Рішення № 92593545, 03.11.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3900/20

Номер провадження2/711/1653/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Демчика Р.В.

при секретарі Бузун Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач АТ КБ «Приватбанк»(01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вказуючи, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 15.07.2013 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку (номери та строки дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримання картки). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 10 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Позивач вказує, що при укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав.

Відповідно до частини 2 статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суму кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно п. 2.1.1.12.7.2 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати , за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.12.6 Договору.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 26.04.2020 року має заборгованість 31 366.07 грн., з яких: 14327.76 грн. - заборгованість за тілом кредита; 5006.04 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 10062.46 грн. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п. 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1469.81 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

А тому просять суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 31366.07 грн. за кредитним договором № б/н від 15.07.2013 року, судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, разом з позовною заявою надали клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, та вказали, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 02.09.2020 року заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Просив відкласти розгляд справи для отримання довідки. В подальшому в судове засідання не з`явився. Причину неявки суду не повідомив. Відповідно до рекомендованого повідомлення від 26.10.2020 року отриманого особисто, про дату, час та місце розгляду справу був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України за порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 15.07.2013 року.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 10000.00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 26.04.2020 року має заборгованість 31366.07 грн., з яких: 14327.76 грн. - заборгованість за тілом кредита; 5006.04 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 10062.46 грн. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до п. 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1469.81 грн. - штраф (процентна складова).

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримувавкредитні кошти, а тому, заборгованість за тілом кредита в розмірі 14327.76 грн. та 5006.04 грн. заборгованість за нарахованими відсотками підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача інших, заявлених позивачем сум заборгованості, суд приходить до висновку про відмову в цій частині позову, виходячи із наступного.

Враховуючи, що умови договорів розробляються Банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що з відповідачем погоджувалися Умови та Правила надання банківських послуг, які були б складовою частиною укладеного між сторонами договору та за якими Позичальник брав би на себе зобов`язання зі сплати пені та штрафних санкцій, а відтак, відсутні підстави для того, щоб вважати Умови та Правила надання банківських послуг, які діяли станом на момент укладення договору, є частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.02.2015 року в справі №6-240цс14 та в постанові від 11 березня 2015 року №6-16цс15.

Таким чином розмір пені та штрафів не передбачений, а відтак не встановлений і не доведений позивачем.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу. Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві та Умовах кредитування з використанням кредитної картки, домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, підстав для стягнення пені та штрафів немає.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12.05.1991 року «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 вищевказаного Закону, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.

А тому, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення пені та штрафів не підлягають до задоволення.

Таким чином до стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача - АТ КБ «Приватбанк» підлягає заборгованість за Кредитним договором в сумі 19 333,80 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредита та заборгованості за нарахованими відсотками.

Також, як вбачається із матеріалів справи, позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Оскільки, судом задоволено 61.64 % позовних вимог, суд вважає, що, відповідно до ст.. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1295.67 грн. пропорційно до розміру задоволених позовний вимог (19333.80 х 100/31366.07 = 61.64 % (задоволено позовних вимог); 2102,00 грн. х 61.64 /100= 1295.67 грн.)

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 543, 554, 599, 611, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 80, 81, 82, 89, 95, 141, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно з матеріалами справи адреса проживання АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, 49094 м.Дніпро вул..Н.Перемоги, 50) борг за кредитним договором в сумі 19333 грн. 80 коп. та сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 295 грн. 67 коп., а всього: 20 629 грн. 47 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р. В. Демчик