Рішення № 92589589, 03.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 р. справа № 400/2805/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Військової частини А3199, Очаків,Миколаївська область,57508

про:визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся з позовом до Військової частини А3199 (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації за невикористані дні відпочинку; зобов`язати відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпочинку терміном 122 доби виходячи з грошового забезпечення на день звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за час проходження військової служби брав участь у антитерористичній операції і дні відпочинку (122 доби) провів під час виконання завдань у зоні проведення бойових дій, за які відповідач мав нарахувати та виплатити компенсацію при звільненні.

Ухвалою від 16.07.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що виплата грошової компенсації за невикористані дні відпочинку в даному випадку не передбачено чинним законодавством, а інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині А1594 до 18.10.2017 р., у період з 02.09.2015 р. по 04.01.2016 р., з 18.03.2016 р. по 11.06.2016 р., з 18.09.2016 р. по 12.11.2016 р., з 11.04.2017 р. по 02.08.2017 р. приймав участь у Антитерористичній операції, що записами у військовому квитку.

Відповідно до Витягу із Наказу командира військової частини А1594 від 18.10.2017 р. №73-РС позивача з 18.10.2017 р. звільнено з військової служби у запас.

Позивач вважає, що під час звільнення відповідач мав нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні відпочинку за 122 доби, однак у зв`язку із невиплатою звернувся до суду з даним позовом.

Суд вирішуючи спір між сторонами виходить з наступного.

Відповідно ч.1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний період, визначеної законодавством України, за винятком випадків, передбачених п.5 цієї статті.

Так, відповідно до п. 5 вищезазначеної статті, військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби в добовому наряді та інші заходи, пов`язані із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості службового часу.

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону країни «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов`язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня. Військовослужбовцям строкової військової служби, курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів при виконанні обов`язків військової служби у зазначені дні час відпочинку встановлюється відповідним командиром (начальником).

З аналізу вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку про те, що заходи, пов`язані із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості службового часу та виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні, компенсуються днями відпочинку, як правило, протягом наступного тижня.

Крім того, відповідно до п.п.1, 2 ст. 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Отже, служба понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується, а компенсується днями відпочинку. Відтак, у відповідача не було підстав для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпочинку за час перебування в зоні проведення антитерористичної операції.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач на підставі ст. 5 ч. 1 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А3199 (Очаків, Миколаївська область, 57508, ідентифікаційний код 07962400) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич