Рішення № 92592277, 27.10.2020, Карлівський районний суд Полтавської області

27.10.2020

єдиний унікальний номер справи 531/1045/20

номер провадження 2/531/336/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Попова М.С.,

за участю секретаря – Клименко Т.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Ткачова В.В.,

представника КП «Карлівка Новатор» - Дяченка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Карлівської міської ради, редакції газети «Карлівська громада» КП «Карлівка Новатор», за участю третьої особи: ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, викладену в статті під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », опублікованій у газетах: «Життя і слово» у випуску № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) від 05.07.2019 , а також «Карлівська громада» у випуску за липень 2019 року №7(24), а також на сайті Карлівської міської ради (посилання на ресурс https://karlivka-mrada.gov.ua/); також зобов`язати відповідачів спростувати зазначену вище викладену недостовірну інформацію, шляхом розміщення публічного вибачення та спростування неправдивої інформації щодо: «перевертень в погонах» по-звірячому побив депутата», « ОСОБА_3 отримав удар в обличчя»; «офіцер поліції дозволяє собі рукоприкладство»; стягнути з Карлівської міської ради на його користь 100000 грн.- в рахунок відшкодування моральної шкоди. У позові зазначається, що редакція газети «Життя і слово» у номері №53-54 (12997-12998) від 05.07.2019 на стор.2 опублікувала статтю з назвою «По-звірячому побили депутата Карлівської міської ради» (тираж газети 2000 примірників). Ідентичну статтю опублікувала газета «Карлівська громада», засновник – КП «Карлівка Новатор» у випуску за липень 2019 у №7 стор.2(тираж газети 1000 примірників). Також випуск газети опублікувався на сайті Карлівської міської ради. Стаття підписана « ОСОБА_4 , міський голова». ОСОБА_2 на час публікації статті являвся головою Карлівської міської ради та міським головою, не будучи учасником описаних подій, він діяв від імені органу місцевого самоврядування. Стаття містить неправдиві факти щодо інциденту, який відбувся 24.06.2019 о 21:30 год. між позивачем та гр. ОСОБА_5 , депутатом міської ради, поблизу магазину «Орчик», зазначено: «перевертень в погонах» по-звірячому побив депутата», « ОСОБА_3 отримав удар в обличчя»; «офіцер поліції дозволяє собі рукоприкладство». Опираючись на згадані надумані фактичні обставини, Карлівська міська рада, інтереси якої представляв ОСОБА_2 , виклав оціночні судження, як то про переслідування ОСОБА_5 за його депутатську та громадську діяльність, неналежний стан правопорядку в місті, тощо. За змістом статті, потерпілим у правопорушенні виступає ОСОБА_5 , а позивач є ініціатором. Хоча, з приводу даного інциденту відкрито кримінальне провадження, в якому ОСОБА_5 являється підозрюваним, а позивач потерпілим. Позивач жодного разу не вдарив гр. ОСОБА_5 , оскільки, з огляду на його стан сп`яніння, будь-який фізичний вплив з боку позивача, міг являти загрозу його життю та здоров`ю. Між тим, у статті зазначено, що ОСОБА_5 «рефлекторно» заподіяв цілу групу тілесних ушкоджень позивачу. При даному інциденті були присутні свідки, які можуть підтвердити недостовірність обставин викладених у статті. Поширенням неправдивої інформації, відповідачі створили негативну соціальну оцінку особи позивача в очах оточуючих, порушивши честь, оскільки професія поліцейського є соціально важливою, передбачає безперервний процес підтримання публічного порядку, шляхом забезпечення безпеки осіб, суспільства, держави. З початку служби, позивач напрацював ім`я чесного, добросовісного та порядного представника закону. Здобута репутація, за довгу роки бездоганної служби, була очорнена та поставлена під сумнів. Позивач вважає, що поширення вищезазначеної неправдивої інформації щодо нього, завдало шкоди його інтересам, порушивши його честь, гідність, ділову репутацію. Позивач зазначає, що внаслідок вчинених дій, він зазнав душевних страждань, йому було завдано моральної шкоди, розмір якої він оцінює у 100000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позову у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач пояснив, що 24.06.2019, близько 20 години, він заїхав за дружиною та потім до магазину «Орчик». Коло магазину побачив ОСОБА_5 , з ним мав дружні стосунки. Останній перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння. Там також були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є свідками по даній справі. ОСОБА_5 висловлювався нецензурною лайкою в адресу позивача. ОСОБА_1 намагався з`ясувати причину такої поведінки, але ОСОБА_5 почав наносити позивачу удари. У відповідь, позивач ударів не наносив. Потім ОСОБА_5 викликав поліцію та повідомив, що його побив позивач. За заявою позивача було відкрито кримінальне провадження, яке знаходиться на розгляді Новосанжарського районного суду. Він пройшов судмедекспертизу.

Представник відповідача КП «Карлівка Новатор», Дяченко В.О., заперечив проти задоволення позову в частині позовних вимог до КП «Карлівка Новатор», з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначив, що газета «Карлівська громада» припинила своє існування. Разом з відзивом на позов надано копію Договору №1 про надання послуг (виконання робіт) у сфері висвітлення діяльності соціально-економічного розвитку громади міста Карлівка та комунальних підприємств міста (а.с.52-53), замовником за яким є Карлівська міська рада в особі міського голови ОСОБА_2 , а виконавцем КП «Карлівка Новатор», предметом якого є надання послуг (виконання робіт) у сфері висвітлення діяльності соціально-економічного розвитку громади міста через друкований засіб масової інформації – газети «Карлівська громада», термін дії даного договору визначено до 31.12.2019. Додатком №1 до зазначеного Договору є Технічне завдання (а.с.54), Додатком №2 – Акт прийому передачі наданих послуг (виконаних робіт) (а.с.55). Згідно цивільно-правової угоди №1/3 від 25.01.2019 (а.с.56) КП «Карлівка Новатор» доручила виконавцю ОСОБА_8 : розробляти проект друкованого видання «Карлівська громада», підбирати матеріали для публікації, готувати матеріали до друку.

Представник відповідача Карлівської міської ради до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином, у встановленому законом порядку, причина неявки не відома. Представник була присутня на підготовчому судовому засіданні, під час якого заперечувала проти його задоволення.

Третя особа ОСОБА_2 також не з`явився до суду, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому законом порядку, що підтверджується його підписом на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення, причина неявки не відома.

Свідок ОСОБА_9 , яка є дружиною позивача, в суді пояснила, що ОСОБА_5 не знає, вона була присутня під час інциденту біля магазину «Орчик», заїхали до магазину за продуктами. Коли позивач пішов до магазину, свідок залишилася у машині. В ході бесіди, ОСОБА_5 почав відштовхувати позивача, та висловлювався в його сторону нецензурною лайкою, потім почав наносити тілесні ушкодження. Позивач йому не відповідав, а лише відходив від нього.

Свідок ОСОБА_10 , яка являється позивачу сестрою, працює у магазині «Орчик», пояснила, що знає ОСОБА_5 , як сусіда та депутата. Брат заїхав до магазину, свідок, почувши крики, вийшла з магазину та побачила, як ОСОБА_5 б`є позивача. Початку конфлікту вона не бачила. Позивач ОСОБА_5 не бив. Статтю вона читала, все, зазначене у ній, вважає неправдивим.

Свідок ОСОБА_6 в суді пояснив, що знає позивача, проживає неподалік. Знає і ОСОБА_5 . Був присутній під час інциденту, в цей час був біля магазину «Орчик» з ОСОБА_7 . ОСОБА_5 був п`яний, ображав людей. Коли приїхав позивач, між ними виник конфлікт, в ході якого, ОСОБА_5 почав бити позивача, останній не відповідав. Статтю він читав.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що знає обох. Проживає неподалік ОСОБА_2 , ОСОБА_5 знає погано. Решту показань, що надав, є аналогічними показанням попереднього свідка. Заслухавши учасників процесу, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Конституцією кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ч.4 ст.32).

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У відповідності до п.25, 26 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2, під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Статтею 201 ЦК передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.275 Цивільного кодексу фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими гл.3 цього кодексу.

Згідно з ч.1 ст.277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до стст.297, 299 ЦК кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (надалі - Постанова ПВСУ), при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 12 цієї ж Постанови вказано, що належним відповідачем,у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет, є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб - сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяв.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про інформацію» під інформацією будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до принципів інформаційних відносин інформація повинна бути повною та достовірною, при цьому її надання має узгоджуватися з принципом свободи вираження поглядів і переконань.

Згідно з приписами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з вимогами ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.81ЦПК України обов`язки доказування і подання доказів кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач є підполковником поліції, працює заступником начальника Карлівського відділу поліції Головного управління поліції в Полтавській області, начальником слідчого відділення, що вбачається з наданої інформації про службовий стан (а.с.20).

До матеріалів справи позивачем додано копії газет (а.с.24-31, 32-35), де було здійснено публікації статтей, які він просить суд спростувати: «Життя і слово» у номері №53-54 (12997-12998) від 05.07.2019 на стор.2 опублікувано статтю з назвою «По-звірячому побили депутата Карлівської міської ради»(а.с.25), «Карлівська громада», де у випуску за липень 2019 у №7 стор.2 надруковано аналогічну статтю (а.с.33).

З наданих копій також вбачається тираж газет: «Життя і слово» - НОМЕР_3 примірників (а.с.8), «Карлівська громада» - 1000 примірників (а.с.11), засновником останньої зазначено КП «Карлівка Новатор».

Газету «Карлівська громада» за липень 2019 р. №7 (24) було також опубліковано на офіційному сайті Карлівської міської ради за посиланням: https://karlivka-mrada.gov.ua/ (а.с.12).

Статтю, як у друкованих виданнях, так і у електронному вигляді (на сайті міської ради), підписано – « ОСОБА_4 міський голова».

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.13), 25.06.2019 за заявою ОСОБА_1 о 19:22 год цього ж дня, до ЄРДР внесено відомості про заяву про кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 345 КК України, номер кримінального провадження: 12019170000000242. З викладених обставин вбачається, що 24.06.2019 приблизно о 21:20 год. ОСОБА_11 , перебуваючи поряд із магазином «Орчик», по вул.Левада в м.Карлівка, застосовуючи насильство щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку із виконанням ним службових обов`язків, умисно, шляхом нанесення ударів руками та ногами, спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_1 .

Згідно довідки головного лікаря КНП «Карлівська ЦРЛ ім.Л.В.Радевича» (а.с.14), 25.06.2019 зафіксовано звернення ОСОБА_5 до лікаря-травматолога зі скаргами на болі в області скулової дуги з лівої сторони обличчя. З його слів: «вчора його побили невідомі». Даних щодо черепно-мозкової травми та струсу головного мозку виявлено не було.

Згідно висновку експерта №68 від 27.06.2019 (а.с.15-19), в результаті проведення судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_1 , на його тілі виявлено слідуючі тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку; забиту рану на слизовій нижньої губи; по синцю на нижній губі ліворуч та на підборідді праворуч; по синцю на зовнішній поверхні правого та лівого стегна; синець овальної форми на зовнішній поверхні лівого плеча; трьох синців на внутрішній поверхні лівого плеча; одиночних синців на зовнішній поверхні лівої кисті, на зовнішній поверхні правого передпліччя в нижній частині та на зовнішній поверхні правої кисті.

Зазначене вище спростовує обставини, викладені у спірній статті, щодо інциденту що відбувся.

Позивач зазначає, що поширена неправдива інформація стала відома широкому колу місцевих жителів та нашкодила його діловій репутації, оскільки він є працівником поліції і набута за довгі роки роботи репутація, була очорнена та поставлена під сумнів.

Під діловою репутацією особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.2 ст.30 закону «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Викладену у статті інформацію не можна вважати оціночним судженням, оскільки інцидент, що відбувся, має фактичні дані, які підтверджено вищезазначеними доказами.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що позивачем в суді доведено, що внаслідок поширення у статті інформації щодо нього, було порушено його особисті немайнові права, тому вбачає підстави для задоволення позову в цій частині, а отже вважає за необхідне визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, викладену в статті під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », опублікованій у газеті «Карлівська громада» у випуску за липень 2019 року №7(24), а також на сайті Карлівської міської ради (посилання на ресурс ІНФОРМАЦІЯ_2 ); зобов`язати Карлівську міську раду та редакцію газети «Карлівська громада» КП «Карлівка Новатор» спростувати недостовірну інформацію, викладену в статті під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », опублікованій у газеті «Карлівська громада» у випуску за липень 2019 року №7(24), а також на сайті Карлівської міської ради (посилання на ресурс https://karlivka-mrada.gov.ua/), шляхом розміщення публічного вибачення та спростування неправдивої інформації щодо: «… «перевертень в погонах» по-звірячому побив депутата …»; «… ОСОБА_3 отримав удар в обличчя …»; «… офіцер поліції дозволяє собі рукоприкладство …».

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч.1 ст. 23 ЦК України).

Розмір завданої позивачу моральної шкоди він оцінює у 100000 грн., які просить стягнути на його користь.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судом враховується роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року N 5).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі

інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності бов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду N 5 від 25.05.2001 ).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з

урахуванням інших обставин.

На підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі.

Беручи до уваги зазначене вище, суд вважає, що позивач, внаслідок поширення неправдивої інформації відносно нього, щодо протиправного заподіяння ним тілесних ушкоджень іншій особі, як працівник правоохоронних органів, начальник слідчого відділу Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області, а також, як особа, яка здійснює керівні і правоохоронні службові повноваження, дійсно зазнав моральної шкоди. Його ділову репутацію було поставлено під сумнів, було принижено його честь та гідність. Загальний тираж газет склав 3000 примірників, що потягло за собою розповсюдження інформації у широке коло осіб, а також з даною статтею могли ознайомитися користувачі мережі інтернет на офіційному сайті Карлівської міської ради, крім того враховується, що стаття була підписана офіційною особою - міським головою.

Тому, суд, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, оцінює розмір завданої моральної шкоди позивачу у 50000 грн.

З урахуванням положення статті 141 ЦПК України, оскільки позов задовольняється частково, з Карлівської міської ради та редакції газети «Карлівська громада» КП «Карлівка новатор» на користь позивача, підлягає стягненню сума сплаченого судового збору, пропорційно задоволеній частині позовних вимог, у розмірі 788,25 грн. з кожного.

Керуючись Конституцією України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи», ЗУ "Про інформацію", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, ст.ст.275, 277 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 76, 81, 141, 209, 212-215ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Карлівської міської ради, редакції газети «Карлівська громада» КП «Карлівка Новатор», за участю третьої особи: ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, викладену в статті під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », опублікованій у газеті «Карлівська громада» у випуску за липень 2019 року №7(24), а також на сайті Карлівської міської ради (посилання на ресурс https://karlivka-mrada.gov.ua/).

Зобов`язати Карлівську міську раду та редакцію газети «Карлівська громада» КП «Карлівка Новатор» спростувати недостовірну інформацію, викладену в статті під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », опублікованій у газеті «Карлівська громада» у випуску за липень 2019 року №7(24), а також на сайті Карлівської міської ради (посилання на ресурс https://karlivka-mrada.gov.ua/), шляхом розміщення публічного вибачення та спростування неправдивої інформації щодо: «… «перевертень в погонах» по-звірячому побив депутата …»; «… ОСОБА_3 отримав удар в обличчя …»; «… офіцер поліції дозволяє собі рукоприкладство …».

Стягнути з Карлівської міської ради (код ЄДРПОУ: 21046549, адреса: 39500, Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, 54) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Карлівської міської ради (код ЄДРПОУ: 21046549, адреса: 39500, Полтавська область, м. Карлівка, вул. Полтавський шлях, 54) та редакції газети «Карлівська громада» КП «Карлівка Новатор» (код ЄДРПОУ: 40998509, адреса: 39500, Полтавська область, м. Карлівка, вул. Торгова, 3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , по 788 (сімсот вісімдесят вісім) гривень 25 копійок в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги або до Полтавського апеляційного суду або через Карлівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 28.10.2020.

Суддя