Рішення № 92589675, 02.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 р. № 400/2079/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:Фермерського господарства "ОСНОВА", вул. Генерала Богданова, 31, с. Романова Балка, Первомайський район, Миколаївська область, 55270

про:стягнення заборгованості в сумі 59 069,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовною заявою до Фермерського господарства « Основа», Миколаївська область, Первомайський район, с. Романова Балка про стягнення заборгованості в сумі 59069,15 грн., з яких 58368,75 грн. – сума адміністративно-господарських санкцій, 700,40 грн. – пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Позов обґрунтовано тим, що протягом 2019 року відповідач не працевлаштував інвалідів відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв`язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки доказом, який свідчить про створення відповідачем робочих місць є звіт форми № 3-ПН, який у 2019 подавався до центру зайнятості. Обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком таких осіб для працевлаштування.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що звіт форми 3-ПН відповідачем подавався тільки 15.11.2019. Проте враховуючи середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу обов`язок щодо створення 1 робочого місця виник у відповідача у серпні 2019, а не у листопаді 2019.

Відповідач надав суду заперечення, в яких зазначив, що з серпня 2019 по грудень 2019 у нього працювало 3 особи з інвалідністю, однак у формі №10-ПІ(річна) відображена була лише одна особа, оскільки дві інші прийняті на роботу за сумісництвом та не включаються до статистичної звітності щодо облікової кількості штатних працівників відповідно до вимог пп.2.6.1 п.2.6 розділу 2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики від 28.09.2005 № 286.

Сторони надали суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно доч.3 ст.194 КАС справа розглядається в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив матеріали справи, суд встановив:

03.03.2020 відповідач подав до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма №10-ПІ), в якому вказав, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового скалу складає за рік-64, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність 2 особи. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» -3 особи.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 року для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відтак, ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не встановлено правил, за якими підприємство було б зобов`язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Разом з тим, ч. 3 вказаної статті чітко визначені обов`язки підприємства, що використовує найману працю:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України “Про зайнятість населення” від 5 липня 2012 року №5067-VI передбачено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії);

Відповідно до пункту 5 Порядку “Про затвердження форми звітності №3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії)” та Порядку її подання” затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, вказане свідчить про наявність у роботодавця обов`язку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство інвалідів для працевлаштування. Звіт форми №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії, де датою відкриття є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладено новий трудовий договір з найманим працівником.

Згідно зі статтею 20 Закону № 875, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації, громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відтак, законом передбачена відповідальність підприємства, на якому не дотриманий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, суду необхідно надати оцінку складу правопорушення, а саме його суб`єктивній стороні: чи сталося недотримання нормативу робочих місць інвалідів з вини відповідача, чи вжиті ним всі заходи для недопущення господарського правопорушення, чи виконані ним всі обов`язки покладені законом на роботодавця.

У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 ( 10-ПІ) відповідач самостійно визначив, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимоги ст.19 Закону України « Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» 3 особи, а фактично за рік працювало 2 особи.

Звіт форми 3 ПН відповідач подав до центру зайнятості 15.11.2019. Доказів того, що ним подано звіт протягом 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії відповідач суду не надав.

Витребувана позивачем інформація у ПФУ стосовно кількості штатних працівників та кількість інвалідів свідчить, що в січні 2019 відповідачем вже був не дотриманий норматив інвалідів, тому виник обов`язок подати звіт до центру зайнятості, який був поданий тільки в листопаді 2019.

Посилання відповідача стосовно того, що у нього працювало на підприємстві протягом серпня-грудня 2019-3 особи з інвалідністю, але два з них працювали за сумісництвом не приймається судом до уваги, оскільки Законом України № 875 чітко передбачено, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності повинен складатись саме з штатних працівників облікового складу за рік. Також відповідно до п. 2.6.Інструкції зі статистики кількості працівників № 286 від 28.09.2005 передбачено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії: прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств.

Відтак, відповідач в порушення ст.18 Закону України № 875 та ст.50 Закону України « Про зайнятість населення» не повідомив центр зайнятості в 3-денний строк про наявність вакансії, не виконав обов`язки передбачені чинним законодавством, тому неможливо стверджувати, що він вжив всіх заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач не довів суду, що діяв правомірно, вжив всіх заходів для створення робочих місць інвалідам, тому позов належить задовольнити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) до Фермерського господарства "ОСНОВА" (вул. Генерала Богданова, 31, с. Романова Балка, Первомайський район, Миколаївська область, 55270, ідентифікаційний код 03764040) задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ОСНОВА" (вул. Генерала Богданова, 31, с. Романова Балка, Первомайський район, Миколаївська область, 55270, ідентифікаційний код 03764040) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) заборгованість у сумі 59069,15 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч шістдесят дев`ять гривень 15 коп.), з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 58368,75 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 700,40 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко