Рішення № 92594682, 02.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 р. № 520/10255/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської обласної прокуратури (вул. Б.Хмельницького, буд.4, м.Харків, 61050, ЄДРПОУ 02910108) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку - 25089,84 грн та зобов`язати здійснити цю виплату;

- нарахувати та стягнути з Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 02910108) середній заробіток за весь час затримки належних ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сум при звільненні за період з 05.05.2020 по день фактичного розрахунку. На день подання позовної заяви середній заробіток за час затримки її виплати складає 75269,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільнені передбаченої ст.44 КЗпП України. Також, позивач зазначає, у випадку невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, передбачена відповідальність згідно статті 117 КЗпП України, що передбачає обов`язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку.

Ухвалою суду від 21.08.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за правилами ст.262 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представником відповідача надано відзив на позов, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014 року не передбачено виплату вихідної допомоги у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону (ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури). таким чином, відповідач діяв у спосіб, межах та порядку, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

В період з 19 жовтня 2020 по 30 жовтня 2020 року суддя ОСОБА_2 перебувала на лікарняному.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач у період з 03.03.1993 року по 08.07.2005 року проходила службу в органах прокуратури, що підтверджується копією трудової книжки № НОМЕР_2 .

Наказом прокурора Харківської області від 30.04.2020 №842к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді Прокуратури Харківської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 05.05.2020 року.

Також вказаним наказом від 30.04.2020 №842к доручено відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Харківської області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.

04.05.2020 позивача ознайомлено з наказом, надано його копію та 05.05.2020 року вручено трудову книжку.

Позивачем направлено запит до прокуратури Харківської області щодо виплати останньому з питань складових сум, виплачених при звільненні.

Відповідачем на запит позивача надано довідку №18-392 від 22.05.2020 року за період травень 2020 року, з якої вбачається, у травні 2020 року (місяць звільнення) позивачу нараховано заробітну плату за 21 робочі дні, яка складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, компенсацію за 67 календарних днів невикористаної відпустки та індексацію доходів.

Вихідна допомога при звільнені передбачена ст.44 КЗпП України, згідно наданої довідки, не виплачувалась.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України регулює Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який містить спеціальні норми організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливості розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.).

Поряд із цим, порядок розгляду трудових спорів деяких категорій працівників визначено статтею 222 Кодексу законів про працю України, в якій зазначено, що особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Таким чином, особливості розгляду трудових спорів зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії регулюються Законом №1697-VII.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (Закон №113-IX), який оприлюднено зокрема в газеті "Голос України" 24 вересня 2019 року №182, запроваджено реформування системи органів прокуратури.

При цьому, згідно з пунктом 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (Закон №1697-VII).

За приписами п.7 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (п.9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113- IX).

Згідно з п.10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Порядок проходження прокурорами атестації затверджено наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221

Відповідно до п. 9 розділу І Порядку №221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офіс Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Згідно з п.10 Порядку заява, вказана у пункті 9 розділу 1 Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15.10.2019 (включно). Заява підписується прокурором особисто.

Судом встановлено, що вищевказані вимоги позивачем дотримано, подано заяву у встановлений строк і за визначеною формою, у зв`язку з чим його допущено до проходження атестації прокурорів.

Підпунктом 2 п.19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положеннях" Закону №113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону №1697 за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Зазначені норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.

Як повідомив відповідач у письмовому відзиві на позов, для складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, відповідно до оголошення, розміщеного на офіційній інтернет-сторінці офісу генерального прокурора Криворучко І.І. не з`явилась, заяву про перенесення тестування не надіслала, у зв`язку з чим Першою кадровою комісією на підставі п.п.13, 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, п. 6 розділу І, п. 5 розділу II Порядку №221 прийнято рішення від 02.04.2020 №27 про неуспішне проходження нею атестації.

З урахуванням вказаних обставин, відповідно до вимог пп. 2 п.19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113- IX наказом прокурора Харківської області від 30.04.2020 №842к позивача звільнено з 05.05.2020 з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному суді управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Харківської області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо доводів позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Кодексу законів про працю України зокрема п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.16 Закону України "Про прокуратуру" прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільненим посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Законом №113-IX доповнено статтю 40 Кодексу законів про працю України та уточнено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Також, частиною п`ятою статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Такими законами є Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII та Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (Закон №113-IX).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Частиною п`ятою цієї статті визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

При цьому, системним аналізом положень Закону №1697-VII встановлено, що цей Закон не передбачає виплати вихідної допомоги у разі звільнення з підстави, визначеної пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

Водночас, статтею 44 Кодексу законів про працю також не передбачено можливості виплати вихідної допомоги працівникові у разі припинення трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

Розглядаючи даний спір суд враховує позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, у постановах від 19 листопада 2015 року справа №К/9991/18577/12, від 15 вересня 2015 року справа К/9991/20127/11, постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №807/211/17, від 31 січня 2018 року у справі №820/1119/16, від 26 листопада 2019 року № 824/19/16-а, яка полягає у тому, що під час вирішення справ щодо звільнення публічних службовців, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Норми Закону № 1697-VII, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі Кодексу законів про працю України.

Також, суд звертає увагу, що Верховним Судом у постанові 05 грудня 2019 року у справі №804/7399/16 висловлено правову позицію, що згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII однією з умов звільнення прокурора з посади є ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Поряд із цим, не виключається звільнення прокурорів за правилами Кодексу законів про працю України у випадках, коли підстави звільнення є загальними, передбаченими законодавством про працю. В такому разі роботодавцем мають бути дотримані і гарантії при звільненні, передбачені трудовим законодавством.

Як було зазначено вище позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, тобто звільнення позивача здійснено виключно з підстави, визначеної Законом №1697-VII.

Умовою виплати працівникові вихідної допомоги за статтею 44 Кодексу законів про працю України є звільнення працівника виключно з визначених цією статтею підстав.

Таким чином оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом №1697-VII, якими не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №820/1119/16, яка є обов`язковою для врахування судом відповідно до положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід звернути увагу, що посилання позивача на рішення Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №826/10460/16, від 28.02.2018 у справі №817/280/16, від 30.01.2019 у справі №808/932/17, від 28.02.2019 у справі №817/860/16, від 05.09.2019 у справі №826/5593/16 є безпідставними, оскільки правовідносини у вказаних справах є відмінними та не врегульовують питання наявності права на отримання вихідної допомоги при звільненні прокурора, до того ж за умови внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" до Закону України "Про прокуратуру" та до Кодексу законів про працю України.

Оскільки судом встановлено відсутність порушення з боку відповідача при не виплаті позивачу вихідної допомоги в зв`язку з звільненням в розмірі 25089,84 грн., то задоволенню не підлягає й позовна вимога про стягнення з Харківської обласної прокуратури на користь позивача середньомісячний заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у даній справі виконав покладений на нього чинним законодавством обов`язок.

Оскільки у позові відмовлено повністю відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова