Ухвала суду № 92593062, 02.11.2020, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2610/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

02.11.2020року м.Здолбунів

Здолбунівський районний суд Рівненської області у складі судді Чорного І.А., вивчивши матеріали позовної заяви Свято-Троїцького жіночого монастиря Рівненської епархії Української православної церкви до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в:

29 жовтня 2020 року до суду надійшла вказана позовна заява.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, зокрема:

- не зазначено поштовий індекс, відомі номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу позивача, чим порушено п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України;

- згідно п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідачі в добровільному порядку з місця реєстрації зніматися відмовляються, однак на підтвердження указаної обставини не надано жодного доказу, також відсутні будь-які дані щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору;

- у порушення вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Також згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач у позовній заяві зазначає, що у жилих приміщеннях Свято-Троїцького жіночого монастиря Рівненської епархії Української православної церкви зареєстровані та проживали відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .. Однак ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають у монастирі з 06.03.2001 року, ОСОБА_3 з 01.09.2019 року, ОСОБА_4 – з квітня 2020 року. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано довідку Дерманської Другої сільської ради Здолбунівського району від 22.10.2020 року №441, однак дана довідка не може бути самостійним доказом на підтвердження вказаних обставин, оскільки із вказаної довідки не можливо встановити коли саме зазначені особи були зареєстровані у монастирі. Крім цього, в позовній заяві не зазначено правовий статус відповідачів, а саме: з яких підстав останні вселилися у спірне житло та були зареєстровані в ньому, в якості кого (наймачів, піднаймачів, чи як члени сім`ї власника житла).

Також позивач у своїй позовній заяві просить витребувати від Дерманської Другої сільської ради Здолбунівського району Рівненської області повні анкетні дані відповідачів.

З цього приводу суд приходить до наступного висновку.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України).

Порядок витребування доказів регламентується ст. 84 ЦПК України, де зазначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Тобто заявляючи клопотання про витребування доказів особа повинна надати відомості про неможливість ним особисто отримати докази по справі.

Проте позивач звертаючись до суду з клопотанням про витребування доказів, не надав доказів вжиття заходів для отримання доказів самостійно та не надав відомостей про неможливість ним особисто отримати докази по справі, що стало підставою для відмови у задоволенні його клопотання.

Частиною 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розглянувши додані матеріали до позовної заяви, встановлено, що вона не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України, оскільки у матеріалах справи відсутній документ, що підтверджує оплату судового збору.

В той же час, позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до вирішення позову по суті.

Дослідивши обґрунтованість заявленного клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону України «Про судовий збір», платниками судового збору є - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за визначеним переліком умов. Аналогічні правила встановлені і приписами ст. 136 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» суд має повноваження відстрочити або розстрочити сплату судового збору за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що звільнити від сплати судового збору, суд може лише фізичну особу, а на юридичних осіб норма цієї статті не розповсюджується.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які відповідно до закону дають підстави для відстрочення сплати судового збору позивач суду не надав.

З урахуванням викладеного, відсутні правові підстави для відстрочення позивачу сплати судового збору, відтак, позивач повинен сплатити судовий збір на загальних підставах.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, судовий збір справляється у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2102,00 грн.

Як вбачається із позовної заяви, позивач звернуся до суду із вимогою немайнового характеру, яка підлягає сплаті в розмірі 2102,00 грн.

При подачі позову до Здолбунівського районного суду Рівненської області судовий збір підлягає сплаті за наступними реквізитами: отримувач коштів УДКСУ у Здолбунівському районі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993013; банк отримувача: ГУДКСУ в Рівненській області; код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA718999980313181206000017171; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Здолбунівський районний суд Рівненської області, код ЄДРПОУ 26406202 (суду).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Документи, що підтверджують повноваження представника регулюються ст. 62 ЦПК України, відповідно до якої повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч. 3 ст. 62 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви додано довіреність від 26.10.2020 року, якою керівником Свято-Троїцького Дерманського жіночого монастиря Рівненської єпархії Української православної церкви ОСОБА_5 уповноважено ОСОБА_6 представляти інтереси Свято-Троїцького монастиря в Здолбунівському районному суді.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні належні докази наявності у ОСОБА_7 повноважень на представництво інтересів Свято-Троїцького Дерманського жіночого монастиря Рівненської єпархії Української православної церкви та видачу від імені юридичної особи документів іншим особам.

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищевказане, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху та позивачу надати строк для усунення недоліків шляхом подачі позову, оформленого у відповідності до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Недоліки мають бути усунуті шляхом подання нової редакції позовної заяви з обґрунтованим спростуванням зазначених недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву Свято-Троїцького жіночого монастиря Рівненської епархії Української православної церкви до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням – залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, який починає рахуватися з дня отримання позивачем даної ухвали, шляхом подання належним чином оформленої позовної заяви.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.А.Чорний