Рішення № 92590482, 02.11.2020, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/487/18

Провадження по справі №2/276/76/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

02 листопада 2020 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») подало до суду позов, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 14.01.2009 року.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг, на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 30.04.2018 має заборгованість у розмірі 17004 грн 39 коп., з яких: 493 грн 50 коп. - заборгованість за кредитом; 10960 грн 03 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 4503 грн 03 коп. - пеня та комісія; а також відповідно до пункту 8,6 Умов та правил надання банківських послуг 250 грн 00 коп. штраф (фіксована частина), 797 грн 83 коп. - штраф (процентна складова).

Посилаючись на викладене АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 14.01.2009.

Ухвалою Володарсько - Волинського районного суду Житомирської області від 10.08.2020 справу прийнято до провадження судді та призначено в порядку спрощеного позовного провадження в судове засідання з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, одночасно з подачею позовної заяви надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не направив.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що 14.01.2009 ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, у якій зазначив свою згоду на те, що ця анкета разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між нею і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

У анкеті-заяві зазначено, що Умови і Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку і позичальник, підписуючи анкету, зобов`язується виконувати їх вимоги і регулярно ознайомлюватися з внесеним до них змінами на сайті банку.

За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до наданої позивачем довідки від 14.01.2009 про умови кредитування з використанням Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», підписаної позичальником, тип картки - MasterCard Mass; тип кредитної лінії - відновлювальна; пільговий період (нарахування відсотків здійснюється за ставкою 0,01% річних) - до 55 днів; валюта картрахунку - UAH; базова відсоткова ставка (нараховується на залишок непростроченої заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів у році) - 2,5 %; розмір щомісячних платежів (що включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн и не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітнім; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - (базова відсоткова ставка за договором)/30 (нараховується за кожний день прострочення кредиту) +1% від заборгованості, але не менше 10 грн в місяць (нараховується один за на місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсоткам 5 та більше днів при наявності прострочення на суму більше 50 грн); штраф при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів - 500 грн + 5% від суми позову.

За розрахунком банку станом на 30.04.2018 має заборгованість у розмірі 17004 грн 39 коп., з яких: 493 грн 50 коп. - заборгованість за кредитом; 10960 грн 03 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 4503 грн 03 коп. - пеня та комісія; а також відповідно до пункту 8,6 Умов та правил надання банківських послуг 250 грн 00 коп. штраф (фіксована частина), 797 грн 83 коп. - штраф (процентна складова).

Мотивувальна частина та застосовані норми права

Підставою позову зазначено невиконання кредитних зобов`язань відповідачем, що пов`язані із отриманням ним кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту, суд виходить з наступного.

Надання кредиту відповідачу підтверджується наданими кредитором доказами, а тому підстав для звільнення боржника від обов`язку повернути надану банком суму немає.

Оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів повернення банку кредитного ліміту у розмірі обумовленому у позові, що є його процесуальним обов`язком, то наявні правові підстави для покладання на відповідача обов`язку сплатити на користь банку тіло кредиту у розмірі 493,50 грн.

Що стосується нарахування відсотків за користування кредитом, пені та штрафів, суд зазначає наступне.

У анкеті-заяві позичальника від 14.01.2009 року процентна ставка, розмір та умови нарахування неустойки не зазначені.

Проте, у довідці про умови кредитування від 14.01.2009 року зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячних платежів від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісія.

Зазначена довідка підписана відповідачем.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, нараховану пеню та штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, а також вказаної довідки про умови кредитування, посилався на витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування, що вказано й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у провадженні № 6-16цс15 і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (14.01.2009року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (у травні 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, які безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю у п`ять років, оскільки такі не містить підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень Умов та правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

На переконання суду, витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.01.2009 року шляхом підписання анкети-заяви.

Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги про неправильне врахування судами указаних висновків Великої Палати Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки, як у справі, яка була предметом перегляду Великою Палатою Верховного Суду, так і в справі, яка переглядається, встановлені подібні правовідносини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач, підписуючи 14.01.2009 року анкету-заяву, також підписав довідку про ознайомлення із умовами кредитування, тобто відповідач погодився у письмовому вигляді з умовами кредитування, зокрема щодо нарахування процентів за користування кредитом, штрафів та пені.

Заперечень щодо підписання указаної вище довідки відповідач не висловив.

Визначений позивачем розмір заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 10960,03 грн відповідає умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді, а саме базова ставка за процентами за користування кредитними коштами, зазначена у довідці становить 2,5 % річних. Із розрахунку вбачається, що заборгованість по процентам розрахована виходячи з передбаченого договором розміру. Наданий позивачем розрахунок відповідач не спростував.

Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 10960,03 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафів та пені, суд виходить із наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15 та підтверджена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 358/384/19 (провадження № 61-2013св20).

Оскільки банком було одночасно заявлено вимоги до ОСОБА_1 як щодо штрафів, так і щодо пені за одне й те саме порушення, а саме за несвоєчасність погашення останнім заборгованості, то задоволенню підлягають тільки вимоги про стягнення штрафу в сумі 1047,83 грн (фіксована частина - 250,00 грн + процентна складова - 797,83 грн). На переконання суду, відповідальність відповідача за прострочення виконання кредитного зобов`язання у виді штрафу буде відповідати принципу співрозмірності по відношенню до наявної заборгованості за тілом кредиту.

Розподіл судових витрат

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1295,24 грн.

Керуючись статтями 2,7,10-13,76-83,133,141,263-268, 280, 281, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 14 січня 2009 року в розмірі 12501 (дванадцять тисяч п`ятсот одна) грн 36 коп., яка складається: 493 (чотириста дев`яносто три) грн 50 коп. - заборгованість за кредитом, 10960 (десять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 03 коп. - відсотки за користування кредитом, 1047 (тисяча сорок сім) грн 83 коп. - штраф.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 1295 грн 24 коп.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя А.М. Збаражський