Рішення № 9259361, 01.04.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2010 р.Справа № 18/4 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/4

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроолія", с. Кандаурове Кіровоградського району Кіровоградської області

про стягнення 182 279,25 грн.

Представники сторін:

від позивача - Єрьоменко В.П., довіреність № 01-10 від 04.01.10;

від відповідача - участі не брали.

Закрите акціонерне товариство "Креатив" звернулось до господарського суду з позовною заявою № 05 від 04.01.2010 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроолія" заборгованості в сумі 183 811,35 грн., з якої: 142 337,84 грн. залишок передплати, 7116,90 грн. інфляційних, 2 760,96 грн. 3% річних, 11 939,85 грн. процентів за користування чужими коштами та 19 655,80 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по поставці оплаченого товару та неповерненням в повному обсязі суми передплати.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 15.01.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/4.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від 16.02.10р. та від 10.03.10р.

В судовому засіданні 01.04.2010 року представником позивача надано пояснення по справі, згідно яких уточнено і зменшено розмір позовних вимог та заявлено до стягнення з відповідача: 142 337,84 грн. суму основного боргу (попередня оплата за додатковою угодою № 15 від 11.03.2009 р.), 7 260,79 грн. інфляційних, 2760,96 грн. 3% річних, 10 263,86 грн. процентів за користування чужими коштами та 19 655,80 грн. пені, а всього 182 279,25 грн. (а.с. 105).

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо прав позивача, господарський суд розглядає справу з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав.

Будь-які обґрунтовані пояснення відповідача щодо документально підтверджених причин неможливості явки і подання документів до суду не надходили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторони - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про час і місце проведення судових засідань (а.с. 28, 36, 95) та враховуючи граничні строки вирішення спору у даній справі, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 18/4 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 01.04.2010 р. за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши докази, надані позивачем в обґрунтування своїх вимог, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2009 року між закритим акціонерним товариством "Креатив" (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроолія" (Постачальник) укладено додаткову угоду № 15 до договору № 7 на поставку товару від 06.09.2007 року (далі додаткова угода № 15, а.с. 17).

Умовами додаткової угоди № 15 сторони передбачили поставку відповідачем Товару, яким є олія соняшникова у кількості 85,00 тонн на загальну суму 442 000,00 грн. (п.п. 1, 2 Додаткової угоди № 15).

Пунктом 4 додаткової угоди № 15 сторонами погоджено 100 % передплату Покупцем вартості Товару.

Строк поставки Товару встановлено до 13.03.2009 року (п. 5 Додаткової угоди №15).

Додаткова угода № 15 від 11.03.2009 року укладена у письмовій формі, підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Повноваження особи, якою підписано додаткову угоду, на вчинення відповідних юридичних дій від імені відповідача підтверджуються витягом з ЄДРПОУ (а.с. 97-98) та матеріалами справи не спростовуються.

Додаткова угода №15 є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України та ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, у встановлений договором строк.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за додатковою угодою №15 від 11.03.2009 року виконав повністю та провів 12.03.2009 р. попередню оплату в сумі 442 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 800 від 12.03.2009 року, довідкою банку № 009-013-1/89 від 09.03.2010 року (а.с. 18, 74).

Натомість, відповідач свої зобов'язання з поставки Товару не виконав та обумовлений додатковою угодою № 15 Товар позивачу не поставив.

Частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 224-14 від 13.03.2009 року закрите акціонерне товариство "Креатив" звернулось до відповідача (Постачальника) про повернення перерахованих грошових коштів в сумі 442 000,00 грн. (а.с. 19). У відповідь на лист відповідач 16.03.2009 р. за вих. № 21 письмово повідомив про неможливість поставити олію соняшникову по технічним причинам та зобов'язався повернути кошти протягом 30 банківських днів (а.с. 20).

За повідомленням позивача, сплачені ним кошти були повернуті відповідачем частково, залишок неповернутої суми передплати становить 142 337,84 грн., що не заперечується відповідачем в акті звірки станом на 25.11.2009 р. (а.с. 21).

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем передплати в сумі 142 337,84 грн., господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 2 статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За нормами статті 1057 Цивільного кодексу України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення відповідних статей Цивільного кодексу, що регулюють відносини за кредитним договором та договором позики, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання (ч. 2 ст. 1057, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно положень статті 1048 Цивільного кодексу України розмір і порядок одержання процентів за договором позики встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги по стягненню з відповідача процентів на суму попередньої оплати за додатковою угодою № 15, що розраховані позивачем на рівні облікової ставки НБУ за період з 14.03.2009 р. по 04.01.2010р. в розмірі 10 263,86 грн., підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні за період з травня по грудень 2009 року в розмірі 7 260,79 грн., а також 3% річних в сумі 2 760,96 грн. за період з 14.05.2009 року по 04.01.2010 року включно.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказане право кредитора є самостійним способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність підстав для стягнення зазначених платежів не потребує обов'язкового їх зазначення в умовах договору.

Згідно розрахунку позивача інфляційні за період з травня 2009 року по грудень 2009 року в розмірі 7 260,79 грн., а також 3% річних в сумі 2 760,96 грн. за період з 14.05.2009 року по 04.01.2010 року включно нараховані правомірно, тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 19 655,80 грн.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штраф, пеня), якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, за вимогами статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як випливає із ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України забезпечення зобов'язання може виникати на підставі договору, а також ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства України.

З наведеного слідує, що суб'єкти цивільних правовідносин мають право на власний розсуд визначитися із тим, чи використовувати будь-яке забезпечення виконання зобов'язань, а також вільно обрати спосіб забезпечення, керуючись статтею 546 Цивільного кодексу України. Підставою виникнення правовідносин щодо забезпечення виконання зобов'язань є цивільно-правовий договір (в окремих випадках - односторонній правочин), або ж коли застосування способу забезпечення у певній сфері правовідносин є обов'язковим в силу прямої вказівки закону.

Відповідно до ч. 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Між тим, умовами додаткової угоди № 15 від 11.03.2009 року, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не передбачено відповідальності за порушення боржником зобов'язання у вигляді пені. Договір № 7 на поставку товару від 06.09.2007 р., з посиланням на який підписано додаткову угоду №15, позивачем на вимогу суду не надано та в поясненні від 10.03.2010 р. повідомлено про його втрату (а.с. 78-79).

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку про недоведеність позивачем наявності між сторонами письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідного зобов'язання, а тому позовні вимоги про стягнення пені заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

Враховуючи вище наведене та наявні у справі докази, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 162 623,45 грн., з якої: 142 337,84 грн. сума основного боргу, 7 260,79 грн. інфляційні, 2 760,96 грн. 3% річних, 10 263,86 грн. проценти за користування чужими коштами. У задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроолія" (27613, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Кандаурове, вул. Леніна, 23, ідентифікаційний код 34374814, р/р 260038000 в ОД "Райффайзен банк" м. Кіровоград, МФО 323583) на користь закритого акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, проспект Промисловий, 19, ідентифікаційний код 31146251, р/р 26006102934001 в ЗАТ "Альфа-Банк" м. Київ, МФО 300346) заборгованість в сумі 162 623,45 грн., з якої: 142 337,84 грн. сума основного боргу, 7 260,79 грн. інфляційні, 2 760,96 3% річних, 10 263,86 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, а також 1 626,23 грн. державного мита та 210,55 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська

Дата підписання рішення 06.04.2010 року.