Рішення № 92594295, 03.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7605/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенко А.В.,

секретаря судового засідання - Сініцина А.С.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Цуканової С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 17) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо об`єднання в одну суму різних за своєю природою коштів щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та депозитних коштів в одну суму;

- задовольнити позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зобов`язати повернути йому грошові кошти в сумі 110855,65грн.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є суддею у відставці і отримував щомісячне довічне грошове утримання шляхом безготівкового перерахунку коштів Пенсійним фондом України у Київському районі м. Одеси до відповідного банку. Як зазначено у позові, особовий рахунок НОМЕР_1 UAH знаходився в відділенні № 21 ПАО «КБ «Інвестбанк», що підтверджується книжкою грошових вкладів із зазначенням рахунку НОМЕР_2.

Позивач вказує, що у певний час накопиченні суми грошей з пенсійного рахунку він отримував, розпоряджався ними на свій розсуд, а частину грошей - вносив до цього ж банку на депозитний рахунок, про що був укладений договір та відкритий особистий рахунок 2630 5 906219809 UAH. На переконання позивача, на цьому рахунку були гроші депозитного рахунку, а гроші, що зберігались на поточному пенсійному рахунку, які надходили до банку щомісячно, мали іншу природу і не були коштами депозитного рахунку.

Позивач зазначає, що на рахунку, на який перераховувалось довічне грошове утримання позивача, сума коштів складала 110 847,04 грн. і нараховані на них відсотки в сумі 1179,21 грн., а на депозитному рахунку - 150000,00 грн. і нараховані на них відсотки в сумі 1 534,22 грн.

У позовній заяві зазначено, що правління Нацбанку України 11.01.2017р. прийняло рішення № 17-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Інвестбанк».

На думку позивача, в порушення вимог законодавства, суму грошей з депозитного рахунку і пенсійного рахунку банк склав до однієї суми, чим штучно збільшив суму гарантованого вкладу, а саме: 310855,65 грн., із яких Фонд повернув позивачу 200000,00 грн., а 110 855,65 грн. не повернув.

Позивач вважає, що призначене йому щомісячне довічне грошове утримання, яке перераховувалось і знаходилось на рахунку № НОМЕР_2 , являється особистою власністю, яке захищається Конституцією України, але Фонд порушив його права.

Позивач звертає увагу, що особисто він ніяких договорів з відділенням банку щодо щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не укладав.

30.09.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач, зокрема, зазначив, що Фонд гарантування з 15.12.2016 року здійснював заходи щодо виведення неплатоспроможного банку - ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» з ринку відповідно до порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб».

Відповідно до ст. 26 Закону, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку.

Відповідач звернув увагу, що позивачем особисто отримано суму гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування 200000,00 грн., а саме: 18.01.2017 року - 40687,18 грн. та 159312,82 грн. у банку-агенті АБ «Південний», що не заперечується позивачем.

За твердженням відповідача, станом на 21.02.2019 року в реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Інвестбанк" обліковується кредитор ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в 4 черзі на суму 110855,65 гри., дата включення - 23.01.2017 року.

01.10.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач, зокрема, зазначив, що його особистий рахунок для отримання щомісячного довічного грошового утримання не є депозитним рахунком, а тому грошові кошти, які знаходились на особистому рахунку та грошові кошти, що знаходились на депозитному рахунку, мають різну правову природу та відповідач не мав права їх об`єднувати в одну суму вкладу позивача.

Заяви та клопотання сторін

30.09.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 28.09.2020 року та проведення наступних судових засідань у справі у режимі відеоконференції.

12.10.2020 року від позивача надійшло клопотання про об`єднання в одне провадження адміністративної справи №420/7605/20 та адміністративної справи №520/739/19.

26.10.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 30.10.2020 року, у режимі відеоконференції.

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 03.09.2020 року відкрито провадження у справі №420/7605/20 у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено перше судове засідання на 28.09.2020 року.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року задоволено клопотання представника відповідача про відкладення першого судового засідання, допущено представника відповідача до участі у справі в режимі відеоконференції та призначено наступне судове засідання на 16.10.2020 року.

Протокольною ухвалою суду від 16.10.2020 року судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об`єднання в одне провадження адміністративної справи №420/7605/20 та адміністративної справи №520/739/19.

Ухвалою суду від 16.10.2020 року, постановленою на місці та занесеною до протоколу судового засідання, судом витребувано адміністративну справу №520/739/19, у зв`язку з чим судом відкладено розгляд справи та призначено наступне судове засідання на 30.10.2020 року.

Позивач в судовому засіданні 30.10.2020 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав зазначених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.10.2020 року заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві.

Обставини справи.

Судом встановлено та визнається сторонами по справі, що у позивача, ОСОБА_1 , були відкриті два рахунки в Публічному акціонерному товаристві «КБ «Інвестбанк», а саме: поточний пенсійний рахунок НОМЕР_2 (особовий рахунок НОМЕР_1 UAH) та депозитний рахунок (вклад до запитання) НОМЕР_5 (особовий рахунок НОМЕР_4 UAH).

Вказані обставини підтверджуються книжкою грошових вкладів по рахунку № НОМЕР_2 та банківськими виписками по рахункам НОМЕР_2 (особовий рахунок НОМЕР_1 UAH) та НОМЕР_5 (особовий рахунок НОМЕР_4 UAH).

Судом з`ясовано, що на поточний пенсійний рахунок НОМЕР_2 (особовий рахунок НОМЕР_1 UAH) позивач отримував щомісячні суми довічного грошового утримання судді у відставці, а на депозитний рахунок (вклад до запитання) НОМЕР_5 (особовий рахунок НОМЕР_4 UAH) позивачем зроблено депозитний вклад у розмірі 150000,00 грн.

15 грудня 2016 року Правління Національного банку України прийняло рішення постанову № 490-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "КБ "Інвестбанк" до категорії неплатоспроможних".

При цьому, станом на 15.12.2016 року, відповідно до банківських виписок, на пенсійному рахунку позивача № НОМЕР_2 (особовий рахунок НОМЕР_1 UAH) перебувало 158133,61 грн.

Сторонами також не заперечується той факт, що на пенсійному рахунку позивача НОМЕР_2 (особовий рахунок НОМЕР_1 UAH) перебувало також 1179,21 грн. нарахованих відсотків.

Згідно з даними банківської виписки, станом на 15.12.2016 року, на депозитному рахунку позивача (вклад до запитання) НОМЕР_5 (особовий рахунок НОМЕР_4 UAH) перебувало 151534,22 грн.

Отже, станом 15.12.2016 року - день віднесення Публічного акціонерного товариства "КБ "Інвестбанк" до категорії неплатоспроможних - на обох рахунках позивача у вказаному банку перебували грошові кошти у загальній сумі 310855,65 грн.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 11.01.2017 року №17-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Інвестбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.01.2017 року №86 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Інвестбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Матеріалами справи підтверджено та визнається учасниками справи, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплачено позивачу суму відшкодування у розмірі 200000,00 грн. за сумами залишків за вкладними рахунками в національній та іноземній валютах станом на 13.01.2017 року у розмірі 310855,65 грн., а саме: позивачу виплачена сума відшкодування 18.01.2017 року у розмірі 40687,18 грн. та 159312,82 грн.

Судом також встановлено, що позивач 23.01.2017 року звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк» із кредиторською вимогою, в якій просив визнати його кредитором ПАТ «КБ «Інвестбанк» за заборгованістю, що виникла за всіма Договорами, укладеними між позивачем та ПАТ «КБ «Інвестбанк» та за іншими видами заборгованості, у сумі всіх належних позивачу коштів у розмірі 110855,65 грн. У поданій кредиторській вимозі позивач також просив визнати його кредитором ПАТ «КБ «Інвестбанк» за заборгованістю, що виникла на підставі суми вкладів більше 200000,00 грн., в тому числі 159312,82 грн. на поточному пенсійному рахунку № НОМЕР_2 .

Судом з`ясовано та визнається учасниками справи, що позивач включений до 4 черги реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Інвестбанк» на суму 110855,65 грн.

Вважаючи, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протиправно об`єднав кошти позивача за поточним пенсійним рахунком та кошти за депозитним рахунком в одну суму та виплатив лише 200000,00 грн., позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання повернути грошові кошти у розмірі 110855,65 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2020 року по справі №520/739/19 відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання повернути грошові кошти.

Не погоджуючись із рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2020 року, позивач подав до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 13.07.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2020 року, а провадження у справі №520/739/19 закрито, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, у зв`язку з чим позивач звернувся з даною позовною заявою до Одеського окружного адміністративного суду.

Разом з цим, судом також встановлено, що після відкриття провадження у даній адміністративній справі №420/7605/20, ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.09.2020 року справу №520/739/19 передано до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року у справі №520/739/19 (суддя Токмілова Л.М.) адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання повернути грошові кошти в сумі 110855,65 грн. залишено без руху, та ухвалою від 15.10.2020 року (суддя Токмілова Л.М.) у справі №520/739/19 адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто позивачу

При цьому, судом досліджено матеріали справи №520/739/19 в межах судового розгляду адміністративної справи №420/7605/20.

Джерела права й акти їх застосування.

Суд зазначає, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, врегульовано Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №4452-VI).

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.2 Закону №4452-VI, вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.4 Закону №4452-VI, Фонд здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом.

За приписами частини першої статті 26 Закону №4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом.

Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частиною 2 статті 26 Закону №4452-VI передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Згідно з ч.3 ст.27 Закону №4452-VI, виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.52 Закону №4452-VI, кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку спрямовуються Фондом на погашення вимог вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, у четверту чергу.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 09.08.2012 року прийнято рішення № 14 «Про затвердження Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №14).

Відповідно до п.2 Розділу І Положення №14, гарантована сума за рахунком (далі - ГСР) - умовна сума, що розраховується Фондом із загальної суми залишку коштів на рахунку та відсотків, зменшених на суму податку, та є частиною гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами одного вкладника в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, а у разі ліквідації банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - на день початку ліквідації банку.

Пунктом 3 Розділу І Положення №14 передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За приписами п.7 Розділу І Положення №14, вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Виплата гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчується після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, здійснюється Фондом після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Висновки суду.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що у позивача станом на момент ліквідації ПАТ «КБ «Інвестбанк» були відкриті два рахунки: поточний пенсійний рахунок НОМЕР_2 (особовий рахунок НОМЕР_1 UAH) та депозитний рахунок (вклад до запитання) НОМЕР_5 (особовий рахунок НОМЕР_4 UAH).

Судом з`ясовано, що на поточний пенсійний рахунок НОМЕР_2 (особовий рахунок НОМЕР_1 UAH) позивач отримував щомісячні суми довічного грошового утримання судді у відставці, а на депозитний рахунок (вклад до запитання) НОМЕР_5 (особовий рахунок НОМЕР_4 UAH) позивачем зроблено депозитний вклад у розмірі 150000,00 грн.

При цьому, матеріалами справи підтверджено та визнається сторонами по справі, що станом на момент початку ліквідаційної процедури ПАТ «КБ «Інвестбанк» на пенсійному рахунку позивача НОМЕР_2 (особовий рахунок НОМЕР_1 UAH) перебувало 159312,82 грн., а на депозитному рахунку позивача (вклад до запитання) НОМЕР_5 (особовий рахунок НОМЕР_4 UAH) перебувало 151534,22 грн.

При цьому, Закон №4452-VI відносить до вкладу фізичної особи кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

За таких підстав, суд доходить висновку, що грошові кошти позивача розміщені на поточному пенсійному рахунку та на депозитному рахунку вважаються вкладом у розумінні Закону №4452-VI, а позивач є вкладником.

Отже, загальний розмір вкладу позивача в ПАТ «КБ «Інвестбанк», у розумінні Закону №4452-VI, становить 310855,65 грн.

В той же час, Закон №4452-VI не пов`язує розмежування вкладу фізичної особи в залежності від правової природи виникнення вкладу, тобто Закон №4452-VI не передбачає будь-якого іншого статусу вкладу фізичної особи для поточного рахунку, на який надходять відповідні пенсійні виплати на користь такої фізичної особи-вкладника.

За таких підстав, суд вважає помилковим твердження позивача про неможливість об`єднання в одну суму грошові кошти позивача у зв`язку з їх різною природою, які розміщені на його поточному пенсійному рахунку та на депозитному рахунку, оскільки такі рахунки входять до поняття вкладу фізичної особи-вкладника.

Як вже зазначено судом, ст.26 Закону №4452-VI передбачає гарантії для вкладника щодо отримання відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

За таких підстав, суд доходить висновку, що позивач має право на відшкодування коштів за його вкладом у розмірі суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів, в тому числі за поточним пенсійним рахунком, та природи грошових коштів, які розміщені на них, у розмірі 200000,00 грн.

При цьому, п.4 ст.52 Закону №4452-VI передбачено, що сума коштів вкладника у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, погашається за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, у четверту чергу.

Як встановлено судом, 18.01.2017 року позивачем отримано суму гарантованого відшкодування за його вкладами у розмірі 200000,00 грн., а за сумою перевищення у розмірі 110855,65 грн. - позивача включено до четвертої черги акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Інвестбанк», що відповідає вимогам ст.52 Закону №4452-VI.

Суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді даної справи судом також враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який міститься у постанові від 13.03.2018 року у справі №910/23398/16, а саме: «…Згідно з системним аналізом норм пункту 6 статті 2, пункту 16 статті 2, підпунктів 1, 2частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час дії тимчасової адміністрації та/або запровадження процедури ліквідації, вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються. При цьому кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку, виплачуються в межах граничної суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедурою…».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії не належить до задоволення.

Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, 17) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2020 року.

Суддя Бутенко А.В.

.