Рішення № 92591290, 30.10.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4748/20

2/357/2286/20

Категорія 38

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 жовтня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2020 року позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 27.11.2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за договором та допустив виникнення заборгованості, яка станом на 10.11.2019 р. становить 9 852,21 грн., але ІНФОРМАЦІЯ_1 позивальник ОСОБА_2 помер. Оскільки ОСОБА_1 постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, останній заяву про відмову від спадщини не подавав, тому прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника, просили стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк2 заборгованість у розмірі 9 852,21 гривень та судові витрати ( а. с. 1-5 ).

Ухвалою судді від 20 травня 2020 року позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості була залишена без руху ( а. с. 53-54 ).

Ухвалою судді від 19 червня 2020 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін ( а. с. 64-65 ).

Ухвалою суду від 22 червня 2020 року витребувано з Центру надання адміністративних послуг при Білоцерківській міській раді довідку про склад сім`ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , витребувано з Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори завірену належним чином копію спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а. с. 67-68 ).

В судове засідання позивач АТ КБ «ПриватБанк» свого представника не направив, звертаючись до суду з позовною заявою, в прохальній його частині, представник АТ КБ «ПриватБанк» за довіреністю Савіхіна А.М. просила в разі неявки в судове засідання відповідача, АТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та винесення заочного рішення судом ( а. с. 5 ).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення, яке отримано останнім 20.10.2020 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Заяв та клопотань збоку відповідача до суду не надходило, як і не надходило від відповідача відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою суду від 30.10.2020 року постановлено провести заочний розгляд справи у вищезазначеній цивільній справі.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за можливим по даній справі провести заочний розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПраватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим укладено договір № б/н від 27.11.2012 року, згідно якого отримав кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.5, п. 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких Позичальник при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п. 1.1.1.44 Договору - короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його Рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Пунктами 1.1.1.67, 1.1.5.1, 1.1.5.2 Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

Крім того, відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме до п. 2.1.1.3.1. погашення кредиту та процентів здійснюється наступними шляхами: договірним списанням - Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим договором; внесення Клієнтом коштів у готівковій або безготівковій формі в розмірі Мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа ( включно ) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту.

Таким чином, у разі відсутності коштів на рахунках, відповідач здійснює погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу.

Згідно п. 1.1.1.60 Договору Мінімальний обов`язковий платіж - розмір боргових зобов`язань Відповідача, які щомісяця повинен сплачувати Відповідач протягом терміну дії карти. Мінімальний обов`язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості Клієнта.

Згідно п. 2.1.1.2.9 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту, за користування кредитом Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату здійснення трат за рахунок кредиту.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором п. 2.1.1.2.11 Договору Клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.

Відповідно до п. 2.1.1.3.5 Договору при порушенні позичальником строків платежів при якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Пунктом 1.1.6.1 Договору, Договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий самий строк.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, підписання Заяви № б/н від 27.11.2012 року свідчить про те, що ОСОБА_2 всі умови даного Договору цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.

Вказаний договір був прочитаний та підписаний сторонами.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Стаття 1048 частина 1 ЦК України передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір та порядок одержання яких встановлюється договором.

Позичальник зобов`язаний, відповідно до ст. 1049 ЦК України, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 порушив умови договору та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості утворилася заборгованість перед Банком, де станом на 10.11.2019 року, останній має заборгованість у розмірі - 9 852,21 грн., яка складається з наступного: 9 852,21 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 9 852,21 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 0,00 грн. - штраф (фіксована частина); 0,00 грн., штраф (процентна складова), що підтверджується наявною в матеріалах справи розрахунком заборгованості ( а. с. 10-11, 12-13, 14 ).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та правилами надання банківських послуг (далі - Договір), складає між ОСОБА_2 та Банком Договір про надання банківських послуг, № б/н від 27.11.2012 року, а тому зазначені умови були прочитані, підписані обома сторонами.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, відповідач зобов`язання за договором не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Встановлено, що позичальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить наявне в матеріалах справи свідоцтво про смерть від 04.10.2016 року ( а. с. 35 ).

Звертаюсь до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 , позивач вважає, що останній є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , так як постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та заяви про відмову від спадщини не подавав, тому є таким, що прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно із статтею 1281 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (стаття 1281 ЦК України).

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Листом-відповіддю на претензію кредитора від 08.02.2019 року за № 288/01-16 Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора Київської області на підставі претензії було заведено спадкову справу 18.03.2017 року, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у їх конторі за номером у нотаріуса 111\2017. Станом на сьогоднішній день спадкоємці щодо прийняття спадщини на майно померлого ОСОБА_2 не зверталися ( а. с. 38 ).

31 липня 2020 року за вх. № 29336 судом отримано з Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області від 27.07.2020 року за № 1291/01-16 та інформаційну довідку зі Спадкового реєстру ( спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину ) № 61077120 від 27.07.2020 року на ім`я померлого ОСОБА_2 ( а. с. 84, 85-87 ).

На запит суду, 07.10.2020 року за вх. № 38594 судом отримано з Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області інформаційну довідку зі Спадкового реєстру ( спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину ) № 61833365 від 26.09.2020 року ( а. с. 93, 93 ).

Зазначені Інформаційні довідки зі Спадкового реєстру не містять відомостей про спадкоємців, які б отримали свідоцтва про право на спадщину.

16 липня 2020 року за вх. № 27264 судом отримано з Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області інформацію про те, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , спадкова справа у Першій Білоцерківській міській державній нотаріальній конторі Київської області не заводилась ( а. с. 75 ).

Отже, при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року справа N 640/6274/16-ц, провадження N 61-25487св18.

У разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, висновок Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11).

Обґрунтовуючи підстави позову, банк посилався на те, що ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, заявив про відмову від прийняття спадщини, відповідач таких доказів не подав.

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади м. Біла Церква, сформована 07.07.2020 року, яка надану суду управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради на виконання ухвали суду, за відомостями реєстру територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 станом на 27.09.2016 року зареєстровано 2 особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації 14.02.1998 року та 24.07.1998 року відповідно ( а. с. 72, 73 ).

Вищевказана адреса зазначалася позичальником і в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ( а. с. 15 ).

У п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому, спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки у тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцям.

Висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, відповідно до якого відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Таким чином, хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної заборгованості) та факт прийняття спадщини після смерті позичальника ОСОБА_2 його дочкою ОСОБА_1, наявність спадкового майна, суд апеляційної інстанції відмовив у позові з огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що відповідач фактично прийняла спадщину на належне померлому майно та вартості цього майна.

У той же час, суд не врахував, що принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 81 ЦПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Тому висновки суду про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не зазначено перелік спадкового майна, не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суд безпідставно поклав обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача.

Положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року справа № 607/98/17, провадження № 61-27515св18.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений, відзиву та будь-яких пояснень з приводу позову АТ КБ «ПриватБанк» не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки, як зазначалося вище, відповідач ОСОБА_1 постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, то відповідач прийняв спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується відсутністю у державного нотаріуса заяви відповідача про відмову від спадщини.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.11.2012 року в сумі 9 852,21 гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту, згідно поданого позивачем розрахунку розміру заборгованості за кредитним договором розрахований на дату смерті позичальника ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Тому, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки підлягають задоволенню вищевказані позовні вимоги, підлягають задоволенню і вимоги позивача в частині стягнення з відповідача судових витрат, понесених останнім при зверненні до суду у розмірі 2 102 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № ZZ42B0VG8 від 11.03.2020 року ( а. с. 38 ).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 203, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1216, 1218, 1270, 1281, 1282, 1268 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 131, 141, 247, 263, 280-289 ЦПК України, п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.11.2012 року в розмірі 9 852,21 гривень та судові витрати у розмірі 2 102 гривень, загалом 11 954, 21 гривень ( одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні двадцять одна копійка ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» ( адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ: 14360570, рах. № НОМЕР_1 ( для погашення заборгованості та судових витрат ), МФО: 305299 );

Відповідач: ОСОБА_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_2 ).

Повний текст заочного рішення складено 30 жовтня 2020 року.

Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов