Ухвала суду № 92592752, 28.10.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 28.10.2020 Справа № 554/7534/20

Провадження № 1-кс/554/14403/2020

У Х В А Л А

іменем України

28 жовтня 2020 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12020170190000395 від 03 червня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.197-1, ч.2 ст.185 КК України, про арешт майна,-

В С Т А Н О В И В :

Слідчий звернувся до суду із вказаним клопотанням, погодженим із прокурором, у якому просить накласти арешт у вигляді заборони відчуження, користування та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами: 5321886500:00:019:0022; 5321886500:00:019:0021; 5321886500:00:018:0049; 5321886500:00:018:0042; 5321886500:00:019:0040; 5321886500:00:019:0033; 5321886500:00:019:0044; 5321886500:00:018:0031; 5321886500:00:019:0035; 5321886500:00:019:0034; 5321886500:00:018:0055; 5321886500:00:018:0063; 5321886500:00:018:0078; 5321886500:00:018:0088; 5321886500:00:018:0087; 5321886500:00:018:0065; 5321886500:00:018:0062; 5321886500:00:018:0102; 5321886500:00:019:0023; 5321886500:00:019:0029; 5321886500:00:018:0030; 5321886500:00:018:0066, земельні ділянки державної форми власності землі водного фонду площею 12,6910 га болото, розміщені на земельних масивах №18 та №19 на території Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту с.Сухинівка; накласти арешт у вигляді заборони відчуження, користування та розпорядження майном сільськогосподарської культури соняшнику, яка росте на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5321886500:00:019:0022; 5321886500:00:019:0021; 5321886500:00:018:0049; 5321886500:00:018:0042; 5321886500:00:019:0040; 5321886500:00:019:0033; 5321886500:00:019:0044; 5321886500:00:018:0031; 5321886500:00:019:0035; 5321886500:00:019:0034; 5321886500:00:018:0055; 5321886500:00:018:0063; 5321886500:00:018:0078; 5321886500:00:018:0088; 5321886500:00:018:0087; 5321886500:00:018:0065; 5321886500:00:018:0062; 5321886500:00:018:0102; 5321886500:00:019:0023; 5321886500:00:019:0029; 5321886500:00:018:0030; 5321886500:00:018:0066, земельних ділянках державної форми власності землях водного фонду площею 12,6910 га болото, розміщених на земельних масивах №18 та №19 на території Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту с.Сухинівка; надати дозвіл на реалізацію речових доказів та переробку арештованого майна врожаю соняшнику, розміщеного на земельних ділянках з кадастровими номерами: 5321886500:00:019:0029, 5321886500:00:018:0030, 5321886500:00:018:0066, 5321886500:00:018:0079, які перебувають у власності Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, а також врожаю соняшнику, розміщеного на земельних ділянках державної форми власності землях водного фонду площею 12,6910 га болото, розміщених на земельних масивах №18 та №19 на території Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту с.Сухинівка.

Клопотання мотивоване тим, що СУ ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020170190000395 від 03 червня 2020 року за фактом самовільного захоплення земельних ділянок площею близько 190 га, які перебувають у комунальній власності Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, а також крадіжки врожаю соняшника із земельних ділянок, розташованих на території Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, які не передані в оренду.

Підставою для внесення відповідних відомостей до ЄРДР став рапорт ДОП СП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області, який 03 червня 2020 року надійшов до чергової частини Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області про те, що в нього на виконанні перебувають матеріали за письмовим зверненням голови Сухинівської сільської ради ОСОБА_5 та мешканця АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_6 за фактом можливих неправомірних дій з боку невідомих осіб, ймовірно працівників ТОВ «Придніпровська Долина» (директор ОСОБА_7 , адреса: АДРЕСА_2 ), які полягають у тому, що останні 19.05.2020 року почали дискувати без оформлення відповідних на те документів (права користування, оренди), земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 5321886500:00:018:0028 площею 68,6152 га; 5321886500:00:018:0029 площею 94,9819 га; 5321886500:00:019:0020 площею 22,4231 га, які перебувають у комунальній власності Сухинівської сільської ради.

Згідно свідчень агронома ТОВ «Придніпровська Долина» ОСОБА_8 вказівку на проведення робіт з дискування їм надала 11.05.2020 року невідома жінка, однак ніяких документів щодо їх проведення надано не було.

Зокрема, посилається на ті обставини, що 09 червня 2020 року був проведений огляд земельного масиву, який складається із 94 земельних ділянок площею по 2,0000 га з відповідними кадастровими номерами, що перебувають на території Сухинівської сільської ради, про які у своїх зверненнях вказували ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 . Під час огляду встановлено, що вони дисковані, переорені та засіяні сільськогосподарською культурою - соняшник, наявні сліди від сільськогосподарської техніки.

Згідно відповіді Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області встановлено, що 22 травня 2020 року на засіданні двадцять дев`ятої позачергової сесії сьомого скликання Сухинівської сільської ради прийнято рішення щодо передачі земельних ділянок у безоплатну приватну власність для ведення особистого селянського господарства, згідно поданого переліку земельних ділянок громадянам Сухинівською сільською радою.

Слідчий вказує, що починаючи з 08.06.2020 року вказані ним особи на підставі рішення, прийнятого 22.05.2020 року на засіданні двадцять дев`ятої позачергової сесії сьомого скликання Сухинівської сільської ради щодо передачі земельних ділянок у безоплатну приватну власність для ведення особистого селянського господарства, почали в державного реєстратора реєструвати за собою право власності на вказані вище земельні ділянки, які на той час вже були засіяні невідомими особами.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки № 472-ДК/334/АП/09/01/-20 від 18 червня 2020 року технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки здійснено поділ земельних ділянок площею 68,6152 га кадастровий номер 5321886500:00:018:0028; площею 94,9819 га кадастровий номер 5321886500:00:018:0029; площею 22,4231 га кадастровий номер 5321886500:00:019:0020, та сформовано 94 земельні ділянки площею по 2,0000 га кожна.

Відповідно до кадастрової зйомки, виконаної ТОВ «Зем Сервіс» 17.06.2020 року, посів сільськргосподарської культури соняшника здійснений єдиним масивом на земельних ділянках: державної форми власності землі водного фонду площею 12,6910 га болото; комунальної форми власності землі сільськогосподарського призначення площею 112,0000 га рілля; приватної форми власності землі сільськогосподарського призначення площею 72,0000 га рілля.

За повідомленням Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області посів сільськогоподарської культури соняшника одним масивом 19.05.2020 року без належного дозволу здійснено ТОВ «Придніпровська Долина», код ЄДРПОУ 43192149.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду), або вчинений правочин щодо вищевказаних земельних ділянок ТОВ «Придніпровська Долина» відсутні.

Слідчий зазначає, що за результатами перевірки встановлено, вищевказані земельні ділянки самовільно зайняті, землі водного фонду самовільно використовуються не за призначенням (знищення болотних угіль) шляхом вирощування сільськогосподарських культур, чим порушено вимоги статті 125 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 08 липня 2020 року розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок: сільськогосподарського призначення комунальної форми власності становить 179579,02 грн.; водного фонду державної форми власності становить 22797,75 грн.; сільськогосподарського призначення приватної форми власності становить 115443,66 грн.

При цьому слідчий посилається на пояснення свідків щодо фактів обробітку та засіву земельних ділянок.

Вказує, що 24 вересня 2020 року представники ТОВ «Придніпровська долина», ТОВ «Агроста» та ТОВ «Сан Рост» розпочали збір врожаю соняшнику, який знаходиться на вищевказаних земельних ділянках площею 2 га кожна загальною площею 196,691 га за допомогою сільськогосподарської техніки зібрано врожай із зазначених у клопотанні земельних ділянок, після чого вивезено у невідомому напрямку автомобілем марки «MAN TGX 18.480» сірого кольору, д.н.з. « НОМЕР_1 », до якого причеплений причіп «WIELTON», д.н.з. « НОМЕР_2 », у середині якого знаходилось насіння соняшнику вагою близько 18 тон.

При цьому посилається на пояснення допитаних як потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які повідомили, що жодних договорів оренди ні з ким вони не укладали, дозвіл на збір врожаю не давали та мають матеріальні претензії щодо користування їхніми земельними ділянками та щодо викрадення врожаю іншими особами, у зв`язку з чим подали відповідні заяви до поліції, що стали підставою для внесення до ЄРДР відомостей за ч.2 ст.185 КК України.

Зазначає, що земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами нікому в оренду не передавалися та перебувають у власності громадян, деякі земельні ділянки перебувають у комунальній власності Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, а інші земельні ділянки, які знаходяться на земельних масивах №18 та № НОМЕР_3 , що на території Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, перебувають в оренді ТОВ «Агроста», ТОВ «Придніпровська Долина», ТОВ «Сан Рост», ТОВ «Метекс-Агро», ФОП « ОСОБА_12 » на підставі зареєстрованих договорів оренди, укладених у період часу з 20.07.2020 року по серпень 2020 року.

На даний час вказані земельні ділянки та сільськогосподарські культури на них є речовим доказом у кримінальному провадженні.

З метою здобуття доказів вини невідомих осіб у вчинені вищевказаного злочину (самовільного захоплення земельних ділянок та крадіжки врожаю), збереження речових доказів, зокрема здійснених посівів сільськогосподарської культури та припинення незаконного користування земельними ділянками, що перебувають у власності громадян, з розміщеними на них рослинами соняшнику, подальшого викрадення вказаного врожаю, у слідчого виникла необхідність у накладенні арешту на земельні ділянки та сільськогосподарські культури на них.

У разі не застосування арешту у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування такою сільськогосподарською культурою, це призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі сільськогосподарської культури та земельної ділянки.

Крім того, слідчий зазначає, що з метою відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, з метою запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення та втрати, що в подальшому унеможливить відшкодування шкоди, завданої державі, необхідно реалізувати частину врожаю соняшника, яка розміщена на земельних ділянках з наступними кадастровими номерами: 5321886500:00:019:0029, 5221886500:00:018:0030, 5321886500:00:018:0066, 5321886500:00:018:0079, які перебувають у власності Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, а також врожаю соняшнику, розміщеного на земельних ділянках державної форми власності землях водного фонду площею 12,6910 га болото, розміщених на земельних масивах №18 та №19 на території Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту с.Сухинівка.

При цьому вказує, що соняшник - це олійна культура з різним періодом достигання, під час дозрівання даної культури і перебування на пні по мірі висихання збільшуються втрати насіння соняшнику від осипання та пошкодження робочими органами комбайнів, тобто втрачається урожай. У зв`язку з цим соняшник необхідно збирати по строках дозрівання з метою недопущення втрати врожаю, а також реалізувати відповідно до п.2 ч.6 ст.100 КПК України, п.28 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року №1340.

З урахуванням викладеного, посилаючись на п.1 ч.2 ст.170 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий просить накласти арешт на майно.

Крім того, ініціатор клопотання просив проводити розгляд клопотання без повідомлення власника майна та його представника.

У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у клопотанні, просив задовольнити заявлені вимоги.

Оскільки клопотання стосується вирішення долі майна, яке не було вилучене, то відповідно до ч.7 ст.100 КПК України, за яким подібні клопотання розглядаються згідно зі ст.171-173 КПК України, та відповідно до ч.2 ст.172КПК України клопотання розглядається без повідомлення інших заінтересованих осіб.

Заслухавши пояснення слідчого, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя, вважає, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020170190000395, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1, ч.2 ст.185 КК України.

Згідно із матеріалами клопотання про накладення арешту, а саме згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) зафіксовані відомості про те, що 03 червня 2020 року до чергової частини Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області надійшов рапорт ДОП СП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області про те, що в нього на виконанні перебувають матеріали за письмовим зверненням голови Сухинівської сільської ради ОСОБА_5 та мешканця АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_13 по факту можливих неправомірних дій з боку невідомих осіб, ймовірно працівників ТОВ «Придніпровська Долина», директором якої є ОСОБА_7 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки останні 19.05.2020 року почали здисковувати без відповідних на те документів земельні ділянки площею близько 150 га на території Сухинівської сільської ради.

Крім того, 06 жовтня 2020 року до ЄРДР внесені відомості про те, що 05 жовтня 2020 року до чергової частини Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області надійшов рапорт від о/у СКП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області, лейтенанта поліції ОСОБА_14 про те, що ним під час виконання доручення слідчого ВР ОТЗ СУ ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта ОСОБА_15 №7996/115/24/05-2020 від 25.09.2020 року по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12020170190000395 від 03.06.2020 року за ч.2 ст.197-1 КК України було встановлено, що працівники ТОВ «Агроста» було вчинено крадіжку сільськогосподарської культури соняшника на земельних ділянках території Сухинівської сільської ради, Кобеляцького району Полтавської області, а саме за межами населеного пункту (а.с.5-6).

Як вбачається, клопотання слідчого обґрунтоване тим, що невстановлені особи, не маючи необхідних прав на землекористування, порушуючи вимоги статті 125 Земельного кодексу України, самовільно використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а також землі водного фонду не за призначенням (знищення болотних угідь) для вирощування сільськогосподарських культур.

Крім цього, у клопотанні вказано, що під час огляду місця події 09 червня 2020 року в межах розслідування кримінального провадження встановлено, що на момент огляду земельні ділянки дисковані, переорані та по всій площі засіянісільськогосподарською олійною культурою соняшником, наявні сліди сільськогосподарської техніки.

На обґрунтування доводів клопотання слідчим долучено копії рапортів про виявлення та фіксацію кримінального правопорушення, заяв та пояснень гр. ОСОБА_6 від 19 травня 2020 року, протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та пояснень гр. ОСОБА_5 від 02 червня 2020 року, пояснень ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , протоколу огляду місця події від 09 червня 2020 року з додатками, акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №472-ДК/344/АП/09/01-20 від 18 червня 2020 року, листа ГУ Держгеокадастру від 08 липня 2020 року про проведення перевірки, згідно з яким повідомлено про те, що ТОВ «Придніпровська Долина» самовільно зайняті земельні ділянки та самовільно використовуються землі водного фонду не за цільовим призначенням (знищення болотних угідь) шляхом вирощування сільськогосподарських культур, чим порушено вимоги ст.125 Земельного кодексу України, разом із цим, протокол про адміністративне правопорушення не складався, припис не видавався; листування та інформації з приводу земельних ділянок; кадастрової зйомки території в адміністративних межах Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, виконаної ТОВ «Зем Сервіс» 17.06.2020 року; таблиці земельних ділянок за власниками та землекористувачами; листування щодо ТОВ «Придніпровська долина», протоколів допитів свідків ОСОБА_16 від 19 червня 2020 року, ОСОБА_6 від 19 червня 2020 року, ОСОБА_5 від 19 червня 2020 року, ОСОБА_18 від 24 червня 2020 року, ОСОБА_19 від 24 червня 2020 року, ОСОБА_20 від 24 червня 2020 року, протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 03 серпня 2020 року, який відмовився від надання пояснень на підставі ст.63 Конституції України; копію листа ТОВ «Придніпровська Долина» на адресу слідчого, у якому товариство повідомило, що жодних сільськогосподарських робіт на вказаних земельних ділянках не здійснювало і не здійснює; копії протоколів допитів свідка ОСОБА_10 від 30 вересня 2020 року, свідка ОСОБА_11 від 02 жовтня 2020 року, свідка ОСОБА_5 від 01 жовтня 2020 року, свідка ОСОБА_21 від 02 жовтня 2020 року, свідка ОСОБА_9 від 02 жовтня 2020 року, свідка ОСОБА_22 від 02 жовтня 2020 року, протоколу огляду від 24 вересня 2020 року, протоколу огляду від 28 вересня 2020 року, заяв фізичних осіб та рапортів від 05 жовтня 2020 року, протоколів допитів потерпілого ОСОБА_9 від 06 жовтня 2020 року, ОСОБА_10 від 06 жовтня 2020 року, протоколу огляду ділянки місцевості від 06 жовтня 2020 року, листа ГУ ДПС у Полтавській області від 06 жовтня 2020 року на адресу слідчого щодо статусу земельних ділянок та посівів соняшника у кримінальному провадженні, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок від 19 жовтня 2020 року, а також долучено копію постанови від 18 червня 2020 року про визнання земельних ділянок, на яких росте соняшник, речовими доказами у кримінальному провадженні. Інших доказів до суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2ст.170 КПК України, метою арешту майна є: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Главою 10 розділу ІІ КПК України визначено заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.132КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Положеннями статті 7КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесені засади змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та диспозитивності (ст.ст.22, 26 КПК України).

За змістом клопотання слідчий вказав, що накладення арешту на сільськогосподарську культуру соняшника, яка росте на земельних ділянках, тобто, фактично на посіви рослин, а також на земельні ділянки необхідно з метою збереження речових доказів та встановлення всіх обставин вчиненого злочину у кримінальному провадженні, посилаючись на те, що у невідомих осіб були повністю відсутні правові підстави законного використання зазначених земельних ділянок.

Відповідно дост.98КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Проте в матеріалах поданого клопотання відсутні достатні дані й не доведено стороною обвинувачення, що вказане майно сільськогосподарська культура соняшника, якою засіяні зазначені земельні ділянки та яка вирощується на них, має значення саме як речового доказу, тобто належить до предметів, які відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, не наведено таких критеріїв і самого значення указаного майна для досягнення цілей у даному кримінальному провадженні.

Також клопотання слідчого не узгоджується з вимогамистатті 171 КПК України щодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна, про арешт якого йдеться у клопотанні, оскільки останній не конкретизував перелік такого майна, а у представлених матеріалах відсутні будь-які відомості щодо якісних показників, зовнішніх ознак, кількості, обсягу та інших даних конкретного майна, які давали би змогу ідентифікувати його із сукупності однорідних речей.

Разом із тим, до матеріалів клопотання слідчим не долучено жодного документального підтвердження щодо вартості вказаного врожаю.

Крім того, орган досудового розслідування на порушення вимог частини п`ятої статті 132, частини другої статті 171 КПК України не долучив до клопотання матеріали, які б підтверджували стан розвитку та стадію зрілості посіву згаданої олійної культури, якою були засіяні земельні ділянки та які на них вирощуються (вирощувались), шляхи подальшого збереження і збору врожаю, й заходи, які можливо та реально здійснити для запобігання можливих збитків під час дії арешту тощо.

Натомість, з наданої разом із клопотанням копії постанови від 18 червня 2020 року вбачається, що у кримінальному провадженні №12020170190000395 речовими доказами слідчим визнано саме земельні ділянки та сільськогосподарську культуру соняшник, яка на них росте.

Сторона кримінального провадження, яка подає клопотання проарешт майна, зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснитиарешт майна.

Як вбачається, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.2 ст.197-1 КК України (а з 06 жовтня 2020 року також за ч.2 ст.185 КК України).

Диспозицією норми ч.2 ст.197-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель.

Крім того, постанова слідчого про визнання та приєднання до провадження речових доказів винесена ще 18 червня 2020 року і саме в контексті розслідування обставин події кримінального правопорушення за ч.2 ст.197-1 КК України.

Тобто, предметом відповідного злочину є земельні ділянки, об`єктом - відносини власності на землю, а не рослини, які на ній зростають, чи майбутній врожай (соняшника), але будь-яка виразна мотивація необхідності накладення арешту на сільськогосподарську культуру соняшника, окрім як посилання слідчого на мету здобуття доказів вини невідомих осіб, збереження здійснених посівів та земельних ділянок, у клопотанні відсутня, що суперечить вимогам статей 170173 КПК України.

У той же час, з огляду на правову кваліфікацію кримінального правопорушення, в рамках розслідування якого подане клопотання слідчим, а саме за ч.2 ст.197-1КК України, слідчому судді не надано достатніх та переконливих доказів, які відповідно до вимог ч.2ст.170 КПК України, дають підстави для застосування арешту майна, а саме того, що вказані сільськогосподарські культури соняшника та земельні ділянки є речовими доказами та мають ознаки, визначеніст.98 КПК України.

Зокрема, врожай соняшника не відповідає наведеним критеріям речового доказу, так як не є знаряддям вчинення, безпосереднім предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 КК України, не зберіг на собі його сліди, не містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ.

За наведених обставин, майно посіви сільськогосподарських олійних культур (соняшнику), не можуть розглядатися як речовий доказ кримінального правопорушення, передбаченого статтею 197-1 КПК України, у розумінні статті 98 цього Кодексу, а отже, накладення арешту на вказане майно прямо суперечить приписам статей 170, 173 КПК України.

Натомість, матеріали клопотання містять лише докази того, що вказаний перелік земельних ділянок використовується без правовстановлюючих документів.

При цьому, жодній особі не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

Водночас, у матеріалах клопотання відсутні будь-які докази існування обґрунтованої підозри як щодо ТОВ «Придніпровська Долина» (код ЄДРПОУ 43192149), ПП «Форас-Ленд» (код ЄДРПОУ 40039321) чи їх учасників, службових або посадових осіб, так і інших підприємств, третіх осіб, у вчиненні кримінального правопорушення у виді самовільного зайняття земельної ділянки, за ознаками вчинення якого здійснюється досудове розслідування кримінальному провадженні №12020170190000395, та в межах якого подане зазначене клопотання.

Більше того, тривалий час з моменту внесення відомостей до ЄРДР, а саме з 03 червня 2020 року, і на час подання цього клопотання досудовим розслідуванням досі не встановлено осіб, які самовільно зайняли вказані земельні ділянки та засадили її посівами соняшнику, що беззаперечно свідчить про відсутність у сторони обвинувачення обґрунтування такої підозри, достатньої для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.

За змістом клопотання наявні лише припущення слідчого щодо таких фактів та посилання на покази деяких свідків, які не перевірені належним чином, як і не вжито в цьому напрямку ефективного комплексу заходів, не здійснено необхідних процесуальних та слідчих (розшукових) дій, направлених на встановлення осіб, які безпосередньо причетні до кримінальних правопорушень, позаяк доказів протилежного не представлено.

Отже, у матеріалах поданого клопотання на даний час не вбачаються достатні докази зв`язку між діяльністю ТОВ «Придніпровська Долина» (код ЄДРПОУ 43192149), ПП «Форас-Ленд» (код ЄДРПОУ 40039321) та кримінальним провадженням, внесеним до ЄРДР за ч.2 ст.197-1 КК України, а зміст клопотання свідчить лише про припущення з цього приводу, що не може бути покладено в основу прийняття судом рішення щодо арешту зазначеного майна.

Варто також зазначити, що у клопотанні слідчий не довів наявності підстав для арешту сільськогосподарських олійних культур і земельних ділянок та необхідності накладення арешту на них. Крім цього, санкція частини 2 статті 197-1 КК України не передбачає конфіскації майна або спеціальної конфіскації, що також не відповідає меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Відомості про наявність цивільного позову у кримінальному провадженні №12020170190000395 відсутні, прокурором або слідчим не порушувалося питання щодо накладення арешту врожаю соняшника з метою забезпечення цивільного позову.

Відповідно дост.2КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За змістом положень пункту 18 статті 3 КПК України основним призначенням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини першої статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, частиною 2 статті 173КПК України встановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати:правову підставуарешту майна;можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні;розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до вимог ч.1 ст.173 КПК Українислідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 КПК України.

Проаналізувавши викладені у клопотанні доводи та дослідивши наявні матеріали, слідчий суддя дійшов до висновку, що відповідно до вимогст.173КПК України слідчим належним чином не обґрунтовано підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, а також відповідність майна, на яке необхідно накласти арешт, критеріям передбаченими ст.ст.98, 170 КПК України, і необхідності накладення арешту на таке майно.

Крім того, слідчий не надав до суду будь-яких доказів того, що в даному випадку арешт майна буде вірним способом забезпечення кримінального провадження, з огляду на те, що досудове розслідування здійснюється, зокрема, за ч.2 ст.197-1 КК України.

Більше того, слідчим не доведено мету збереження, яку зазначив за змістом клопотання, обґрунтовуючи своє звернення до слідчого судді, а отже, не довів статусу вказаного майна у кримінальному провадженні і можливості його використання як такого для встановлення та перевірки обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні №12020170190000395.

Крім того, враховуючи диспозицію ч.2 ст.197-1 КК України, доказове значення сільськогосподарської культури соняшника для доведення факту вчинення зазначених у диспозиції цієї статті дій, є сумнівним.

Також слідчим належним чином не мотивовано мету зберігання врожаю соняшника в якості речових доказів, жодних пояснень про те, яким саме чином буде збережено сільгосппродукцію, яка імовірно є такою, що швидко псується, місце, де вона знаходиться, слідчий у клопотанні не навів, матеріали клопотання такої інформації не містять.

Таким чином, твердження слідчого у клопотанні про необхідність накладення арешту на сільськогосподарську культуру соняшника та земельних ділянок, на яких вона росте, з метою збереження речових доказів та недопущення заподіяння збитків не підтверджуються наданими матеріалами провадження.

Крім того, суду не представлено переконливих доказів того, що наразі здійснюються будь-які дії щодо приховання, відчуження майна, на яке слідчий просить накласти арешт, у зв`язку з чим відсутні об`єктивні дані для висновку про те, що наявні ризики, передбачені ст.170 КПК України.

Відповідно до ст.1ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції регламентує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» (Hentrich v. France)» від 22 вересня 1994 року, серія А № 296-А, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії» 10 травня 2007 року, заява № 48191/99, підпункти 4962). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року,пункти 69, 73, серія A № 52).

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має забезпечити «справедливу рівність» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

Таким чином, установлено, що накладення арешту на вказані у клопотанні земельні ділянки може призвести до істотного втручання у право власності широкого кола суб`єктів на мирне володіння їх майном (як окремих фізичних осіб, відповідної територіальної громади, так і держави) та з огляду на обставини справи явно не відповідає зазначеній в клопотанні меті забезпечити «збереження речових доказів».

Таке втручання буде невиправданим, оскільки у суду відсутні відомості щодо причетності конкретних осіб до кримінального правопорушення, що у свою чергу вказує на те, що накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна призведе виключно до свавільного порушення ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Слідчий суддя вважає, що запобігання таким порушенням є додатковою, але не менш важливою підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Отже, слідчим суддею враховуються правові підстави для арешту, наслідки арешту майна, відповідне обмеження конституційних прав як власника, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Тому слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність і необґрунтованість клопотання слідчого, оскільки останнім не доведено необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, доцільності обмеження у такий спосіб права власності (п.5 та 6 ч.2ст.173КПК України), а також необхідності накладення арешту на вказане майно.

Такий вид забезпечення на даній стадії досудового розслідування не відповідає критерію співрозмірності та завданням кримінального провадження.

Крім того, слідчий неодноразово звертався з аналогічними клопотаннями про арешт майна у кримінальному провадженні №12020170190000395 та ухвалами слідчого судді від 20 серпня 2020 року, 17 вересня 2020 року у задоволенні таких клопотань було відмовлено.

Щодо вимог цього клопотання в частині надання дозволу на реалізацію врожаю соняшнику слідчий суддя зазначає про таке.

З урахуванням вимог ч.2 ст.171 КПК України, відповідне обґрунтування необхідності реалізації речових доказів має бути викладене в письмовому клопотанні та підтверджене доданими до клопотання документами і слідчий суддя на основі принципу диспозитивності обмежений виключно відповідним обґрунтуванням письмового клопотання та доданими до нього документами.

З тексту клопотання слідує, що слідчий просить надати дозвіл на реалізацію врожаю соняшнику врожаю 2020 року, який залишився незібраним на земельних ділянках за вказаними кадастровими номерами, які перебувають у власності, зокрема, фізичних осіб, територіальної громади та земельних ділянках державної форми власності, й визнані постановою слідчого від 18.06.2020 року речовим доказом в кримінальному провадженні №12020170190000395 за ознаками ч.2 ст.197-1 (в подальшому об`єднано з матеріалами досудового розслідування за ч.2 ст.185 КК України).

При цьому клопотання слідчого не містить відповідного обґрунтування того, що посіви соняшника, які знаходяться на вказаних земельних ділянках, в даному кримінальному провадженні у контексті розслідування за ч.2 ст.197-1 КК України мають ознаки речових доказів, вказані у ч.1 ст.98КПК України, про що було зазначено вище.

Між тим, слідчий у клопотанні вказує, що за допомогою сільськогосподарської техніки із земельних ділянок з кадастровими номерами 5321886500:00:018:0089; 5321886500:00:018:0084; 5321886500:00:018:0069; 5321886500:00:018:0077; 5321886500:00:018:0067; 5321886500:00:018:0099; 5321886500:00:018:0055; 5321886500:00:018:0063; 5321886500:00:018:0091; 5321886500:00:018:0078; 5321886500:00:018:0056; 5321886500:00:018:0080; 5321886500:00:018:0093; 5321886500:00:018:0090; 5321886500:00:018:0083; 5321886500:00:018:0064; 5321886500:00:018:0059; 5321886500:00:018:0092; 5321886500:00:018:0101; 5321886500:00:018:0085; 5321886500:00:018:0073; 5321886500:00:018:0066 врожай соняшнику було зібрано та вивезено у невідомому напрямку, що стало передумовою внесення до ЄРДР відомостей за ч.2 ст.185 КК України.

Що ж стосується іншої частини врожаю сільськогосподарської культури соняшнику, яке залишилось зростати на земельних ділянках, і яке слідчий просить реалізувати, то воно не було об`єктом протиправних дій за ст.185 ч.2 КК України, щодо яких з 06 жовтня 2020 року також здійснюється дане кримінальне провадження, не зберегло на собі слідів цього кримінального правопорушення, а тому недоведені підстави для того, щоб вважати його речовим доказом та значення для подальшого розслідування. Також під час судового провадження не надано будь-яких доказів, що таке майно було вилучено в порядку, передбаченому статтями 160 - 166 КПК України, та чи було воно об`єктом кримінально-протиправних дій.

Значення врожаю соняшника як речового доказу для встановлення обставин за ч.2 ст.197-1 КК України є сумнівним та слідчим не доведено.

За таких обставин, і для надання слідчим суддею дозволу стороні обвинувачення на передачу майна для реалізації сторона обвинувачення в силу зазнчених вище положень ст.173КПК України має довести, що таке майно має значення речового доказу у кримінальному провадженні та є необхідність та правові підстави відповідно до закону для передачі такого майна на реалізацію поза волею власника.

Відповідно до ч.6 ст.100КПК України у випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Проте протоколи огляду від 28 вересня 2020 року та від 06 жовтня 2020 року, згідно з якими були оглянуті земельні ділянки, є короткими за змістом, складені формально, загальними фразами, стосуються переважно огляду земельних ділянок, а не майна, яке на них знаходиться (знаходилось), без докладного опису та фіксації відомостей, як того вимагає ч.6 ст.100 КПК України, і додатки до вказаних протоколів (фототаблиці) до матеріалів клопотання не надані.

Крім того, в клопотанні та доданих матеріалах відсутні відомості про те, яка кількість врожаю соняшника вірогідно знаходиться у посівах, які слідчий має намір реалізувати, його вид, сорт тощо, оскільки саме по собі визначення «врожай соняшнику» є родовим поняттям, яке не містить зазначення ознак такого майна.

Клопотання та додані матеріали не містять викладу обставин, підтверджених відповідними доказами про те, що посіви соняшника зазнають швидкого псування, оскільки, виходячи з матеріалів клопотання, дійсною метою надання дозволу на реалізацію вбачається не їх збереження як доказу, а саме розпорядження ним, зібрання врожаю та його продаж.

Також стороною обвинувачення не доведено, що зберігання врожаю, зокрема, потребує спеціальних умов та значних фінансових затрат (та яких саме), співмірних з його вартістю. Більш того, як вказувалося вище, клопотання взагалі не містить зазначення вірогідної кількості врожаю, яке зростає на земельних ділянках, та не встановлена його вірогідна вартість, а також вартість умов зберігання, із розрахунку яких можна було б зробити висновок про можливість понесення значних фінансових витрат, необхідних для збереження речових доказів, які співмірні або перевищують вартість такого майна.

Варто зауважити, що системний аналіз частини 6 статті 100КПК України вказує на те, що у випадку, коли речові докази у вигляді великих партій товарів, зберігання яких неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю (що стороною обвинувачення не доведено жодним чином), а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню підлягають, в першу чергу, поверненню власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, або за його письмовою згодою передаються для реалізації.

Тобто, у розумінні положень п.2 ч.6 ст.100КПК України відсутність згоди власника на реалізацію належних йому товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню та які визнані речовими доказами, є необхідною передумовою для звернення слідчого чи прокурора з клопотанням про реалізацію таких доказів.

Лише після цього або за відсутності підстав для переліченого сторона обвинувачення може звернутись до слідчого судді з відповідним клопотанням. При цьому, положення КПК України не передбачають, що таке клопотання автоматично задовольняється слідчим суддею.

Однак належних та допустимих доказів відсутності згоди на реалізацію власника майна не представлено та з клопотання слідує, що сторона обвинувачення взагалі не зверталась до власника чи законного володільця землі з вказаних питань.

У свою чергу, переконливих доказів неможливості передачі врожаю на відповідальне зберігання власнику (законному володільцю) чи неможливості забезпечення подальшого його зберігання відповідальною особою, яка б погодилася та зобов`язувалася зберігати майно у належному стані, слідчим також не наведено.

Отже, слідчим не встановлено вартість майна (врожаю соняшника), вартість зберігання цього майна, не було надано належних і достатніх доказів, що врожай соняшника є товаром, який швидко псується. Слідчим не надано доказів труднощів в зберіганні речових доказів та чи потребують докази спеціальних умов зберігання. Так, реалізації підлягають лише ті речові докази, які не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях. У клопотанні чітко не зазначено, чи яким чином буде зібраний вказаний врожай, в якому обсязі, чи буде переданий на відповідальне зберігання до будь-якого складського приміщення, не зазначено чи існують умови зберігання і не відомо в чому полягають труднощі в його зберіганні.

Відтак, оскільки під час розгляду клопотання слідчим не було доведено, що врожай соняшнику, який він вважає за необхідне передати для преробки та реалізації й просить надати для цього дозвіл, може мати значення речових доказів в розумінні ст.98КПК України у кримінальному провадженні №12020170190000395, та що вказане майно не може бути передане на зберігання власнику земельних ділянок або з його дозволу реалізоване, не доведено інших обставин, які є істотними для дотримання вимог закону, тому вирішувати питання про його реалізацію в рамках цього кримінального провадження не є можливим.

Беручи до уваги викладені обставини у їх сукупності, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання слідчого про накладення арешту на майно, а саме земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, які належать на праві власності, зокрема, фізичним особам, земельні ділянки державної форми власності землі водного фонду площею 12,6910 га болото, розміщені на земельних масивах №18 та №19 на території Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту с.Сухинівка, а також на сільськогосподарську культуру - соняшник, яка росте на зазначених земельних ділянках, і так само вимоги щодо надання слідчим суддею дозволу на реалізацію та переробку як арештованого майна врожаю соняшнику, розміщеного на вказаних земельних ділянках, є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку, що у задоволенні даного клопотання потрібно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 98, 100, 170-173,309,372, 376 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12020170190000395 від 03 червня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.197-1, ч.2 ст.185 КК України, про арешт майна, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1