Рішення № 92593011, 02.11.2020, Зарічненський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

смт Зарічне

02 листопада 2020 року Справа № 561/702/20

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Дідика А. В.

при секретарі судового засідання Расевич Г. І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (далі – позивач, банк), діючи через свого представника по довіреності Гребенюка О. С., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач, боржник) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 08 лютого 2008 року у розмірі 138 184 грн. 08 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до вказаного договору відповідачу наданий кредитний ліміт з 08 лютого 2008 року на 250,00 грн., розмір якого у подальшому з 16 липня 2012 року збільшено до 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Станом на 31 травня 2020 року відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав у результаті чого виникла заборгованість у сумі 138 184,08 грн., з яких 1 587,59 грн. заборгованість за тілом кредиту, 134 696,49 грн. – загальний залишок заборгованості за відсотками, 1900,00 грн. – нарахована пеня.

Покликаючись на викладене, оскільки відповідач порушив зобов`язання за наданим кредитним договором, банк просить суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та понесені судові витрати у справі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому подав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

Ухвалою суду від 16 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, про що повідомлено учасників справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву чи зустрічний позов не подав, хоча неодноразово повідомлявся про розгляд справи, а саме на 19 жовтня 2020 року та на 02 листопада 2020 року, однак рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу надіслані на зареєстровану адресу його місця проживання №3400002478713 та № 3400002482842 (а. с. 53, 56) повернулись на адресу суду з відміткою на довідці Укрпошти - “адресат відсутній за вказаною адресою”. Крім того, про призначення судового засідання на 02 листопада 2020 року відповідач повідомлявся шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідача в судові засідання на підставі ст. 128 ЦПК України. У зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача, в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України, проти чого представник позивача в своїй заяві не заперечив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків позивача в межах заявлених ним вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом із копії Заяви відповідача від 08 листопада 2008 року (а. с. 27) вбачається, що між ЗАТ комерційний банк “ПриватБанк”, організаційно – правова форма та тип якого на даний час змінена на акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, а саме надання кредиту за програмою “Універсальна”.

У Заяві зазначено, що відповідач ознайомився і згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, які були надані йому для ознайомлення у письмовому вигляді, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг.

До позовної заяви банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна”, 30 днів пільгового періоду (викладені російською мовою) (а. с. 28), а також копію “Умов та правил надання банківських послуг” (а. с. 29-34) - викладених російською мовою.

Відповідно до поданих позивачем розрахунків станом на 31 травня 2020 року (а. с. 7-24) у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором, загальним розміром 138 184,08 грн., з яких 1 587,59 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 134 696,49 грн. – загальний залишок заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість, 1 900,00 грн. - заборгованість по пені.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення штрафів та пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини кредитного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруковані позивачем Умови та правила належним доказом бути не можуть, оскільки ці докази повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі в застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заявлених до стягнення позивачем нарахованої пені, а тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити за недоведеністю.

Розглядаючи позовні вимоги в іншій частині судом встановлено, що згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Обгрунтовуючи необхідність сплати відповідачем заборгованості за процентами позивач покликається на п. 2.1.1.2.12 Умов та правил, що почали діяти з 01 березня 2019 року та згідно яких проценти від суми неповернутого кредиту згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін в розмірі 86,4% - для картки “Універсальна”

Як вбачається з підписаної відповідачем заяви від 08 лютого 2008 року (а. с. 27) йому надана кредитна картка № НОМЕР_1 терміном дії 48 місяців з кредитним лімітом 250,00 грн., з базовою відсотковою ставкою за кредитним лімітом на момент підписання договору 3% на місяць із розрахунку 360 днів. Тобто позичальник погодився з вказаними умовами кредитування.

Як висновується з розрахунку заборгованості на (а. с. 11 на звороті), станом на 01 лютого 2012 року, тобто на кінцеву дату дії погодженого сторонами кредитного договору, у ОСОБА_1 не було заборгованості за відсотками по кредиту. З матеріалів справи не вбачається доказів у підтвердження факту погодження відповідача на укладення кредиту в тому числі на його пролонгацію після 08 лютого 2012 року, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку станом на 31 травня 2020 року у відповідача наявна заборгованість за тілом кредиту в сумі 1587,59 грн.

З огляду на викладене, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вбачає підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 1587 грн. 59 коп.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 24 грн. 15 коп. (1587,59 х 2102, 00 / 138184,08).

Керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 582, 610-612, 651, 653, 1049, 1050, 1054 ЦК України, , ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 264, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 08 лютого 2009 року у розмірі 1587 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят сім) гривень 59 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” судові витрати у розмірі 24 (двадцять чотири) гривні 15 коп. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.

Суддя А. В. Дідик