Рішення № 92594440, 22.10.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2020 року м. Рівне №460/6093/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, за участю: секретаря судового засідання Т.А. Самкової; представника позивача - адвоката С.Є. Степанюка; представника відповідача - С.М. Дем`янюка; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Поліської митниці Держмитслужби (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 07.07.2020 №UA204120/2020/000231/1 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/00888.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 відповідно до Контракту від 17.02.2020 №17022020 в місті Burcht провінції Антверпен Королівства Бельгії, придбав у підприємства «Quadriga Car Retail NV» бувший у використанні легковий автомобіль AUDI Q7, 2016 року виготовлення, кузов НОМЕР_1 , вартістю 23500,00 Євро. З метою митного оформлення товару декларант подав до митного органу декларацію з визначенням вартості товару за основним методом - ціною договору. Митним органом скеровано декларанту письмове повідомлення про наявність у поданих документах розбіжностей. На таке повідомлення декларантом подані усі необхідні документи, які у своїй сукупності були достатніми для митного оформлення товару за ціною договору. Проте, митним органом прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 07.07.2020 №UА204120/2020/000231/1, яким скориговано митну вартість КТЗ до 26500,00 Євро. Позивач вказує, що рішення про коригування митної вартості товарів від 07.07.2020 №UА204120/2020/000231/1 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/00888 є протиправними, оскільки надані до митного оформлення товару документи у повній мірі визначали числові значення митної вартості КТЗ.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що при митному оформленні товару - автомобіля встановлено наявність розбіжностей у документах: « 1. Згідно інвойсу 201903385 від 18.02.2020 передбачено подання митної декларації форми Т1 та контракту; 2. В графі 70 платіжних документів №43531, 34734, 33814, 33769, 32020 від 26.02.2020 зазначений контракт №17022020 від 17.02.2020». У процедурі митних консультацій у декларанта витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно формування вартості імпортованого товару на заявлених умовах поставки; договір (угоду, контракт), передбачений інвойсом №201903385 від 18.02.2020 та платіжними документами №43531, 34734, 33814, 33769, 32020 (зазначений контракт №17022020 від 17.02.2020); висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; декларацію країни відправлення форми Т1 та контракт, а також інші документи, передбачені в інвойсі №201903385 від 18.02.2020; документи, зазначені в декларації країни відправлення №20РЕ301010Е0556701 від 02.07.2020, а саме: документ за кодом С514 №РLЕІR300000190064, та за кодом 5DK2 №1182/РЕХ/20; переклад документів згідно статті 254 МК України. Проте такі документи не були надані у повній мірі. Через ненадання декларантом усіх необхідних документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 07.07.2020 №UА204120/2020/000231/1, оскільки згідно наявної у митного органу інформації (витяг з електронного довідника SuperSCHWACKE 07/2020) вартість такого автомобіля становить 26500,00 Євро, а не 23500,00 Євро, як заявлено декларантом. Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 25.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 22.09.2020.

Ухвалою суду від 22.09.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 81)) у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.10.2020; клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів - задоволено; клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи інформативних документів - залишено без задоволення; клопотання відповідача про визнання обов`язкової участі позивача у розгляді справи - залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 15.10.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (протокол судового засідання (а.с. 102)), клопотання відповідача про витребування контактних даних позивача - залишено без задоволення; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 22.10.2020.

У судове засідання 22.10.2020 прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю.

До суду також прибув представник відповідача, заперечив проти позовних вимог, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 22.10.2020.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Громадянин ОСОБА_1 відповідно до Контракту від 17.02.2020 №17022020 в місті Burcht провінції Антверпен Королівства Бельгії, придбав у підприємства «Quadriga Car Retail NV» бувший у використанні легковий автомобіль AUDI Q7, 2016 року виготовлення, кузов НОМЕР_1 , вартістю 23500,00 Євро (а.с. 72).

Кошти за КТЗ в сумі 23500,00 Євро ОСОБА_1 сплатив банківськими переказами на рахунок продавця відповідно до платіжних доручень №43531 від 17.02.2020, №34734 від 24.02.2020, №33814 від 02.03.2020, №33769 від 04.03.2020, №32020 від 26.02.2020 на загальну суму 23500,00 Євро (а.с. 29-33).

Згідно вказаних платіжних доручень одержувачем платежу є підприємство «Quadriga Car Retail NV», призначення платежу : оплата згідно контракту №17022020 від 17.02.2020.

Придбаний КТЗ доставлено до митниці призначення відповідно до договору про транспортне-експедиційне обслуговування від 20.05.2020 №003/05/2020 та додаткової угоди №1 від 01.07.2020 (а.с. 51).

Вартість транспортування КТЗ становить 100,00 Євро, що підтверджується довідкою про транспортні витрати від 01.07.2020 (а.с. 49).

Здійснювати декларування КТЗ та проводити інші дії, пов`язані з його митним оформленням, позивач уповноважив ФОП ОСОБА_2 відповідно до договору №0302 від 01.07.2020.

Уповноваженою особою 06.07.2020 подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA204120/2020/052482. Для цілей оподаткування (нарахування митних платежів) декларантом заявлена митна вартість КТЗ (товару) на основі фактурної вартості, в сумі 23500,00 Євро та 100,00 Євро - витрати на транспортування за основним методом визначення митної вартості товару (рядок 43 Код МВВ - 1) (а.с. 23).

На підтвердження заявленої митної вартості уповноваженою особою подано митному органу наступні документи: Рахунок-фактура (Інвойс) №201903385 від 18.02.2020 (а.с. 75); автотранспортну накладну №0002005 від 10.06.2020; декларацію про походження товару №201903385 від 18.02.2020; митну декларацію Б/Н від 04.07.2020; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.07.2020 №UА205020/2020/307111 (а.с. 40); свідоцтво про реєстрацію КТЗ від 19.05.2020 № НОМЕР_2 (а.с. 38); платіжні доручення про оплату товару; калькуляцію транспортних витрат від 01.07.2020; договір перевезення; декларацію країни відправлення №20РL301010Е0556701 (а.с. 39).

Електронним листом митний орган повідомив, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, зокрема: 1. Згідно інвойсу 201903385 від 18.02.2020 передбачено подання митної декларації форми Т1 та контракту; 2. В графі 70 платіжних документів №43531, 34734, 33814, 33769, 32020 від 26.02.2020 зазначений контракт №17022020 від 17.02.2020 (далі іменується - Повідомлення) (а.с. 42).

Цим же Повідомленням відповідач запропонував надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно формування вартості імпортованого товару на заявлених умовах поставки; договір (угоду, контракт), передбачений інвойсом №201903385 від 18.02.2020 та платіжними документами №43531, 34734, 33814, 33769, 32020 (зазначений контракт №17022020 від 17.02.2020); висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; декларацію країни відправлення форми Т1 та контракт, а також інші документи, передбачені в інвойсі №201903385 від 18.02.2020; документи, зазначені в декларації країни відправлення №20РЕ301010Е0556701 від 02.07.2020, а саме: документ за кодом С514 №РLЕІR300000190064, та за кодом 5DK2 №1182/РЕХ/20; переклад документів згідно статті 254 МК України.

Декларант - ФОП ОСОБА_2 заявою від 07.07.2020 №07/07 додатково надав контракт №17022020 від 17.02.2020; документи, зазначені в інвойсі - сертифікат відповідності (СОС), сертифікат випробування технічних характеристик. Крім того, декларант повідомив про неможливість надання інших запитуваних документів через їх фактичну відсутність.

Рішенням Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 07.07.2020 №UА204120/2020/000231/1 скориговано митну вартість КТЗ «Автомобіль легковий, що був у користуванні: номер кузова НОМЕР_1 , марки AUDI Q7, 2016 року, модельний рік виготовлення -2017, тип двигуна - дизель, робочий об`єм циліндрів - 2967 см3, потужністю -160 кВт, номер двигуна не визначено, колісна формула 4x4, загальна кількість місць, включаючи водія - 5, тип кузова - універсал, колір - чорний. Призначений для використання на дорогах загального користування. Торговельна марка «AUDI». Виробник: «AUDI AG.,DE» на рівні заявленої фактурної вартості 23500,00 Євро із витратами на транспортування товару у розмірі 100,00 Євро, всього 23600,00 Євро (далі іменується - Рішення №UА204120/2020/000231/1) (а.с. 17).

Рішенням №UА204120/2020/000231/1 митну вартість товару відповідач визначив за другорядним резервним методом визначення митної вартості товару згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у витягу з електронного довідника SuperSCHWAKE 07/2020 на рівні 26500,00 Євро.

Митним органом оформлена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204120/2020/00888, якою відмовлено у митному оформленні КТЗ з причин: «Митна вартість товару не можу бути визначена за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом усіх додаткових документів, витребуваних митним органом. Прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 07.07.2020 №UА204120/2020/000231/1» (далі іменується - Картка відмови) (а.с. 19).

Через незгоду з прийнятим Рішенням №UА204120/2020/000231/1, позивач відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України, з метою випуску КТЗ у вільний обіг, 08.07.2020 подав митну декларацію №UА204120/2020/053226, сплатив митні платежі згідно із самостійно визначеною митною вартістю, а також різницю платежів у розмірі 28219,60 грн. між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею. На підставі вказаної декларації автомобіль було випущено у вільний обіг (а.с. 21).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень - Рішення №UА204120/2020/000231/1 та Картки відмови, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

У графі 33 Рішення №UА204120/2020/000231/1 зазначені підстави для коригування митної вартості товару:

«I. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною рахунку щодо товарів, які імпортуються та за рівнем визначеним декларантом, оскільки при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що у документах, наданих декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України виявлені окремі неточності, а саме:

1. Згідно інвойсу 201903385 від 18.02.2020 передбачено надання митної декларації форми Т1.

2. Згідно додатково наданого контракту №17022020 від 17.02.2020 в розділі «Оплата» зазначено, що оплата проводиться банківським переказом. Разом з цим, відсутні банківські реквізити фірми продавця QUADRIGA Car Retail NV (Antwerpsesteenweg 211-223-2070 Burcht Belgium) та покупця гр. України ОСОБА_1 .

3. Умовами контракту №17022020 від 17.02.2020 передбачено, що оплата за товар проводиться шляхом банківського переказу коштів:

- 5000 євро депозитний платіж, який слід оплатити до 21.02.2020,

- 18500 євро балансовий платіж, який слід оплатити до 02.03.2020.

Однак, відповідно до платіжних документів поданих до митного оформлення, оплата за товар здійснена наступним чином:

- Депозитний (авансовий) платіж в сумі 5000 євро сплачено 17.02.2020, що підтверджується платіжним документом №43531,

- Балансовий платіж сплачено: 24.02.2020 в сумі 5500 євро згідно платіжного документу №34734; 26.02.2020 в сумі 5500 євро згідно платіжного документу №32020; 02.03.2020 в сумі 5500 євро згідно платіжного документу №33814; та 04.03.2020 в сумі 2000 євро згідно платіжного документу №33769 (що не відповідає умовам контракту, яким передбачено термін до 02.03.2020).

4. Не надано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

«II. З врахуванням статті 31 Митного кодексу України, наказу МФУ від 31.07.2015 №684 «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю», наказу ДФСУ від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів - витяг з електронного довідника SuperSCHWACKE 07/2020, з врахуванням фактичного пробігу ТЗ згідно товаросупровідних документів - 26500 EUR».

«III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, таких як:

1) виписку з бухгалтерської документації продавця стосовно формування вартості імпортованого товару на заявлених умовах поставки ;

2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

3) висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями;

4) декларацію країни відправлення форми Т1, а також інші документи, зазначені в інвойсі N5201903385 від 18.02.2020;

5) переклад документів згідно статті 254 МКУ.

Відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

«IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці.

Вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів»; Наказу ДФСУ від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; Наказу Мінфіну від 31.07.15 №684 «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів» та ст. 31 МКУ; Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.

Митну вартість товару визначено, на підставі інформації, наявної у витягу з електронного довідника SuperSCHWACKE 07/2020, з врахуванням показника одометра транспортного засобу - 26500 EUR.

Числове значення митної вартості товару, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 808432,85 грн. (26500 х 30,50690 грн/ EUR)».

За приписами частини першої статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 (далі іменується - МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини перша, друга статті 51 МК України).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина перша, друга статті 52 МК України).

Відповідно до частини восьмої - одинадцятої статті 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

При поданні до митного органу митної декларації, декларантом заявлено митну вартість КТЗ згідно ціни договору на рівні 23500,00 Євро і обраний метод її визначення - основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (пункт 1 частини першої статті 57 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи (частина третя статті 53 МК України).

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи (частина четверта статті 53 МК України).

Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи:

(1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

(2) у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У другому випадку: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Зі змісту Повідомлення митного органу про надання додаткових документів вбачається, що такі документи витребовувалися від декларанта з підстав наявності у поданих документах розбіжностей:

«1. Згідно інвойсу 201903385 від 18.02.2020 передбачено подання митної декларації форми Т1 та контракту; 2. В графі 70 платіжних документів №43531, 34734, 33814, 33769, 32020 від 26.02.2020 зазначений контракт №17022020 від 17.02.2020».

З даного приводу суд зазначає, що посилання відповідача у Повідомленні на наявність розбіжностей у поданих декларантом документах не відповідає змісту самого Повідомлення, оскільки описова частина такого Повідомлення не містить опису по суті виявлених розбіжностей, а лише містить констатацію фактів: «1. Згідно інвойсу 201903385 від 18.02.2020 передбачено подання митної декларації форми Т1 та контракту; 2. В графі 70 платіжних документів №43531, 34734, 33814, 33769, 32020 від 26.02.2020 зазначений контракт №17022020 від 17.02.2020».

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Так, на вимогу митного органу декларантом надані документи: Контракт №17022020 від 17.02.2020; документи, зазначені в інвойсі - сертифікат відповідності (СОС), сертифікат випробування технічних характеристик.

Тобто, декларантом були надані усі необхідні документи, які стосуються питання визначення числових значень вартості КТЗ.

Суд звертає увагу на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком статті 53 МК України.

Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника.

Таким чином, суд зазначає, що митним органом не зазначено у Повідомленні про надання додаткових документів та в оскаржуваному Рішенні №UA204120/2020/000231/1, у чому саме полягає наявність розбіжностей у поданих декларантом документах.

Однією з підстав для винесення оскаржуваного Рішення №UA204120/2020/000231/1 слугувало те, що «Умовами контракту №17022020 від 17.02.2020 передбачено, що оплата за товар проводиться шляхом банківського переказу коштів: 5000 євро депозитний платіж, який слід оплатити до 21.02.2020, 18500 євро балансовий платіж, який слід оплатити до 02.03.2020. Однак, відповідно до платіжних документів поданих до митного оформлення, оплата за товар здійснена наступним чином: Депозитний (авансовий) платіж в сумі 5000 євро сплачено 17.02.2020, що підтверджується платіжним документом №43531, Балансовий платіж сплачено: 24.02.2020 в сумі 5500 євро згідно платіжного документу №34734; 26.02.2020 в сумі 5500 євро згідно платіжного документу №32020; 02.03.2020 в сумі 5500 євро згідно платіжного документу №33814; та 04.03.2020 в сумі 2000 євро згідно платіжного документу №33769 (що не відповідає умовам контракту, яким передбачено термін до 02.03.2020)».

Щодо таких посилань митного органу суд зазначає, що сплата коштів за Контрактом з можливим порушенням строків розрахунку є питанням виключно сторін правочину, та жодним чином не стосується питання визначення митної вартості КТЗ, яка була сплачена у повному обсязі, хоча з порушенням строків; дані, зазначені у платіжних дорученнях дають можливість чітко встановити сторін правочину та розмір сплачених сум.

Як вбачається з графи 33 Рішення №UA204120/2020/000231/1, резервний метод визначення митної вартості КТЗ митний орган застосував з покликанням, зокрема, на Наказ Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізація заходів управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю».

З даного приводу суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Різниця між вартістю товару, задекларованою особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Отже, відомості, які містяться у базі АСАУР (АСУР), мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, позаяк такі дані не містять усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх поставки (продажу), тому не можуть мати перевагу над документами, які надані декларантом.

Митну вартість КТЗ визначено, на підставі інформації, наявної у витягу з електронного довідника SuperSCHWACKE 07/2020, з врахуванням показника одометра транспортного засобу - 26500 EUR, як зазначає відповідач в оскаржуваному Рішенні №UA204120/2020/000231/1.

До відзиву на позову заяву відповідач надав витяг з електронного довідника SuperSCHWACKE 07/2020 (а.с. 93) на підтвердження митної вартості КТЗ на рівні 26500 EUR, проте такий документ не може бути належним та допустимим доказом, оскільки: витяг наданий без офіційного перекладу; доказів залучення перекладача в процедурі опрацювання митним органом такого документа не надано; митний орган жодним чином не обґрунтував того, яким чином ним здійснений розрахунок митної вартості КТЗ на рівні 26500 EUR; який був механізм його визначення; які складові вплинули на формування саме такої вартості; не надав доказів, які підтвердили б використання при прийнятті оскаржуваного Рішення №UA204120/2020/000231/1 інформації спеціалізованих видань та / або інформаційних ресурсів, що містять відомості про ціну КТЗ з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, фактичного пробігу КТЗ, його технічного стану, тощо.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).

З даного приводу суд зазначає, що Рішення №UA204120/2020/000231/1 не містить опису неможливості застосування методів визначення митної вартості КТЗ почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України).

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Як стверджує відповідач, при проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що митна вартість імпортованого КТЗ не може бути визначеною за ціною договору, оскільки декларантом не надано витребуваних митним органом додаткових документів та митниця володіє інформацією про вартість товару на рівні 26500 EUR.

Суд зазначає, що при зверненні до митного органу щодо оформлення КТЗ декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару та у подальшому надані додаткові документи. Натомість, відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товару.

Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.

Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

У відзиві на позовну заяву також мітиться опис інших виявлених неточностей/розбіжностей у поданих декларантом документах, проте такі посилання відсутні як у Повідомленні, так і в оскаржуваному Рішенні №UA204120/2020/000231/1

Суд відхиляє такі доводи відповідача та зазначає, що митний орган не має жодних правових підстав обґрунтовувати правомірність свого рішення про коригування митної вартості, шляхом зазначення додаткових підстав для такого коригування у заяві по суті справи - відзиві на позовну заяву чи усними поясненнями представника.

Здійснюючи перевірку оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд надає оцінку тим обставинам, які слугували підставою для прийняття такого рішення; тобто, після прийняття рішення суб`єкт владних повноважень не може доповнювати або ж змінювати підстави його прийняття.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень в порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування Рішення №UA204120/2020/000231/1 та Картки відмови.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 (шістдесят) коп., сплачена відповідно до квитанцій від 27.07.2020 №57971741 та №57973042.

Також, позивач просив суд стягнути на його користь витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження обставини понесення витрат на правничу допомогу адвоката позивач надав суду наступні докази: Договір про надання правничої допомоги від 14.07.2020 №91/20, де вказана ціна договору у залежності від виконуваної роботи (а.с. 12); Рахунок на послуги правничої допомоги від 14.07.2020 з деталізацією розрахунків (а.с. 14); платіжне доручення від 14.07.2020 №56884843 на суму 5000,00 грн. (а.с. 15); Акт надання постуг від 27.07.2020 №91/20-1 (а.с. 16).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, є співрозмірним з ціною позову, тобто не є явно завищеним порівняно з ціною позову, підтверджений відповідними доказами, а відтак заявлена сума підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Поліської митниці Держмитслужби (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, 104; код ЄДРПОУ 43350097) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 07 липня 2020 року №UA204120/2020/000231/1 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 липня 2020 року №UA204120/2020/00888.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суму судового збору у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 (шістдесят) коп. та суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02 листопада 2020 року.

Суддя К.М. Недашківська