09.2019 № 3/9-19ТЗ, проте не дозволяють ідентифікувати транспортні засоби, які були надані в оренду

Суд критично оцінює, долучену до матеріалів справи ТТН від 07.05.2020 № 07.05-0035 з якої встановлено, що перевезення товару здійснювалося автомобільним перевізником ТОВ «ВМК-2012» на замовлення ПрАТ «Комплекс Безлюдівський м`ясокомбінат» (вантажовідправник) на користь ФОП ОСОБА_2 (вантажоотримувач), тобто перевезення здійснювалося в інтересах позивача та на його замовлення власним транспортним засобом, який переданий в оренду ТОВ «ВМК-2012»

Водієм зазначеного транспортного засобу під час проведення перевірки не надавались будь-які договори оренди або тимчасові реєстраційні талони, як не зазначалось про знаходження транспортного засобу в тимчасовому користуванні у третіх осіб.

Суд зазначає, що статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов`язковими для власників транспорту.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані в тому числі організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Також, що ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Суд зазначає, що перелік документів згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним.

Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385).

Відповідно до п. 2.5.Інструкції №385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Окрім цього згідно п. 2.6. Інструкції №385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (п. 2.7. Інструкції №385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.

Відповідно до п 3.3 Інструкції №385: водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; - у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

Згідно до п 3.5 Інструкції №385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до п 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Поряд з цим п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010, передбачено, що водій, який керує транспортним засобом не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3.

Суд зазначає, що нормами чинного законодавства передбачено виключний випадок коли водій веде індивідуальну контрольну книгу водія - в разі якщо транспортний засіб не обладнано тахографом.

Поряд з цим, враховуючи, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, відповідно до чинного законодавства України позивач зобов`язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР.

Як встановлено з акту проведення перевірки під час рейдової перевірки водієм не надано реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія - тахокарту за поточний день.

Більше того, жодних тахокарт позивачем не було надано до суду.

Також суд звертає увагу, що законодавець чітко встановив обов`язок водія надати при перевірці відповідному державному органу тахокарти у визначеній кількості, а транспортного підприємства забезпечити їх наявність у такого водія.

Однак, позивачем не було дотримано вказаних умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1,2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 КАС України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Зоркіна Ю.В.