Рішення № 92589561, 21.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/473/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. Львів

10 год. 52 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Іванес Х.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Бруха А.О., представника відповідача Тереха І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007 м. Львів пл. Генерала Григоренка 3) про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, стягнення моральної шкоди -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач, ГУНП у Львівській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про застосування дисциплінарного стягнення та порушення службової дисципліни окремими працівниками Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області» № 3755 від 09.12.2019 в частині застосування до слідчого СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області в користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10000 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області в користь ОСОБА_1 витрати на за судовий збір у сумі 840 грн 80 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що підставою видачі оскаржуваного наказу, як видно із зазначених у ньому відомостей, стало грубе порушення службової дисципліни, основних обов`язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 розділу 1, ч. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, п.п. 1, 2, пп. 6 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та скоїв вчинок, що підриває авторитет поліції, оскільки така подія набула громадського резонансу та призвела до звернення з обґрунтованою скаргою депутата Львівської обласної ради В.Ткачик. Позивач вважає, що винесений наказ № 3755 від 09.12.2019 в частині (п. 2) є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що відповідачем у матеріалах службового розслідування жодним чином не обґрунтовано, у чому саме проявилося порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, а також достовірних фактів порушення в службовій діяльності законодавчих та нормативно-правових актів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу. Позивач зазначив, що дисциплінарною комісією також порушено порядок проведення службового розслідування, оскільки при вчиненні двох дисциплінарних проступків має проводитися два службові розслідування. Щодо стягнення моральної шкоди посилається на те, що 12.12.2019 мало місце транслювання виступу депутата Львівської обласної ради по Червоноградському місцевому телеканалі « 15» з повідомленням останнім про притягнення працівника поліції ОСОБА_1 , який «кришував браконьєрів», до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що внаслідок таких незаконних дій йому завдано моральну шкоду на 10000,00 грн. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 10.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.04.2020 задоволено клопотання позивача про розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 30.06.2020 закрито підготовче провадження у вказаній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті; задоволено клопотання представника позивача та викликано як свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (вх. № 31904 від 25.06.2020), у якій звернув увагу на порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування. Вказав, що відповідачем не видано наказу про повторне службове розслідування щодо подій 09.08.2019, а саме службове розслідування проведено без підстав для його початку (скарги) та без наказу про його призначення. У судовому засіданні надали аналогічні усні пояснення, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх. № 5512ел, від 17.06.2020). В обґрунтування зазначив, що службове розслідування відносно позивача проведено на законних підставах, відповідно до вимог Дисциплінарного статуту у строк визначений чинним законодавством, що підтверджує письмовий доказ у формі висновку службового розслідування. При застосуванні до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення враховано характер проступку, обставини, за яких він вчинений, особу порушника, ступінь його вини та інші необхідні факти. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд заслухав вступне слово представників сторін та показання свідків, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 з 08.06.2018 по 01.03.2020 проходив службу в Національній поліції України на посаді слідчого слідчого відділення Червоноградського відділу поліції ГУНП (том І, а.с. 121).

На адресу Головного управління Національної поліції у Львівській області 28.08.2019 надійшли матеріали з Управління Державного агенства рибного господарства у Львівській області, у яких просило провести службове розслідування і притягнути до відповідальності згідно з вимогами чинного законодавства працівника Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 , котрий 09.08.2019, зловживаючи своїм службовим становищем, брав участь і сприяв незаконним діям гр. ОСОБА_3 , який порушив п. 3.14 «Правил любительського і спортивного рибальства», зокрема вилучив із води знаряддя лову, які належать іншим особам і відповідальність за це передбачено ч. 3 ст. 85 КУпАП (том ІІ, а.с. 89, 90).

На підставі вказаних матеріалів наказом начальника Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області «Про призначення службового розслідування» № 160 від 30.08.2019 (далі - наказ № 160 від 30.08.2019) призначено службове розслідування за фактами можливих протиправних дій окремих працівників Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області (том ІІ, а.с. 74, 75).

За результатами службового розслідування складено висновок, який 24.09.2019 затверджено начальником Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області, відповідно до якого вищевказане службове розслідування припинено; факти, що стали підставою для проведення службового розслідування визнано такими, що не підтвердилися (том ІІ, а.с. 76-80).

На телефонну лінію Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області 14.11.2019 о 04:30 год. надійшло повідомлення від ОСОБА_5 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 гр. на ім`я ОСОБА_1 перешкоджає працівникам рибінспекції скласти адміністративні матеріали на озері біля с. Корчів Сокальського району, про що т.в.о. начальника Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області повідомлено рапортом (том ІІ, а.с. 44).

За результатами проведення перевірки по вищевказаному повідомленню складено довідку від 18.11.2019, якою встановлено, що невідома особа на ім`я ОСОБА_1 є гр. ОСОБА_1 , який працює слідчим Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області та в подальшому скеровано звернення гр. ОСОБА_5 Червоноградському ВП ГУНП у Львівській області для проведення перевірки (том ІІ; а.с. 42, 43).

Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії» № 3491 від 18.11.2019 (далі - наказ № 3491 від 18.11.2019) за вказаним вище фактом призначено службове розслідування у формі письмового провадження (том ІІ, а.с. 10, зворот).

За результатами службового розслідування складено висновок, який 29.11.2019 затверджено начальником ГУНП у Львівській області та відповідно до якого вищевказане службове розслідування завершено; факти, що стали підставою для проведення службового розслідування, знайшли своє підтвердження (том ІІ, а.с. 11-19).

У висновку зазначено, що під час особистого прийому заступника начальника головного управління - начальника слідчого управління ГУНП у Львівській області полковника ОСОБА_7 , надійшло звернення від депутата Львівської обласної ради ОСОБА_8 щодо нереагування та перешкоджання слідчим СВ Червоноградського ВП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_1 роботі працівникам рибінспекції.

Вказаним висновком встановлено такі обставини:

1. Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 на порушення вимог чинного законодавства, а саме: «Правил любительського і спортивного рибальства», затверджених постановою КМУ від 18.07.1998 № 1126, та п. 6 розділу ІІ «Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, дав вказівку ОСОБА_3 витягти сіті з водоймища, що прямо заборонено вищевказаними Правилами, та при виявленні правопорушення останній невідкладно не повідомив про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», натомість вийшов за межі наданих йому повноважень та посадової інструкції і вдався до самостійного виявлення та припинення правопорушення, що призвело до уникнення адміністративної відповідальності осіб, які намагалися здійснити незаконний вилов риби за допомогою ставних сіток.

2. Капітан поліції ОСОБА_1 , уникнувши відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок, вдруге був зафіксований працівниками «Рибоохоронного патруля» УДАРГ у Львівській області як особа, причетна до події, пов`язаної з незаконним виловом риби. При цьому, капітан ОСОБА_1 , перебуваючи на лікарняному, 13.11.2019 отримав інформацію від громадянина ОСОБА_2 про можливе вчинення правопорушення на водосховищі «Корчівське» (незаконний вилов риби за допомогою ставних сіток) та знову в порушення п. 6 розділу II «Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, невідкладно не повідомив про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», а прийняв рішення прибути на місце події та спільно із своїми знайомими (цивільними особами) вийшов за межі наданих йому повноважень та посадових інструкцій, вдався до самостійного виявлення та припинення правопорушення, що також призвело до уникнення особами, які намагалися здійснити незаконний вило риби за допомогою ставних сіток, від адміністративної відповідальності (протокол складеного лише на одну особу).

3. Як працівник правоохоронного органу ОСОБА_1 зобов`язаний надавати допомогу та за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в не робочий час дотримуватись норм професійної етики, 14.11.2019 на водосховищі «Корчівське» вчинив конфліктну ситуацію та перешкоджав працівникам «Рибоохоронного патруля» УДАРГ у Львівській області виконувати свої службові обов`язки, крім цього, вимагав від них вчиняти неправомірні дії щодо повернення вилученого майна.

4. З метою уникнення відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 у своєму поясненні вказав, що про можливе вчинення правопорушення на водосховищі «Корчівське» дізнався від ОСОБА_2 14.11.2019 близько 03:00 год., перебуваючи безпосередньо на дамбі озера спільно з працівниками «Рибоохоронного патруля» УДАРГ у Львівській області. Однак у своїх поясненнях, наданих працівникам Сокольського ВП на місці події 14.11.2019, ОСОБА_1 повідомив, що прибув на озеро для перевірки інформації про незаконний вилов сітками. Також ОСОБА_2 в поясненні повідомив, що 13.11.2019 близько 16:00 зателефонував ОСОБА_3 , який в подальшому приїхав на озеро з ОСОБА_1 та повідомив про те, що на озері стоять сітки.

Ураховуючи вищенаведене, Комісія уважала б за грубе порушення службової дисципліни, зокрема п. 6 розділу ІІ «Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, ч. 1 розділу 1, ч. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, п.п. 1, 2, пп. 6 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також основних обов`язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», до слідчого СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення - повідомлення про неповну службову відповідність.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про застосування дисциплінарного стягнення та порушення службової дисципліни окремими працівниками Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області» № 3755 від 09.12.2019 (далі - наказ № 3755 від 09.12.2019) висновок службового розслідування, проведеного на підставі наказу Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області № 160 від 30.08.2019, скасовано; за грубе порушення службової дисципліни, зокрема п. 6 розділу ІІ «Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, ч. 1 розділу 1, ч. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, п.п. 1, 2, пп. 6 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також основних обов`язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», до слідчого СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - повідомлення про неповну службову відповідність (том ІІ, а.с. 7-10).

Позивач вважає виданий ГУНП у Львівській області наказ № 3755 від 09.12.2019 протиправним, відтак звернувся до суду із цим позовом про його скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

В силу дії ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 (далі -Закон № 580-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ст. 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною першою ст. 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський виконує свої службові обов`язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об`єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб. За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику (ч.ч. 1, 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1179 від 09.11.2016).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України № 2337-VIII від 15.03.2018 (далі - Дисциплінарний статут).

Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з ч. 2 ст. 1 вказаного Статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України № 580-VIII, зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що для застосування до поліцейського будь-якого виду дисциплінарного стягнення необхідно встановити факт вчинення ним дисциплінарного проступку, що призвело до порушення ним службової дисципліни.

Такий дисциплінарний проступок полягає у конкретних діях чи бездіяльності, які вчинені поліцейським протиправно та умисно, або у разі невиконання поліцейським конкретних службових обов`язків.

Водночас, для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення факт вчинення ним дисциплінарного проступку повинен бути встановлений у передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 затверджено Порядок проведення службових розслідувань в Національній поліції України (далі - Порядок № 893).

Відповідно до розділу 5 Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Пунктом 4 розділу 5 Порядку № 893 встановлено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

У разі надходження до керівника органу поліції вищого рівня скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо якого є висновок службового розслідування, якщо в ній містяться відомості, які не були досліджені під час проведення службового розслідування, чи безпосереднього виявлення таких відомостей уповноважений керівник органу поліції вищого рівня призначає нове службове розслідування за такими відомостями, проведення якого доручається дисциплінарній комісії органу поліції вищого рівня. За наявності підстав у таких випадках може призначатися службове розслідування за фактом учинення членами дисциплінарної комісії дисциплінарного проступку (п. 10 розділу 6 Порядку № 893).

Аналізуючи вищенаведені норми, суд доходить висновку, що мета службового розслідування полягає в тому, щоб повно, об`єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника Національної поліції і його ставлення до вчиненого.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про застосування дисциплінарного стягнення та порушення службової дисципліни окремими працівниками Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області» № 3755 від 09.12.2019 став висновок службового розслідування, який затверджено начальником ГУНП у Львівській області 29.11.2019.

Зі змісту вказаного висновку службового розслідування судом не встановлено вчинення позивачем конкретних дій чи бездіяльності, що містять ознаки дисциплінарного проступку чи свідчать про невиконання ним службових обов`язків.

В оскаржуваному наказі № 3755 від 09.12.2019 щодо подій, які мали місце 09.08.2019 зазначено, що капітан поліції ОСОБА_1 на порушення вимог чинного законодавства, а саме: «Правил любительського і спортивного рибальства», затверджених постановою КМУ від 18.07.1998 № 1126, та п. 6 розділу ІІ «Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, дав вказівку ОСОБА_3 витягти сіті з водоймища, що прямо заборонено вищевказаними Правилами, та при виявленні правопорушення останній невідкладно не повідомив про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», натомість вийшов за межі наданих йому повноважень та посадової інструкції і вдався до самостійного виявлення та припинення правопорушення, що призвело до уникнення адміністративної відповідальності осіб, які намагалися здійснити незаконний вилов риби за допомогою ставних сіток.

З цього приводу суд зазначає, що положення Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15.02.1999, не розповсюджує свою дію при припиненні поліцейським (виконанням службових обов`язків) виявленого правопорушення у сфері рибоохорони, оскільки вказаний нормативний акт регламентує норми лову (добування), заборонені місця, терміни заборони лову (добування) водних живих ресурсів, мінімальний розмір риб та інших водних живих ресурсів, умови проведення спортивних змагань з рибальства і підводного полювання, район дії, дозволені та заборонені знаряддя і способи лову та інше.

Вказані Правила не містять жодних застережень щодо заборони давати вказівку витягти сіті з водоймища у разі виявлення таких незаконних дій. Крім цього, така вказівка позивача розцінюється судом як вжиття заходів щодо припинення виявленого адміністративного правопорушення, що є обов`язком для поліцейського в силу приписів ст. 23 Закону № 580-VIII та, зокрема, п. 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлені про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 100 від 08.02.2019 (далі - Порядок № 100).

Щодо висновку Комісії про те, що при виявленні правопорушення ОСОБА_1 невідкладно не повідомив про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», чим порушив п. 6 розділу ІІ Порядку № 100, суд зазначає таке.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 100 визначено, що поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

З цього приводу позивач зазначив, що про факт виявленого 09.08.2019 правопорушення на водосховищі «Корчівське» повідомив чоловіка орендаря водойми - ОСОБА_2 , який одразу зателефонував у поліцію та повідомив про вилучення браконьєрських сітей з водойми. Приблизно через декілька хвилин (ймовірно 1-2) ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1 і сказав, що уже повідомив поліцію про даний факт та попросив залишитись на місці до приїзду поліцейських.

Вказане підтверджується даними про реєстрацію у Сокальському ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області 09.08.2019 о 01:32 год. повідомлення ОСОБА_2 про виявлення рибальських сітей та прохання наряду поліції (зареєстровано у Журналі єдиного обліку за № 5202 від 09.08.2019) (том ІІ, а.с. 22).

ОСОБА_1 також ствердив, що він не мав із собою особистого мобільного телефону та при першій нагоді повідомив про факт виявленого правопорушення чоловіка орендаря водойми - ОСОБА_2 , що в ході розгляду справи підтверджено також показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_3 . Відповідачем таке твердження позивача не спростовано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що поліцейським Оліщуком В.П. через Пелеха Б.А. вжито заходів щодо невідкладного (при першій можливості у цьому випадку) повідомлення по телефону « 102» інформації про виявлення правопорушення, що виключає порушення ним п. 6 розділу ІІ Порядку № 100.

Крім цього, судом встановлено, що вказані факти були предметом дослідження у ході службового розслідування, проведеного на підставі наказу № 160 від 30.08.2019. Висновком за його результатами від 24.09.2019 порушень у діях ОСОБА_1 не встановлено.

Як встановлено п. 10 розділу 6 Порядку № 893 у разі надходження до керівника органу поліції вищого рівня скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо якого є висновок службового розслідування, якщо в ній містяться відомості, які не були досліджені під час проведення службового розслідування, чи безпосереднього виявлення таких відомостей уповноважений керівник органу поліції вищого рівня призначає нове службове розслідування за такими відомостями, проведення якого доручається дисциплінарній комісії органу поліції вищого рівня. За наявності підстав у таких випадках може призначатися службове розслідування за фактом учинення членами дисциплінарної комісії дисциплінарного проступку.

Наказ начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про призначення службового розслідування та створення дисциплінарної комісії» № 3491 від 18.11.2019 не містить посилання на будь-які відомості, які не були досліджені під час проведення службового розслідування на підставі наказу начальника Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області «Про призначення службового розслідування» № 160 від 30.08.2019 та які б давали право на призначення за фактом їх виявлення нового службового розслідування.

Крім цього, Порядок № 893 не містить також положень щодо можливості скасування при проведенні нового службового розслідування наказів, які стали підставою для проведення первинного службового розслідування. Тобто відповідачем без відповідних правових підстав повторно надано оцінку діям ОСОБА_1 щодо подій, які відбулися 09.08.2019.

Щодо висновку Комісії про те, що ОСОБА_1 14.11.2019 на водосховищі «Корчівське» вчинив конфліктну ситуацію та перешкоджав працівникам «Рибоохоронного патруля» УДАРГ у Львівській області виконувати свої службові обов`язки та, крім цього, вимагав від них вчиняти неправомірні дії щодо повернення вилученого майна суд зазначає таке.

Оскаржуваний наказ не містить будь-яких посилань на те, який саме конфлікт створив ОСОБА_1 . У висновку службового розслідування від 24.11.2019 зазначено лише про твердження інспекторів «Рибоохоронного патруля» УДАРГ у Львівській області про те, що ОСОБА_1 вказував ОСОБА_3 (щодо якого складався протокол про вчинення адміністративного правопорушення) про те, що саме останній має писати в протоколі та що він має відмовитися від підписів. Крім цього, після складення протоколу ОСОБА_1 та особи, які були з ним, почали перешкоджати виїзду службового автомобіля та вимагати копію протоколу, незважаючи на повідомлення про те, що копію протоколу буде скеровано поштою, оскільки ОСОБА_3 відмовився від підпису. Інспектор Гей М.О. також вказав, що між ним та ОСОБА_1 в минулому вже виникали конфліктні ситуації.

У ході розгляду справи такі твердження інспекторів не знайшли свого підтвердження. З метою підтвердження або спростування вказаної інформації у судовому засіданні досліджено відеодоказ та допитано свідків.

Із відеозапису судом встановлено, що під час події, що мала місце 14.11.2019, ОСОБА_1 не перешкоджав працівникам «Рибоохоронного патруля» УДАРГ у Львівській області виконувати свої службові обов`язки та не вимагав від вчинення будь-яких протиправних дій та не створював конфліктної ситуації. Вказане підтверджено також показаннями допитаних у судовому засіданні свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Щодо висновку Комісії про те, що 13.11.2019 ОСОБА_1 отримав інформацію від громадянина ОСОБА_2 про можливе вчинення правопорушення на водосховищі «Корчівське» (незаконний вилов риби за допомогою ставних сіток) та знову в порушення п. 6 розділу II «Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події», затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, невідкладно не повідомив про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», а прийняв рішення прибути на місце події та спільно із своїми знайомими (цивільними особами) вийшов за межі наданих йому повноважень та посадових інструкцій, вдався до самостійного виявлення та припинення правопорушення суд зазначає таке.

На думку суду, зробивши такий висновок, відповідач ототожнив момент виявлення правопорушення (14.11.2019) та момент здійснення дзвінка ОСОБА_2 (13.11.2019) із проханням провести перевірку інформації про те, що на водосховищі «Корчівське» браконьєри поставили сітки. Аналогічні показання також надали допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відтак твердження про порушення позивачем п. 6 розділу ІІ Порядку № 100 під час події 14.11.2019 не відповідають фактичним обставинам справи.

Окрім цього, посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 порушував норми ст. 18 Закону № 580-VIII, ч. 1 розділу І та ч. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, щодо неналежного виконання службових обов`язків є надуманим і спростовується матеріалами справи.

Застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватись на припущеннях або недоведених фактах.

Суд також звертає увагу, що підставою призначення службового розслідування стало отримане Сокальським ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області 14.11.2019 о 04:30 год. повідомлення від ОСОБА_5 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 гр. на ім`я ОСОБА_1 перешкоджає працівникам рибінспекції скласти адміністративні матеріали на озері біля с. Корчів Сокальського району, про що зазначено у наказі № 3491 від 18.11.2019. Однак висновок службового розслідування від 24.11.2019 та виданий на його підставі наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про застосування дисциплінарного стягнення та порушення службової дисципліни окремими працівниками Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області» № 3755 від 09.12.2019 підставою проведення службового розслідування вказано отримання 31.10.2019 під час особистого прийому заступника начальника головного управління - начальника слідчого управління ГУНП у Львівській області полковника ОСОБА_7 звернення від депутата Львівської обласної ради ОСОБА_8 щодо нереагування та перешкоджання слідчим СВ Червоноградського ВП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_1 роботі працівникам рибінспекції.

Відтак правова підстава для призначення службового розслідування, зазначена у наказі № 3491 від 18.11.2019, та його фактична підстава є різними, що суперечить вимогам Порядку проведення службових розслідувань в Національній поліції України № 893.

Зі змісту оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про застосування дисциплінарного стягнення та порушення службової дисципліни окремими працівниками Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області» № 3755 від 09.12.2019 судом встановлено, що до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Водночас суд зазначає, що ні у висновку службового розслідування від 24.11.2019, ні в наказі № 3755 від 09.12.2019 не вказано обставин (час, місце) і наслідків вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням позивача та його наслідками, не визначено ступінь та характер його вини у настанні подій, що розслідувалися, а також не вказано мотиви протиправної поведінки позивача і його ставлення до вчиненого.

Зі змісту вказаного висновку службового розслідування судом не встановлено вчинення позивачем конкретних дій чи бездіяльності, що містять ознаки дисциплінарного проступку чи свідчать про невиконання ним службових обов`язків. Суд звертає увагу, що пояснення, які надавались позивачем та наведені у висновку службового розслідування, також не містять даних про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Тобто висновком службового розслідування жодним чином не обґрунтовано, у чому саме проявилося порушення позивачем службової дисципліни та вимог зазначених статей Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у чому проявилося порушення Правил етичної поведінки поліцейських, Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлені про кримінальні правопорушення та інші події та чим це підтверджується.

Зазначене свідчить про те, що висновок службового розслідування є необґрунтованим та таким, що за змістом не відповідає вимогам щодо оформлення матеріалів службового розслідування, а саме службове розслідування проведене з порушенням порядку його проведення, відтак наказ про накладення на його підставі дисциплінарного стягнення № 3755 від 09.12.2019 є протиправним.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинно бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01.07.2003 (Suominen v. Finland, № 37801/97) вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (п. 36).

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про застосування дисциплінарного стягнення та порушення службової дисципліни окремими працівниками Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області» № 3755 від 09.12.2019 в частині застосування до слідчого СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність, підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача моральної шкоди у сумі 10000 грн суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що видання оскаржуваного відповідачем наказу призвело до душевних переживань, погіршення його самопочуття, зниження авторитету в очах підлеглих (оголошення наказу особовому складу), ділової репутації серед громадськості, так як 12.12.2019 мало місце транслювання виступу депутата Львівської обласної ради по Червоноградському місцевому телеканалу « 15» з повідомленням останнім інформації про притягнення працівника поліції ОСОБА_1 , який «кришував браконьєрів», до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що внаслідок таких незаконних дій, що викликало розповсюдження неправдивої інформації, яка дискредитує поліцейського ОСОБА_1 , позивачу завдано моральної шкоди на 10000,00 гривень.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями ГУНП у Львівській області, відповідно до яких, як уважає позивач, йому заподіяно шкоду. Позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Водночас, суд зазначає, що поширення неправдивої інформації внаслідок транслювання виступу депутата Львівської обласної ради по Червоноградському місцевому телеканалу « 15», як зазначив позивач, не є предметом дослідження у межах цієї справи та може бути предметом окремого спору. Позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань прийнятим відповідачем наказом, який визнано судом протиправним, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, в силу частини другої статті 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не спростовано, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 29.12.2019 між адвокатом Брухом Андрієм Олексійовичем (далі - виконавець) та ОСОБА_1 (далі - клієнт) укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього у судових інстанціях з питання скасування наказу № 3755 від 09.12.2019 (том І, а.с. 10).

Відповідно до п. 4.1 Договору за вказані послуги клієнт сплачує виконавцю винагороду згідно з домовленістю.

Згідно з актом виконаних робіт від 03.01.2020 (том І, а.с. 16) виконавець надав, а клієнт прийняв такі послуги:

- надання усних консультацій;

- підготовка процесуальних документів;

- представництво інтересів замовника у суді першої інстанції.

Загальна вартість виконаних робіт склала 3000,00 грн, на що виконавцем витрачено 5 годин часу.

Із долученої до матеріалів справи квитанції прибуткового касового ордера № 1 від 09.01.2020 судом встановлено, що ОСОБА_1 передав адвокату Бруху А.О. грошові кошти у сумі 3000,00 грн (а.с. 12).

Із наведеного слідує, що ОСОБА_1 своєчасно та у повному обсязі сплачено витрати, надані адвокатом Брухом А.О. щодо представництва його інтересів у справі № 380/473/20 відповідно до умов договору від 29.12.2019.

У судовому засіданні представник відповідача проти стягнення такого розміру витрат на правничу допомогу не заперечив.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону № 5076-VI порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону № 5076-VI при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням зазначеного, гонорар адвоката за представництво інтересів в суді та надання правничої допомоги повинен включати в себе витрати щодо підготовки справи до розгляду, збору доказів, тощо.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зважаючи на викладене, а також те, що матеріали справи містять документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі фактично сплачених 3000,00 грн, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області «Про застосування дисциплінарного стягнення та порушення службової дисципліни окремими працівниками Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області» № 3755 від 09.12.2019 в частині застосування до слідчого СВ Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007 м. Львів пл. Генерала Григоренка 3; код за ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007 м. Львів пл. Генерала Григоренка 3; код за ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

6. У решті судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.11.2020.

Суддя Р.П. Качур